Ухвала суду № 3278097, 19.03.2009, Донецький апеляційний адміністративний суд

                                                                                                                                        Суддя 1 інстанції – Кониченко О.М.

                                                                                                                            Суддя – доповідач – Ханова Р.Ф.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 УХВАЛА

Іменем України

19 березня 2009 року                                                                          справа № 2-а-291/08/0570

зал судового засідання №2 у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів:                       Василенко Л.А.

                                   Старосуда М.І.   

При секретарі судового засідання:   Чуріковій Я.О. 

За участю представників сторін:

Від позивача:                                          Барбашова Л.С. - за дов. від 01.12.2008 р.

                                                                  Андрієнко Л.А. - за дов. від 01.12.2008 р.

Від відповідача:                                     Бабій М.О. - за дов. від 08.12.2008 р.

                                                                  Яковенко О.В. - за дов. від 18.03.2009 р.

                                                                  Карімов І.Ф. - за дов. від 17.12.2008 р.

                                                                  Лапік О.В. - за дов. від 17.12.2008 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку                         на постанову Донецького окружного адміністративного судувід 17 грудня 2008 рокупо адміністративній справі№ 2-а-291/08/0570 (суддя Кониченко О.М.)за позовомЗакритого акціонерного товариства «Донецький електрометалургійний завод»   ДоСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку                         Про

визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000091311/3/22603/10/15-16-23/1 від 5 липня 2007 року

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2008 року (том 21, арк. справи 91-94) задоволений позов Закритого акціонерного товариства «Донецький електрометалургійний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку, в наслідок чого визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000091311/3/22603/10/15-16-23/1 від 5 липня 2007 року.                         

            В апеляційній скарзі відповідач (том 21, арк. справи 96-99) просить скасувати постанову суду першої інстанції, як прийняту з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

              Позивач в своїх запереченнях та під час апеляційного розгляду справи зазначав, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи.

Розгляд справи відбувався з фіксування судового процесу технічними засобами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивачем 20 жовтня 2006 року та 20 листопада 2006 року до податкового органу надані податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень 2006 року, в яких зазначені суми від'ємного значення податку. Разом з цими деклараціями позивачем було подано до податкового органу розрахунки бюджетного відшкодування та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування. (том 1, арк. справи 12-19).

Відповідачем проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку достовірності заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 327/15-16-23/1-30479040 від 20 грудня 2006 року. (том 1, арк. справи 20-25). В ході перевірки встановлено порушення заповнення розрахунку бюджетного відшкодування, підпункту 7.7.5. пункту 7.7. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (від 03.04.1997 р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями). (надалі - Закон № 168/97).

Відповідачем проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок у банку по декларації з ПДВ за жовтень 2006 року, результати якої відображені у акті № 18/15-16-23/1-30479040 від 19 січня 2007 року, в ході якої встановлені порушення  підпунктів 7.7.1., 7.7.2,  пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97, а саме - завищення заявленої суми бюджетного відшкодування по декларації за жовтень 2006 року на суму 6214393 грн. Перевіркою підтверджено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню по декларації за жовтень 2006 року у розмірі 24155641 грн. (том 1, арк. справи 32-58).

            На підставі цього акту перевірки відповідачем надіслано позивачеві податкове повідомлення-рішення №0000091311/0/2779/10/15-16-23/1 від 30 січня 2007 року про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2006 року на суму 6214393 грн. За наслідками розгляду скарги відповідачем також були складені податкові повідомлення - рішення № 0000091311/1/9977/10/15-16-23/1 від 29 березня 2007 року, № 0000091311/2/9977/10/15-16-23/1 від 31 травня 2007 року, № 0000091311/3/9977/10/15-16-23/1 від 5 липня 2007 року - про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2006 року на суму 6214393 грн.

Включення позивачем ПДВ до складу податкового кредиту по податковим накладним, зазначеним у додатку до акту перевірки, підтверджується наданими до матеріалів справи журналами обліку придбання товарів за вересень та жовтень 2006 р., реєстрами отриманих податкових накладних. Право на включення ПДВ до складу податкового кредиту по податковим накладним, зазначеним у додатку до акту перевірки, підтверджено доданими до матеріалів справи податковими накладними.

З актів перевірок вбачається, що перевірками не встановлено порушень позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» щодо формування податкового кредиту та податкових зобов'язань у деклараціях за вересень та жовтень 2006 року, а також частини від'ємного значення податку, що включається до складу податкового кредиту поточного періоду та наступного періоду. Податковим органом спірним рішенням фактично зменшила не частину від'ємного значення податку, яка підлягає відшкодуванню, а зменшила суму, до якої дорівнюється розмір бюджетного відшкодування.

Підпунктами 7.7.2 - 7.7.7. пункту 7.7. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б ) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Отже, підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Зазначений Закон не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а)  у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б)     у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких

перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

З наведених норм вбачається, що, сума, заявлена до відшкодування, повинна відповідати наступним умовам.

