Постанова № 32779704, 11.07.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2013 р. Справа № 804/4138/13-а м. Дніпропетровськ Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВласенка Д.О. при секретарі судового засіданняПасічнику Т.В. за участю: представників позивача представника відповідача Великого О.П., Переверзєва І.В. Волошина А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Дніпроелектробуд» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Акопт» про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.03.2012 за № 0000252205, № 0000232205, -

ВСТАНОВИВ:

ПП «Дніпроелектробуд» 25 березня 2013 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби у якому просило:

- визнати протиправними дії відповідача із проведення позапланової документальної виїзної перевірки ПП «Дніпроелектробуд» (код ЄДРПОУ 34974380);

- визнати протиправними дії відповідача із встановлення порушень ПП «Дніпроелектробуд» (код ЄДРПОУ 34974380) в Акті від 26.12.2013 за № 2044/74/22-507/34974380;

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000252205 від 13.03.2013 та податкове повідомлення-рішення № 0000232205 від 13.03.2013.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач отримав лист про надання документів та письмових пояснень №31301/10/15-219 від 04.12.2012 поштою. На письмовий запит, дотримуючись строку, що встановлений чинним податковим законодавством, підприємство надало відповідь (вих. №2012 від 20.12.2012) із копіями первинних документів по взаємовідносинам з контрагентом. Тобто, на думку позивача, рішення про проведення документальної позапланової перевірки позивача Дніпродзержинська ОДПІ прийняла за відсутності законних підстав для її проведення.

Позивач зазначає, що в акті наголошується, що товар по операціям з ТОВ «Акопт» не був переданий до ПП «Дніпроелектробуд», проте, цей факт не відповідає дійсності оскільки підприємство здійснювало реальні товарні операції та отримувало товар від постачальника, що підтверджуєтьсяі первинними документами.

Також позивач вказує, що помилково встановлено в акті завищення задекларованих валових витрат, не визнання їх тільки на тих підставах, що витрати виникли по взаємовідносинам з ТОВ «Акопт» є необґрунтованим, адже позивач по даним операціям отримав товар, сплатив за нього вартість та отримав всі необхідні документи, що підтверджують виникнення та облік валових витрат. В Акті відсутнє обґрунтування заниження податку на прибуток, адже у ПП «Дніпроелектробуд» присутні необхідні документи для визнання суми. Крім того, наведення зазначеного відхилення в таблиці не підтверджує того факту, що ПП «Дніпроелектробуд» невірно віднесло вказану суму до податку на прибуток, адже перевіряючими не вказано будь-яких порушень при декларуванні та сплаті податку на прибуток.

Ухвалою від 11 квітня 2013 року було залучено ТОВ «Акопт» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у справі за позовом ПП «Дніпроелектробуд» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.03.2012 за № 0000252205, № 0000232205 /а.с. 78-79/.

В судовому засіданні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, на їх задоволенні наполягали, посилаючись на підстави, які викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючи на те, що відповідачем була проведена перевірка діяльності позивача і в ході перевірки використано:

- перелік комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу, інформація яких використана під час перевірки: АС Аудит, АС Реєстр платників податків, АРМ «БЕСТ-ЗВІТ», АРМ «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»;

- звітні данні декларацій з податку на додану вартість з урахуванням розрахунків коригувань та подані додатки до декларацій;

- отримання інформації щодо нікчемності правочинів під час перевірки використаний Акт №401/22-417/37999413 від 24.09.2012 «Про результати невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Акопт» (код за ЄДРПОУ 37999413) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 21.12.11 по 30.06.12».

Також представник відповідача зазначив, що суб'єкт владних повноважень діяв на підставі та у межах компетенції, яка надана йому законом, у зв'язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що ПП «Дніпроелектробуд» (код ЄДРПОУ 34974380) зареєстроване у якості юридичної особи, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 659062 /а.с. 32/.

