Постанова № 32780859, 02.08.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2013 року 810/3949/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., при секретарі судового засідання - Ігнатку Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1доБілоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.05.2013 №1167/0002201702/118 та №1168/0002211702/119.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки прийнятні на підставі помилкових висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд розглянути справу за його відсутності.

У судовому засіданні представник відповідача позову не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити з мотивів, що посадова особа Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства, що свідчить про заниження позивачем грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в квітні 2013 року на підставі п.п.75.1.2 п. 75.1 ст.75, п.п.78.1.1. п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року (далі - ПК України), у відповідності до наказу Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС (далі - Білоцерківська ОДПІ, відповідач) від 12.04.2013 № 824 відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивачка) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

За результатами вказаної перевірки податковим органом складено Акт від 25.04.2013 №1797/17-2/2073900105/79 (далі - Акт перевірки), в якому зафіксовані наступні порушення податкового законодавства, а саме:

- п. 181.1 ст. 181 ПК України в частині виконання позивачкою вимог даного пункту щодо обов'язкової реєстрації платником ПДВ;

- п.187.1 ст. 187 ПК України в частині заниження позивачкою ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі ПДВ 89381,00 грн., в тому числі за березень 2012 року - 4480,00 грн., за квітень 2012 року - 7800,00 грн., за травень 2012 року - 9144,00 грн., за червень 2012 року - 9412,00 грн., за липень 2012 року - 9387,00 грн., за серпень 2012 року - 9211,00 грн., за вересень 2012 року - 9342,00 грн., за жовтень 2012 року - 11043,00 грн., за листопад 2012 року - 9598,00 грн., за грудень 2012 року - 9964,00 грн.;

- п. 120.1 ст. 120 ПК України в частині порушення позивачкою терміну подання Декларацій з ПДВ за звітні періоди з березня по грудень 2012 року.

За результатами розгляду матеріалів перевірки Білоцерківською ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 27.05.2013 № 1168/0002211702/119, яким позивачці нараховане податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 1700,00 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями - 1700,00 грн.;

- від 27.05.2013 № 1167/0002201702/118, яким позивачці нараховане податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 111726,25 грн., в т ому числі за основним платежем - 89381,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 22345,25 грн.

Не погоджуючись із висновками Акту перевірки та податковими повідомлення-рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 є офіційно зареєстрованим суб'єктом підприємницької діяльності (свідоцтво про державну реєстрацію від 27.09.2006), основними видами підприємницької діяльності позивачки є:

- КВЕД 47.11.0 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах, переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;

- КВЕД 63.99.0. - Надання інших інформаційних послуг.

Так, в періоди, охопленні даною перевіркою, ФОП ОСОБА_1 здійснювала діяльність на загальній системі оподаткування відповідно до п. 4 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 № 13-92 та ст. 33 ПК України.

Відповідно до положень п.п.16.1.2, п.п.16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платники податків зобов'язані: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п. 49.2 ст. 49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до п.п.49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем; звітного (податкового) року.

Згідно з п.179.1 ст. 179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Як зазначається в Акті перевірки (п.п.2.1 - 2.2 Акту), позивачкою вище перераховані обов'язки щодо правильності, повноти та своєчасності декларування доходів та визначення суми податку, що підлягає сплаті за звітні періоди 2010 - 2013 роки, були виконані в повному обсязі.

Так, згідно з даними податкового обліку позивачки, що знайшли своє відображення в поданих до Білоцерківської ОДПІ податкових деклараціях про майновий стан та доходи, ФОП ОСОБА_1 мала наступні показники валового доходу:

- в 2010 році -176193,00 грн. (декларація від 19.01.2011 №126244);

- в 2011 році - 281826,66 грн. (декларація від 09.02.2011 №119927);

- в 2012 році-522162,30 грн. (декларація від 11.02.2013 №1300005375).

Як зазначає ревізор Білоцерківської ОДПІ в Акті перевірки, Декларації про доходи до Білоцерківської ОДПІ надавалися своєчасно. Порушень встановленого порядку ведення результатів підприємницької діяльності не встановлено. Перевіркою правильності визначення валового доходу (загальної суми доходу платника податку від усіх видів діяльності) встановлено, що до складу валового доходу включались суми по першій події, а саме: по даті реалізації товарів (робіт, послуг) чи даті зарахування передоплати на розрахунковий рахунок від покупців. Перевіркою правильності визначення валового доходу від реалізації товарів не встановлено заниження (завищення) валового доходу.

Крім того, зазначено, що перевіркою правильності визначення валового доходу від реалізації товарів (робіт/ послуг) за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 встановлено, що фактична сума валового доходу співпадає з даними книги обліку доходів та витрат (форма 10). Порушень у відображенні валового доходу від реалізації товарів (робіт, послуг) не встановлено.

Перевіркою правильності визначення витрат, відображених у деклараціях про доходи, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки, розбіжностей не виявлено.

Таким чином, за результатами господарської діяльності в 2012 році загальний обсяг валового нищу позивачки за 12 календарних місяців (тобто за рік) вперше перевищив 300000,00 грн.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що з огляду на положення п.п.49.18.5 п. 49.18 ст. 49 ПК України ФОП ОСОБА_1 оформлює остаточний звіт про результати господарської діяльності у вигляді податкової декларації саме за річним звітний період, а тому позивачка чинним податковим законодавством обмежена в можливості здійснювати поточне (проміжне) визначення обсягів валового доходу, а саме за місяць, квартал або півріччя.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 ПК України у разі, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 фактично вперше задокументувала та офіційно повідомила Білоцерківську ОДПІ про факт перевищення нею обсягу валового доходу в 300000,00 грн. в момент складання та подання Податкової декларації про майновий стан та доходи за 2012 рік, а саме 11.02.2013.

