Постанова № 32782297, 31.07.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2013 року м. ЛуцькСправа № 803/1479/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого, судді Смокович В.І.,

при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,

за участю представника позивача Обушко Р.М.,

представника відповідача Бащука С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Камінь-Каширське лісове господарство» до Камінь-Каширського районного відділу Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області про визнання дій неправомірними, визнання протиправним та скасування припису,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Камінь-Каширське лісове господарство" (далі - позивач, підприємство, ДП «Камінь-каширський лісгосп», лісгосп) звернулося в суд з адміністративним позовом до Камінь-Каширського районного відділу Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області (далі - відповідач, Камінь-Каширський РВ УДСНС України у Волинській області) про визнання неправомірними дій відповідача щодо проведення перевірки, складання акту №241 від 14 травня 2013 року та припису №241 від 14 травня 2013 року; визнання незаконним (нечинним) припису №241 від 14 травня 2013 року про усунення вимог законодавства у сферах пожежної, техногенної безпеки, цивільного захисту та його скасування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 травня 2013 року на адресу підприємства надійшов акт перевірки додержання (виконання) вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, контролю за діяльністю аварійно-рятувальних служб №241 від 14 травня 2013 року, посвідчення про проведення вищезазначеної перевірки та припис №241 від 14 травня 2013 року про усунення недоліків виявлених під час перевірки, зміст яких зводиться до того, що ДП «Камінь-Каширський лісгосп» зобов'язано вжити заходів щодо забезпечення безпеки людей на озері Озюрко, яке знаходиться в Камінь-Каширському районі, зокрема погодити умови використання водного об'єкту, провести водолазне обстеження підводної частини дна акваторії, виготовити паспорт пляжу, обладнати та утримувати рятувальний пост тощо.

Позивач не погоджується як з висновками органу ДСНС України, так із процедурою проведення перевірки, оскільки відповідач всупереч пункту 2.8 Порядку проведення перевірок органами Державної інспекції техногенної безпеки України, який затверджений наказом МНС України від 25 травня 2012 року №863 (далі - Порядок), завчасно не повідомив про проведення перевірки, всупереч пунктам 2.6, 3.3, 3.3.1 Порядку не надав посвідчення на перевірку та всупереч пункту 3.3.2 Порядку перевірка не була зареєстрована в журналі підприємства.

Також, позивач посилається на те, що згідно пункту 1.4 Порядку перевірці підлягають лише ті об'єкти, які перебувають у власності чи користуванні суб'єкта господарювання та використовуються в його діяльності. Згідно Правил охорони життя людей на водних об'єктах України, які затверджені Наказом МНС України від 03 грудня 2001 року №272, відповідальність за охорону життя людей несуть лише підприємства, установи та організації, які використовують водойму з виробничою, оздоровчою чи спортивною метою або для відпочинку громадян. Натомість ДП «Камінь-Каширський лісгосп» не використовує озеро Озюрко в своїй господарській діяльності.

Крім того, стверджують, що озеро Озюрко є державним гідрологічним заказником місцевого значення, на території якого, згідно положення затвердженого Державним управлінням навколишнього природного середовища у Волинській області від 26 червня 2012 року, забороняється діяльність, що суперечить його цільовому призначенню і загрожує збереженню природного комплексу, в тому числі будь-яке будівництво, що не пов'язане з охороною території заказника, меліоративні та будь-які гідротехнічні роботи, пошкодження форм рельєфу, проїзд усіма видами транспорту, будь-яке засмічення, влаштування місць відпочинку, розведення вогнищ тощо. На думку позивача, влаштування місця масового відпочинку (пляжу) на території озера Озюрко буде суперечити вищезазначеному положенню, а також нормам Лісового кодексу України.

На підставі вищевикладеного позивач вважає, що проведена перевірка є протиправною, безпідставною, а, відтак, просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо проведення перевірки, складання акту №241 від 14 травня 2013 року та припису №241 від 14 травня 2013 року; визнати незаконним (нечинним) припис №241 від 14 травня 2013 року про усунення вимог законодавства у сферах пожежної, техногенної безпеки, цивільного захисту та скасувати його.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує з підстав викладених у позовній заяві, в частині визнання незаконним (нечинним) припису уточнює позовні вимоги та просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо проведення перевірки, складання акту та припису; визнати протиправним та скасувати припис №241 від 14 травня 2013 року.