По-перше, ця сума складає частину від'ємного значення поточного податкового періоду з урахуванням частини від'ємного значення податку попереднього податкового періоду, яка включається до складу податкового кредиту поточного податкового періоду;

По-друге, від'ємне значення податку поточного періоду включається до податкового кредиту наступного податкового періоду. Право на бюджетне відшкодування виникає у разі, якщо у наступному податковому періоді сума податку також має від'ємне значення;

По-третє, сума, яка підлягає відшкодуванню, дорівнює сумі ПДВ, яка фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

З наведеного вбачається, що сума, до якої дорівнюється розмір бюджетного відшкодування, не обмежена сумою податкового кредиту попереднього періоду, а лише дорівнюється сумі сплаченого у попередньому податковому періоді постачальникам товарів податку. Законом не передбачено, що відшкодуванню підлягає лише сума, яка дорівнює сумі податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів. Крім цього, законом не визначено, що до суми, до якої дорівнюється сума бюджетного відшкодування, не може включатися ПДВ, сплачений у якості передплати за товар.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97 встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

- дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Законом України „Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005 р. № 2505-IVбули внесені зміни до Закону України "Про податок на додану вартість". Зокрема, підпункт 7.4.5. викладно у наступній редакції: «Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями."

Таким чином, до складу податкового кредиту відповідно до наведених норм, можуть включатися суми податку на додану вартість лише по одній події - отримання податкової накладної.

З огляду на це, заслуговує на увагу посилання позивача на те, що він не включив ПДВ по сумам передплат до складу податкового кредиту,   оскільки не мав права включити до складу податкового кредиту суми ПДВ по передплаті за товари по першій події — списання коштів з банківського рахунку. Суми ПДВ включаються позивачем до податкового кредиту лише у разі отримання податкової накладної.

Формою розрахунку бюджетного відшкодування, яку затверджено Наказом ДПА України від 30 травня 1997 р. № 166, у редакції наказу ДПА України від 15 червня 2005 р. № 213, передбачено, що у рядку 3 зазначається сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів, а у рядку 4 зазначається сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (сума, указана в рядку 1, у межах суми, указаної в рядку 3) (значення цього рядка переноситься до рядка 25 податкової декларації поточний звітний податковий період).

Як вбачається, така вимога форми розрахунку суперечить пункту а) підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки цим пунктом закону сума бюджетного відшкодування обмежена лише сумою податку, яка фактично сплачена контрагентам у попередньому періоді, а не сумою сплаченого податкового кредиту попереднього наступного періоду. Крім того, суд не приймає до уваги посилання податкового органу на наказ ДПА України від 30 травня 1997 р. № 166, у редакції наказу ДПА України від 15 червня 2005 р. № 213 в цій частині, оскільки зазначеним нормативно-правовим актом затверджена лише форма податкової декларації з податку на додану вартість з додатками та порядок її заповнення.

Відповідно до пункту 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на зазначене, при визначенні суми бюджетного відшкодування повинні застосовуватися лише норми Закону України "Про податок на додану вартість".

Таким чином, при визначенні суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню по декларації за жовтень 2006 р., позивач виконав умови, визначені п.п. 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Позивач відповідно до наведених вимог, також подав до ДПІ разом з декларацією заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунок суми бюджетного

відшкодування, у яких визначив до відшкодування суму 21286337 грн.

Сума сплаченого позивачем у попередньому податковому періоді ПДВ, тобто у вересні 2006 року, складає 30471723 грн. Зазначена сума податку була сплачена позивачем постачальникам товарів у ціні товарів, що підтверджено матеріалами справи. Таким чином, відшкодуванню по декларації за жовтень 2006 р. підлягає саме ця сума.

У висновку експертизи зазначено, що:

- висновки акту перевірки № 18/15-16-23/1-30479040 від 19 січня 2007 року про результати виїзної позапланової перевірки ЗАТ «Мініметалургійний завод «Істіл (Україна)» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок в установі банку по Декларації з ПДВ за жовтень 2006 року, здійсненої відповідачем, щодо завищення на 6214393 грн. заявленої суми бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за жовтень 2006 року документально не підтверджуються;

- від'ємне значення попереднього періоду, розрахованого згідно з підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями) (у розрізі контрагентів, податкових накладних та сум ПДВ) було фактично сплачено ЗАО «ММЗ «Істіл (Україна)» у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) (у розрізі контрагентів, платіжних доручень та сум ПДВ) згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97 у повному обсязі. (том 21, арк. справи 23-52).

Матеріалами справи та висновком експерта підтверджено неправомірність зменшення відповідачем бюджетного відшкодування за жовтень 2006 року на суму 10214393 грн.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що податкове повідомлення - рішення № 0000091311/3/9977/10/15-16-23/1 від 5 липня 2007 року про зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за жовтень 2006 року на суму 6214393 грн. правомірно визнано судом недійсним.

Колегія суддів також зазначає, що відповідачем були направлені позивачу податкові повідомлення-рішення № 0000091311/1/9977/10/15-16-23/1 від 29 березня 2007 року, № 0000091311/2/9977/10/15-16-23/1 від 31 травня 2007 року, № 0000091311/3/9977/10/15-16-23/1 від 5 липня 2007 року замість направлення податкових повідомлень, чим грубо порушені вимоги пункту 5.3. «Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій», затвердженого  наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001року № 253 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 року за № 567/5758 (із змінами та доповненнями).

Згідно з цим пунктом, зметою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо сума податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, яке має номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється номер скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того, таке податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язання. Аналогічні дії здійснюються у разі подання платником податків повторної скарги.

  На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надана правильна правова оцінка спірним правовідносинам та постанова прийнята з дотриманням  норм матеріального та процесуального права.          

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2008 року у справі № 2-а-291/08/0570 – залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2008 року у справі № 2-а-291/08/0570 – залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина ухвали складені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 19 березня 2009 року. Ухвала у повному обсязі складена 19 березня 2009 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:                                                                                       Р.Ф. Ханова

Судді:                                                                                                    Л.А. Василенко

                                                                                                                М.І. Старосуд

З оригіналом згідно:

Суддя                                                                                        Р.Ф. Ханова