Рішення № 32774900, 26.07.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2013 р.Справа № 922/2965/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєві О.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРТІЯ", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга.", м. Дніпропетровськ про визнання права власності за участю представників сторін:

позивача - Крицька Ю.О., дов. № 22/07-2 від 22.07.2013 року

відповідача - Малишева Т.А., ліквідатор

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРТІЯ" права власності на нежитлові приміщення, підвалу № 1-:-37, загальною площею 592,8 кв.м., 1-го поверху № 1,19-:-49, загальною площею 687,6 кв.м., 2-го поверху № 1-:-32, загальною площею 968,8 кв.м., 3-го поверху № 1-:-33 загальною площею 861,2 кв.м., 4-го поверху № 1-:-33 загальною площею 848,7 кв.м. в літ. "Х-4", що розташовані за адресою м. Харків, вул.. Морозова, б.13, загальна площа яких складає 3959, 1 кв.м., що придбані на відкритих торгах у формі аукціону, проведеного Товарною біржею "Ресурс-Інформ" (ЄДРПОУ 35600466) згідно Протоколу № 1 від 05 липня 2013 року про проведення відкритих торгів у формі аукціону.

Заяв та клопотань представниками сторін у судовому засіданні не заявлено, тому суд починає розгляд справи по суті відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні та у наданому відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статтею 4-3 та статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, судом встановлено наступне.

18 травня 2011 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області порушено провадження у справі № 29/5005/6381/2011 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга." за заявою боржника на підставі статті 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 02 червня 2011 року у справі № 29/5005/6381/2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ольга." визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 1 рік, до 02 червня 2012 року, ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга." призначено арбітражного керуючого Малишеву Т.А., яка з дня свого призначення, відповідно до вимог частини 1 статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", виконує функції з управління та розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга.", а також виконує повноваження керівника (органів управління) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга.". Строк проведення ліквідаційної процедури продовжено до 08 серпня 2013 року.

Згідно частини 3 пункту 1.1 Перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури". Отже, правовідносини по ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга." регулюються Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону, яка діяла до 18 січня 2013 року.

Порядок процедури банкрутства для боржника, що ліквідується власником встановлено статтею 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", основним призначенням якої є ліквідація визнаної судом заборгованості банкрута шляхом продажу майна банкрута та проведення розрахунків по його боргах.

Здійснення процедури ліквідації боржника покладається на ліквідатора, який очолює ліквідаційну комісію. Акумульовані ліквідаційною комісією кошти банкрута (в т.ч. наявні, витребувані від третіх осіб та отримані від продажу майна банкрута) спрямовуються на задоволення вимог кредиторів відповідно черговості, встановленої статтею 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

До ліквідаційної маси банкрута, відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", включаються усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури.

Реалізація майна банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, відповідно до абзаца 15 частини 1 статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відноситься до повноважень ліквідатора в ліквідаційній процедурі.

Кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, в тому числі і від реалізації майна боржника шляхом конкурсу (аукціону), відповідно до частини 8 статті 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зараховуються на основний рахунок боржника, з якого здійснюються виплати кредиторам у порядку, передбаченому статтею 31 цього Закону.

Особливістю процедури ліквідації боржника за рішенням власника є відсутність системи заходів, спрямованих на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника та задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів. Отже, погашення визнаних судом вимог кредиторів є кроком до завершення процедури ліквідації боржника за рішенням власника, наслідком чого є припинення діяльності боржника, як суб'єкта підприємницької діяльності.

05 липня 2013 року на Товарній біржі "РЕСУРС-ІНФОРМ" відбулися відкриті торги у формі аукціону по реалізації нерухомого майна, що належало Товариству з обмеженою відповідальністю "Ольга.".

Для реалізації на аукціоні були виставлені нежитлові приміщення, підвалу № 1-:-37, загальною площею 592,8 кв.м., 1-го поверху № 1,19-:-49, загальною площею 687,6 кв.м., 2-го поверху № 1-:-32, загальною площею 968,8 кв.м., 3-го поверху № 1-:-33 загальною площею 861,2 кв.м., 4-го поверху № 1-:-33 загальною площею 848,7 кв.м. в літ. "Х-4", що розташована за адресою м. Харків, вул. Морозова, б.13. Загальна площа нежитлових приміщень складає 3959, 1 кв.м.

Переможцем цільового аукціону стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Таміла", яке діяло на підставі договору доручення від 17 червня 2013 року № 1-17/06 та довіреності від 17 червня 2013 року № 2-17/06 у якості представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ортія" (згідно реєстрації Учасник аукціону №2) з кінцевою ціною продажу 3076106,50 грн.

За результатами біржових торгів було складено протокол проведення відкритих торгів у формі аукціону №1 від 05 липня 2013 року.

09 липня 2013 року ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга." Малишевою Т.А. направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Таміла" пропозицію щодо укладення договору та проект договору купівлі-продажу майна від 08 липня 2013 року, який було отримано Товариством з обмеженою відповідальністю "Таміла" 12 липня 2013 року.

