Постанова № 32775704, 29.07.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

29 липня 2013 р. № 820/5422/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Севастьяненко К.О.,

при секретарі судового засідання - Романенко Т.С.,

за участю: представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача - Горбонос В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Харківської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії та визнання дій незаконними, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці Міндоходів, у якому просить суд визнати протиправним і скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №807000003/2013/001172/2 від 17.06.2013 року; зобов'язати Харківську митницю Міндоходів повернути (вивільнити) фінансову гарантію у вигляді грошової застави у розмірі 75750,00 грн. (сімдесят п'ять тисяч сімсот п'ятдесят гривень 00 коп.) і перерахувати її на користь ОСОБА_1 на банківський рахунок (одержувач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1; код одержувача: НОМЕР_1; банк одержувача: ПАТ «ВТБ БАНК»; код банку одержувача: 321767; рахунок одержувача №26009010095610); визнати незаконними дії Харківської митниці Міндоходів в особі інспектора Ситого Валерія Вікторовича по винесенню рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №807000003/2013/001172/2 від 17.06.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним з метою імпорту товару 06.06.2013 року було подано до Харківської обласної митниці до митного оформлення митну декларацію (МД) №807100000/2013/025884 на товар «сталеві, не електричні панельні радіатори для центрального опалення». На підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації були подані всі наявні у нього документи із обов'язкового переліку, зазначеного у ч. 2 ст.53 МК України. Проте відповідач не погодився із заявленою позивачем митною вартістю, прийняв рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №807000003/2013/001172/2 від 17.06.2013 року, яким збільшив митну вартість задекларованого товару. 18.06.2013 року товар було випущено у вільний обіг за митною вартістю, визначеною митним органом. При цьому позивачем було сплачено суму митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та забезпечено сплату різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання фінансової гарантії у формі фінансової застави. Позивач вважає зазначене рішення Харківської обласної митниці протиправним та таким, що підлягає скасуванню, дії відповідача в особі інспектора Ситого Валерія Вікторовича по винесенню вказаного рішення про коригування заявленої митної вартості товарів незаконними, фінансову гарантію у вигляді грошової застави такою, що підлягає поверненню позивачеві.

Представник відповідача, заперечуючи проти позову, надав письмові заперечення проти позову (т. 1 а.с.212-223), в яких проти задоволення адміністративного позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на відповідність оскаржуваного рішення вимогам діючого законодавства.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що під час митного оформлення товару фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо правильності заявленого декларантом рівня митної вартості товарів, декларантом позивача на вимогу митного органу додаткових документів для підтвердження митної вартості надано не було, що унеможливило використання методу визначення митної вартості товарів за ціною договору. Зважаючи на відсутність інформації про ідентичні товари, митна вартість була визначена за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця (код НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1), що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с.166-170).

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

Суд зазначає, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» від 20.03.2013 року №229 утворено Харківську митницю Міндоходів, реорганізовано Харківську обласну митницю шляхом приєднання до Харківської митниці Міндоходів та визначено Харківську митницю Міндоходів правонаступником Харківської обласної митниці.

21.12.2011 року між ФОП ОСОБА_1 (покупець) та турецькою компанією «UNMAK ISITMA SISTEMLERI MAKINA SANAYI VE TIC. AS» (продавець) було укладено контракт №122011 (т.1 а.с. 16-21), відповідно до якого продавець продає, а покупець купує сталеві панельні радіатори виробництва «Unlusoy Yapi Malz San.ve Tic. Ltd. Sti» (Туреччина) відповідно до специфікації.

17.04.2013 року між ФОП ОСОБА_1 та турецькою компанією «UNMAK ISITMA SISTEMLERI MAKINA SANAYI VE TIC. AS» до вказаного контракту було укладено Додаткову угоду №3 (т.1 а.с.22-24), якою внесено зміни до контракту, а також узгоджено вартість та умови оплати та поставки наступної партії товару.

Відповідно до п.3.1 контракту з урахуванням додаткової угоди №3 товар повинен бути поставлений на умовах СРТ (Маріуполь/Одеса/Іллічівськ), в строк не більше 20 робочих днів з моменту отримання попередньої оплати згідно даного контракту.

