Рішення № 32781771, 29.07.2013, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.07.2013 Справа № 907/479/13

За позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Виноградів

до Виноградівської міської ради, м. Виноградів

про визнання незаконним та скасування рішення Виноградівської міської ради № 743 від 18.04.2013 року в частині розірвання договорів оренди земельних ділянок, укладених між Виноградівської міською радою та ОСОБА_1, а саме, договору, зареєстрованого за № 12120004000030 від 28.10.2011 року, договору, зареєстрованого за № 1212004000031 від 28.10.2011 року, договору, зареєстрованого за № 1212004000040 від 09.12.2011 року, договору, зареєстрованого за № 1212004000028 від 28.10.2011 року, договору, зареєстрованого за № 1212004000029 від 28.10.2011 року, договору, зареєстрованого за № 1212004000032 від 28.10.2011 року, договору, зареєстрованого за № 1212004000107 від 16.05.2012 року; зобов'язання ОСОБА_1 повернути міській раді, у термін до 09.05.2013 року, земельні ділянки у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він їх одержав в оренду; зобов'язання ОСОБА_1 демонтувати рекламні щити у термін до 09.05.2013 року.

Суддя господарського суду - В.В.Мокану

представники:

Позивача -

Відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, м. Виноградів подано позов до Виноградівської міської ради, м. Виноградів про визнання незаконним та скасування рішення Виноградівської міської ради № 743 від 18.04.2013 року в частині розірвання договорів оренди земельних ділянок, укладених між Виноградівської міською радою та ОСОБА_1, а саме, договору, зареєстрованого за № 12120004000030 від 28.10.2011 року, договору, зареєстрованого за № 1212004000031 від 28.10.2011 року, договору, зареєстрованого за № 1212004000040 від 09.12.2011 року, договору, зареєстрованого за № 1212004000028 від 28.10.2011 року, договору, зареєстрованого за № 1212004000029 від 28.10.2011 року, договору, зареєстрованого за № 1212004000032 від 28.10.2011 року, договору, зареєстрованого за № 1212004000107 від 16.05.2012 року; зобов'язання ОСОБА_1 повернути міській раді, у термін до 09.05.2013 року, земельні ділянки у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він їх одержав в оренду; зобов'язання ОСОБА_1 демонтувати рекламні щити у термін до 09.05.2013 року.

Позивач та його уповноважений представник адвокат ОСОБА_2, свідоцтво від 23.03.2012 року в судових засіданнях підтримали позовні вимоги, посилаючись на порушення відповідачем норм законодавства, яке регламентує порядок розірвання договорів оренди земельних ділянок, а також недотримання умов договорів у частині можливості розірвання договорів в односторонньому порядку. Стверджують про незаконність дій відповідача щодо розірвання договорів оренди земельних ділянок за умови повного та своєчасного виконання позивачем

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 29.07.2013 року у справі № 907/479/13

зобов'язань по сплаті орендної плати. Наголошують, що між Виноградівською міською радою та ОСОБА_1 було укладено сім договорів оренди, а саме, договір, зареєстрований за № 12120004000030 від 28.10.2011 року, договір, зареєстрований за № 1212004000031 від 28.10.2011 року, договір, зареєстрований за № 1212004000040 від 09.12.2011 року, договір, зареєстрований за № 1212004000028 від 28.10.2011 року, договір, зареєстрований за № 1212004000029 від 28.10.2011 року, договір, зареєстрований за № 1212004000032 від 28.10.2011 року, договір, зареєстрований за № 1212004000107 від 16.05.2011 року; інші договори оренди землі між Виноградівською міською радою та ОСОБА_1 не укладалися, що підтверджується довідкою Держземагентства у Виноградівському районі від 07.06.2013 року. Наголошують на відсутності у підприємця ОСОБА_1 заборгованості по сплаті орендних платежів за зазначеними договорами оренди, що підтверджується довідкою ДПІ у Виноградівському районі від 11.06.2013 року № 753/19-00.

