Рішення № 32778886, 23.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9667/13 23.07.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмач Нафтосервіс"

до Приватного підприємства "ТОПАЗ ЛТД."

про стягнення 214 384,39 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Ковалюх В.М. (дов. б/н від 10.06.2013)

Від відповідача Савченко Є.С. (дов. б/н від 01.02.2013р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бахмач Нафтосервіс" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства "ТОПАЗ ЛТД." (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 214 384,39 грн. за договором поставки товарів від 10.04.2012 року та покладання судового збору на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/9667/13, розгляд справи призначено на 11.06.2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2013 року судом відкладено розгляд справи на 02.07.2013 року у зв'язку з задоволенням клопотанням про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2013 року судом оголошено перерву у судовому засіданні до 23.07.2013 року у зв'язку з задоволенням клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання представники сторін з"явились.

В судовому засіданні від 23.07.2013 року представник позивача на вимогу ухвали суду від 02.07.2013 року надав оригінали документів, копії яких додані до матеріалів справи для огляду в судовому засіданні. Представниками сторін надані усні пояснення по суті справи.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання з боку відповідача умов договору поставки товарів № 114/04-12 від 10.04.2012 року, в частині оплати поставленого йому товару.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

10.04.2012 року між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено договір поставки товарів № 114/ 04-12 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача паливо-мастильні матеріали-паливо дизельне Євро (за договором - товар), а відповідач зобов'язується прийняти товар від постачальника та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору.

Відповідно п. 4.1. договору, ціна за одиницю товару встановлюється ринковими цінами. Ціна товару включає податки та обов'язкові платежі передбачені чинним законодавством України.

Згідно п. 5.2. договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем в безготівковому порядку: 100% попередня оплата або з відстрочкою платежу по факту отримання товару на підставі видаткової накладної виданої відповідачем за кожну поставлену партію на протязі 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання товару (за домовленістю сторін).

Відповідно п. 7.1. договору, у випадку порушення покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 10% від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується на весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору, без обмежень шестимісячним або іншим строком нарахування та стягнення пені визначеного законодавством України.

Пунктом 8.5 договору, встановлено що даний договір набуває сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 року, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Позивач передав відповідачу товар на суму 274 436, 02 грн., що підтверджує видаткова накладна № 1640 від 06.09.2012 року, оплату за який останній повинен був здійснити не пізніше 13.09.2012 року.

20.12.2012 року відповідачем була виконана часткова оплата заборгованості за поставлений товар у розмірі 108 433, 54 грн. що підтверджує платіжне доручення № 2353 від 20.12.2012 року. За твердженням позивача з урахуванням часткової оплати заборгованості відповідачем, борг за поставлений товар складає 166 002, 48 грн. та на час подання позовної заяви (23.05.2013 року) не сплачений.

Позивач також просить стягнути з відповідача 20 938, 31 грн. пені, 27 443, 60 грн. штрафу.

Відповідач на вимогу ухвали суду відзив на позовну заяву не надав, в усних поясненнях в судовому процесі просив відмовити в позовних вимогах в повному обсязі.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства "ТОПАЗ ЛТД." підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір поставки товарів № 114/ 04-12 від 10.04.2012 р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 274 436, 02 грн., що підтверджує видаткова накладна № 1640 від 06.09.2012 року, відповідачем оплата товару виконана частково на суму 108 433, 54 грн. що підтверджує платіжне доручення № 2353 від 20.12.2012 року. Отже, заборгованість відповідача за поставлений йому позивачем товар, станом на момент вирішення справи, становить 166 002, 48 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не подано.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 166002, 48 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем на момент винесення рішення за договором в сумі 166 002, 48 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 5.2. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 166 002, 48 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 20 938, 31 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, відповідно до п. 7.1. договору.

Крім того, у відповідності до п. 7.1. договору позивач просить стягнути з відповідача 27 443, 60 грн. штрафу за прострочення оплати більше ніж на 5 банківських днів, в розмірі 10 % від суми заборгованості.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.1. договору, у випадку порушення покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 10% від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується на весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору, без обмежень шестимісячним або іншим строком нарахування та стягнення пені визначеного законодавством України.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 20 938, 31 грн. у відповідності до п. 7.1. договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п. 7.1. договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Відповідно до п. 7.1. договору у випадку порушення покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 10% від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

У відповідності до п. 66 Положенням про поставку продукції виробничо-технічного призначення, яке затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 року №888 (далі по тексту - Положення), за безпідставну відмову від акцепту платіжної вимоги (повністю чи частково), а також за ухилення від оплати продукції при інших формах розрахунків покупець (платник) сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 відсотків суми, від уплати якої він відмовився чи ухилився.

Постановою Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР"№1545-ХІІ від 12.09.1991р. встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" зазначено, що закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності Конституцією, є чинними в частині, що не суперечить їй (ст. 1 розділу XV Конституції). У зв'язку з цим при розгляді справи суд може на підставі Постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР" застосувати нормативні акти колишнього Союзу РСР, які не суперечать Конституції і законам України.

З огляду на вищевикладене та на те, що розмір штрафу за несвоєчасну оплату поставленого товару встановлено законодавством, а саме п. 66 Положення, враховуючи прострочення відповідачем грошового зобов'язання щодо оплати поставленого товару, суд задовольняє вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 5% за прострочення оплати товару, що становить 8 300, 12 грн. (166002, 48 * 5 %).

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними належними доказами частково, і відповідно підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог. Таким чином на позивача покладено 9 % (385, 89 грн.), а на відповідача 91 % (3901, 80 грн.).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ТОПАЗ ЛТД." (03151, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 54, офіс, 4; код ЄДРПОУ 37267944; з будь - якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бахмач Нафтосервіс" (16501, Чернігівська обл. м. Бахмач, вул. Петровського, 62-В; код ЄДРПОУ 34721650) 166 002 (сто шістдесят шість тисяч дві) грн. 48 коп. основного боргу, 8 300 (вісім тисяч триста) грн. 12 коп. штрафу, 20 938 (двадцять тисяч девятсот тридцять вісім) грн. 31 коп. пені та 3 901 (три тисячі дев"ятсот одну) грн. 80 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 31.07.13 року.

Суддя Г.П. Бондаренко