Відповідач, суб'єкт владних повноважень, у письмових запереченнях від 19 липня 2013 року (а.с.58-60) та його представник у судовому засіданні заперечують проти задоволення позову з наступних підстав.

Протоколом комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій №4 від 23 квітня 2013 року, затвердженого головою Камінь-Каширської районної державної адміністрації визначено перелік місць масового відпочинку населення на водних об'єктах Камінь-Каширського району у літній період 2013 року, до якого віднесено озеро Озюрко. Крім того, головою райдержадміністрації було надано доручення від 24 квітня 2013 року №722/07/2-13, яким сектору з питань надзвичайних ситуацій райдержадміністрації, відділу Держземагенства у Камінь-Каширському районі Волинській області доручено визначити земельні ділянки та водний простір, придатний до організації пляжів - місць масового відпочинку та водних об'єктів в літній період за проектами відведення земельних ділянок для цієї мети та до 25 квітня 2013 року закріпити в установленому порядку конкретні ділянки місцевості біля водних об'єктів, які призначені для організації відпочинку населення на воді за керівниками підприємств, установ та організацій, які використовують водойми і прилеглі території з виробничою, оздоровчою чи спортивною метою і для відпочинку громадян.

За цих обставин, наказом УДСНС України у Волинській області від 25 квітня 2013 року №8 начальників міських, міськрайонних, районних відділів (секторів) управління ДСНС України у Волинській області було зобов'язано провести планові (позапланові) перевірки додержання вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту об'єктів згідно додатку №1 плану-графіку перевірок суб'єктів господарювання з нагляду у сфері пожежної та техногенної безпеки міст та районів Волинської області на травень місяць 2013 року (а.с.83-91).

На підставі вищезазначених документів відповідач здійснив перевірку ДП «Камінь-Каширський лісгосп» за результатами якої підприємство зобов'язано вжити заходів, щодо забезпечення безпеки життя людей на озері Озюрко.

На думку представника відповідача, Камінь-Каширським районним відділом УДСНС України у Волинській області була дотримана процедура проведення перевірки, оскільки позивачу було надіслано та 30 квітня 2013 року вручено повідомлення про проведення перевірки, яке зареєстроване в журналі реєстрації вхідної кореспонденції ДП «Камінь-Каширський лісгосп». В телефонному режимі керівниками підприємств було узгоджено дату, час проведення такої перевірки та визначено відповідальну особу з боку лісового господарства - головного інженера Бороха І.І., який усно відмовився бути присутнім на перевірці оскільки прилегла територія озера Озюрко є заповідником і проводити будь-які масові заходи чи облаштування даної території під пляж там заборонено.

Крім того, здійснивши перевірку одноособово провідний інспектор Камінь-Каширського РВ УДСНС того ж дня надав керівнику господарства акт та припис для ознайомлення та підпису, однак останній відмовився підписувати їх на підставі незаконності винесення та протиправності дій інспектора щодо проведення такої перевірки, а, відтак, посвідчення, акт та припис були надіслані поштою на адресу ДП «Камінь-Каширське лісове господарство».

Оскільки, перевірка була планова та у відповідності до наказу управління ДСНС України у Волинській області №8 від 25 квітня 2013 року (додаток №1) Державне підприємство "Камінь-Каширське лісове господарство" є відповідальним за безпеку людей на водному об'єкті - озеро Озюрко, що знаходиться у Камінь-Каширському районі Волинської області, тому відповідач вважає, що складений акт та винесений припис є законним та правомірним, а відтак просять суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлено, що Наказом Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області від 25 квітня 2013 року №8 призначено перевірку пляжу на озері Озюрко ДП «Камінь-Каширський лісгосп» та визначено період проведення з 13 по 28 травня 2013 року (а.с.83-91).

Тимчасово виконуючим обов'язки начальника Камінь-Каширського РВ УДСНС України у Волинській області було видано посвідчення від 26 квітня 2013 року №241 на проведення планової перевірки озера Озюрко, яке розташоване на території Воєгощанської сільської ради Камінь-Каширського району (а.с.13).