Відповідач явку уповноваженого представника для участі в судовому засіданні не забезпечив. Надісланим на адресу господарського суду відзивом на позовну заяву просить припинити провадження у справі, посилаючись на непідвідомчість даного спору господарському суду Закарпатської області. Наголошує на тому, що нормами Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, п. 1 ч. 2 ст. 17, без зазначення будь - яких виключень, в тому числі і щодо земельних відносин, передбачено, що спори фізичних осіб чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження їх рішень розглядаються за правилами адміністративного судочинства, такий спір не може бути розглянутий за правилами ГПК України, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 17.06.2013 року спростовано позицію відповідача стосовно непідвідомчості спору господарському суду та констатовано, що пунктом 19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" визначено, що у вирішенні питань, пов'язаних з підвідомчістю справ у спорах, що виникають із земельних відносин, господарським судам слід враховувати викладене в пункті 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 N 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин".

Із положень п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року N 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" вбачається, що питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 1 Господарського процесуального кодексу України. З цією метою господарським судам слід аналізувати предмет позову, підстави позову і зміст позовних вимог. Господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності. Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 148 Господарського кодексу України (далі - ГК України), земля та земельні ділянки є

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 29.07.2013 року у справі № 907/479/13

об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі - продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок. Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності. Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

У зв'язку з наведеним відповідачу запропоновано надати господарському суду письмові пояснення по суті спору, розгляд справи було відкладено.

Вимогу суду про надання відзиву по суті справи відповідачем не виконано, тому справу розглянуто у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу за наявними в ній документами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши позивача та його представника, суд встановив:

Між сторонами спору укладено ряд договорів оренди землі, а саме, договір, зареєстрований за № 12120004000030 від 28.10.2011 року, договір, зареєстрований за № 1212004000031 від 28.10.2011 року, договір, зареєстрований за № 1212004000040 від 09.12.2011 року, договір, зареєстрований за № 1212004000028 від 28.10.2011 року, договір, зареєстрований за № 1212004000029 від 28.10.2011 року, договір, зареєстрований за № 1212004000032 від 28.10.2011 року, договір, зареєстрований за № 1212004000107 від 16.05.2012 року. Згідно умов зазначених договорів в оренду передано земельні ділянки площею відповідно 0,0006 га, 0,0007 га, 0,0006 га, 0,0006 га, 0,0006 га, 0,0007 га, 0,0006 га для обслуговування об'єктів зовнішньої реклами - рекламних щитів. Всі договори укладено строком на п'ять років, передбачена договорами щомісячна орендна плата складає відповідно: 4 грн., 14 грн., 9 грн., 6 грн., 4 грн., 8 грн., 60 грн., підлягає сплаті рівними частками до 15 серпня і 15 листопада.

Умови договорів щодо припинення їх дії є ідентичними, викладені у пунктах 32 - 35 договорів. Зокрема, пунктом 35 договорів передбачено, що розірвання договорів

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 29.07.2013 року у справі № 907/479/13

в односторонньому порядку допускається в разі систематичної несплати (більше 6-ти місяців) орендної плати за земельну ділянку. Інших підстав для односторонньої відмови від договору умовами договорів не передбачено.

Рішенням Виноградівської міської ради від 18.04.2013 року № 743 визначено розірвати вищевказані договори оренди земельних ділянок, зобов'язати ОСОБА_1 повернути міській раді у термін до 09.05.2013 року земельні ділянки у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він їх одержав в оренду, визнано недійсними рішення виконавчого комітету Виноградівської міської ради про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами та зобов'язано ОСОБА_1 демонтувати рекламні щити у термін до 09.05.2013 року.

