Рішення № 32778732, 25.07.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2013 р. Справа № 914/2237/13

за позовом: Фермерського господарства "Обелікс", с.Сулятичі Жидачівського району Львівської області до відповідача: Приватне підприємство "ЕВТ-Центр", с.Жовтанці Кам"янка-Бузького району Львівської області про: 2 657 676,00 грн. Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача: Босюк А.О. - представник (довіреність №01/07-01 від 01.07.2013 року).

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача судом роз'яснено права та обов'язки, згідно ст. ст. 20, 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи. Заяви про відвід судді від сторін до суду не надходили.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Фермерського господарства "Обелікс", с.Сулятичі Жидачівського району Львівської області до Приватного підприємства "ЕВТ-Центр", с.Жовтанці Кам"янка-Бузького району Львівської області

про стягнення 2 657 676,00 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою від 07.06.2013 року, судове засідання призначено на 02.07.2013 року на 11 год. 00 хв. З підстав, наведених в ухвалі від 02.07.2013 року розгляд справи відкладено на 16.07.2013 року на 14 год. 30 хв, а з підстав наведених в ухвалі суду від 16.07.2013 року - на 25.07.2013 року на 12 год. 20 хв. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлено в ухвалах, в тому числі визнано обов'язковою явку повноважних представників сторін в судове засідання.

Ухвала про порушення провадження у справі, яка скерована відповідачу, повернута поштовим відділенням до суду з відміткою про причину повернення «за закінченням терміну зберігання».

02.07.2013 року позивачем подано к4лопотання з оригіналами документів для огляду суду (клопотання зареєстроване в суді 02.07.2013 року за вх.№25844/13). Серед поданих оригіналів документів , позивачем долучено і Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АВ №369918, який містить відомості про відповідача станом на 26.06.2013 року. На підставі відомостей у поданому Витягу Серія АВ №369918 суд встановив, що Приватне підприємство «ЕВТ-ЦЕНТР» в статусі юридичної особи включено до ЄДР; ідентифікацій код юридичної особи - 36153200; місцезнаходження юридичної особи: 80431, Львівська область, Кам»янка-Бузький район, село Жовтанці, вулиця Куликівська , будинок,18.

За таких обставин, виходячи із матеріалів даної конкретної справи, враховуючи місцезнаходження відповідача, яке вказав позивач у позовній заяві і відомості про яке містить ЄДРПОУ, суд в ухвалі від 16.07.2013 року, якою відкладено розгляд справи на 25.07.2013 року, зобов»язав позивача в стислі строки скерувати відповідачу повторно, по місцюзнаходження (відомості про яке містить ЄДРПОУ) копію позовної заяви від 15.05.2013 року та доданих до неї документів, про що до справи надати докази (опис документів вкладених у поштове відправлення та поштову квитанцію).

Ухвала від 16.07.2013 року скерована відповідачу за адресою, яка вказана позивачем у позовній заяві та за адресою, відомості про яку містить ЄДРПОУ.

Позивач в стислі строки , а саме 17.07.2013 року, виконав вимоги суду згідно ухвали від 16.07.2013 року та скерував Приватному підприємству «ЕВТ-ЦЕНТР» на адресу : вулиця Куликівська, будинок 18, село Жовтанці, Кам»янка-Бузький район, Львівська область копію позовної заяви та доданих до неї документів, про що в додаток до клопотання, яке поступило до суду 17.07.2013 р і зареєстроване за вх.№28365/13, позивач долучив до матеріалів справи опис вкладених документів у цінний лист та фіскальний чек.

25.07.2013 року явку повноважного представника в судове засідання забезпечив лише позивач. Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 25.07.2013 року не забезпечив, відзиву на позовну заяву, витребуваних судом документів (у тому числі й доказів погашення заборгованості) суду не подав; позовні вимоги не заперечив і не спростував належними та допустимими доказами.

Слід зазначити, що суд , розглядаючи заяви позивача про відстрочку сплати судового збору, відстрочив, а в подальшому продовжив строк сплати судового збору до 25.07.2013 року.

Документи, які в ході розгляду даної справи поступали до суду, в день їх надходження , відповідно до ст.2-1 ГПК України, проходили реєстрацію в автоматизованій системі документообігу господарського суду Львівської області.