Відповідно до п.4.1 контракту з урахуванням додаткової угоди №3 ціна товару встановлюється в доларах США та розуміється на умовах поставки СРТ (Маріуполь/Одеса/Іллічівськ) згідно Incoterms 2000, включаючи вартість упаковки та транспортування.

Згідно з п. 2 додаткової угоди №3 сума специфікації (додатку №4) складає 36858,00 (тридцять шість тисяч вісімсот п'ятдесят вісім доларів 00 центів) доларів США та включає в себе вартість товару, технічної документації, упаковки, транспортування.

Відповідно до п.3 додаткової угоди №3 оплата вартості даної додаткової угоди здійснюється покупцем наступним чином: протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту підписання даної додаткової угоди покупець проводить попередню оплату продавцю в розмірі 29500,00 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот доларів 00 центів) доларів США, що становить 80%5% загальної вартості даної додаткової угоди згідно інвойсу, виставленого продавцем на ім'я покупця; платіж згідно наступної попередньої оплати в розмірі 7358,00 (сім тисяч триста п'ятдесят вісім доларів 00 центів) доларів США, що становить 20%5% загальної вартості даної додаткової угоди, виконується протягом 2 (двох) банківських днів після попередження продавцем покупця про відвантаження товару.

17.04.2013 року між сторонами було укладено додаток №4 до контракту - специфікацію на загальну суму товару 36858,00 доларів США (т.1 а.с.25).

Згідно платіжного доручення в іноземній валюті №7 від 20.05.2013 року (проведено банком 22.05.2013 року) позивач здійснив попередню оплату за радіатори в розмірі 29265,00 доларів США на ім'я «UNMAK ISITMA SISTEMLERI MAKINA SANAYI VE TIC. AS» згідно контракту №122011 від 21.12.2011 року.

На виконання Контракту №122011 від 21.12.2011 року із додатком №4 від 17.04.2013 року позивачеві згідно комерційного інвойсу №0265264 від 07.05.2013 року надійшов товар «сталеві панельні радіатори» (т.1 а.с.30) на загальну суму 36858,00 дол.США.

06.06.2013 року представником митного брокера позивача було подано до Харківської обласної митниці з метою митного оформлення в режимі «Імпорт 40» митну декларацію (МД) №807100000/2013/025884 на вказаний товар (т.1 а.с.26-27), декларацію митної вартості №807100000/2013/025884 від 06.06.2013 року, в яких було заявлено митну вартість товару за основним методом оцінки - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а саме 36858,00 доларів США.

Разом з митною декларацією до Харківської обласної митниці представником митного брокера для підтвердження митної вартості товару було подано всі наявні у нього документи відповідно до ст.53 Митного кодексу України, а саме: контракт №12201 від 21.12.2011 року, додаткову угоду №3 від 17.04.2013 року, специфікацію №4 від 17.04.2013 року, комерційний інвойс №0265264 від 07.05.2013 року, платіжне доручення №7 від 20.05.2013 року (проведено банком 22.05.2013 року), CMR (міжнародна товарно-транспортна накладна) №015152 від 03.06.2013 року, пакувальний лист №0265264 від 07.05.2013 року, копію експортної декларації країни-відправника №13410300ЕХ028853 від 23.05.2013 року, що підтверджується графою 44 МД та графою 4 декларації митної вартості.

Додатково декларантом до Харківської обласної митниці були надані наступні документи: ВМД країни експорту, експортний прайс-лист виробника товарів, лист про відсутність взаємовідносин та інших обмежень, звіт про оцінку майна від 21.03.2013 року. Вказані обставини підтверджуються електронним запитом (повідомленням) Харківської обласної митниці від 10.06.2013 року.

06.06.2013 року Харківською обласною митницею у зв'язку із тим, що документи, зазначені у ч.2 ст.53 Митного кодексу України, містять розбіжності, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, було надіслано до позивача електронний запит (повідомлення) (т.1 а.с.113) із вимогою надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивач своїм листом від 06.06.2013 року №10 (т.1 а.с.112) повідомив Харківську обласну митницю про відсутність у нього документів за п.п.1-5 переліку, вказаного у запиті митного органу, із обґрунтуванням причин відсутності, та про те, що ним вже були подані документи за п.п.6-8 вказаного переліку до Харківської обласної митниці разом з митною декларацією.

