Ухвала суду № 32775078, 25.07.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/2751/13-а

25.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Омельченка В. А. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М. ) від 22.04.13 у справі № 801/2751/13-а

за позовом Приватного підприємства "Перлина Плюс" (вул. Титова, 63,Джанкой,Автономна Республіка Крим,96100)

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Дзержинського, буд.30,Джанкой,Автономна Республіка Крим,96100)

про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Перлина Плюс" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправною та скасування вимоги.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.04.13 у справі № 801/2751/13-а позовні вимоги Приватного підприємства "Перлина Плюс" - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкову вимогу від 21.02.2013 № 11 про сплату податкового боргу за авансовими внесками з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 35157,00 грн.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.04.2013 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство «Перлина плюс» є юридичною особою, зареєстроване Державним реєстратором виконавчого комітету Джанкойської міської ради 07.05.2009, ідентифікаційний номер 36260251, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Позивач є платником податків, взятий на податковий облік 08.05.2009 за № 10494.

Відповідачем 21.02.2013 було направлено податкову вимогу № 11 про сплату податкового боргу за «авансовим внеском на прибуток приватних підприємств» в сумі 35157,00 грн.

Податкова вимога була направлена щодо сплати авансового внеску з податку на прибуток приватних підприємств.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган передчасно виставив податкову вимогу за неузгодженим зобов'язанням.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Колегією суддів безперечно встановлено, що згідно декларації позивача за 2012 рік, розмір доходів, що враховується при визначені об'єкту оподаткування складає 42408040,00 грн., тобто перевищує 10 мільйонів гривень, у зв'язку з чим позивач повинен сплачувати авансові внески.

Відповідно до абз. 2 п. 2 підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, позивачем повинно було сплачено у відповідні строки авансовий внесок з податку на прибуток в розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого в податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року (податкова декларація від 08.11.2012 за вх. №9069790212, копія якої долучена до матеріалів справи ), що дорівнює січень 2013 - 35157,00 грн.(т.14 Декларації - 316410,00 грн./9 місяців), за лютий 2013- 35157,00 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, авансовий внесок за січень 2013 позивачем було сплачено, проте авансовий внесок за лютий 2013. сплачений не був в зв'язку зі змінами в законодавстві.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що твердження позивача щодо суперечності норм ст. 57 Податкового Кодексу України та Перехідних положень Податкового кодексу, оскільки саме норма Перехідних положень встановлює правила сплати авансових внесків з податку на прибуток за 2013 рік за підсумками 2012.

Відповідно до ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається платнику податків у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки(п.59.1 ст.59).

Відповідно до п.п.14.1.153. ст.14 ПК України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Отже податкова вимога є рішенням податкового органу, до якого визначається сума податкового боргу, та може бути винесена лише стосовно податкового боргу платника податків.

Згідно п.п.14.1.175. ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Колегія суддів зазначає, що грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п.п.14.1.39 ст.14 ПК України ).

Відповідно до п.п.14.1.156. ст.14 ПК України податковим зобов'язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно ст. 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Таким чином, аналіз вказаних норм дає підстави зробити висновок про те, що податковим боргом є лише узгоджене та своєчасно не сплачене грошове зобов'язання зі сплати податкових зобов'язань та штрафних санкцій.

Згідно п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України у складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому визначено граничний строк подачі річної податкової декларації за попередній звітний (податковий) рік, до місяця подання податкової декларації за поточний звітний (податковий) рік.

Форма розрахунку, передбачена у цьому пункті, затверджується у порядку, встановленому цим Кодексом.

Наказом Міністерства фінансів України від 05.12.2012 № 1281, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2012 р. за № 2192/22504 затверджено Зміни до форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства, відповідно до яких затверджено форму розрахунку авансових внесків.

Вказаний наказ набрав чинності 22.01.2013.

Як вбачається з матеріалів справи податкова декларація з податку на прибуток за 2012 рік була подана позивачем 11.02.2013, тобто коли форма розрахунку авансових внесків вже була затверджена, проте вказаний розрахунок позивачем надано не було.

Водночас, як встановлено в ст. 57 Податкового кодексу України вказаний розрахунок подається щодо сплати авансових внесків в періоді, якій виникає після подачі декларації.

Отже, до розрахунку авансових внесків до декларації за 2012 рік не мав бути включений авансовий внесок, які необхідно сплатити в лютому 2013 року.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що сума авансового внеску з податку на прибуток , яка повинна була бути сплачена в лютому 2013 року позивачем, не була самостійно узгоджена в порядку, встановленому Податковим кодексом України, а тому податкова вимога є передчасною.

Матеріали справи не містять доказів визначення вказаного грошового зобов'язання відповідачем.

Отже відповідачем до оскаржуваної податкової вимоги внесено суму грошового зобов'язання, не узгоджену у встановленому порядку.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростуванням матеріалами справи та встановленими обставинами.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.04.13 у справі № 801/2751/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна