Ухвала суду № 32782516, 24.07.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 141/69/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Гончарук М.М.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Полотнянка Ю.П. Сторчака В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Оратівському районі Вінницької області на постанову Оратівського районного суду Вінницької області від 14 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Оратівському районі Вінницької області про перерахунок пенсії, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до Оратівського районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Оратівському районі Вінницької області про визнання незаконною відмови УПФ України в Оратівському районі, Вінницької області в призначенні пільгової пенсії, зарахування до пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах та зобов'язання відповідача призначити пенсію на пільгових умовах.

Оратівський районний суд Вінницької області постановою від 14.02.2013 року вказаний позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

Обгрунтовуючи апеляційні вимоги скаржник зауважує на відсутності документів, які могли б відобразити і підтвердити структуру підприємства та зайнятість позивача протягом повного робочого дня з мікротелефонною гарнітурою (пристроєм) на міжміських, довідкових комутаторах і на переговорних пунктах з цілодобовою дією, як то передбачено Списком №2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів №162 від 11.03.1994 року.

При цьому, як стверджує апелянт, відповідними наказами про результати проведеної атестації Оратівським районним відділенням зв'язку підтверджується лише наявність атестованих робочих місць без зазначення № та характеру виконуваних робіт. Окрім того відсутні відомості, зокрема наказ про закріплення за робочим місцем, яке атестовано, як шкідливе.

Таким чином, на думку скаржника, посада телефоністки без уточнення характеру роботи не надає права позивачу на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку, що не враховано судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 звернулась в УПФ України в Оратівському районі Вінницької області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах.

Листом №858/06-43/02 від 07.06.2012 року УПФУ в Оратівському районі Вінницької області відмовили заявнику в призначенні пенсії на пільгових умовах, з підстав не виконання умов п.б ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а саме відсутності необхідного пільгового стажу роботи - 10 років.

Відповідно до заяви 12.11.2012 року вх. №51 ОСОБА_2 звернулась до УПФУ в Оратівському районі Вінницької області за роз'ясненням про призначення пенсії на пільгових умовах.

Відповідно до листа УПФ України в Оратівському районі Вінницької області за вих. № А-19 від 10.12.2012 року позивачу повторно відмовлено у нарахуванні пільгової пенсії.

Не погоджуючись із зазначеними діями відповідача, ОСОБА_2 оскаржила їх до суду.

В свою чергу, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови та задовольняючи позов виходив з того, що ОСОБА_2 має право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки вона досягла відповідного віку і має трудовий стаж, які визначені у даній нормі Закону.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

Посада телефоніста міжміського телефонного зв'язку входить до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956 року, а також постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11 березня 1994 року

Ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як досліджено із наданих позивачем доказів, її трудова книжка заповнена відповідно до положень внесення записів до трудової книжки і згідно цих записів позивач в період з 22.08.1992 року по 20.06.1999 року працювала на посаді телефоністки.

Відповідно до п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до довідки №806 від 19.10.2011 року виданої Вінницькою дирекцією центру поштового зв'язку №3 ОСОБА_2 прийнята учнем телеграфіста з 17.04.1980 року, з 07.07.1980 року була переведена на посаду телеграфіста ІІІ класу, з 20.03.1986 року переведена на посаду телефоністки 3 класу.

Відповідно до довідки №10/35-1385 від 12.12.2011 року виданої ПАТ "Укртелеком" про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній позивач працювала повний робочий день на підприємствах зв'язку і за період з 01.05.1987 року по 31.12.2001 року виконувала роботу телефоніста міжміського телефонного зв'язку, що постійно працюють з мікротелефонною гарнітурою (пристроєм) на міжміських, замовних, довідкових комутаторах і на переговорних пунктах з цілодобовою дією за професією, посадою телефоніст міжміського звязку, що передбачена Списком 2 розділ 29 підрозділ зв'язок код КП 23100000-19093 підстава Постанова КМУ від 11.03.1994 року №162, стаж 14 років 8 місяців 1 день.

Відповідно до наказів № 48 від 21.04.1994 року та №146 від 07.12.1993 року "Про результати проведення атестації робочих місць за умовами праці" визначено робочі місця телефоністів зі шкідливими умовами праці і підтвердити їх віднесенням до Списку №2 зазначено ОСОБА_2 - телефоніст.

Пунктом 18 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року встановлено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Як досліджено із матеріалів справи, в судовому засіданні судом першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, які працювали разом з позивачем і підтвердили факт виконання останньою посадових обов'язків телефоністки.

Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта, що позивач не має права на зарахування до пільгового стажу всього періоду роботи за даною професією, оскільки період роботи позивача на посаді телефоніста не підтверджено результатом атестації робочих місць та характеру виконуваних робіт, зокрема відсутністю відомостей, зокрема наказ про закріплення за робочим місцем, яке атестовано, як шкідливе, також актами перевірки не підтверджено надання додаткових виплат чи додаткових відпусток за виконання робіт у шкідливих умовах праці, тощо та зауважує наступне.

Атестація робочих місць за умовами праці - це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров'я і працездатність працівників в процесі трудової діяльності.

Відповідно до пунктів 1, 2 «Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року №442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Частиною 2 пункту 4 зазначеного Порядку встановлено, що відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Таким чином, законодавцем покладено обов'язок проведення атестації робочих місць на керівників підприємств, а тому її не проведення не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Оратівському районі Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Оратівського районного суду Вінницької області від 14 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Полотнянко Ю.П.

Сторчак В. Ю.