За результатами вищезазначеної перевірки складений акт перевірки додержання (виконання) вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, контролю за діяльністю аварійно-рятувальних служб від 14 травня 2013 року №241 (а.с.14-21).

На підставі висновків акту перевірки Камінь-Каширським РВ УДСНС України у Волинській області складений припис від 14 травня 2013 року №241, яким зобов'язано ДП «Камінь-Каширський лісгосп» вжити заходів щодо забезпечення безпеки життя людей на озері Озюрко Камінь-Каширського району Волинської області (а.с.22-27).

Надаючи правову оцінку вищезазначеній перевірці Камінь-Каширського районного відділу Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області суд зазначає наступне.

Протоколом комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області №4 від 23 квітня 2013 року затверджений перелік місць масового відпочинку населення на водних об'єктах району у літній період та виконкомам міської та сільських рад:

1) забезпечити у повному обсязі виконання вимог Правил охорони життя людей на водних об'єктах на водних об'єктах України, затверджених наказом МНС України від 03 грудня 2001 року №272;

2) визначити найбільш небезпечні ділянки місць масового відпочинку населення на водних об'єктах у літній період, організувати на них сезонні рятувальні пости, обладнати їх засобами для надання допомоги у разі виникнення нещасних випадків, призначити відповідальних осіб за дотриманням правил безпеки та рятування людей на цих об'єктах та інше (77-82).

Згідно затвердженого рішенням районної комісії з питань ТЕБ та НС протоколом №4 від 23 квітня 2013 року місцем масового відпочинку населення визначено озеро Озюрко, яке розташоване на території Воєгощанської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області і закріплене за ДП «Камінь-Каширське лісове господарство» (а.с.82).

Відповідно до частини першої статті 58 Земельного кодексу України, до земель водного фонду належать зокрема землі зайняті озерами. При цьому, як визначено частиною першою статті 59 Земельного кодексу України, землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

У розглядуваному випадку землі водного фонду озера Озюрко Камінь-Каширського району знаходяться у комунальній власності Воєгощанської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області, а ДП «Камінь-Каширський лісгосп» є лише землекористувачем прилеглих до озера(правобережної частини) земель лісового фонду.

З огляду на вищевикладене, на думку суду, належним суб'єктом перевірки з дотримання вимог законодавства у сферах пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту на озері Озюрко є виконавчий комітетом Воєгощанської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області, а не Державне підприємство «Камінь-Каширське лісове господарство».

Проте у додатку №1 до наказу начальника УДСНС України у Волинській області від 25 квітня 2013 року №8 об'єктом перевірки безпідставно визначений пляж на озері Озюрко Державного підприємства «Камінь-Кащирське лісове господарство», на яке не був покладений обов'язок з забезпечення безпеки життя населення на цьому озері (а.с.91).

Слід зазначити, що відповідачем на обґрунтування обставин того, що на озері Озюрко знаходиться пляж, який належить позивачу не надано жодних належних та допустимих доказів, зокрема паспорту пляжу, доказів його реєстрації в органах Державної служби України з надзвичайних ситуацій, відведення земельної ділянки для організації пляжу тощо.

Доручення голови районної державної адміністрації від 05 червня 2013 року №921/07/2-13 про стан підготовки місць масового відпочинку населення на водних об'єктах району адресоване директору ДП «Камінь-Каширське лісове господарство» не може слугувати належним доказом про зобов'язання останнього провести відповідні заходи в період масового відпочинку, що було ще одною підставою для проведення перевірки оскільки доручення датовано 5 червня 2013 року, а перевірка проводилася 14 травня 2013 року (а.с.99).

Крім того, у наказі 25 квітня 2013 року №8 та в додатку до наказу зазначено, що перевірка ДП «Камінь-Каширський лісгосп» носить плановий характер та буде проводитися у період 13-28 травня 2013 року, в той час як планом-графіком перевірок на 2013 рік, який затверджений УДСНС України у Волинській області 28 листопада 2012 року, було передбачено проведення планової перевірки Державного підприємства «Камінь-Каширське лісове господарство» тільки у березні 2013 року. Тобто, Камінь-Каширський РВ УДСНС України фактично проводив позапланову перевірку Державного підприємства «Камінь-Каширське лісове господарство», поза межами річного графіку на 2013 рік, що підтверджується відповідним записом у журналі перевірок та суперечить запису в направленні на проведення перевірки та винесеному припису, де зазначено, що перевірка саме планова (а.с.93-94).