На підставі наказу від 13.02.2013 № 242 виданого Дніпродзержинською ОДПІ, Мінасяном Володимиром Грантовичем - головним державним податковим ревізором-інспектором відділу спеціальних та особливо важливих перевірок управління податкового контролю, керуючись п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1, ст.78, Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ, проведена позапланова документальна виїзна перевірка ПП «Днепроелектробуд» (код 34974380), з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Акопт» (код 37999413), за період з 01.01.2010 по 31.01.2013. За результатами даної перевірки складено акт № 2044/74/22-507/34974380 від 26.02.2013 /а.с. 11-19/.

Перевіркою було встановлено наступне:

Згідно наказу ДПС України № 329/ДСК від 23.04.2012 підприємство ТОВ «Акопт» (код 37999413) віднесено до категорії «ризикових» підприємств «транзитер» по операціям за червень 2012 року. Висновок:

1. ч.5 ст.203, ч. 1, 2 ст.215, ст.216, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Бау Тек» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.662, ст.655 та ст.65б ЦК України;

2. перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у квітні - травні 2012 року, які підпадають під визначення ст. 134 р. III Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI;

3. перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послу,-) у квітні - травні 2012 року, які підпадають під визначення ст.185 р. V Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2 755-VI.

Перевіркою встановлено порушення ПП «Дніпроелектробуд»:

1) ч.1, 5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Дніпроелектробуд» при придбанні та наступному продажу товарів (послуг), які відображені контрагентами (покупцями та постачальниками). Товари (послуги) по вказаних правочинах не були передані в порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України - ПРАВОЧИНИ, ВИЗНАНО - «НІКЧЕМНИМИ».

2) завищення валових доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування ПП «Дніпроелектробуд» у відповідності п.п. 14.1.191, п. 14.1 ст. 191, п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 та п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ завищено дохід за рахунок включення до складу доходів сум нібито придбаних іншими суб'єктами господарювання товару, в частині нібито придбаного у ТОВ «Акопт» на загальну суму 11940 грн. та підлягає коригуванню (зменшенню), в тому числі:

- II квартал 2012 року - 11940 грн.

3) завищення валових витрат, що враховуються при визначення об'єкту оподаткування ПП «Дніпроелектробуд» у відповідності п. 134.1 ст. 134, п. 138.1 ст. 138 та п. 138.4 ст. 138, Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями)» на загальну суму 11940 грн. та підлягає коригуванню (зменшенню), в тому числі:

- II квартал 2012 року - 11940 грн.

4) завищення податкових зобов'язань (в частині придбання товарно-матеріальних цінностей у

ТОВ «Акопт», у відповідності до п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України від 02.12.10 р.

№2755-УІ (із змінами та доповненнями) підлягає коригуванню (зменшенню) на загальну суму

2388,0 грн., в тому числі:

- квітень 2012 року у сумі 2388,0 грн.;

5) завищення податкового кредиту ПП «Дніпроелектробуд» відповідно до п.44.1, п.44.3, п.44,5 п.44.6 ст.44, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. №2755-УІ (із змінами та доповненнями) в частині нібито придбаних товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Акопт», підлягає коригуванню (зменшенню) на загальну суму 2388,0 грн., в тому числі:

- квітень 2012 року у сумі 2388,0 грн.;

6) в порушення п.44.1, п.44.3, п.44,5 п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.10 р. №2755-\Т (із змінами та доповненнями) в частині нібито придбаних товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Акопт», в результаті чого донараховано ПДВ на загальну суму 16896,0 грн., в тому числі:

- квітень 2012 року у сумі 16896 грн.;

7) в порушення п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, шляхом не включено до декларації з ПДВ взаємовідносин з Управління капітального будівництва Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області по податковій накладній від 01.08.2012 №1, в результаті чого донараховано ПДВ на загальну суму 18747 грн., в тому числі:

- серпень 2012 року у сумі 18747 грн. 8) в порушення п.п. 14.1.191, п. 14.1 ст. 14, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1, п.135.2 ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.2, п.138.4, п. 138.10 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. Ж2755Л/Т (зі змінами та доповненнями) в результаті чого донараховано податок на прибуток на загальну суму 58714 грн., у тому числі:

- II квартал 2012 року у сумі 39030 грн.;

- III квартал 2012 року у сумі 19684 грн.

