Рішення № 32778705, 23.07.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11037/13 23.07.13За позовом Державного підприємства «Адміністрація річкових портів»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кий-Луга Сервіс»

про стягнення 484 996,55 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача Сербулов О.В. - предст.

від відповідача не з'явився

В судовому засіданні 23.07.2013 судом у відповідності до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 484 996,55 грн. збитків у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди) та відшкодування судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2013 порушено провадження у справі № 910/11037/13. Розгляд справи призначено на 09.07.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2013 розгляд справи відкладено до 23.07.2013.

В судовому засіданні 23.07.2013 представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача мотивовані тим, що ним з вини відповідача понесені збитки у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди) в сумі 484 996,55 грн. з підстав недотримання відповідачем умов договору про надання послуг від 03.03.2009 № 01/03-05 щодо оплати отриманих за ним послуг. Позивач вказував на те, що в процесі тривалих судових розглядів судами усіх інстанцій не знайдено підстав для визнання його недійсним, а отже протягом усього часу, коли тривали судові розгляди, відповідач мав сплачувати отримані від позивача послуги, чого ним зроблено не було, а тому позивачем недоотримано прибуток (втрачено вигоду) саме у заявленій до стягнення сумі.

Відповідач своїх представників в судові засідання 09.07.2013 та 23.07.2013 - не направив, вимоги суду щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору - не надав. Про проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, що зазначена позивачем у позовній заяві. Суд зазначає про те, що відповідач був обізнаний про наявність судового спору та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначено в ухвалі суду про відкладення розгляду справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

В с т а н о в и в :

03.03.2009 між позивачем - ДП «Адміністрація річкових портів», як виконавцем, та відповідачем - ТОВ «Кий-Луга-Сервіс», як замовником, було укладено договір № 04/03-05 про надання послуг, у відповідності до умов якого позивач зобов'язався надавати відповідачу, а останній оплачувати, спеціалізовані послуги по обслуговуванню на платній основі плавзасобів замовника - несамохідних суден, які розташовані вздовж частини вертикальної підпірної стінки довжиною 500п.м., розмішені в районі шостих східців вище за течією від станції метро «Дніпро»/ вздовж набережної пасажирських причалів,ю станція метро «Дніпро», інв. № 1590, довжиною 500 п.м. (п. 1.1, 3.2.1), договір укладено строком на 3 роки (п. 2.1).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2010 в справі № 6/56 було відмовлено у задоволенні первісного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Кий-Луга-Сервіс" до державного підприємства "Адміністрація річкових портів" про визнання недійсним договору про надання послуг № 01/03-05 від 03.03.2009 року, укладеного між позивачем та відповідачем внаслідок обману, та застосування наслідків його недійсності, а саме: зобов'язання відповідача повернути позивачеві грошові кошти в сумі 182372,84 грн., перераховані останнім на виконання умов вказаного договору - відмовлено, а також відмовлено у задоволенні зустрічного позову державного підприємства "Адміністрація річкових портів" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Кий-Луга-Сервіс" заборгованості за надані йому за договором про надання послуг № 01/03-05 від 03.03.2009 року послуги, а саме:основного боргу в сумі 140167,44 грн., 3 % річних в сумі 852,46 грн. пені в сумі 3093,47 грн.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні первісного позову мотивовано тим, що згідно постанови Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2010 року у справі № 3/39-30/281-36/457 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Кий-Луга-Сервіс" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, треті особи: державне підприємство "Адміністрація річкових портів", відкрите акціонерне товариство "Київській річковий порт", Товариство ще у 2006 році зверталось до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву з пропозицією щодо укладення договору оренди спірної вертикальної підпірної стінки, а отже було обізнано, що вказане майно відноситься до державної власності. Крім того, як слідує з судових рішень по справі №3/39-30/281-36/457, які наявні в Єдиному державному реєстрі судових рішень, під час судового розгляду справи №3/39-30/281-36/457, який відбувався за участю Товариства, досліджувався факт визнання протиправними та скасування спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 19.07.2007 року № 1211/614 "Про передачу державного майна" зі змінами, внесеними спільним наказом від 19.09.2007 року №1514/827. Із викладеного вище слідує, що Товариство при укладенні Договору було обізнано про відсутність у Підприємства необхідного для укладення Договору правомочностей щодо розпорядження майном. Постанова Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2010 року у справі № 3/39-30/281-36/457 набрала законної сили з 28.04.2008 року і факти, встановлені в ній, зокрема той факт, що частина вертикальної підпірної стінки, передача в оренди якої є предметом Договору, не може бути об'єктом оренди, доводити не треба.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2010 рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2010 в справі № 6/56 залишено без змін. Зокрема, в постанові зазначено про те, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2008 у справі № 8/50, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2008 № 22а-22668/08, визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 306-р «Про передачу державного майна до сфери управління Мінтрансзв'язку», яким до управляння наведеного Міністерства передане державне майно - набережна пасажирських причалів, ст. м. «Дніпро» (608,5 п.м), та спільний наказ Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 19.07.2007 року № 1211/614 "Про передачу державного майна".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2008, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2008, задоволено позов ВАТ «Київський річковий порт», ВАТ «Кременчуцький річковий порт» до Кабінету Міністрів України, Фонду державного майна України, Міністерства транспорту та зв'язку України, треті особи - ДП «Адміністрація річкових портів», а саме: визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 306-р «Про передачу державного майна до сфери управління Мінтрансзв'язку», яким до управляння наведеного Міністерства передане державне майно - набережна пасажирських причалів, ст. м. «Дніпро» (608,5 п.м), та спільний наказ Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 19.07.2007 року № 1211/614 "Про передачу державного майна" (зі змінами, внесеними спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 19.09.2007 № 1515/827).