10.06.2013 року Харківська обласна митниця надіслала на адресу позивача електронний запит (повідомлення) (т.1 а.с.110), в якому вказала, що надані позивачем документи не підтверджують задекларовану митну вартість товару та повідомила, що мінімальна митна вартість по подібним товарам складає 3,02 дол.США/кг.

Позивач листом від 11.06.2013 року №15 (т.1 а.с.114) повідомив Харківську обласну митницю про подання всіх необхідних документів згідно вимог ст.53 Митного кодексу України та надав пояснення стосовно суми попередньої оплати товару. Також позивачем було подано до Харківської обласної митниці наступні документи: контракт №12201 від 21.12.2011 року, додаткову угоду №3 від 17.04.2013 року, специфікацію №4 від 17.04.2013 року, лист про відсутність обмежень застосування першого методу визначення митної вартості, сертифікат якості виробника, сертифікат відповідності на товар, комерційний інвойс №0265264 від 07.05.2013 року, пакувальний лист №0265264 від 07.05.2013 року, копію експортної декларації країни-відправника №13410300ЕХ028853 від 23.05.2013 року, коносамент, прайс-лист постачальника, звіт про оцінку майна від 21.03.2013 року. Додатково позивач надала також митну декларацію №807100000/2013/011796 від 20.03.2013 року на попередню поставку ідентичного товару в рамках укладеного контракту №12201 від 21.12.2011 року.

Також, 17.06.2013 року позивач подав до митного органу експертний висновок товарознавчого дослідження Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса №5134 від 17.06.2013 року (т.1 а.с.128-149).

Харківською обласною митницею було прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №807000003/2013/001172/2 від 17.06.2013 року (т.1 а.с.14-15), яким було збільшено митну вартість задекларованого товару з 36858,00 доларів США до 73303,67 доларів США, з розрахунку 3,02 дол.США/кг (3,02 дол.СШАх24272,74 кг=73303,67 дол.США), та прийнято відповідну картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807100000/2013/00766.

Відповідно до рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №807000003/2013/001172/2 від 17.06.2013 року обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог ст.ст. 54, 55, 57, 58 Митного кодексу України наступні: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, в зв'язку з тим, що: а) використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально; б) ненадання декларантом додаткових документів, надання яких передбачено п.3 ст.53 Митного кодексу України; 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари.

Джерелом інформації для вказаного рішення стала наявна у митного органу цінова інформація про факти митних оформлень подібних (аналогічних) товарів, яка міститься у статистичній базі Єдиній автоматизованій інформаційній системі митної служби України (МД №500060001/3/19371 від 20.05.13). Коригування митної вартості Харківською обласною митницею було здійснено за другорядним методом (за ціною договору щодо подібних товарів) у відповідності до ст.60 Митного кодексу України.

18.06.2013 року товар було випущено у вільний обіг за МД №807000003/2013/028489 (т.1 а.с.150-151) за митною вартістю, визначеною Харківською обласною митницею.

Судом встановлено, що позивачем було сплачено суму митних платежів згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, відповідно до платіжного доручення №12 від 03.06.2013 року у сумі 76600,00 грн. (т.1 а.с.155), а також відповідно до ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України було сплачено різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання фінансової гарантії у формі фінансової застави, яка була внесена позивачем на рахунок Харківської обласної митниці відповідно до платіжного доручення №20 від 18.06.2013 року у сумі 75750,00 грн. (т.1 а.с.155).

Позивач 21.06.2013 року звернувся до Харківської митниці Міндоходів із запитом про надання публічної інформації №17 (т.1 а.с.196), в якому просив відповідача надати роз'яснення на ряд питань стосовно визначення відповідачем митної вартості вказаного товару.

Згідно відповіді від 01.07.2013 року №10/03-12/699-ПІ (т.1 а.с.197-198) відповідач повідомив, що заявлена декларантом митна вартість товару не була визнана митним органом, в зв'язку з неможливістю декларанта довести документально заявлену митну вартість товарів, а саме декларантом не підтверджено сплату коштів за товар (неможливо ідентифікувати банківські платіжні документи до конкретної поставки).