На підставі акту № 2044/74/22-507/34974380 від 26.02.2013 Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби винесла:

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000252205 від 13 березня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП «Дніпроелектробуд» за основним платежем + 35643,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 8911,00 грн. /а.с. 64/;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000232205 від 13 березня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП «Дніпроелектробуд» за основним платежем + 58714,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 14679,00 грн. /а.с. 65/.

Аналізуючи питання порушення позивачем ч.1, 5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Дніпроелектробуд» при придбанні та наступному продажу товарів (послуг), які відображені контрагентами (покупцями та постачальниками). Товари (послуги) по вказаних правочинах не були передані в порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України - ПРАВОЧИНИ, ВИЗНАНО - «НІКЧЕМНИМИ», то суд прийшов до наступних висновків.

Виходячи зі змісту п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Згідно ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової службу - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

У статті 78 Податкового кодексу України визначено порядок проведення документальних позапланових перевірок

Так, згідно п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:

78.1.1. за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України, право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772, встановлено що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Судом було проаналізовано надану ПП «Дніпроелектробуд» первинну документацію по правовідносинам з ТОВ «Акопт», а саме: рахунки, довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних робіт, розрахунків, платіжні доручення, товарно-транспорті накладні, договори, а також фотографії, паспорти на світлофори дорожні, податкові накладені, видаткові накладні, звіти /а.с. 48-63, 93-125, 154-157/, та не встановлено порушень щодо заповнення первинних документів, а також ознак нікчемності у договорі поставки № 17/04 від 17.04.2012.

З огляду на вищевикладене посилання податкового органу на порушення позивачем частини першої статті 203, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України, суд вважає також безпідставними та зазначає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Судом було встановлено, що одними з основних джерел, які використовувались під час перевірки позивача, був Акт №401/22-417/37999413 від 24.09.2012 «Про результати невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Акопт» (код за ЄДРПОУ 37999413) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 21.12.11 по 30.06.12».

Проте, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2012 року у справі № 2а-13151/12/2070, яка залишена в силі ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2013 року, було визнано протиправними дії Західної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Харкові Харківської області ДПС щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Акопт» за результатами якої складно акт № 401/22-417/37999413 від 24.09.2012 «Про результати невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Акопт» (код за ЄДРПОУ 37999413) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 21.12.11 по 30.06.12» /а.с. 128-136/.

З огляду на викладене, суд вважає, що Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби не повинна була роботи свої висновки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та третьою особою саме на підстав висновків за спірними перевірками, оскільки використання даних відомостей є упередженим та необґрунтованим використанням недостовірних даних.

Податковим органом в акті зроблено висновок про нікчемність правочинів укладених між позивачем та контрагентом. Проте, на думку суду даний висновок є необґрунтованим оскільки він не базується на первинних документах, які були наявні у позивача та досліджені судом.

З 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою.

Із набуттям чинності зазначеними змінами податкові органи не повинні посилатися на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків відповідно до частин 1 та 2 статті 228 ЦК України як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань. Виключення з цього правила може становити лише ситуація із безпідставним відшкодуванням податку на додану вартість із державного бюджету, що може бути кваліфіковано як незаконне заволодіння майном держави. В інших же випадках дії платників податків, що мали намір ухилитися від оподаткування укладаючи правочини та використовуючи господарські операції як інструмент коригування показників своєї господарської діяльності для цілей отримання так званої податкової вигоди (мінімізації оподаткування) без наміру здійснювати реальні господарські операції, не охоплюються змістом поняття «незаконне заволодіння майном держави», що міститься у диспозиції частини першої статті 228 ЦК України, й тому відсутні правові підстави для застосування частин 1 та 2 статті 228 ЦК України.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином до правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відносяться правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Разом з тим спірний акт перевірки позивача не тільки не містить посилань на вищезазначені обставини, а й не доводить умислу посадових осіб підприємства на порушення публічного порядку, не пояснює в чому саме таке порушення полягає.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, можна дійти висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені підприємством правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі позовної заяви зацікавленої особи після повного та всебічного судового розгляду. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Згідно із ст.67 Господарського Кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Отже, відповідач, зробивши висновок у акті перевірки про нікчемність правочинів, міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи відповідними судовими рішеннями.