Постановою Вищого адміністративного суду України від 14.12.2011 в справі К-1642/09 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.200 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2008, у задоволенні позову ВАТ «Київський річковий порт» та ВАТ «Кременчуцький річковий порт» - відмовлено.

Постанова Вищого адміністративного суду України від 14.12.2011 в справі К-1642/09 мотивована тим, що судами не було враховано, що спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 27.05.1999 № 971/72 вищезазначений спільний наказ Фонду державного майна України та Міністерства економіки України було скасовано. Таким чином, державне майно, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ «Київський річковий порт» в оперативне управління ВАТ «Київський річковий порт» не передавалося. Як вбачається з матеріалів справи, постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482 «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» затверджено Положення про порядок передачі об'єктів права державної та комунальної власності, яке регулює порядок передачі державного та комунального майна між органами уповноваженими управляти державним майном. Відповідно до п.5 даного Положення при передачі об'єктів права державної власності пропозиції щодо передачі об'єктів права державної власності, яке здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України, погоджуються ініціатором передачі з підприємством, за яким закріплено відповідне майно. Таким чином, розпорядження Кабінету Міністрів України було видано з дотриманням встановленого чинним законодавством порядку, а саме погоджено з Фондом державного майна України, Міністерством економіки України та Міністерством фінансів України. З позивачами така передача не погоджувалась у зв'язку з тим, що погоджуються ініціатором передачі з підприємством, за яким закріплено відповідне майно. Тому вимога щодо погодження з позивачами передачі державного майна суперечить чинному законодавству України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2011 в справі № 50/151 з посиланням на приписи п. 1-1 ч.1, ч.2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, припинено провадження у справі № 50/151 за позовом Київської транспортної прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до державного підприємства «Адміністрація річкових портів» та до товариства з обмеженою відповідальністю "Кий-Луга-Сервіс"про визнання недійсним договору №01/03-05 від 03.03.2009 та про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Кий-Луга-Сервіс"звільнити самовільно зайняте державне майно.

Позивач в обгрунтування позову вказував на те, що ним у відповідності до умов договору № 04/03-05 про надання послуг від 03.03.2009 своєчасно та у повному обсязі надавались послуги, а відповідачем всупереч умов договору, не здійснювалась оплата отриманих послуг, у зв'язку з чим позивачу було нанесено збитки у вигляді неотриманого прибутку в розмірі 484 996,5 грн., на підтвердження розміру яких позивачем подано акт Державної фінансової інспекції в м. Києві від 17.04.2013.

Суд, дослідивши вказаний акт Державної фінансової інспекції в м. Києві від 17.04.2013 встановив, що ревізією зокрема встановлено те, що внаслідок укладання договору № 04/03-05 про надання послуг від 03.03.2009 із порушенням ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, ДП «Адміністрація річкових портів» втратило можливість отримання доходів на загальну суму 484 996,55 грн., що призвело до матеріальної шкоди (збитків) підприємства на вищезазначену суму. Порушення виникло із дій (бездіяльності) начальника ДП «Адміністрація річкових портів» Стаднікова К.Ю., яким підписано договір №01/03-05 від 03.03.2009, який у відповідності до ч. 4 ст. 65 Господарського кодексу України, та п . 6.3 Статуту несе повну відповідальність за діяльність підприємства.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зазнала або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Стаття 225 Господарського кодексу України встановлює, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача 484 996,55 грн. збитків у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди), які на думку позивача виникли внаслідок того, що відповідачем не виконувались умови договору № 04/03-05 про надання послуг від 03.03.2009, оскільки рішеннями судів встановлено правомірність володіння позивачем вертикальної підпірної стінки довжиною 500п.м., розмішені в районі шостих східців вище за течією від станції метро «Дніпро»/ вздовж набережної пасажирських причалів,ю станція метро «Дніпро», інв. № 1590, довжиною 500 п.м., а також встановлено відповідність укладеного договору вимогам закону на час його укладення і відсутність підстав для визнання його недійсним.

В свою чергу, на підтвердження того, що позивачу нанесено збитки у вигляді неотриманого прибутку в розмірі 484 996,5 грн., позивачем подано акт Державної фінансової інспекції в м. Києві від 17.04.2013, в якому вказано, що порушення виникло із дій (бездіяльності) начальника ДП «Адміністрація річкових портів» Стаднікова К.Ю., яким підписано договір №01/03-05 від 03.03.2009, який у відповідності до ч. 4 ст. 65 Господарського кодексу України, та п . 6.3 Статуту несе повну відповідальність за діяльність підприємства.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України вини відповідача у завданні позивачу 484 996,55 грн. збитків у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди) за договором № 04/03-05 про надання послуг від 03.03.2009, як не надано і доказів причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача в межах встановленої законом його відповідальності за завдання саме збитків та понесенням позивачем збитків в сумі 484 996,55 грн. збитків у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди), що складає грошовий еквівалент вартості неоплачених відповідачем послуг за договором. В свою чергу, невиконання відповідачем умов договору № 04/03-05 про надання послуг від 03.03.2009 в частині неоплати наданих позивачем послуг - не є збитками у розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем в позовній заяві не були наведені обставини, не надано належних та допустимих доказів на їх підтвердження, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог про відшкодування збитків.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 484 996,55 грн. збитків у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди) - не є обґрунтованою та законною, не була доведена позивачем належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягає.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р.Станік

Дата підписання рішення - 29.07.2013