Ухвала суду № 32775625, 24.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2013 р.Справа № 820/3745/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2013р. по справі № 820/3745/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТАЛ"

до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

13.05.2013 року ТОВ "ІНТАЛ" звернулось до суду із позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 24.04.2013 року № 0000362223.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 13.06.2013 року позовні вимоги задовольнив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду не встановлено підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань у перевіряємий період за наслідками господарських операцій із ТОВ "Шоковіта".

Дергачівська міжрайонна державна податкова інспекція Харківської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "ІНТАЛ" з питання відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ТОВ "Шоковіта" за період серпень 2012 р., вересень, 2012 р., жовтень 2011 р.

За результатами перевірки складений акт № 53/22-204/32357781 від 10.04.2013 року, яким зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема, відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. ст. 185, 187, 198, 134, 135, 137 Податкового кодексу України, об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій ТОВ "Інтал" - по ланцюгу постачання: ТОВ "Шоковіта" - ТОВ "Інтал"; п. 198.2, 198.3, 198.6, ст. 198, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 24.04.2013 року № 0000362223, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі - 27401 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у ході судового розгляду не встановлено підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань у перевіряємий період за наслідками господарських операцій із ТОВ "Шоковіта".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

У відповідності до п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Шоковіта" укладений договір про надання транспортних послуг № 473 від 01.08.2012 року.

За умовами вказаного договору замовник доручає, а перевізник приймає на себе виконання робіт з транспортування вантажу із пункту завантаження до пункту відвантаження.

У підтвердження виконання умов зазначеного договору надані акти здачі-приймання робіт (виконаних послуг) № 120, № 121 від 31.08.2012 року, № 643, № 644 від 28.09.2012 року, № 970, № 971 від 31.10.2012 року.

Фактичне перевезення вантажу за договором № 473 від 01.08.2012 року підтверджено відповідними товарно-транспортними накладними, що наявні у матеріалах справи.

ТОВ "Шоковіта" виписані та надані позивачу наступні податкові накладні: № 1113, № 1114 від 31.08.2012 року, № 1758, № 1759 від 28.09.2012 року, № 1736, № 1737 від 31.10.2012 року.

Оплата транспортних послуг проведена у повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями та банківськими виписками.

Таким чином, судовим розглядом встановлено, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначеного договору за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства. Підстав, визначених Податковим кодексом України, які б виключали право позивача на формування податкових зобов'язань за наслідками господарських відносин із вказаним контрагентом, в даному випадку, не вбачається.

Стосовно посилань податкового органу на недійсність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "Шоковіта", колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Оскільки ст. 228 ЦК України для правочину, що порушує публічний порядок, передбачає наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави, то такий умисел повинен встановлюватись під час розслідування кримінальної справи і розгляду її в суді або в ході провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який набрав чинності, чи постанова компетентного органу про притягнення зазначених осіб до адміністративної відповідальності.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що угода, укладена між позивачем та ТОВ "Шоковіта", є чинним та не визнаний у встановленому порядку недійсним.

Отже, враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість судження Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про порушення позивачем вимог закону при обчисленні податкових зобов'язань від провадження господарської діяльності.

Таким чином, колегія суддів вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби від 24.04.2013 року № 0000362223 прийняте на підставі хибних висновків, необґрунтованість яких доведена у ході судового розгляду справи та підтверджена матеріалами справи, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2013р. по справі № 820/3745/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.