Не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та мас всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також суд зазначає, що з правового аналізу положень ст. 20 Податкового кодексу України, які регламентують права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано прав щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

Таким чином, орган податкової служби при складанні акту протиправно вийшов за межи своїх повноважень і самостійно, поза судової процедури, визнав правочини, укладені позивачем недійсними. Таким чином позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби із встановлення порушень з боку ПП «Дніпроелектробуд» в акті від 26 грудня 2013 року за № 2044/74/22-507/34974380 «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ПП «Дніпроелектробуд» (код 34974380), з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Акопт» (код 37999413), за період з 01.01.2010 по 31.01.2013» - підлягають задоволенню.

Податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його контрагентом. Якщо контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання щодо виконання вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика європейського суду є самостійним джерелом права і підлягає застосуванню національними судами.

У п. 38 рішення, датованого 09.01.2007 (справа Інтерсплав проти України) Європейський суд з прав людини відзначив: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, які здійснюються конкретною компанією, вони можуть прийняти відповідні заходи з метою запобігання чи усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду, стосовно загальної практики по відшкодування ПДВ при відсутності будь-яких ознак, що вказували б на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що «суд визнає, що коли Держави-члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання з боку визначеної фізичної чи юридичної особи, вони можуть застосувати відповідні заходи з метою попередити, зупинити чи покарати за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що якщо національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної чи юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при ряді операцій по поставкам, чи яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж-таки карають одержувача оподаткованої ПДВ поставки, що повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, що знаходився поза контролю одержувача і відносно до якого не було засобів відстежування і забезпечення його зусиль, то влада виходить за розумні границі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами інтересів і вимогами захисту права власності.

Враховуючи своєчасне та повне використання компанією-заявником своїх зобов'язань по декларуванню ПДВ, неможливості з її боку забезпечити дотримання постачальником його зобов'язань по декларуванню ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства відносно системи оподаткування, про яку компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань по своєчасному декларуванню ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності».

Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлена презумпція правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Так, згідно із підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках тощо.

Відповідно до пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення тощо.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Загальні правила щодо дати виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту містяться у пункті 198.2 статті 198 Податкового органу України, згідно із яким такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

На думку суду, із датами списання коштів або отримання товарів/послуг пов'язується право платника податку на податковий кредит, проте це право не обмежується звітним податковим періодом, в якому виписані податкові накладні та платник податку приймає самостійне рішення про реалізацію свого права на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення такого права на податковий кредит.

Згідно положень абзаців 1-3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, згідно із якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, за таких умов, у разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції. Проте, судом не було встановлено даних обставин у правовідносинах між позивачем та його контрагентами.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі Закон № 996-ХІV) встановлює, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону № 996-ХІV). Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити (частини 1 та 2 статті 9 Закону № 996-ХІV).

Аналогічне визначення первинних документів міститься й у правилах ведення бухгалтерського обліку. Зокрема, відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 № 88, (далі Положення № 88) первинні документи - це документи у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції (пункт 2.1. Положення № 88), й складаються у момент проведення операції або одразу після її проведення (пункт 2.2. Положення № 88).

Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов'язання).

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Згідно п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

В абз. 1 п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно з пп. 14.1.7 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України оскарження рішень контролюючих органів - це оскарження платником податку податкового повідомлення-рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.