До повноважень господарських судів не віднесено з"ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Відтак, примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції повернуті органами зв"язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов"язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Згідно п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р №18 із змінами та доповненнями , внесеними 23.03.2012р та 17.10.2012р "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв"язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В даному випадку господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Як вбачається, розгляд справи неодноразово відкладався, позивача було зобов»язано повторно скерувати відповідачу копії позовної заяви з додатками, з метою недопущення порушення засад рівності всіх учасників процесу перед законом і судом і змагальності в судочинстві ( статті 2-2 і 4-3 ГПК).

Відповідач належним чином та своєчасно повідомлений про знаходження у провадженні господарського суду Львівської області даної справи, про судові засідання , призначені у справі (дату, час і місце розгляду справи), про вимоги суду до відповідача.

За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, відповідач своїм правом скористався.

У статті 22 ГПК України викладено процесуальні права та обов"язки сторін, серед яких, зокрема і право сторони знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, тощо.

Викладені в ст.22 ГПК України права та обов"язки виникають з моменту набуття стороною відповідного процесуального статусу. Права позивача виникають з моменту подання позову до господарського суду, права відповідача -з моменту перед"явлення до нього позову.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено відповідачу можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому суд в межах процесуального Закону ( ст.ст.43,69, 75 ГПК України) вбачає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, судом встановлено.

Фермерське Господарство «Обелікс» (юридична адреса: 81791, Львівська область, Жидачівський район, с. Сулятичі , ідентифікаційний код юридичної особи: (код ЄДРПОУ) : 34587112) (надалі по тексту - Позивач) в період із 23 січня 2009 року по 10 січня 2011 року здійснювало поставку Приватному підприємству «ЕВТ- ЦЕНТР» (юридична адреса: 80431, Львівська обл., Кам'янка-Бузький район, село Жовтанці, вулиця Куликівська, будинок 18, ідентифікаційний код юридичної особи (код ЄДРПОУ):36153200) (надалі по тексту - Відповідач) сільськогосподарської продукції .

23 січня 2009 року Фермерське Господарство «Обелікс» та Приватне Підприємство «ЕВТ- ЦЕНТР » уклали договір № 02/01 купівлі - продажу сільськогосподарської продукції.

За період із 23 січня 2009 року по 01 січня 2010 року Позивач на виконання Договору № 02/01 від 23 січня 2009 року поставив товар на загальну суму 1 326 666,9 грн, а саме по :

1. видатковій накладній № 4 від 27 січня 2009 року - птицю свійську в кількості 10084 кг., вартістю 84 057,00 грн.

2. видатковій накладній № 5 від 28 січня 2009 року - птицю свійську в кількості 11584 кг., вартістю 98 464,00 грн.

3. видатковій накладній № 7 від 31 січня 2009 року - птицю свійську в кількості вартістю 83 461,50 грн.

4. видатковій накладній № 13 від 01 квітня 2009 року - птицю свійську в кількості 10212 кг., вартістю 93 946,72 грн.

5. видатковій накладній № 14 від 02 квітня 2009 року- птицю свійську в кількості 20315 кг., вартістю 186 901,68 грн.

6. видатковій накладній № 56 від 15 червня 2009 року- птицю свійську в кількості 9589 кг., вартістю 110 273,50 грн.

7. видаткова накладна № 57 від 16 червня 2009 року - птицю свійську в кількості 9999 кг., вартістю 114 988,50 грн.

8. видатковій накладній № 58 від 17 червня 2009 року - птицю свійську в кількості 6876 кг., вартістю 79074,00 грн. .

9. видатковій накладній № 107 від 14 вересня 2009 року- м'ясо бройлера в кількості 8000 кг. , вартістю 111 200,00 грн.

10. видатковій накладній № 123 від 11 листопада 2009 року - м'ясо бройлера в кількості 15000 кг., вартістю 207 000, 00 грн.

11.видатковій накладній № 158 від 20 грудня 2009 року - м'ясо бройлера в кількості 11000 кг., вартістю 157 300, 00 грн.

