Вирок № 32777544, 02.08.2013, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/3108/13-к

Номер провадження 1-кп/629/214/2013

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2013 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Криворотенко М.О., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Лозівського міськрайонного суду Харківської області кримінальне провадження № 12013220380001413 на підставі угоди про визнання винуватості відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ісфара, Ленінабадської області, Таджикистан, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення - прокурора Лозівської міжрайонної прокуратури Харківської області Дьолога В.В.,

- захисту - підозрюваного ОСОБА_1, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, у вигляді незаконного обігу холодної зброї, і бажаючи настання таких наслідків, тобто діючи з прямим умислом, направленим на незаконне носіння холодної зброї, без передбаченого законом дозволу, 01 червня 2013 року в денний час, знаходячись біля ставку с. Герсеванівка, Лозівського району, Харківської області, викопав в лісосмузі предмет із металу, який, достовірно знаючи, що він є холодною зброєю, при собі переніс за місцем свого проживання за адресою АДРЕСА_1, із метою подальшого його використання, без передбаченого законом дозволу.

11 липня 2013 року близько 14-00 години по вул. Пушкіна в м. Лозова, Харківської області, біля будинку 102, у громадянина ОСОБА_1 було вилучено багнет, який згідно висновку експерта № 140 від 12 липня 2013 року є холодною зброєю колючої дії.

Своїми діями ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 263 КК України, тобто незаконне носіння холодної зброї, без передбаченого законом дозволу.

24 липня 2013 року між прокурором Лозівської міжрайонної прокуратури Харківської області Дьологом В.В., якому надані повноваження прокурора в кримінальному провадженні № 12013220380001413 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.07.2013 року, з одного боку і підозрюваним в цьому провадженні ОСОБА_1, з іншого боку, була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 КПК України. Згідно даної угоди ОСОБА_1 повністю визнав свою винуватість в скоєнні злочину за ч. 2 ст. 263 КК України і прийняв зобов'язання беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри в кримінальному провадженні та сприяти досудовому слідству. Також сторони дійшли згоди щодо покарання, яке має понести підозрюваний, а саме: відповідно до ч. 2 ст. 263 КК України покарання у вигляді одного року обмеження волі. Застосувати ст. 75 КК України та звільнити від відбування покарання, якщо ОСОБА_1 протягом іспитового строку терміном один рік не скоїть нових злочинів та виконає покладені на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої служби; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції. Крім цього даною угодою встановлені відомості щодо розуміння сторонами угоди наслідків її укладання та затвердження зазначеної угоди.

У підготовчому судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 повністю визнав свою вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення та пояснив, що саме він скоїв зазначене правопорушення, у вчиненому щиро кається. Також пояснив суду, що угоду він укладав добровільно і наслідки укладання і затвердження зазначеної угоди для нього зрозумілі. Просив затвердити зазначену угоду.

Суд, заслухавши думку прокурора, який наполягав на затвердженні угоди, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується та визнає вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості.

Міра покарання, погоджена сторонами угоди, відповідає санкції ч. 2 ст. 263 КК України.

При цьому судом з'ясовано, що підозрюваний ОСОБА_1 цілком розуміє права визначені абзацами 1, 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що дана угода відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та може бути затверджена і на підставі цієї угоди може бути ухвалений вирок. Оскільки умови угоди не суперечать його вимогам, правова кваліфікація кримінальних правопорушень вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін, укладення угоди було добровільним, очевидна можливість виконання підозрюваним взятих на себе зобов'язань, не відсутні фактичні підстави для визнання винуватості. Крім того судом береться до уваги те, що узгоджені сторонами вид і міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі підозрюваного.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що зміст, умови та порядок укладення угоди про визнання винуватості відповідають вимогам ст.ст. 469, 472 КПК України, міра покарання, узгоджена підозрюваним та прокурором, визначена у межах санкцій ч.2 ст. 263 КК України, а тому не суперечить інтересам суспільства. Підстав для відмови в затверджені угоди про визнання винуватості, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, не встановлено.

За таких обставин, виходячи з позиції підозрюваного, висловленої в судовому засіданні щодо погодження із призначенням узгодженої сторонами міри покарання, позиції прокурора, яким зрозумілі наслідки затвердження угоди, враховуючи вимоги діючого законодавства, суд дійшов до висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості від 24 липня 2013 року, укладеної між прокурором та підозрюваним у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 в ході досудового розслідування не обирався.

Судові витрати по справі покласти на підозрюваного ОСОБА_1.

Долю речових доказів суд вирішує згідно зі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 373, 374, 475 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості між прокурором Лозівської міжрайонної прокуратури Харківської області Дьологом В.В., якому надані повноваження прокурора в кримінальному провадженні і підозрюваним в цьому провадженні ОСОБА_1, укладену 24 липня 2013 року.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст. 263 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання - у вигляді одного року обмеження волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання, якщо він протягом іспитового строку терміном один рік, не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої служби; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи та навчання; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління МВС України в Харківській області р/р 31419544700005 УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, МФО 851011, код банку 37999680, код доходів 24060300 судові витрати за проведення криміналістичної експертизи № 140 від 12.07.2013 року в розмірі 293 гривні 40 копійки.

Речові докази по справі:

- багнет, який відповідно до квитанції № 66, знаходиться на зберіганні в оружейній кімнаті Лозівського МВ ГУМВС України в Харківській області - знищити, як такий, що не представляє цінності;

- диск DVD-R із відеозаписом проведення вилучення холодної зброї багнета в ході огляду місця події від 11.07.2013 року, долученого до кримінального провадження № 12013220380001413 від 12.07.2013 року залишити в матеріалах кримінального провадження.

Долю речових доказів вирішити після набранням вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя Н.А. Смірнова