Отже, на думку суду, саме від цієї дати слід відштовхуватись при визначенні моменту виникнення у неї обов'язку зареєструватись платником ПДВ.

Разом з тим, відповідач з незрозумілих для суду причин прийшов до необґрунтованого висновку про те, що обсяг валового доходу був перевищений позивачкою в період березня 2012 року - лютого 2013 року, оскільки податкову звітність за 2013 рік ФОП ОСОБА_1 подаватиме вже в 2014 році.

Так, згідно з п. 183.1 ст. 183 ПК України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника податку, подає до органу державної податкової служби 33 своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

Відповідно до п.183.2 ст. 183 ПК України у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

На виконання зазначених приписів ПК України та Положення про реєстрацію платників податків на додану вартість; затвердженого Наказом Мінфіну від 07.11.2011 №1394, позивачкою до Білоцерківської ОДПІ була подана відповідна заява про реєстрацію її платником ПДВ. У зв'язку з достатністю підстав та виконанням всіх необхідних умов для реєстрації відповідачем ФОП ОСОБА_1 було видане свідоцтво платника ПДВ № 200118955 від 29.03.2013, індивідуальний податковий номер платника ПДЗ НОМЕР_1.

Таким чином, перевищивши; обсяг 300000,00 грн., платник податків повинен подати заяву про реєстрацію платником ПДВ в наступному місяці після виявлення та за документування факту такого перевищення і буде зареєстрований платником ПДВ в наступному місяці. Якщо ж суб'єкт господарювання таку заяву не подасть і продовжуватиме отримувати доходи, то з цих доходів повинен сплачувати ПДВ на загальних підставах, але без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. При цьому з доходів, отриманих в попередніх місяцях, коли такий господарюючий суб'єкт не був платником ПДВ, податок у відповідності до ст. 183 ПК України сплаті не підлягає.

Крім того, на користь позиції ФОП ОСОБА_1 свідчить і той факт, що у 2010 - 2011 календарних роках (тобто протягом 12 послідовних календарних місяців) позивачка не перевищила граничного обсягу доходу в 300000,00 грн., а тому відрахування такого строку має вестись у 2012 році саме з 01 січня, а не з 01 березня, які було вчинено позивачкою.

Виходячи з викладеного, висновки відповідача стосовно обов'язку ФОП ОСОБА_1 сплачувати ПДВ в періоди, коли вона, по-перше, не була платником ПДВ, а по-друге, не перевищила обсяг валового доходу в 300000,00 грн., є безпідставними та необґрунтованими, а тому податкові повідомлення-рішення, прийняті на основі таких висновків, є протиправними.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 27.05.2013 № 1168/0002211702/119, то суд вважає зазначити наступне.

Відповідно до п 120.1 ст. 120 ПК України неподання або несвоєчасне подання платником податків або особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Разом з тим, оскільки ФОП ОСОБА_1 протягом березня - грудня 2012 року не була та не повинна була бути зареєстрована платником ПДВ, вона не мала обов'язку подавати до Білоцерківської ОДПІ відповідні щомісячні декларації з ПДВ. Відповідно, і штрафні санкції за таке порушення в сумі 1700,00 грн. (170,00 х 10), застосовані з боку відповідача, є протиправними та необґрунтованими.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

Надаючи правову оцінку здійсненому податковим органом донарахуванню податкових зобов'язань ФОП ОСОБА_1 за періоди, коли вона не була та не мала бути зареєстрована платником ПДВ, слід виходити із закріпленого Конституцією Україні принципу верховенства права, який визнається і діє повсякчас на всій території України та стосовно всіх осіб, які перебувають на її території.

Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Отже, стрижнем цього принципу є передбачуваність. Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на необхідність дотримуватися принципу правової визначеності.

Згідно з цим принципом люди повинні мати змогу планувати свої дії з упевненістю, що знають про їх правові наслідки. Він вимагає, зокрема, щоб правові акти заздалегідь оприлюднювалися, діяли на майбутнє, були ясними, простими, точними, чіткими і несуперечливими. Застосування актів повинне бути передбачуваним для індивідів. Така передбачуваність збільшує автономію особи щодо держави і забезпечує її свободу. Крім того, вона є раціональною засадою організації будь-якої нормативної системи.

До цього принципу входять такі складові, як непорушність і нескасовуваність набутих законних прав; незворотність закону й неможливість застосування закону до особи, яка не могла знати про його існування; законні очікування - право особи в своїх діях розраховувати на сталість існуючого законодавства тощо.

З урахуванням наведеного суд вважає, що дії відповідача, що виразилась у донарахуванні сум податкового зобов'язання з ПДВ за звітні періоди 2012 року, коли вона, по-перше, не була платником ПДВ, а по-друге, і не підлягала обов'язковій реєстрації внаслідок не перевищення обсягу валового доходу в 300000,00 грн., є протиправними. Своїми незаконними діями Білоцерківська ОДПІ як орган державної влади всупереч положенням Конституції України та ПК України фактично нарахувала ФОП ОСОБА_1 суми ПДВ при тому, що чинним податковим законодавством України на позивачку такого обов'язку в ситуації, що має місце в даній справі, не покладено.

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно з п.п.4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України принципом податкового права є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 ПК України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу частини другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій, а його позиція не узгоджується з нормами матеріального права.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 27.05.2013 №1167/0002201702/118 та №1168/0002211702/119.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1) сплачений судовий збір у розмірі 1134 (одна тисяча сто тридцять чотири) грн. 26 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 02 серпня 2013 р.