Окрім того, в період із 01 січня 2010 року по 10 січня 2011 року Позивач поставив Відповідачу товар за видатковими накладними на загальну суму 4 557 034,00 грн., зокрема по :

1. видатковій накладній № 1/1 від 10 січня 2010 року - м'ясо бройлера в кількості 5 000 кг. , вартістю 70 000,00 грн.

2.видатковій накладній № 16 від 18 січня 2010 року - м'ясо бройлера в кількості 7 000 кг. ,вартістю 97 300, 00 грн.

3. видатковій накладній № 21 від 25 січня 2010 року- м'ясо бройлера в кількості 5 000 кг вартістю 69 500, 00 грн.

4. видатковій накладній № 47 від 4 лютого 2010 року- м'ясо бройлера в кількості 6 000 кг. вартістю 81 600, 00 грн.

5. видатковій накладній № 48 від 8 лютого 2010 року - м'ясо бройлера в кількості 6 000 кг., вартістю 81 600, 00 грн.

6. видатковій накладній № 49 від 18 лютого 2010 року- м'ясо бройлера в кількості 8 000 кг., вартістю 108 800,00 грн.

7. видатковій накладній № 73 від 12 березня 2010 року - м'ясо бройлера в кількості 10 000 кг. та печінка бройлера в кількості 300 кг. , вартістю 139 460, 00 грн.

8. видатковій накладній № 75 від 16 березня 2010 року- м'ясо бройлера в кількості 17 000 кг., вартістю 234 600, 00 грн.

9. видатковій накладній № 74 від 29 березня 2010 року - курча бройлера в кількості 4000 кг., вартістю 42 000, 00 грн.

10. Видаткова накладна № 124 від 04 червня 2010 року м'ясо бройлера в кількості 5000т кг. вартістю 82 000, 00 грн.

11. видатковій накладній № 125 від 04 червня 2010 року - печінку бройлера в кількості 135 кг. та шлунки бройлера в кількості 300 кг., вартістю 7 485, 00 грн.

12. видатковій накладній № 129 від 04 червня 2010 року - м'ясо бройлера в кількості 5000 кг., вартістю 105 732, 00 грн.

13. видатковій накладній № 150 від 11 червня 2010 року - курча бройлера в кількості 5000 шт., вартістю 105 732, 00 грн.

14.видатковій накладній № 151 від 21 червня 2010 року - курча бройлера в кількості 5 100 шт., вартістю 107 865,00 грн.

15. видатковій накладній № 158 від 01 липня 2010 року- м'ясо бройлера в кількості 7 000 кг., вартістю 102 200,00 грн.

16.видаткова накладна № 159 від 08 липня 2010 року- м'ясо бройлера в кількості 11 000 кг., вартістю 154 000,00 грн.

17. видатковій накладна № 162 від 14 липня 2010 року - шия бройлера в кількості 200 кг., вартістю 1000,00 грн.

18. видатковій накладній № 163/1 від 15 липня 2010 року- м'ясо бройлера в кількості 10000 кг., вартістю 145 000, 00 грн.

19. видатковій накладній № 177 від 02 серпня 2010 року - м'ясо бройлера в кількості 10 000 кг. та печінку бройлера в кількості 200 кг., вартістю 147 600, 00 грн.

20. видатковій накладній № 178 від 13 серпня 2010 року- м'ясо бройлера в кількості 7 000 кг, вартістю 100 800,00 грн.

21.видатковій накладній № 179 від 16 серпня 2010 року - курча бройлера в кількості 4 350 шт., вартістю 78 280, 00 грн.

22. видатковій накладній № 181/1 від 20 серпня 2010 року - м'ясо бройлера в кількості 10 000 кг., вартістю 144 000, 00 грн.

23. видатковій накладній № 188/1 від 25 серпня 2010 року - м'ясо бройлера в кількості 10 000 кг., вартістю 152 000,00 грн.

24. видатковій накладній № 199 від 06 вересня 2010 року - м'ясо бройлера в кількості 1 000 кг. вартістю 16 600, 00 грн.

25. видатковій накладній № 202 від 15 вересня 2010 року -м'ясо бройлера в кількості 1000 кг., вартістю 166 000,00 грн.

26. видатковій накладній № 203 від 21 вересня 2010 року-м'ясо бройлера в кількості 10 000 кг. та шлунки бройлера в кількості 100 кг., вартістю 167 440,00 грн.