Відповідно до пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Згідно вимог п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Підпунктом 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового Кодексу України визначено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

З метою виконання ч.2 ст.244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом взято до уваги висновки постанови Верховного Суду України від 24.12.2006, у справі Господарського суду Вінницької області №9/175-04 за позовом АКБ «Мрія» до Державної податкової інспекції у м. Вінниця про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, згідно з якою право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом. Суд може захистити право платника податку в разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю дій. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені (статті 7, 8, 11, ч. 4 ст. 112, ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України); спосіб захисту порушеного права може залежати від того, припинене порушення чи ні - при встановленні факту продовження протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень на момент вирішення спору належним способом захисту права може бути зобов'язання відповідача припинити протиправні дії, а при припиненні порушення суд може задовольнити вимогу про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у суб'єкта владних повноважень, зокрема на вчинені дії, чи про визнання дій протиправними.

Суд зазначає, що право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю дій.

Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», а саме зазначено цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Порушення законного інтересу ПП Дніпроелектробуд» полягає у необхідності встановлення конкретних фактів відсутності у його діяльності порушень податкового або будь-якого іншого законодавства через формування своєї бухгалтерської та податкової звітності з урахуванням нікчемних правочинів, а також спростуванням висновків вищевказаного акту перевірки, який є службовим документом і є носієм доказової інформації щодо зафіксованих порушень та може бути використаний для аналогічних коригувань податкової звітності його постійних контрагентів, що потягне негативні наслідки для позивача у вигляді відмови з боку цих контрагентів від подальшої співпраці.

Згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Податкового кодексу України та за визначенням КАС України є суб'єктом владних повноважень, правомірність вчинення спірних дій з проведення перевірки належним чином не довів.

Оскільки, вчиняючи оскаржувані дії, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, суд вважає протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової документальної виїзної перевірки Приватного підприємства «Дніпроелектробуд» (код ЄДРПОУ 34974380), за результатами якої складено акт від 26 грудня 2013 року за № 2044/74/22-507/34974380 «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ПП «Дніпроелектробуд» (код 34974380), з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Акопт» (код 37999413), за період з 01.01.2010 по 31.01.2013».

З огляду на викладе вище, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000252205 від 13 березня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП «Дніпроелектробуд» за основним платежем + 35643,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 8911,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000232205 від 13 березня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПП «Дніпроелектробуд» за основним платежем + 58714,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 14679,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 35, 70, 71, 86, 94, 122, 128, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Дніпроелектробуд» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Акопт» про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.03.2012 за № 0000252205, № 0000232205 - задовольнити.

Визнати протиправними дії Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби із проведення позапланової документальної виїзної перевірки Приватного підприємства «Дніпроелектробуд» (код ЄДРПОУ 34974380), за результатами якої складено в акт від 26 грудня 2013 року за № 2044/74/22-507/34974380 «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ПП «Дніпроелектробуд» (код 34974380), з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Акопт» (код 37999413), за період з 01.01.2010 по 31.01.2013».

Визнати протиправними дії Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби із встановлення порушень з боку Приватного підприємства «Дніпроелектробуд» (код ЄДРПОУ 34974380) в акті від 26 грудня 2013 року за № 2044/74/22-507/34974380 «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ПП «Дніпроелектробуд» (код 34974380), з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Акопт» (код 37999413), за період з 01.01.2010 по 31.01.2013».

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000252205 від 13 березня 2013 року, яким Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби збільшила суму грошового зобов'язання Приватного підприємства «Дніпроелектробуд» (код ЄДРПОУ 34974380) за основним платежем + 35643,00 грн. (тридцять п'ять тисяч шістсот сорок три гривні 00 копійок), за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 8911,00 грн. (вісім тисяч дев'ятсот одинадцять гривень 00 копійок).

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000232205 від 13 березня 2013 року, яким Дніпродзержинська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби збільшила суму грошового зобов'язання Приватного підприємства «Дніпроелектробуд» (код ЄДРПОУ 34974380) за основним платежем + 58714,00 грн. (п'ятдесят вісім тисяч сімсот чотирнадцять гривень 00 копійок), за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 14679,00 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот сімдесят дев'ять гривень 00 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Дніпроелектробуд» (код ЄДРПОУ 34974380) судовий збір у розмірі 1179,47 грн. (одна тисяча сто сімдесят дев'ять гривень 47 копійок).

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 16 липня 2013 року.

Суддя Д.О. Власенко