Щодо дотримання відповідачем процедури здійснення перевірки суд зазначає наступне.

Правовідносини з приводу проведення перевірок у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту врегульовані Порядком проведення перевірок органами Державної інспекції техногенної безпеки України, який затверджений Наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 25 травня 2012 року №863 (далі - Порядок).

За змістом вищезазначеного Порядку, проведення планової або позапланової перевірки суб'єктів господарювання у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту здійснюється відповідним органом Держтехногенбезпеки України.

Згідно пункту 2 Указу Президента України від 16 січня 2013 року №20/2013, Державна служба України з надзвичайних ситуацій є правонаступником Міністерства надзвичайних ситуацій України та Державної інспекції техногенної безпеки України, що реорганізовуються.

Відповідно до пункту 6 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, яке затверджено Указом Президента України від 16 січня 2013 року №20/2013, ДСНС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, а також міжрегіональні (повноваження яких поширюються на кілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи (у разі їх створення).

Таким чином, територіальні органи Державної служби України з надзвичайних ситуацій, в тому числі Камінь-Каширський районний відділ Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області, є правонаступниками органів Державної інспекції техногенної безпеки України, за таких обставин на відповідача поширюються положення Порядку проведення перевірок органами Державної інспекції техногенної безпеки України, який затверджений Наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 25 травня 2012 року №863.

За правилами пункту 2.8 Порядку, орган Держтехногенбезпеки України не пізніше ніж за десять календарних днів до дня здійснення планової перевірки надає/вручає особисто під розписку керівнику чи уповноваженій особі (відповідальній посадовій особі) суб'єкта господарювання повідомлення про проведення планової перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представниками сторін у судовому засіданні, що повідомлення про проведення перевірки від 26 квітня 2013 року було надіслано рекомендованим листом та отримано уповноваженою службовою особою позивача 30 квітня 2013 року, однак у цьому повідомленні не зазначено, який саме об'єкт, що належить ДП «Камінь-Каширський лісгосп» буде перевірятися. Доказів того, що вказаний у повідомленні пляж та рятувальний пост на озері Озюрко існує та належить саме позивачу, Камінь-Каширський РВ УДСНС України у Волинській області ні суб'єкту господарювання ні суду не надав (а.с. 92, 95).

Суд встановив у судовому засіданні, що повідомлення виписано невірно оскільки в ньому зазначено про проведення планової перевірки, а фактично проведено позапланову перевірку, що підтверджується записом у журналі перевірок і суперечить плану-графіку перевірок об'єктів суб'єктів господарювання на 2013 рік, затвердженим 28 листопада 2012 року (а.с.93-94).

Згідно пункту 2.6 Порядку, на підставі наказу оформляється посвідчення на проведення перевірки (додаток 1), що підписується керівником або уповноваженою ним особою відповідного органу Держтехногенбезпеки України та реєструється у Журналі реєстрації посвідчень на проведення перевірки (додаток 2). Підпис посадової особи Держтехногенбезпеки України скріплюється гербовою печаткою органу Держтехногенбезпеки України.

Разом з тим пунктом 3.3 Порядку передбачено, що перед початком перевірки посадові особи органу Держтехногенбезпеки України зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або органу влади, іншого підконтрольного об'єкта або уповноваженій ним особі посвідчення на перевірку та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу Держтехногенбезпеки України.

Всупереч положенням пункту 3.3. Порядку судом встановлено та не заперечувалося представником відповідача, що посвідчення на перевірку не пред'являлося до початку її проведення, а було надіслано рекомендованою кореспонденцією разом з актом перевірки та приписом від 14 травня 2013 року №241 (а.с.92).

