Рішення № 32780742, 16.07.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.07.2013р. Справа № 905/4461/13

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Осадчої А.М.,

за участю секретаря

судового засідання Мітронової А.Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Відділу капітального будівництва Волноваської районної державної адміністрації м.Волноваха Донецької області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозхімсервіс» м.Донецьк

про стягнення 114917,09грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Курликіна Г.Д. за довіреністю №1 від 09.07.2013р., Левітов В.М.- керівник за довідкою з ЄДРПОУ №027106

від відповідача: Косташ С.А. за довіреністю б/н від 01.07.2013р.

СУТЬ СПРАВИ:

19 червня 2013року Відділ капітального будівництва Волноваської районної державної адміністрації м.Волноваха Донецької області (далі - Відділ) звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозхімсервіс» м.Донецьк (далі - ТОВ«Хозхімсервіс») з вимогами про стягнення невикористаної попередньої оплати та пені за договором №031 від 20.12.2010року в сумі 114917грн.09коп., мотивуючи свої вимоги тим, що позивач на підставі зазначеного договору здійснив передплату на суму 1629011грн.00коп., сума передплати, на яку у строк встановлений п. 4.2 договору роботи не виконані складає 78445грн. 11коп., на підставі п.15.3 договору внаслідок несвоєчасного повернення попередньої оплати позивач нарахував пеню в сумі 36471грн.98коп.

Ухвалою від 21.06.2013року господарським судом Донецької області позовна заява Відділу прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №905/4461/13.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору підряду №031 від 20.12.2010року, зведення витрат для договірної ціни, договірних цін, календарного графіку виконання робіт, платіжного доручення №13 від 24.12.2010року, платіжного доручення №14 від 27.12.2010року, довідок про вартість виконаних робіт за квітень 2011року та вересень 2012року, актів виконаних робіт за квітень 2011року, вересень 2012року, акту приймання - передачі змонтованого обладнання, довідки АБ №027106 з ЄДРПОУ, виписки з рахунку за 18.01.2012року, платіжного доручення №1 від 24.01.2012року, претензій №73103-1 від 11.05.2012року, №7/03-1 від 18.02.2013року, доказів їх направлення, актів звірки станом на 18.02.2013року, листа №09/2-39 від 01.06.2013року, Положення про Відділ.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 525, 530, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтями 20, 193, 202 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статтями 54, 55 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У судовому засіданні 16.07.2013року представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги, в обґрунтування яких послались на обставини викладені у позовній заяві, надали письмові пояснення, в яких зазначено, що роботи на суму 78 445грн.11коп. відповідачем не виконані, акти для підписання на цю суму не передавались.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.07.2013року просив відмовити у задоволенні позовних вимог, надав письмові пояснення, в яких зазначив, що роботи на суму 78 445грн.11коп. виконані, однак відповідні акти виконаних робіт, які позивачу неодноразово вручались нарочно, ним не підписані. При цьому зазначив, що примірники актів, які ним складені за результатом виконання робіт, докази їх вручення або направлення поштою відповідач надати суду не має можливості внаслідок їх відсутності.

Представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи з метою більш ретельної підготовки правової позиції у справі.

Дане клопотання залишене судом без задоволення виходячи з наступного.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

В якості підстави для відкладення судового розгляду справи представник відповідача визначив відсутність належної можливості для підготовки до судового засідання.

Суд вбачає, що про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений заздалегідь, ухвалою про порушення провадження у справі від 21.06.2013року відповідач був зобов'язаний надати відзив на позовну заяву та докази на підтвердження фактів, викладених у відзиві, однак вимог ухвали не виконав; представники відповідача були присутні у судовому засіданні 03.07.2013року та надавали пояснення по суті спору, за наслідкам судового засідання, у тому числі, з метою надання можливості відповідачу надати відзив на позовну заяву та докази на його підтвердження судовий розгляд справи було відкладено.

Здійснивши аналіз зазначених фактів, суд приходить до висновку, що відповідач мав належну кількість часу для підготовки відзиву на позовну заяву та надання доказів на підтвердження своїх заперечень, але належним чином своїм правом на захист не скористався.

При цьому, суд зазначає, що звертаючись з відповідним клопотанням, представник відповідача не зазначив, що має у наявності додаткові докази, які має намір надати суду в підтвердження своїх заперечень, не посилався на будь-які інші обставини, які б мали значення при з'ясуванні фактичних обставин справи.

Виходячи з викладеного, подальше відкладення розгляду справи призвело б до її затягування та поставило б під загрозу дотримання розумних процесуальних строків розгляду справи у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р., що є неприпустимим, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до положень статті 811 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів позивач до суду не звертався.

