Рішення № 32777969, 26.07.2013, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/5662/13-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

26 липня 2013 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Гагут Л.І.,

при секретарі - Вакал Н.А,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Азовські мастила і оливи», третя особа Бердянська міська виконавча дирекція Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, про стягнення нарахованих, але не виплачених сум заробітної плати та матеріального забезпечення, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Бердянського міськрайонного суду з позовом до ПАТ «АЗМОЛ» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, заборгованості із виплати матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди. В позові посилається на те, що наказом №357 від 28.10.1981 року був прийнятий на роботу оператором технологічних установок четвертого розряду опитноексперементального цеху Бердянського опитного нафтомаслозаводу. Наказом №276 від 20.09.2009 року його було переведено на виробництво консистентних мастил та мастильних матеріалів оператором технологічних установок шостого розряду. Відповідно до наказу №1085 від 19.07.2011 року Фонду державного майна України ВАТ «Азовські мастили і оливи» було перейменовано в ПАТ «Азовські мастили і оливи». Наказом №49 від 22.03.2013 року він був звільнений за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком. На час звільнення підприємство не провело з ним остаточний розрахунок і станом на травень 2013 року заборгованість по заробітній платі складає 12949 грн., заборгованість із виплати матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності складає 12678,40 грн. В наслідок тривалої несплати відповідачем вказаних сум, позивачу спричинена моральна шкода, яка полягає у необхідності постійно додавати додаткові зусилля для організації свого життя, займати гроші у родичів та знайомих. Він є інвалідом І групи, страждає тяжким захворюванням (рак легенів 4 стадії), що зумовлює складне, тривале, да дороге лікування, на яке пенсії не вистачає. Він не може купувати усі необхідні лікарські засоби, в наслідок чого змушений терпіти сильний фізичний біль. Неправомірні дії відповідача змушують його постійно хвилюватись за своє майбутнє. Вважаючи дії відповідача незаконними, посилаючись на ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, просить стягнути з відповідача вищезазначені суми заборгованості, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 8225,28 грн.(384 години (48 днів затримки) х 21,42 грн. (середньогодинна заробітна плата) та моральну шкоду в сумі 10000 грн., допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує, проти розгляду справи в заочному порядку не заперечує (а.с.24).

Представник відповідача ПАТ «Азовські мастила і оливи» в судове засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до вимог ст. 74 ЦПК України (а.с.12, 22), заяву про розгляд справи за його відсутності не надав, причини неявки суду не повідомив, заперечень проти позову не надав, тому суд на підставі ст.ст. 169, 224-226 ЦПК України, за згодою позивача, вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній даних в заочному порядку.

Представник третьої особи Бердянської міської виконавчої дирекції Запорізького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність. В заяві додатково зазначив, що з їх боку усі дії з приводу фінансування матеріального забезпечення ОСОБА_1 вчинено своєчасно, кошти перераховані на рахунок ПАТ «АЗМОЛ». Вирішення спору по суті залишає на розсуд суду (а.с.25, 26).

У зв'язку з неявкою сторін у судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою технічного звукозаписувального засобу не здійснювалось, на підставі ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується робітнику регулярно в робочі дні в строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів.

Згідно ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівнику належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата усіх сум, належних йому від підприємства, проводиться у день звільнення.

Згідно вимог ст. 117 КЗпП України, частина 1 якої передбачає відповідальність працедавця за затримку розрахунку при звільненні працівника, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа,організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 наказом №357 від 28.10.1981 року був прийнятий на посаду оператора технологічних установок четвертого розряду опитноексперементального цеху Бердянський ордена червоного знамені дослідний нафтомаслозавод, який 23.12.1994 року було перейменовано у ВАТ «АЗМОЛ», а відповідно до наказу №1085 від 19.07.2011 року Фонду державного майна України - в Публічне акціонерне товариство «АЗМОЛ», і працював на різних посадах. Наказом №49 від 22.03.2013 року він був звільнений за власним бажанням у зв'язку з переходом на пенсію за віком (ст. 38 КЗпП України), що підтверджується світлокопією трудової книжки (а.с.4).

Згідно довідки ПАТ «Азовські мастила і оливи» №61/1822 від 21.05.2013 року, заборгованість із виплати заробітної плати становить 12949 грн. (а.с.7).

З довідки ПАТ «Азовські мастила і оливи» №61/1826 від 21.05.2013 року вбачається, що заборгованість із виплати матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності становить 12678,40 грн. (а.с.6). Вказані кошти в повному обсязі і вчасно були перераховані третьою особою на рахунок відповідача (а.с.27-32).

