Ухвала суду № 32775583, 17.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2013 р.Справа № 818/2451/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.05.2013р. по справі № 818/2451/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в м.Сумах , Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області

про скасування вимоги та визнання рішення нечинним,

ВСТАНОВИЛА:

29.03.2013 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України у м. Сумах про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за № Ф-1482 від 20.02.2013 року на суму 6270,65 грн., рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 2759/05.-1-15 від 21.03.2013 року.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 17.05.2013 року у задоволенні позову відмовив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач не позбавлений обов'язку сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у зв'язку з чим вимога пенсійного фонду щодо сплати недоїмки, яка утворилась, є правомірною.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, зазначаючи, що на нього, як на пенсіонера, якому призначено пенсію за вислугу строків служби відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», поширюється пільга щодо сплати єдиного внеску, оскільки він досяг пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

06 серпня 2011 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07 липня 2011 року №3609-VI, яким доповнено ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - "Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування".

Тобто, з 06.08.2011 р. підставою для звільнення від сплати єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, є сукупність двох обставин: якщо фізична особа-підприємець є пенсіонером за віком або інвалідом та якщо така особа отримує відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлені види пенсій за цим Законом: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування і є платником єдиного податку.

Крім того, позивач є пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1, виданим 26.03.2004 року, отримує пенсію за вислугу строків служби, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", ст. 1 якого встановлює наступні види пенсійного забезпечення для осіб, на яких поширюється його дія: довічна пенсія за вислугу років; пенсія по інвалідності; пенсія в разі втрати годувальника.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 5 вказаного Закону особам, звільненим з військової служби, іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей може

призначатися (за їх бажанням) пенсія на умовах і в порядку, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором.

Отже, пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є окремими видами пенсійного забезпечення, правові засади призначення та виплати яких регулюються окремим законодавством.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що за змістом чинного законодавства після досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ФОП ОСОБА_1 мав право звернутися до органу Пенсійного фонду України із заявою про переведення із одного виду пенсійного забезпечення на інший.

Отже, у разі використання позивачем права на вибір пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та наявності водночас права на отримання пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", ФОП ОСОБА_1 мав би право на пільги щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Однак, позивач після досягання пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не звертався до органу Пенсійного фонду України із заявою про переведення із одного виду пенсійного забезпечення на інший.

Таким чином, враховуючи, що ФОП ОСОБА_1 не входить до переліку осіб, які мають права на пільги, встановлені ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", підстави для звільнення його від сплати єдиного внеску відсутні

У відповідності до ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Матеріалами справи підтверджено, що станом на 01.02.2013 року у позивача утворилась заборгованість перед Управлінням Пенсійного фонду України у м. Сумах зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за січень-грудень 2011 року та серпень-грудень 2012 року, що підтверджується повідомленнями-розрахунками.

У зв'язку з наявністю у позивача заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідно до приписів Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Управлінням Пенсійного фонду України у м. Сумах сформовано вимогу про сплату боргу за № Ф-1482 від 20.02.2013 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо правомірності дій Управління Пенсійного фонду України у м. Сумах щодо нарахування ФОП ОСОБА_1 єдиного внеску, а отже і щодо законності оскаржуваної вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за № Ф-1482 від 20.02.2013 року на суму 6270,65 грн.

Стосовно позовних вимог щодо визнання нечинним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №2759/05.-1-15 від 21.03.2013 року про залишення скарги ФОП ОСОБА_1 від 20.02.2013 року № 654/2 без розгляду колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ч. 4 ст. 25 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Заява повинна бути подана до територіального органу Пенсійного фонду протягом десяти робочих днів, наступних за днем отримання платником єдиного внеску вимоги.

За результатами розгляду заяви про узгодження вимоги територіальний орган Пенсійного фонду зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та повідомити про нього особу, що подала заяву (п.2.4 Порядку).

У разі незгоди платника єдиного внеску з рішенням територіального органу Пенсійного фонду, прийнятим у межах процедури узгодження вимоги, подальше його оскарження здійснюється відповідно до вимог цього Порядку щодо розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду або в судовому порядку.

За змістом вказаної норми територіальним органом Пенсійного фонду України є Управління Пенсійного фонду України у м. Сумах.

Отже, у разі незгоди із визначеною сумою недоїмки позивач мав право подати заяву до цього управління.

Однак, всупереч п. 2.1, п. 2.2 Порядку ФОП ОСОБА_1 із заявою про узгодження вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за № Ф-1482 від 20.02.2013 року до територіального органу не звертався, а подав скаргу до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.

Відповідно до п.5.3 Порядку скарга (заява), подана з порушенням порядку і строків, визначених пунктом 2.2 розділу II, пунктами 3.2, 3.3 розділу III та пунктом 4.1 розділу IV цього Порядку, а також у разі її відкликання відповідно до цього Порядку не підлягає розгляду органами Пенсійного фонду, про що виноситься рішення про залишення скарги (заяви) без розгляду (додаток 3) та робиться відмітка в журналі реєстрації скарг.

Щодо тверджень позивача про наявність у нього права, а не обов'язку звертатися із заявою про узгодження вимоги до територіального органу Пенсійного фонду, внаслідок чого він може безпосередньо звертатися до органу Пенсійного фонду вищого рівня про скасування такої вимоги, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 3.1 Порядку у разі коли скаржник вважає, що орган Пенсійного фонду прийняв рішення про накладення штрафу та нарахування пені або у межах процедури узгодження вимоги, що суперечить законодавству про загальнообов'язкове державне соціальне страхування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий скаржник має право оскаржити таке рішення у органі Пенсійного фонду вищого рівня.

При цьому, п. 3.2 Порядку встановлено, що скарга на рішення територіальних органів Пенсійного фонду подається відповідно до головних управлінь Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі у письмовій формі разом з документами, що підтверджують неправильність рішення. Про подання скарги скаржник зобов'язаний одночасно повідомити територіальний орган Пенсійного фонду, рішення якого оскаржується.

Тобто, чинним законодавством передбачена певна процедура оскарження рішень територіальних органів Пенсійного фонду, яка позивачем не дотримана.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог та необхідності відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.05.2013р. по справі № 818/2451/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.