12 липня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Таміла" було надано звіт до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ортія" про хід виконання доручення відповідно до договору від 17 червня 2013 року № 1-17/06 та переданий договір купівлі-продажу майна від 08 липня 2013 року, надісланий ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга." Малишевою Т.А.

Проте, на даний час відповідач ухиляється від укладання договору купівлі продажу придбаного на аукціоні майна, що і стало підставою позивачу для звернення з даним позовом до суду.

Також, 12 липня 2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Ортія" надано ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга." Малишевій Т.А. заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, з метою вчинення розрахунків за придбане на цільовому аукціоні нерухоме майно, що оформлено Протоколом №1 від 05 липня 2013 року про проведення відкритих торгів у формі аукціону.

Здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог обґрунтовується тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ольга." є боржником Товариства з обмеженою відповідальністю "Ортія" на суму 203 826 678,78 грн.

Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ортія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга." у сумі 203 826 678,78 грн. були заявлені до ліквідатора боржника у справу №29/5005/6381/2011 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга.".

Вказані вимоги були визнані ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга." у повному обсязі та включені до реєстру вимог кредиторів боржника з віднесенням до 4 черги задоволення, що підтверджується повідомленням №ДЗ/11/120 від 21 липня 2011 року.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ортія" мало грошові зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Ольга." у сумі 3076106,50 грн., а Товариство з обмеженою відповідальністю "Ольга." мало грошові зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Ортія" у сумі 203 826 678,78 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Цивільний кодекс України виділяє декілька способів набуття права власності.

Згідно статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, статтей 20, 144, 147 Господарського кодексу України майнові права суб'єкта господарювання права підлягають захисту, в тому числі шляхом їх визнання.

Так, відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності, зокрема, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами статті 317 цього Кодексу власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, в даному випадку підтвердження в суді права власності, що складає предмет спору, здійснюється, зокрема, шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності.

Дійсність аукціону з продажу спірного майна від 05 липня 2013 року, за результатами якого переможцем став позивач, не заперечується відповідачем, до суду не надано доказів оскарження результатів аукціону іншою особою, а тому у суду відсутні підстави вважати аукціон, який відбувся 05 липня 2013 року таким, що не відбувся, а його результати у вигляду протоколу №1 від 05 липня 2013 року, підписаного продавцем (відповідачем), покупцем (позивачем), ліцитатором та організатором аукціону, недійсними.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, тобто, дії осіб, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами частин 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

З огляду на положення зазначеної статті відкриті торги (аукціон) за своєю правовою природою є багатостороннім правочином, оскільки в них мають місце всі елементи, притаманні правочину. Під час проведення торгів продавець та учасники торгів у встановленому законом порядку певними діями (ціновими пропозиціями) визначають переможця торгів та ціну продажу майна, в результаті чого переможець торгів набуває право на придбання об'єкту. Результатом проведення торгів є визначення покупця - переможця аукціону та завершення процедури торгів шляхом підписання протоколу ліцитатором та покупцем, який одержав право на придбання об'єкта. Факт затвердження протоколу торгів має юридичне значення в аспекті виникнення підстав для подальшої сплати коштів за придбане майно, державної реєстрації права власності на придбане майно та видачі покупцеві свідоцтва про придбання майна. З огляду на викладене відкриті торги (аукціон) за своєю правовою природою є багатостороннім правочином, оскільки в ньому мають місце всі елементи, притаманні правочину. При цьому, оформлення окремого договору купівлі-продажу майна, яке не є держаним, законом не передбачено.

Виходячи зі змісту положень статті 626 Цивільного кодексу України, за якими договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, підписання протоколу відкритих торгів (аукціону) організатором, ліцитатором, продавцем та покупцем, фактично є укладенням правочину (угоди), спрямованого на відчуження - набуття майна.

Відповідно до частини 5 статті 12 Цивільного кодексу України, добросовісність набувача презумується.

Спірне майно було продане на відкритих торгах під час провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга.", на виконання постанови господарського суду про визнання боржника банкрутом.

Зважаючи на те, що під час реалізації майна порядок, встановлений для виконання судових рішень порушено не було, на набувача майна Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРТІЯ" поширюються положення частини 2 статті 388 Цивільного кодексу України щодо захисту його прав.

Частиною 2 статті 388 Цивільного кодексу України встановлено, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Згідно частини 4 статті 656 Цивільного кодексу України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Відповідно до статті 657 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Статтею 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу та одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до частини 3 статті 640 Цивільного кодексу України, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Відповідно до статтей 319, 320 Цивільного кодексу України власники самостійно здійснюють право власності, виконують будь які дії по відношенню до свого майна, що не суперечать Закону.

Визнання права власності на нежитлове приміщення необхідне для подальшого здійснення позивачем підприємницької діяльності та не порушує права інших осіб.