27. видатковій накладній № 204 від 27 вересня 2010 року- м'ясо бройлера в кількості 6 000 кг., вартістю 99 600, 00 грн.

28. видатковій накладній № 207 від 01 жовтня 2010 року - м'ясо бройлера в кількості 9 000 кг. вартістю 149 400, 00 грн.

29. видатковій накладній № 210 від 07 жовтня 2010 року - м'ясо бройлера в кількості 3 000 кг., вартістю 49 800, 00 грн.

30. видатковій накладній № 211 від 14 жовтня 2010 року - м'ясо бройлера в кількості 6 000 кг., вартістю 99 600,00 грн.

31. видатковій накладній № 228 від 28 жовтня 2010 року - м'ясо бройлера в кількості 8 000 кг., вартістю 120 000, 00 грн.

32. видатковій накладній № 236 від 08 листопада 2010 року -м'ясо бройлера в кількості 7 500 кг., вартістю 114 000, 00 грн.

33. видатковій накладній № 246 від 03 грудня 2010 року м'ясо бройлера в кількості 7 500 кг., вартістю 116 250, 00 грн.

34. видатковій накладній № 247 від 06 грудня 2010 року - м'ясо бройлера в кількості 4 500 кг., вартістю 69 750, 00 грн.

35. видатковій накладній № 250 від 14 грудня 2010 року - м'ясо бройлера в кількості 7 000 кг., печінку бройлера в кількості 500 кг., серце бройлера в кількості 500 кг., шлунок - бройлера в кількості 500 кг. вартістю 136 000, 00 грн.

36. видатковій накладній № 250/1 від 15 грудня 2010 року - м'ясо бройлера в кількості 10 000 кг., вартістю 160 000, 00 грн.

37. видатковій накладній № 256 від 27 грудня 2010 року м'ясо бройлера в кількості 12 000 кг., вартістю 192 000, 00 грн.

38. видатковій накладній № РН- 0000001 від 03 січня 2011 року - м'ясо бройлера в кількості 25 000 кг., печінку бройлера в кількості 500 кг., серце бройлера в кількості 100 кг., шлунок бройлера в кількості 200 кг., вартістю 413 400, 00 грн.

39.видатковій накладній № РН- 0000002 від 10 січня 2011 року- м'ясо бройлера в кількості 8 000 кг., голови бройлера в кількості 1 600 кг. вартістю 128 640, 00 грн.

Факт отримання товару по перелічених вище видаткових накладних додатково підтверджується податковими накладними.

Однак, при перевірці оригіналів видаткових накладних , які перелічені у позовній заяві, та співставлення відомостей у цих видаткових накладних зі змістом позовної заяви судом виявлено, що при визначенні вартості товару, поставленого відповідачу на бездоговірній основі в період із 01 січня 2010 року по 10 січня 2011 року (йдеться лише про перелічені у позовній заяві видаткові накладні) з боку позивача були допущені помилки технічні й арифметичні, які вплинули на кінцеву суму, що складає вартість поставленого товару у зазначений період. Так, позивач двічі включив в перелік видаткових накладних накладну №1/1 від 10 січня 2010 року, по якій вартість поставленого товару складала 70 000,00 грн. Відповідно, до розрахунку судом включено вартість поставленого по видатковій накладній №1/1 від 10 січня 2010 року товару в сумі лише 70 000,00 грн. Крім того, по видатковій накладній №211 від 14 жовтня 2010 року вартість поставленого товару становить 99600,00 грн., тоді як позивач зазначив 996010,00 грн. Суд вирахував вартість поставленого товару в період із 01 січня 2010 року по 10 січня 2011 року по видаткових накладних , перелічених у позовній заяві, усунувши зазначені помилки позивача (тобто, беручи до уваги лише фактичну вартість товару, яка вказана у видаткових накладних) і вартість товару в загальному склала 4 557 034,00 грн., тоді як позивачем вказана вартість в сумі 4 526 774 грн.

Крім того, суд з»ясував, що не відповідає фактичних даним твердження позивача про те, що по видаткових накладних , які перелічені у позовній заяві, вартість поставленого товару в період з 23.01.2009 року по 10.01.2011р. складає 5 853 440,90 грн., адже вартість товару за видатковими накладними, які зазначені у позовній заяві і які входять в предмет дослідження по справі, складає 1 326 666,90 грн.