Крім того, як вбачається з пояснень представника відповідача Бащука С.С. перевірка проводилася одноособово, оскільки в телефонному режимі керівниками підприємств було узгоджено дату, час проведення такої перевірки та визначено відповідальну особу з боку лісового господарства - головного інженера Бороха І.І., який (усно) відмовився бути присутнім на перевірці оскільки прилегла територія озера Озюрко є заповідником і проводити будь-які масові заходи чи облаштовувати дану територію під пляж там заборонено.

Відтак, здійснивши перевірку одноособово провідний інспектор Камінь-Каширського РВ УДСНС того ж дня надав керівнику господарства акт та припис для ознайомлення та підпису, однак останній відмовився підписувати їх на підставі незаконності винесення та протиправності дій інспектора щодо проведення такої перевірки, а тому, посвідчення, акт та припис були надіслані поштою на адресу ДП «Камінь-Каширське лісове господарство».

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки та приписі №241 зазначено, що 14 травня 2013 року проведено планову перевірку (акт№241) центрального пляжу сезонного рятувального поста розташованого на озері «Озюрко» Камінь-Каширського району провідним інспектором Камінь-Каширського РВ УДСНС України у Волинській області старшим лейтенантом служби цивільного захисту Бащуком С.С. разом з провідним інженером охорони та захисту лісу Борохом І.І., що не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки самим представником відповідача в судовому засіданні пояснено, що він фактично перевірку проводив одноособово та жодних письмових доказів, що прилегла територія біля о.Озюрко є центральним пляжем суду не надав. Разом з тим посвідчення не було надано до проведення перевірки як передбачено пунктом 3.3 Порядку та відсутній запис в книзі регістрації ревізій, перевірок (45-46).

Не заслуговують на увагу суду пояснення представника відповідача у судовому засіданні, що йому не було відомо, що дана прилегла територія є заповідним фондом оскільки аналогічна перевірка об'єкту була проведена у 2012 році та складено акт, який за запереченнями поданими лісгоспом був скасований саме з підстав віднесення даної території до заказника.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що перевіряючим Камінь-Каширського РВ УДСНС України у Волинській області не була дотримана процедура здійснення перевірки ДП «Камінь-Каширський лісгосп», а сама перевірка проведена і призначена без належних на те правових підстав, тобто протиправно.

Надаючи оцінку статусу об'єкта перевірки - озеру Озюрко Камінь-Каширського району Волинської області, а також доводам відповідача про відповідальність Державного підприємства «Камінь-Каширське лісове господарство» за охорону життя людей на озері, суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки та припису від 14 травня 2013 року №241 вбачається, що відповідач поклав на ДП «Камінь-Каширський лісгосп» обов'язок з організації заходів щодо охорони життя людей на озері Озюрко Камінь-Каширського району, оскільки лівобережна частина цього озера знаходиться на території земель, які надані у користування лісгоспу, що підтверджується відповідним планом-схемою (а.с.71-72).

Правові та організаційні засади охорони життя людей на водних об'єктах України визначені Правилами охорони життя людей на водних об'єктах України, які затверджені Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 03 грудня 2001 року №272 (далі - Правила).

Відповідно до пункту 1.4 Правил, керівники підприємств, установ та організацій, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які використовують водні об'єкти з виробничою, оздоровчою чи спортивною метою або для відпочинку людей, та організатори масових заходів відповідають за охорону життя людей у межах закріпленої ділянки водної поверхні чи прибережної частини моря, обладнують і утримують рятувальні пости, забезпечують їх приміщеннями та рятувальними засобами.

Положення пункту 1.4 Правил кореспондуються з пунктом 1.4 Порядку, відповідно до якого, об'єктом перевірки може бути лише будівля, приміщення, споруда, які перебувають у власності або користуванні суб'єкта господарювання та використовуються для провадження господарської та некомерційної господарської діяльності.

Проаналізувавши вищезазначені положення законодавства, суд дійшов висновку, що суб'єкти господарювання та їх посадові особи відповідають за охорону життя людей на водних об'єктах виключно у випадках:

1) використання водних об'єктів з виробничою, оздоровчою чи спортивною метою або для відпочинку людей, тобто використання у господарській діяльності підприємства;

2) якщо суб'єкт господарювання є організатором масових заходів на водному об'єкті.

В інших випадках чинне законодавство не покладає на суб'єктів господарювання обов'язку з охорони життя людей на водних об'єктах.

