Постанова № 3278157, 21.01.2009, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

21січня 2009 року                                                                                    м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справахВерховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В.,

суддів:Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л.,              Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., –

розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Геліофарм”                 (далі – ТОВ) справу за його позовомдо Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі – ДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2004 року ТОВ звернулося до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень рішень ДПІ від 25 червня 2004 року №0000522308/0 та від                10 серпня 2004 року №522308/1 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі – ПДВ) на 29890000 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 25 червня 2004 року №0000522308/0 було прийняте відповідачем на підставі акта від 25 червня 2004 року №60/23-8/7-31243247 “Про результати позапланової документальної перевірки ТОВ “НВФ “Геліофарм” з питання достовірності заявленого до відшкодування податку на додану вартість із бюджету за квітень 2004 року”.

В результаті процедури адміністративного оскарження цього податкового повідомлення-рішення скаргу позивача ДПІ залишила без задоволення та винесла податкове повідомлення-рішення від 10 серпня 2004 року №522308/1.

На думку ДПІ позивач порушив вимоги підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств”, підпункту 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (далі – Закон №168/97-ВР), а тому заявлена ним до відшкодування за квітень 2004 року сума ПДВ підлягає зменшенню на 29890000 грн.

Позивач вважає, що спірні повідомлення-рішення є неправомірними.

Так, згідно з договором від 31 березня 2004 року №11/01 він придбав у ДНВП “Електронмаш” “Комплекс обробки та накопичування на магнітному диску ЄС 5074” в кількості 183 штук (далі – товар), сплативши за нього 179340000 грн, у тому числі ПДВ – 29890000 грн.

У подальшому через комісіонера – Товариство з обмеженою відповідальністю “Ювенал” – ТОВ експортувало товар на адресу фірми NORCA Gmbh (Німеччина).

Факт вивезення товару за межі митної території України підтверджено вантажно-митною декларацією (далі – ВМД).

Оплата за експортований товар в сумі 149539486 грн надійшла на рахунок позивача.

За таких обставин він вважає, що має достатні підстави для включення зазначеної вище суми ПДВ до податкового кредиту.

Постановою від 11 жовтня 2006 року Господарський суд м. Києва у позові відмовив.

            Київський апеляційний господарський суд постановою від 6 грудня 2006 року постанову суду першої інстанції скасував й постановив нову – про задоволення позову.

Ухвалою від 15 травня 2008 року Вищий адміністративний суд України постанову апеляційного суду скасував й залишив в силі постанову Господарського суду м. Києва.

У поданій скарзі порушено питання про скасування ухвали Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2008 року і залишення в силі постанови апеляційного суду на підставі неоднакового застосування судами касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України визнала, що скаргане підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує рішення апеляційного суду та залишає в силі рішення суду першої інстанції, ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Суд першої інстанції, вирішуючи справу, дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Як установлено судом першої інстанції, придбаний у ДНВП “Електронмаш” товар позивач через комісіонера ТОВ “Ювенал” експортував на адресу фірми NORCA Gmbh (Німеччина).На підтвердження здійсненого експорту і правомірності заявленого відшкодування з ПДВ ТОВ надало відповідну ВМД.

Проте Господарський суд м. Києва не прийняв як належне підтвердження правомірності заявленої до відшкодування суми з ПДВ надану позивачем ВМД. З його думкою погодився і касаційний суд, виходячи з того, що ВМД не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 1 березня 2002 року № 243 “Про вдосконалення механізму відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за операціями з експорту продукції”, адже з копії п’ятого основного аркушу ВМД, який надавався позивачем на обгрунтування позову і міститься у матеріалах справи, вбачається, що напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України, який засвідчується підписом відповідальної особи та гербовою печаткою митного органу на зворотньому боці вказаного документу, відсутній.

Крім того, цей суд установив, що Слідче управління Служби безпеки України порушило і розслідує кримінальну справу №221 за фактом контрабанди комплексів обробки та накопичення на магнітному диску ЕС5074.

Висновком експерта, який проводив судово-почеркознавчу експертизу в рамках цієї кримінальної справи, встановлено, що підписи від імені ТОВ “Ювенал” у деяких документах, у тому числі на договорі комісії від 1 квітня 2004 року №01/04-04, акті №1 прийому-передачі майна на комісію до Договору комісії від 1 квітня 2004 року №01/04-04 виконані не директором цього підприємства – Левченком С.М., а іншою особою.

Також суд установив, що ПДВ, сплачений позивачем ДНВП “Електронмаш”у ціні товару, до бюджету не надходив.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про безпідставність скасування апеляційним судом законного і обгрунтованого рішення суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що підстав для скасування ухвали Вищого адміністративного суду України не має.

Керуючись статтями 241–244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Геліофарм” відмовити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2008 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

В.В. Кривенко Судді  В.Л. Маринченко

П.В. Панталієнко

І.Л. Самсін

О.О. Терлецький

Ю.Г. Тітов