Відтак, інші накладні по яких (можливо) і відбувались між сторонами в період з 23.01.2009 р по 10.01.2011р. господарські операції по поставці товару на виконання договору №02/01 від 23.01.2009 р., однак, посилання на які не містить позовна заява, - не входять в предмет дослідження по даній справі, однак можуть досліджуватись в іншому судовому процесі після звернення позивача до суду із позовом в загальному порядку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції органи державної (в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частина четверта статті 22 ГПК визначає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов»язок позивача. Нормами ГПК не передбачено право суду змінювати розмір заявлених вимог (зокрема, в сторону збільшення) на власний розсуд чи спонукання сторони до їх уточнення. Крім того, при вчиненні таких дій, позивач повинен дотримуватись загальних правил, які передбачені для подання позовної заяви (скерувати другій стороні примірник заяви про збільшення позовних вимог та доданих до неї документів; при необхідності - доплатити судовий збір у встановлених порядку та розмірі).

Позивач, в порядку ч.4 ст.22 ГПК України, із заявами до суду не звертався. Відповідно , суд розглядає справу в межах заявлених вимог.

Отже, вартість поставленого товару за договором №02/01 від 23 січня 2009 року по видаткових накладних, перелічених у позовній заяві, складає 1 326 666,90 грн.; вартість товару по поставках на підставі договору, укладеного у спрощеній формі за період із 01.01.2010 р по 10.01.2011 року (по видаткових накладних, перелічених у позовній заяві, за мінусом допущених позивачем помилок ) в сумі 4 557 034,00 грн. Відповідно, по видаткових накладних, які вказує позивач у позовній заяві, вартість поставленого товару складає 5 883 700,90 грн., а враховуючи, що відповідач перерахував позивачу за отриманий товар 3 195 764,90 грн., то сума боргу мала б скласти 2 687 936,00 грн.

Однак, суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог. Відповідно, позивач заявив вимогу про стягнення 2 657 676,00 грн. боргу і в межах цієї вимоги справа підлягає розгляду.

Матеріали у справі підтверджують, що Постановою Господарського суду Львівської області від 16.05.2012 року по справа №5015/1633/12 Фермерське Господарство «Обелікс» було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ліквідатором у справі призначено арбітражного керуючого Козія Володимира Юрійовича.

У відповідності до ч.2.ст.41 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор з дня свого призначення виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.

У відповідності до ст.ст. 5,6 Господарського процесуального кодексу України, з метою мирного врегулювання спору, ФГ «Обелікс» надіслало на адресу Відповідача претензію № 28/03-1 від 28 березня 2013 року про сплату заборгованості у розмірі 2 657 676 грн.

Зазначена претензія була відправлена на юридичну адресу Відповідача, відомості про яку містить ЄДРПОУ, що підтверджується відповідними документами ( описом документів вкладених у цінний лист та фіскальним чеком за 29.03.2013 року.

Однак, Відповідачем не було здійснено жодних дій, направлених на погашення заборгованості. Відповіді на претензію позивач не отримав від відповідача, що, в свою чергу, змусило позивача звернутися до Господарського суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Відповідно до ст.11 ЦК України , цивільні права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов»язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов»язків, зокрема є: договори та інші правочини; інші юридичні факти.

Згідно із ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підставі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1ст.656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно ч.1 ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням , проведеним належним чином.

Згідно із ст. 691 ЦК України, Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Нормою ч.1 та ч.2 ст.692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Строк виконання грошового зобов»язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника, зокрема в порядку ч.2 ст.530 ЦК України .

Судом оглянуто оригінали видаткових накладних по яких поставлявся товар відповідачу та встановлено, що видаткові накладні містять не лише підписи уповноважених відповідачем на отримання товару від позивача осіб, а й завірені печатками відповідача.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні", первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Видаткові накладні містять інформацію про найменування, кількість, ціну, вартість товару, осіб, які повноважні передати товар та отримати, підписи зазначених осіб, а також відтиски печаток сторін.

Отже, видатковими накладними підтверджено факт здійснення господарських операційї - поставки товару, який прийнятий відповідачем по кількості та якості.