Вислухавши пояснення представників сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши представлені ними в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Згідно вимогам частин 1 і 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

20.12.2010року між Відділом (Замовник) та ТОВ«Хозхімсервіс» (Підрядник) укладено договір підряду №031, за умовами п.1.1 якого Підрядник відповідно до чинного законодавства прийняв на себе зобов'язання на свій ризик виконати роботи по об'єкту «Газифікація с.Петровське, Старобешевський район - підвідний газопровід», а Замовник сприяти та оплатити такі роботи відповідно до проектно - кошторисної документації.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін з прикладання печаток підприємств, без складання протоколу розбіжностей.

У п.19.1 договору сторони встановили, що договір набирає чинності з дати його підписання та діє до отримання сертифікату про відповідність збудованого об'єкту проектній документації.

Обсяг, вартість та термін виконання робіт визначаються прикладеними до договору календарним графіком виконання робіт і договірною ціною, які є невід'ємною частиною даного договору. Договірна ціна є динамічною і складає 1629011грн.00коп.( п.3.1 договору).

Сторонами підписані договірні ціни та календарний графік виконання робіт в якості невід'ємних частин вказаного договору. Належним чином засвідчені копії даних документів залучені до матеріалів справи.

Згідно п.4.1 договору сторони дійшли згоди, що розрахунки за цим договором проводяться шляхом оплати за фактично виконані роботи та авансової оплати. Замовник перераховує Підряднику попередню оплату на виконання робіт у розмірі 100% річного обсягу робіт на термін протягом трьох місяців. Підрядник зобов'язується використати отримані кошти протягом трьох місяців після їх одержання. (Постанова Кабінету Міністрів України від 09.10.2006року №1404). По закінченні тримісячного терміну невикористана сума попередньої оплати повертається Замовнику. (п.4.2 договору).

На підставі укладеного договору, позивачем відповідно до платіжних доручень №13 від 24.12.2010року, №14 від 27.12.2010року перерахована на рахунок відповідача передплата в сумі 1629011грн.00коп.

Згідно п. 4.3 договору Підрядник підтверджує використання коштів отриманої передплати актами виконаних підрядних робіт, складених за формою КБ 2-в і довідками про вартість виконаних підрядних робіт, складених за формою Кб3.

Факт виконання робіт за договором підтверджується відповідними актами та довідками за квітень 2011року на загальну суму 1369167грн.03коп. та вересень 2012року на суму 161398грн.86коп.

Платіжним дорученням №1 від 24.01.2012року відповідач перерахував позивачу грошові кошти в сумі 20000грн.00коп. в якості повернення суми попередньої оплати.

Відповідно, позивач вважає, що виходячи з умов п.4.2 договору Підрядник взяв на себе зобов'язання з повернення попередньої оплати у разі, якщо протягом тримісячного строку з моменту її перерахування на суму попередньої оплати не будуть підписані акти виконаних робіт, що, за думкою позивача, спричинює виникнення у відповідача грошового зобов'язання щодо сплати 78445грн. 11коп.

Позивач звертався до відповідача з претензіями №73103-1 від 11.05.2012року, №7/03-1 від 18.02.2013року з приводу сплати зазначеної суми та пені, яка нарахована на підставі п. 15.3 договору. Докази на підтвердження направлення вказаних претензій на адресу відповідача містяться у матеріалах справи.

Суд, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України №1404 від 09.10.2006року «Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за державні кошти» у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти замовники можуть передбачати відповідно до належним чином оформленого рішення головного розпорядника бюджетних коштів попередню оплату лише у разі закупівлі на строк не більше трьох місяців робіт з капітального будівництва, капітального ремонту, реконструкції та реставрації, придбання основних засобів і житла.

Обов'язок повернути суму попередньої оплати у випадку якщо у строк три місяці з дати її перерахування не буде проведене належне виконання робіт передбачене сторонами у п.4.2 договору.

Таким чином, безпосередньо умовами договору визначено, що у разі, якщо у строк три місяці з моменту перерахування попередньої оплати, роботи на суму попередньої оплати не будуть виконані відповідачем, у відповідача виникає грошове зобов'язання з сплати суми попередньої оплати, яка є невідпрацьованою, на користь позивача.

Сума попередньої оплати у розмірі 1629011грн.00коп. була перерахована позивачем платіжними дорученнями №13 від 24.12.2010року, №14 від 27.12.2010року.

За календарним графіком виконання робіт за договором (арк. справи 19) загальний строк виконання робіт складав три місяці - до березня 2011року.

Таким чином, позивач виконав умови п.п.4.1,4.2 договору стосовно оплати суми попередньої оплати за договором у повному обсязі 27.12.2010року, відповідно відповідач, отримавши попередню оплату за договором повинен був її використати протягом трьох місяців з дати її отримання, з урахуванням строку виконання робіт, що був визначений у календарному графіку, тобто, у будь-якому випадку у строк не пізніше березня 2011року.