На підставі досліджених доказів, суд приходить до висновку, що при підготовці та проведенні відкритих торгів (аукціоні) з реалізації спірних нежитлових приміщень, що відбулися 05 липня 2013 року, не допущено таких порушень визначеної законодавством процедури, що надали б змісту вчиненого правочину ознак суперечності Цивільному кодексу України (іншим актам цивільного законодавства тощо), вплинули на формування результатів аукціону та продажу майна відповідача, а тому вважає, що позивач набув право власності на об'єкти аукціону - нежитлові приміщення, підвалу № 1-:-37, загальною площею 592,8 кв.м., 1-го поверху № 1,19-:-49, загальною площею 687,6 кв.м., 2-го поверху № 1-:-32, загальною площею 968,8 кв.м., 3-го поверху № 1-:-33 загальною площею 861,2 кв.м., 4-го поверху № 1-:-33 загальною площею 848,7 кв.м. в літ. "Х-4", що розташовані за адресою м. Харків, вул. Морозова, б.13, загальна площа яких складає 3959, 1 кв.м.

Далі слід відмітити, що статтею 662 Цивільного кодексу України визначено - продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу та одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В силу статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом названої правової норми залік можливий лише при наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого, те саме повинно бути і з боржником; однорідні, зокрема можна зарахувати грошовий борг проти грошового, а також необхідно, щоб за обома вимогами настав вже строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню. При цьому, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом.

Питання умов і порядку зарахування взаємних вимог регулюється главою 50 Цивільного кодексу України - припинення зобов'язань.

У статті 602 Цивільного кодексу України встановлені вичерпні випадки, коли виключається можливість заліку зустрічних вимог. Так, не допускається залік наступних зустрічних грошових вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зі змісту правової норми частини 4 статті 341 Господарського кодексу України прямо випливає, що залік взаємних зобов'язань і грошових претензій між учасниками господарських відносин - це один із способів безготівкових розрахунків.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконання, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої із зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами, а також, згідно з частиною 2 цієї ж статті, в разі його розірвання або визнання недійсним за рішення суду.

Згідно частини 3 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Такі позиції знаходять своє відображення і у судовій практиці Вищого господарського суду України, зокрема, у Постанові Вищого господарського суду України від 16 травня 2007 року у справі № 15/215 зазначено, що відповідно до частини 1 статті 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кошти отримані від продажу майна боржника направляються на задоволення вимог кредиторів у порядку встановленому статтею 31 Закону. Тобто, законом передбачено, що грошові вимоги кредиторів задовольняються лише шляхом перерахування грошових коштів, отриманих від продажу майна підприємства банкрута, інших способів припинення грошових зобов'язань боржника (банкрута) законом не передбачено. Відповідно до статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня відкриття ліквідаційної процедури скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконання, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої із зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами, а також, згідно з частиною 2 цієї ж статті, в разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. Згідно частини 3 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Відповідно до частини 1 статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить прямої заборони щодо можливості погашення вимог кредиторів шляхом проведення зарахування зустрічних вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 19 березня 2008 року по справі № 13/475пд (18/263пд) визначено, що відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Згідно з вимогами статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині. За приписами статті 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Постанова Вищого господарського суду України від 21 травня 2008 року по справі № 2-17/2866.1-2006 (2-26/11384-2005) наголошує - Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містить прямої заборони щодо можливості погашення вимог кредиторів шляхом проведення зарахування зустрічних вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 21 червня 2011 р. по справі № 66/267-10 встановлено - відповідно до статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами, а також, згідно части 2 цієї ж статті, в разі його розірвання або визнання недійсним за рішення суду. Згідно частини 3 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Відповідно до частини 1 статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є однією з форм припинення зобов'язання, внаслідок якого має місце індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника. Відповідно до цивільного законодавства допускаються випадки зарахування у разі коли одне зобов'язання менше за розміром зараховується повністю, а інше - більше за розміром - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем не доведено наявності підстав для визнання недійсним зарахування грошових вимог у виниклих правовідносинах.

Згідно статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРТІЯ", як покупець, виконало свої зобов'язання, згідно Протоколу про проведення цільового аукціону № 1 від 05 липня 2013 року, перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Ольга."

Згідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 210, 220, 321, 328, 334, 386, 392, 601, 640, 657 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 4-3, 12, 22, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРТІЯ" (61036, м. Харків, вул. Морозова, 13, код ЄДРПОУ 34757068) права власності на нежитлові приміщення, підвалу № 1-:-37, загальною площею 592,8 кв.м., 1-го поверху № 1,19-:-49, загальною площею 687,6 кв.м., 2-го поверху № 1-:-32, загальною площею 968,8 кв.м., 3-го поверху № 1-:-33 загальною площею 861,2 кв.м., 4-го поверху № 1-:-33 загальною площею 848,7 кв.м. в літ. "Х-4", що розташовані за адресою м. Харків, вул. Морозова, б.13, загальна площа яких складає 3959, 1 кв.м., що придбані на відкритих торгах у формі аукціону, проведеного Товарною біржею "Ресурс-Інформ" (ЄДРПОУ 35600466) згідно Протоколу № 1 від 05 липня 2013 року про проведення відкритих торгів у формі аукціону.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга." (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Краснопільська, 9, код ЄДРПОУ 30236375) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРТІЯ" (61036, м. Харків, вул. Морозова, 13, код ЄДРПОУ 34757068) 68820,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.07.2013 р.

Суддя Хотенець П.В.