Суд вважає, що відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів від 17.06.2013 року №807000003/2013/001172/2 із застосуванням другорядного (третього) методу визначення митної вартості товару без застосування попередніх двох методів, як це встановлено ч.3 ст.57 Митного кодексу України, діяв з порушенням вимог ст.57 Митного кодексу України зважаючи на наступне.

Згідно із ч.1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Разом з тим, частинами 2-3 статті 57 Митного кодексу України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із ч.ч.5-6 ст. 57 Митного кодексу України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно із ч.ч.2-3 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1ст. 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч.6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

Відмовляючи в митному оформленні товару за основним (першим) методом, митний орган послався на те, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, декларантом не надано додаткових документів, надання яких передбачено ч.3 ст.53 Митного кодексу України.

Проте такий висновок Харківської обласної митниці не ґрунтується на фактичних обставинах справи та суперечить нормам діючого законодавства, оскільки відповідно до ч.2 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст. 58 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень ч.10 цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Суд зазначає, що відповідач у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, запереченнях проти позову, поясненнях у судовому засіданні не вказав, які саме існували обмеження щодо прав позивача на використання оцінюваних товарів, передбачені ч. 1 ст.58 Митного кодексу України.

Суд не приймає доводи відповідача про те, що ненадання позивачем додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 Митного кодексу України, не дало змоги відповідачеві визнати заявлену декларантом митну вартість, оскільки згідно із вимогами п.3 ст.53 Митного кодексу України декларант зобов'язаний надати додаткові документи за їх наявності.

Крім того, суд критично ставиться до тверджень відповідача про те, що у поданих документах позивача містились розбіжності, а саме: у додатковій угоді №3 від 17.04.2013 року до контракту №122011 від 21.12.2011 року, платіжному дорученні №7 від 20.05.2013 року. При цьому зазначає на розбіжності суми попередньої оплати та період часу здійснення оплати, вказаних у додатковій угоді та у платіжному дорученні.

Дослідивши додаткову угоду №3 від 17.04.2013 року до контракту №122011 від 21.12.2011 року та платіжне дорученні №7 від 20.05.2013 року, суд приходить до висновку про відсутність таких розбіжностей.

Так, відповідно до п.3 додаткової угоди №3 від 17.04.2013 року оплата вартості даної додаткової угоди здійснюється покупцем наступним чином: протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту підписання даної додаткової угоди покупець проводить попередню оплату продавцю в розмірі 29500,00 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот доларів 00 центів) доларів США, що становить 80%5% загальної вартості даної додаткової угоди згідно інвойсу, виставленого продавцем на ім'я покупця. Таким чином, позивач мав право здійснити попередню оплату в розмірі від 28025,00 доларів США (29500,00-5%) до 30975,00 доларів США (29500,00+5%).

Відповідно до платіжного доручення №7 від 20.05.2013 року позивачем було здійснено попередню оплату в розмірі 29265,00 дол. США, тобто в межах суми попередньої оплати, визначеної в додатковій угоді №3 від 17.04.2013 року.

Вказану додаткову угоду було підписано 17.04.2013 року, оплату банком за товар згідно вказаної додаткової угоди було проведено 22.05.2013 року, тобто в межах 20 банківських днів з моменту підписання додаткової угоди.

Окрім того, суд не погоджується із твердженням відповідача про те, що відсутність документів, що підтверджують оплату позивачем другої частини попередньої оплати у розмірі 7358,00 дол. США є порушенням позивачем п.п.4,5 ч.2 ст.53 Митного кодексу України зважаючи на наступне.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч.10 цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Таким чином, Митний кодекс України не містить обов'язковою вимогою для визначення митної вартості товару фактичної оплати ціни, а передбачає можливість того, що ця ціна підлягає сплаті за товари.

Отже, відповідач не надав належних доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару містили розбіжності, в них були наявні ознаки підробки або вони не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд погоджується із твердженням відповідача про те, що звіт про оцінку майна №21/03/13/05 від 21.03.2013 року не підтверджує заявлену декларантом вартість товару, оскільки зазначений звіт був підготовлений до дати декларування товару та стосовно іншої партії товару, яка не була задекларована у МД №807100000/2013/025884 від 06.06.2013 року.