Окрім того, факт здійснення поставки товару позивачем та наявність заборгованості відповідача по вищезазначених накладних підтверджується податковими накладними, виписками з банківського рахунку позивача.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, суд зазначає, що відповідач не скористався правами, визначеними ст.ст.22,33,34 ГПК України, належними та допустимими доказами доводів позивача та висновків суду першої інстанції не спростував.

Отже, факт порушення зобов?язання в частині проведення розрахунків підтверджується матеріалами справи та документально не спростовано відповідачем, доказів про відмову від прийняття товару, претензій щодо якості товару, повернення товару, а також доказів, якими б підтверджувалась оплата вартості поставленого товару відповідачем не подано. Натомість, позивачем вжито всіх заходів досудового врегулювання спору, які не дали результатів, а тому останній звернувся до суду за захистом порушеного права.

У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку про обгрунтованість вимог позивача про стягнення 2 657 676, 00 грн. заборгованості за отриманий товар.

Відповідно до розділу У1 ГПК України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов»язані з розглядом справи і складаються з : судового збору; сум , що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов»язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов»язаних з розглядом справи.

Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір» ( далі -Закон).

За вимогами пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України ,,Про судовий збір'' ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру стягується судовий збір в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, немайнового характеру - один розмір мінімальної заробітної плати; за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Відповідно до Закону України ,,Про державний бюджет України на 2013 рік'' розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2013 р. складав 1147 грн.

Виходячи із ціни позову (2 657 676,00 грн.) за подання на розгляд до господарського суду Львівської області позовної заяви судовий збір повинен був бути сплаченим в сумі 53 153,52 грн. (2% від суми 2657676,00 грн).

Відповідно до ст.8 Закону, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу У1 Господарського процесуального кодексу України» єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування майнового стану сторін.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

У разі відстрочення або розстрочення сплати судового збору господарський суд повинен зазначити в ухвалі ( про прийняття заяви чи скарги до провадження або в іншій) конкретний строк (строки) сплати судового збору, який (які) не може бути пізнішим за дату, на яку судом призначено розгляд заяви чи скарги. У разі перенесення цієї дати ( в зв»язку з відкладенням розгляду справи або з інших причин) відповідно може бути продовжено й строк (строки) , на які відстрочено або розстрочено сплату судового збору, про що господарським судом зазначається у відповідній ухвалі.

У разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход Державного бюджету України.

Як вбачається із матеріалів у справі, суд ухвалою про порушення провадження у справі за клопотанням позивача, яке оцінене судом як обґрунтоване стосовно скрутного майнового стану ФГ «Обелікс» відстрочив сплату позивачем судового збору. В подальшому (із врахуванням наступних звернень позивача та поданих ним доказів) суд , у зв»язку із відкладенням розгляду справи переносив дату, до якої мав бути сплачений судовий збір та продовжував строки , на які відстрочував сплату судового збору, що відображено в ухвалах по справі.

Оскільки рішення прийнято на користь позивача 25.07.2013р і до прийняття рішення позивач з наведених ним у заяві (вх..№28098/13) не сплатив судовий збір, то відповідно до ст.49 ГПК України і враховуючи вказівки зазначеного вище пленуму ВГСУ, що викладені у постанові від 21 лютого 2013 року №7, судовий збір в сумі 53 153,52 грн. підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1,2,2-1, 21,32,33,34,36,43,44,49,75,82,84,85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства «ЕВТ-ЦЕНТР» (ідентифікацій код юридичної особи - 36153200; місцезнаходження юридичної особи: 80431, Львівська область , Кам»янка-Бузький район, село Жовтанці, вулиця Куликівська , будинок,18):

а) на користь Фермерського Господарства «Обелікс» (81781, с.Сулятичі, Жидачівський район, Львівська область, ідентифікаційний код юридичної особи 34587112) 2 657 676 ( два мільйони шістсот п»ятдесят сім тисяч шістсот сімдесят шість гривень) 00 коп. боргу.

б) в доход Державного бюджету України 53 153,52 грн. судового збору.

3. Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В засіданні 25.07.2013 р оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 30.07.2013 р.

Суддя Кітаєва С.Б.