Доказів того, що водний об'єкт - озеро Озюрко Камінь-Каширського району використовується ДП «Камінь-Каширський лісгосп» з виробничою, оздоровчою, спортивною метою чи для відпочинку людей, так само як і доказів організації підприємством масових заходів на цьому об'єкті відповідач суду не надав, хоча ці докази витребовувалися судом. Аналогічно відповідачем під час судового розгляду не надано жодних належних доказів того, що позивачем на озері влаштований пляж або зведені інші споруди, які призначені для організації масового відпочинку людей (а.с.48).

Суд не бере до уваги письмові докази надані представником відповідача у судовому засіданні про проведення масових заходів на озері Озюрко, оскільки останнім не надано жодних доказів, що ДП «Камінь-Каширський лісгосп» надавало погодження на проведення таких заходів, або є їх організатором (а.с.96-98).

Суд вважає за необхідне зазначити, що з приводу організації підліткового табору на прибережній території озера Озюрко общиною Євангельських християн-баптистів як пояснила представник позивача у судовому засіданні ведеться службове розслідування заподіяння (нанесення) шкоди заповіднику, а майстру лісу Видертського лісництва Чмуху Я. С. за неналежне виконання своїх службових обов'язків та порушення Закону України «Про природозаповідний фонд» оголошено догану.

За таких обставин, Камінь-Каширський районний відділ Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області проводячи перевірку Державного підприємства «Камінь-Каширське лісове господарство» не врахував того, що прилегла територія біля озера Озюрко є землями водного фонду Воєгощинської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області, а підприємство не використовує озеро у своїй господарській діяльності, а відтак не може нести відповідальність за охорону життя людей на ньому, тобто не є належним суб'єктом перевірки.

Крім того, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи озеро Озюрко Камінь-Каширського району має статус гідрологічного заказника місцевого значення згідно положення затвердженого Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Волинській області від 26 червня 2012 року (далі - Положення) (а.с.28-34).

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Положення, заказник має площу 6,9 га. та знаходиться на території Видертського лісництва Державного підприємства «Камінь-Каширське лісове господарство». Територія заказника входить до складу природно-заповідного фонду України, заноситься в спеціальний реєстр і охороняється державою.

Як визначено пунктом 1.7 Положення, зміна меж, основних завдань та цільного призначення або виключення його із складу природно-заповідного фонду України проводиться лише за рішенням обласної ради.

Пунктом 3.1 Положення визначено, що на території заказника обмежується або забороняється діяльність, що суперечить його цільовому призначенню і загрожує збереженню природного комплексу, в тому числі:

1) будь-яке будівництво, що не пов'язане з охороною території заказника і може вплинути на зміну характеру місцевості, ландшафтів, втрату цінних ділянок комплексу, де зберігаються рідкісні види флори і фауни, занесені до Червоної книги України;

2) влаштування місць відпочинку, встановлення наметів та розведення вогнищ поза межами місць, спеціально відведених для цього;

3) інші види господарської діяльності, які можуть призвести до порушення екологічної рівноваги ландшафтного комплексу, втрати наукової, природної, санітарно-гігієнічної цінності заказника, крім відновлюваних робіт на ділянках з порушеними корінними природними комплексами, відновлення гідрологічного режиму угрупувань, а також викорінення чужорідних видів.

Положення за своїм змістом відповідає приписам статті 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» відповідно до якої, на території заказника обмежується або забороняється мисливство та діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник. Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог охорони навколишнього природного середовища. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Проаналізувавши вищезазначені пункти Положення, суд дійшов висновку, що гідрологічний заказник місцевого значення «Озюрко» Камінь-Каширського району Волинської області не призначений для організації масових заходів або місць масового відпочинку людей (пляжів), оскільки входить до складу природно-заповідного фонду України та має спеціальний режим свого функціонування.

Як вбачається з пояснень представника позивача у судовому засіданні, на території лісгоспу біля озера здійснюють відпочинок громадяни, однак такий відпочинок не несе масового або системного характеру, а підприємство, яке відповідальне за збереження гідрологічного заказника здійснює відповідні заходи з охорони природно-заповідного фонду, зокрема шляхом заборони проводити масові заходи, розпалювати вогнища, проїзду транспорту тощо.