Згідно статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки,

спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Дослідивши аргументи щодо відповідності рішення Виноградівської міської ради від 18.04.2013 року № 743 у оспорюваній частині діючому законодавству суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги з огляду на наступне.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 8 ст. 93 Земельного кодексу України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом. Підстави припинення договору оренди землі визначені ст. 31 Закону України „Про оренду землі", частиною 4 якої регламентовано, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Приймаючи оспорюване рішення Виноградівська міська рада послалась на Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні", Закон України „Про рекламу", Правила розміщення зовнішньої реклами у місті Виноградів, затверджені рішенням міської ради від 22.03.2012 року № 500, та пункт 33 договорів оренди земельних ділянок.

Однак, ні вищевказаними Законами, ні пунктами 33 договорів оренди землі не передбачено право на розірвання орендних відносин в односторонньому порядку. Така можливість визначена у пунктах 35 договорів лише у разі систематичної несплати орендної плати протягом більше 6 місяців.

Проведеним судом аналізом здійснення підприємцем ОСОБА_1 розрахунків по сплаті орендних платежів встановлено, що орендна плата вносилась своєчасно і в повному обсязі, доказів протилежного відповідачем не надано.

Таким чином, застосовувати передбачену договорами оренди землі умову для односторонньої відмови від договорів відповідач підстав не мав.

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 29.07.2013 року у справі № 907/479/13

Розірвання вищевказаних договорів оренди земельних ділянок в односторонньому порядку оспорюваним рішенням здійснено всупереч ст. 31 Закону України „Про оренду землі", ст. ст. 125, 141 Земельного кодексу України.

Отже, рішення Виноградівської міської ради від 18.04.2013 року № 743 у оспорюваній частині не відповідає вказаним нормам чинного законодавства, порушує права позивача, що є підставою для визнання його недійсним у відповідній частині.

З огляду на викладене позов підлягає задоволенню з віднесенням судових витрат по сплаті судового збору у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача.

Крім того, на підставі статей 44, 49 ГПК України позивач просить стягнути з відповідача як судові витрати 4950,0 грн. на оплату послуг адвоката, в підтвердження чого подав договір про надання правової допомоги від 06.05.2013 року № БРЧ-2, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2 від 23.03.2012, акт здачі - приймання наданих послуг від 05.06.2013 року, квитанції до прибуткового касового ордера № 006 від о5.06.2013 року на суму 4500 грн. та № 009 від17.06.2013 року на суму 450 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Відповідно до ст. 30 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар; порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги; при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 вирішуючи питання про розподіл судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування таких витрат не повинен бути неспіврозмірним, докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Наданими позивачем доказами підтверджено факт узгодження розміру та порядку сплати гонорару у відповідності до вимог Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що надає підстави для відшкодування сплаченої позивачем суми вартості адвокатських послуг за рахунок відповідача в порядку, передбаченому ст. ст. 48, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 33, 48, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив:

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Виноградівської міської ради № 743 від 18.04.2013 року в частині розірвання договорів оренди земельних ділянок, укладених між Виноградівської міською радою та ОСОБА_1, а саме, договору, зареєстрованого за № 12120004000030 від 28.10.2011 року, договору, зареєстрованого за № 1212004000031 від 28.10.2011 року, договору, зареєстрованого за № 1212004000040 від 09.12.2011 року, договору, зареєстрованого за № 1212004000028 від 28.10.2011 року, договору,

продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 29.07.2013 року у справі № 907/479/13

зареєстрованого за № 1212004000029 від 28.10.2011 року, договору, зареєстрованого за № 1212004000032 від 28.10.2011 року, договору, зареєстрованого за № 1212004000107 від 16.05.2012 року; зобов'язання ОСОБА_1 повернути міській раді, у термін до 09.05.2013 року, земельні ділянки у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він їх одержав в оренду; зобов'язання ОСОБА_1 демонтувати рекламні щити у термін до 09.05.2013 року.

3. Стягнути з Виноградівської міської ради, м. Виноградів, пл. Миру, 5 (код 04053677) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ІПН НОМЕР_1) суму 1147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. судового збору, а також 4950 (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят) грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 02.08.2013 року.

Суддя Мокану В.В.