Проте суд зазначає, що позивачем було подано до Харківської обласної митниці експертний висновок товарознавчого дослідження Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса №5134 від 17.06.2013 року, відповідно до висновків якого вартість сталевих панельних радіаторів, виробник «Unlusoy Yapi Malz San.ve Tic Ltd Sti», ТМ «Ternomark», Туреччина, що ввозиться на митну територію України, на 17.06.2013 року, за 1 шт., складає: Радіатор (Radiator) 22: тип (TYPE) 22 PKKP 500*400 - 17,0 USD, згідно перерахунку по офіційному курсу НБУ гривні до USD, складає - 135,88 грн.; тип (TYPE) 22 PKKP 500*500 - 19,0 USD, згідно перерахунку по офіційному курсу НБУ гривні до USD, складає - 151,87 грн.; тип (TYPE) 22 PKKP 500*600 - 21,0 USD, згідно перерахунку по офіційному курсу НБУ гривні до USD, складає - 167,85 грн.; тип (TYPE) 22 PKKP 500*700 - 24,0 USD, згідно перерахунку по офіційному курсу НБУ гривні до USD, складає - 191,83 грн.; тип (TYPE) 22 PKKP 500*800 - 27,0 USD, згідно перерахунку по офіційному курсу НБУ гривні до USD, складає - 215,81 грн.; тип (TYPE) 22 PKKP 500*900 - 31,0 USD, згідно перерахунку по офіційному курсу НБУ гривні до USD, складає - 247,78 грн.; тип (TYPE) 22 PKKP 500*1000 - 33,0 USD, згідно перерахунку по офіційному курсу НБУ гривні до USD, складає - 263,80 грн.; тип (TYPE) 22 PKKP 500*1100 - 37,0 USD, згідно перерахунку по офіційному курсу НБУ гривні до USD, складає - 295,74 грн.; тип (TYPE) 22 PKKP 500*1200 - 41,0 USD, згідно перерахунку по офіційному курсу НБУ гривні до USD, складає - 327,71 грн.; тип (TYPE) 22 PKKP 500*1300 - 43,0 USD, згідно перерахунку по офіційному курсу НБУ гривні до USD, складає - 343,70 грн.; тип (TYPE) 22 PKKP 500*1400 - 45,0 USD, згідно перерахунку по офіційному курсу НБУ гривні до USD, складає - 359,69 грн.; тип (TYPE) 22 PKKP 500*1500 - 50,0 USD, згідно перерахунку по офіційному курсу НБУ гривні до USD, складає - 399,65 грн.; тип (TYPE) 22 PKKP 500*1600 - 53,0 USD, згідно перерахунку по офіційному курсу НБУ гривні до USD, складає - 423,63 грн.; тип (TYPE) 22 PKKP 500*1800 - 59,0 USD, згідно перерахунку по офіційному курсу НБУ гривні до USD, складає - 471,59 грн.; тип (TYPE) 22 PKKP 500*2000 - 66,0 USD, згідно перерахунку по офіційному курсу НБУ гривні до USD, складає - 527,54 грн.; тип (TYPE) 22 PKKP 900*600 - 27,0 USD, згідно перерахунку по офіційному курсу НБУ гривні до USD, складає - 215,81 грн.; тип (TYPE) 22 PKKP 300*1100 - 27,0 USD, згідно перерахунку по офіційному курсу НБУ гривні до USD, складає - 215,81 грн.; тип (TYPE) 22 PKKP 300*1600 - 36,0 USD, згідно перерахунку по офіційному курсу НБУ гривні до USD, складає - 287,75 грн.; Радіатор (Radiator 22 k.v.): тип (TYPE) 22 PKKP 500*400 - 20,0 USD, згідно перерахунку по офіційному курсу НБУ гривні до USD, складає - 159,86 грн.; тип (TYPE) 22 PKKP 500*500 - 22,0 USD, згідно перерахунку по офіційному курсу НБУ гривні до USD, складає - 175,85 грн.; тип (TYPE) 22 PKKP 500*600 - 24,0 USD, згідно перерахунку по офіційному курсу НБУ гривні до USD, складає - 191,83 грн.; тип (TYPE) 22 PKKP 500*1000 - 36,0 USD, згідно перерахунку по офіційному курсу НБУ гривні до USD, складає - 287,75 грн. Таким чином, вартість сталевих панельних радіаторів, виробник «Unlusoy Yapi Malz San.ve Tic Ltd Sti», Туреччина, задекларована позивачем у МД №807100000/2013/025884 від 06.06.2013 року відповідає вартості, визначеній у вказаному висновку. Представником відповідача в судовому засіданні не заперечувалось, що на момент прийняття спірного рішення Харківська обласна митниця була обізнана про наявність даного експертного висновку.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача про те, що митна декларація країни відправлення, яка була подана позивачем для підтвердження митної вартості товару, не придатна до читання, оскільки її мовою є турецька, зважаючи на те що відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.254 Митного кодексу України, вимагати переклад українською мовою зазначеного документу.