Вищезазначене узгоджується з положеннями частини першої статті 47 Водного кодексу України, відповідно до яких, загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

Тобто, громадяни мають право здійснювати загальне використання водного об'єкту, зокрема купання, проте з врахуванням особливого статусу гідрологічного заказника місцевого значення, який не призначений для організації та влаштування місць масового відпочинку.

Однак, Камінь-Каширський районний відділ Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області покладаючи на позивача обов'язок з організації заходів щодо охорони життя людей на озері Озюрко не врахував статусу даного водного об'єкта, його цільове призначення та неможливість організації на ньому місць масового відпочинку людей (пляжів) з огляду на спеціальний режим його функціонування як гідрологічного заказника місцевого значення.

Порядок обліку місць масового відпочинку населення на водних об'єктах затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2002 року № 264.

Відповідно до пункту 2 Порядку обліку місць масового відпочинку населення на водних об'єктах, до місць масового відпочинку населення належать земельні ділянки з прилеглим водним простором, призначені для організованого відпочинку населення на прибережних захисних смугах водних об'єктів або островах, та водні об'єкти, на яких розташовані засоби розваг і атракціони, а також місця для занять водними видами спорту та місця любительського і спортивного рибальства у зимовий період.

Згідно пункту 2 Порядку, місця масового відпочинку визначаються органами місцевого самоврядування за проектами відведення земельних ділянок для цієї мети та узгоджуються з територіальними установами державної санітарно-епідеміологічної служби.

Відтак, для організації на озері Озюрко Камінь-Каширського району місця масового відпочинку людей необхідно попередньо здійснити зміну цільового призначення земельної ділянки, яка буде відводитися для цієї мети.

При цьому, за правилами статті 57 Лісового кодексу України, зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Однак доказів того, що для організації місця масового відпочинку (пляжу) на озері Озюрко фактично відведено земельну ділянку відповідач суду не надав.

Крім того, для здійснення такого відведення необхідне погодження землекористувача - Державного підприємства «Камінь-Каширське лісове господарство», а враховуючи статус озера як гідрологічного заказника місцевого значення - Волинської обласної ради, які, відповідно до пояснень представника позивача у судовому засіданні, не надавалися.

Згідно пункту 5 Порядку, облік місць масового відпочинку та місць любительського і спортивного рибальства ведеться у журналах, форма і порядок ведення яких затверджуються МНС.

Згідно статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, одним із принципів адміністративного судочинства є офіційне з'ясування всіх обставин у справі, зміст якого викладений у частині четверті статті 11 Кодексу та полягає у тому, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи для повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин у справі.

Судом від відповідача витребовувалися докази перебування об'єктів на озері Озюрко Камінь-Каширського району на обліку місць масового відпочинку в органах Державної служби України з надзвичайних ситуацій, однак такі докази суду не надані (а.с.48).

Оскільки судом встановлено, що озеро Озюрко Камінь-Каширського району Волинської області не використовується в господарській діяльності позивача, має статус гідрологічного заказника місцевого значення та земельна ділянка для організації місця масового відпочинку на ньому не відводилася, письмових доказів про зміну цільового призначення об'єкта не надано тому, на думку суду, воно не є належним об'єктом перевірки та місцем масового відпочинку в контексті Правил охорони життя людей на водних об'єктах України, які затверджені Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 03 грудня 2001 року №272, а отже Державне підприємство «Камінь-Каширське лісове господарство» не є належним суб'єктом перевірки, який відповідає за безпеку життя людей на цьому озері.

За таких обставин відповідач неправомірно провів перевірку ДП «Камінь-Каширський лісгосп» з приводу дотримання вимог законодавства у сфері охорони життя людей на озері Озюрко Камінь-Каширського району, безпідставно склав акт перевірки та виніс припис, а тому рішення суб'єкта владних повноважень за її результатами - припис від 14 травня 2013 року №241 є протиправним.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, суб'єкт владних повноважень, неправомірно провів перевірку ДП «Камінь-Каширський лісгосп» та не надав суду належних обґрунтованих доказів щодо правомірності своїх дій та винесення припису.