З довідки №61/1908 від 28.05.2013 року вбачається, що вищезазначені суми, належні працівнику ОСОБА_1 при звільненні, за період з листопада 2012 року по березень 2013 року включно, є сумами до виплати після утримання підприємством прибуткового податку та інших обов'язкових платежів, з них 3420 грн. нараховані позивачу з фонду оплати праці (а.с.15).

Враховуючи, що позивачу заробітна плата та інші нараховані виплати, в строки передбачені законодавством, не сплачені, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача сум заборгованості по заробітній платі та заборгованості із виплати матеріального забезпечення за рахунок ФСС з ТВП задовольнити.

З позовної заяви вбачається, що на день звільнення - 22.03.2013 року, і по теперішній час в порушення вимог ст.ст. 47, 116 КЗпП України, з позивачем не проведено кінцевий розрахунок із заробітної платі тому він просить стягнути з відповідача на його користь суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день звернення до суду в розмірі 8225,28 грн. (з 22.03.2013 року по 04.06.2013 року - 48 робочих днів - 384 години х 21,42 грн. середнього динну з/п) (а.с.1, 5).

Суд вважає, що вказана сума розрахована позивачем правильно, оскільки сума середнього заробітку нараховується шляхом множення середньоденної (годинної) заробітної плати на число робочих днів (годин) у розрахунковому періоді.

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги трудового законодавства щодо строків проведення остаточного розрахунку відповідачем були порушені, отже позов в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав привели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з ч. 1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Позивач посилається на ту обставину, що він є інвалідом І групи, страждає тяжким захворюванням (рак легенів 4 стадії), що підтверджується витягом з амбулаторної карти №34455, світлокопією довідки до акту огляду МСЕК №484997 від 21.03.2013 року (а.с.8, 9), в зв'язку з цим потребує тривалого та дорогого лікування, на яке не вистачає коштів. Через несплату відповідачем належних ОСОБА_1 сум, він вимушений додатково докладати зусиль для організації свого життя, займати гроші у родичів та знайомих. Своїми діями відповідач поставив його у скрутне матеріальне становище, позивач не може купувати усі необхідні лікарські засоби, в наслідок чого змушений терпіти сильний фізичний біль. Неправомірні дії відповідача змушують його постійно хвилюватись за своє майбутнє, чим завдано йому моральних та душевних страждань які він оцінює в грошовому еквіваленті в 10000 грн.

Оскільки в діях відповідача наявна вина, щодо не проведення своєчасного розрахунку із невиплаченої заробітної плати та вбачається причино-наслідковий зв'язок в бездіяльності відповідача із завданими душевними стражданнями позивачу, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.

Вказана позиція суду узгоджується з позицією Верховного суду України, яка викладена в п. 13 Постанови пленуму №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Згідно з ч.3 ст.23 ЦК України, суд з урахуванням конкретних обставин справи, а також виходячи з принципів розумності та справедливості, визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 1500 грн.

Враховуючи, що позивач згідно п.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору (438,53 грн.), він на підставі ст.88 ЦПК України підлягає стягненню в доход держави з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 353,53 грн., судовий збір в іншій частині в сумі 85 грн. компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 57-62, 64, 88, 169, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 47, 115, 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, Законом України «Про оплату праці», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», Постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Азовські мастила і оливи», код ЄДРПОУ 00152365, місцезнаходження: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Шаумяна, буд. 2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Бердянськ, Запорізької області, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер:НОМЕР_1, заборгованість із виплати заробітної плати, належної йому при звільненні, в сумі 12949 грн. та заборгованість із виплат матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в сумі 12678,40 грн., що є сумами до виплати після утримання на підприємстві податків та інших обов'язкових платежів

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Азовські мастила і оливи», код ЄДРПОУ 00152365, місцезнаходження: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Шаумяна, буд. 2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Бердянськ, Запорізької області, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер:НОМЕР_1, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 8225,28 грн.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Азовські мастила і оливи», код ЄДРПОУ 00152365, місцезнаходження: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Шаумяна, буд. 2, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м. Бердянськ, Запорізької області, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер:НОМЕР_1, у відшкодування моральної шкоди 1500 грн.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Азовські мастила і оливи», код ЄДРПОУ 00152365, місцезнаходження: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Шаумяна, буд. 2, в доход держави судовий збір в сумі 353,53 грн., судовий збір в сумі 85 грн. компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в 10-денний строк з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: Л. І. Гагут