Також, суд критично ставиться до тверджень відповідача про неможливість у даному випадку застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів на підставі поданої позивачем МД №807100000/2013/011796 від 20.03.2013 року зважаючи на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст. 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Відповідач у запереченнях проти позову стверджує, що час експорту товару, що був ввезений по МД №807100000/2013/011796 від 20.03.2013 року не збігається з часом експорту товарів, задекларованих у МД №807100000/2013/025884 від 06.06.2013 року та не є часом максимально наближеним. Проте в чинному законодавстві України не закріплені часові рамки поняття «максимально наближений у часі», тому Харківська обласна митниця не мала підстав стверджувати про те, що імпорт ідентичного товару, здійснений за три місяці до імпорту оцінюваного товару не є максимально наближеним у часі до нього.

Згідно із ч.4 ст.3 Митного кодексу України у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов'язків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Щодо посилань відповідача на те, що згідно інформації спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України найменша митна вартість товару на подібний (аналогічний) товар значно перевищує заявлену декларантом і становить 3,02 дол. США, суд зазначає, що митний орган при здійсненні митного контролю має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Таким чином, суд приходить до висновку, що надані позивачем до Харківської обласної митниці документи, а саме: митна декларація (МД) №807100000/2013/025884 від 06.06.2013 року, декларація митної вартості №807100000/2013/025884 від 06.06.2013 року, контракт №12201 від 21.12.2011 року, додаткова угода №3 від 17.04.2013 року, специфікація №4 від 17.04.2013 року, комерційний інвойс №0265264 від 07.05.2013 року, експертний висновок товарознавчого дослідження Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса №5134 від 17.06.2013 року містять однакову інформацію про ціну, що підлягає сплаті за товари, в розмірі 36858,00 доларів США, зазначені документи не містять розбіжностей та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зважаючи на це відповідачем неправомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, у зв'язку з чим, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів № 807000003/2013/001172/2 від 17.06.2013 року визнається судом протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, враховуючи те, що відповідачем неправомірно було прийнято рішення про визначення митної вартості товару «сталеві, не електричні, панельні радіатори для центрального опалення», то сплачена позивачем фінансова гарантія у формі фінансової застави у сумі 75750,00 грн. є такою, що сплачена безпідставно, а тому підлягає поверненню позивачу.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання незаконними дій Харківської митниці Міндоходів в особі інспектора Ситого Валерія Вікторовича по винесенню оскаржуваного рішення суд зазначає, що належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є визнання протиправним та скасування рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, тому суд приходить до висновку, що в задоволенні вказаної позовної вимоги слід відмовити.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, приймаючи рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №807000003/2013/001172/2 від 17.06.2013 року Харківська обласна митниця діяла не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Харківської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії та визнання дій незаконними - задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості товарів № 807000003/2013/001172/2 від 17.06.2013 року.

Зобов'язати Харківську митницю Міндоходів повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (код: НОМЕР_1) фінансову гарантію у вигляді грошової застави у розмірі 75750,00 грн. (сімдесят п'ять тисяч сімсот п'ятдесят гривень 00 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України в особі УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області (код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2, код: НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору в сумі 757 грн. 50 коп. (сімсот п'ятдесят сім грн. 50 коп.) грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 02.08.2013 року.

Суддя К.О. Севастьяненко