Як визначено частиною третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши дії Камінь-Каширського районного відділу Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області щодо проведення перевірки Державного підприємства «Камінь-Каширське лісове господарство» та рішення за результатами перевірки - припис від 14 травня 2013 року №241, суд дійшов висновку, що вони не відповідають вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме здійснені не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки озеро Озюрко Камінь-Кащирського району Волинської області не використовується в господарській діяльності Державного підприємства «Камінь-Кащирське лісове господарство» з виробничою, оздоровчою чи спортивною метою або для масового відпочинку людей, є гідрологічним заказником місцевого значення, входить до природно-заповідного фонду України, не призначене для масового відпочинку людей та для цієї мети не здійснювалося відведення земельної ділянки як під пляж, суд дійшов висновку, що Камінь-Каширський районний відділ Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області не мав права проводити перевірку позивача, оскільки це озеро та прилегла територія не є об'єктом перевірки в розумінні пункту 1.4 Порядку проведення перевірок органами Державної інспекції техногенної безпеки України та позивач не несе відповідальності за охорону життя людей на ньому, а отже не є належним суб'єктом здійснення перевірки. За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення у повному обсязі.

Як роз'яснено у пункті 10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №7, в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень.

Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.

При цьому суди повинні виходити з того, що вимоги про визнання акта владного органу недійсним або неправомірним тощо є різними словесними формами вираження одного й того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить суд визнати незаконними дії відповідача щодо проведення перевірки, складання акту перевірки та припису, тобто заявляє вимоги про визнання цих дій протиправними в іншій словесній формі.

Крім того, позивач просить суд визнати незаконним (нечинним) та скасувати припис від 14 травня 2013 року №241. З врахування того, що визнання акту нечинним та його скасування є різними способами захисту порушеного права, які є взаємовиключними та не можуть застосовуватися одночасно, тому для повного та всебічного захисту порушених прав Державного підприємства «Камінь-Каширське лісове господарство» позов в цій частині слід задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування припису від 14 травня 2013 року №241.

Підсумовуючи вищевикладене, приймаючи рішення у даній справі суд виходить з повноважень адміністративного суду, визначених у частині другій статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких суд задовольняє позов шляхом:

1) визнання протиправними дій Камінь-Каширського районного відділу Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області щодо проведення перевірки Державного підприємства «Камінь-Каширське лісове господарство», складання акту та припису з питань додержання (виконання) вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, контролю за діяльністю аварійно-рятувальних служб від 14 травня 2013 року №241;

2) визнання протиправним та скасування припису про усунення порушень вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту Камінь-Каширського районного відділу Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області від 14 травня 2013 року №241.

За правилами частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі, тому на користь Державного підприємства «Камінь-Каширське лісове господарство» з Державного бюджету України слід стягнути судовий збір у розмірі 103,23 грн.

Керуючись статтею 94, частиною третьою статті 160, статтями 162-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про природно-заповідний фонд України», Правил охорони життя людей на водних об'єктах України, які затверджені Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 03 грудня 2001 року №272, Порядку проведення перевірок органами Державної інспекції техногенної безпеки України, який затверджений Наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 25 травня 2012 року №863, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державного підприємства «Камінь-Каширське лісове господарство» до Камінь-Каширського районного відділу Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області про визнання дій неправомірними, визнання протиправним та скасування припису - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Камінь-Каширського районного відділу Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області щодо проведення перевірки Державного підприємства «Камінь-Каширське лісове господарство», складання акту та припису з питань додержання (виконання) вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту, контролю за діяльністю аварійно-рятувальних служб від 14 травня 2013 року №241.

Визнати протиправним та скасувати припис про усунення порушень вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки, цивільного захисту Камінь-Каширського районного відділу Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області від 14 травня 2013 року №241.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Камінь-Каширське лісове господарство» (44500, Волинська область, м. Камінь-Каширський, вул. Ковельська, 62, ідентифікаційний код юридичної особи 00991568, р/р 26008229985010 в КБ «Приватбанк», МФО 303440) судовий збір у розмірі 103,23 грн. (сто три гривні двадцять три копійки).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І.Смокович

Повний текст постанови виготовлений 05 серпня 2013 року.