Тоді як, фактично, що вбачається з актів виконаних робіт форми Кб2-в та довідок про вартість виконаних робіт форми КБ-3, копії яких містяться в матеріалах справи, роботи на суму 1369167грн.03коп. виконані у квітні 2011року; відповідно на суму 161398грн.86коп. - у вересні 2012року.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не довів належними та допустимими доказами у справі факту виконання робіт за договором на суму 78445грн. 11коп. (сума попередньої оплати за вирахуванням вартості виконаних робіт за згадуваними вище актами та суми, яка повернута відповідачем за платіжним дорученням №1 від 24.01.2012року), підписання відповідних актів виконаних робіт форми Кб-2в, у порядку, що передбачений п.4.3 договору.

Зокрема, посилання, викладене у письмових поясненнях, які отримані судом 16.07.2013року, щодо, нібито, фактичного виконання робіт на вказану суму, не підтверджено будь-якими доказами, як то, відсутні акти виконаних робіт, докази їх направлення на адресу позивача для підписання або вручення уповноваженому представнику відповідача. У тексті вказаних письмових пояснень міститься вказівка, що дані документи відсутні у відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що роботи на суму 78445грн. 11коп. на час розгляду спору не виконані відповідачем.

З огляду на викладене, враховуючи, що сторонами у п.4.2 договору передбачений обов'язок Підрядника (відповідача) з сплати суми попередньої оплати, яка є невідпрацьованою, на користь позивача, якщо у строк три місяці з моменту перерахування попередньої оплати роботи на суму попередньої оплати не будуть виконані відповідачем, враховуючи, що факту виконання робіт на суму 78445грн. 11коп. до березня 2011року відповідач суду не довів, а з приписами ст. 530 ЦК України строк виконання грошових зобов'язань з боку відповідача настав, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення 78445грн. 11коп.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню згідно п.15.3 договору в сумі 36471грн.98коп. за період з 28.03.2011року по 20.03.2013року з урахуванням зменшення суми.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

За приписами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями, згідно зі ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Як встановлено ст.549 ЦК України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст.1 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 15.3 договору у випадку невиконання Підрядником зобов'язань, передбачених у пунктах 4.2,4.3 та 6.3.1 договору, за кожний день порушення Замовником застосовуються штрафні санкції у розмірі облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, умови п.15.3 договору відповідають ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Враховуючи встановлений вище факт порушення відповідачем умов п.4.2 договору в частині повернення суми попередньої оплати, позивач мав підстави для нарахування пені згідно п.15.3 договору.

Проте, перевіривши зазначений позивачем розрахунок, суд встановив, що позивачем невірно визначений період нарахування пені.

Частиною 6 ст.232 ГК України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

В даному випадку умовами договору не передбачено інших умов нарахування пені.

Враховуючи вищевикладене, суд здійснює за допомогою Інформаційно - пошукової системи «Законодавство» розрахунок пені згідно з вимогами ч.6 ст. 232 ГК України та приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково у розмірі 15439грн.71коп., в решті позовних вимог в цій частині слід відмовити за необґрунтованістю.

При цьому суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогами про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язаний його початок.

Відповідно до ст.261 ЦК України, перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла б довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У відповідності до ст. 257, 258 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені становить 1 рік. (пункт 2 статті 258 Цивільного кодексу України).

Правова природа пені така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється за кожним днем, за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або мав дізнатись про порушення свого права.

Дана правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 17.02.2010року.

При зверненні з позовом з вимогами щодо стягнення пені позивачем за період нарахування з 28.03.2011року по 18.06.2012року пропущено строк позовної давності.

Згідно з ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач не звертався до суду ані з усною, ані з письмовою заявою про застосування строків позовної давності в порядку ст. 267 ЦК України, тому спеціальний строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені судом не застосовується.

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 629, 837, 854 Цивільного кодексу України; ст. ст.232, 253, 256-258, 261, 267 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Відділу капітального будівництва Волноваської районної державної адміністрації м.Волноваха Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозхімсервіс» м.Донецьк про стягнення невикористаної попередньої оплати та пені за договором №031 від 20.12.2010року в сумі 114917грн.09коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хозхімсервіс» м.Донецьк (83059, м.Донецьк, вул.Сєченова, буд.1, ідентифікаційний код 24157485) на користь Відділу капітального будівництва Волноваської районної державної адміністрації м.Волноваха Донецької області (85700, Донецька область, м.Волноваха, вул.Леніна, буд.23а, ідентифікаційний код 04011710) суму невикористаної попередньої оплати у розмірі 78445грн. 11коп., пеню у розмірі 15439грн.71коп., витрати по оплаті судового збору в сумі 1877грн.70коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 16.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 22.07.2013року.

Суддя А.М. Осадча