Постанова № 32783056, 16.07.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 липня 2013 року № 826/5262/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерговентиляція»

до

Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.12.2012 №0019411510

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерговентиляція» (надалі – позивач, Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва ДПС (надалі – відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 25.12.2012 №0019411510.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.04.2013 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу №826/5262/13-а до судового розгляду в судовому засіданні на 20.05.2013, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі для правильного вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акту перевірки щодо порушення позивачем відповідних положень Податкового Кодексу України (Надалі – ПК України), оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки базуються виключно на суб’єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено неправомірне зменшення позивачем суми податку на прибуток в розмірі 378000грн., з урахуванням чого відповідач просив суд в позові відмовити.

Справа розглянута в письмовому провадженні з огляду на положення ч. 4 ст. 122 КАС України за письмовою заявою представників сторін про розгляд справи за їх відсутності.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25 грудня 2012 відповідачем, на підставі акта перевірки №5081-15/19136446 від 04.12.2012 прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0019411510, яким позивачу за порушення пп.153.3.3 ПК України збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «податок на прибуток» на загальну суму 472500грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 378000грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 94500грн.

Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень відповідача, збільшення суми грошового зобов’язання та застосування до позивача штрафних санкцій ґрунтується на наступних обставинах.

Так, під час камеральної перевірки встановлено, що позивачем у декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2012 року (вх. від 24.10.2012р. №9065779390) не задекларована сума авансових внесків, чим, на думку ДПІ порушено вимоги пп.153.3.2 п.153.3 ст.153 ПК України.

Зокрема, в додатку ЗП до рядка 13 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за податковий період 3 квартали 2012 (від 24.10.2012 №9065779390), у рядку 13.3 «сума сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів (прирівняних до них платежів) в звітному податковому періоді», позивачем задекларована сума 378000,00грн., яка перенесена до рядка 13 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за податковий період три квартали 2012.

В той же час, на що звертає увагу суду відповідач, у рядку 20 Декларації з податку на прибуток підприємства за податковий період 3 квартали 2012, сума авансового внеску при виплаті дивідендів, що має бути сплачена у звітному (податковому) періоді за місцезнаходженням юридичної особи декларації позивачем не задекларована, хоча має бути вказано 378000грн.

Враховуючи зазначене, суб’єкт владних повноважень приходить до переконання про заниження позивачем податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 378000грн.

Однак, Окружний адміністративний суд м. Києва позбавлений можливості погодитись з вказаними твердженнями відповідача, тим самим вважаючи, що висновок ДПІ про заниження позивачем податкового зобов’язання у вказаній сумі є помилковим, враховуючи наступне.

Відповідно до пп.153.3.2 крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої п.151.1 ст.151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Згідно з абз. 3 пп.153.3.2 п.153.3 ст.153 ПК України обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є. такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати додатку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу (крім платників цього податку, які підпадають під дію статті 156 цього Кодексу). Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку не поширюється на суб'єктів господарювання, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку згідно з розділом XIV цього Кодексу.

Дійсно, суд погоджується з твердженням податкового органу щодо того, що в звітній декларації за 3 квартали 2012 (надісланої засобами телекомунікаційного зв'язку від 24.10.2012 №9065779390) позивачем помилково в р.13 декларації задекларовано зменшення нарахованої суми податку 378000,00грн., адже за таких обставин, позивач зобов’язаний відобразити відповідну суму авансового внеску, що має бути ним сплачена в рядку 20 АВ Декларації, чого заявником даного позову зроблено не було.

Втім, податковим органом передчасно не прийнято до уваги того, що згідно пп.153.3.3 п.153.3 ст.153 ПК України платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту.

Так, матеріалами справи підтверджується, а представником відповідача не спростовано тієї обставини, що позивачем, на виконання п.153.3.2 ПК України, 21.03.2012 сплачено до Державного бюджету аванс на нараховані дивіденди по податку на прибуток в сумі 378000, що підтверджується належним чином завіреною копією банківської виписки та картки рахунку 6416, які наявні в матеріалах справи.

Більш того, як вбачається з додаткових письмових заперечень відповідача, що залучені до матеріалів справи в судовому засіданні 30.05.2013, ДПІ при проведенні камеральної перевірки не витребувалась інформація щодо сплати авансових внесків при виплаті дивідендів, що, на думку суду, і вплинуло на висновок ДПІ про протиправне зменшення Товариством податкових зобов’язань в сумі 378000грн.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, вбачається за можливе прийти до висновку, що позивачем належним чином виконано власний обов’язок щодо сплати в повному обсязі авансу на нараховані дивіденди, а помилка в заповненні податкової декларації може бути підставою для застосування до позивача штрафних санкцій, що передбачені п.120.2 ПК України, однак не може свідчити про протиправне зменшення позивачем власних податкових зобов’язань в сумі 378000грн.

Матеріалами справи підтверджується, що помилка посадової особи ТОВ «Енерговентиляція» при заповненні податкової декларації з податку на прибуток, жодним чином не вплинула на сплату позивачем власних податкових зобов’язань з податку на прибуток, а тому, застосована до позивача штрафна (фінансова) санкція в сумі 94500грн. не відповідає критерію пропорційності, зазначеному в пункті 8 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок чого, спірне ППР підлягає визнанню протиправним та скасуванню в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби від 25.12.2012 №0019411510.

3. Зобов’язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерговентиляція» (код ЄДРПОУ 19136446, адреса: 02192, м.Київ, Дніпровський район, ДАРНИЦЬКИЙ БУЛЬВАР, будинок 12) судові витрати в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев’яносто чотири) грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (адреса: 02094, м. Київ, бульвар Верховної Ради, 24-Б).

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.