Постанова № 32774895, 31.07.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2013 р. Справа № 914/1071/13-г

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р.І.,

при секретарі Ярмолі А.,

за участю представників:

від позивача: з'явився,

від відповідача: не з'явився;

розглянув апеляційну скаргу приватного підприємства "Гал-Всесвіт" №07/06-2 від 07.06.2013 року,

на рішення господарського суду Львівської області від 28.05.2013 року, суддя Бортник О.Ю.

у справі за №914/1071/13-г

за позовом: публічного акціонерного товариства "Львівське АТП 14630", м.Львів

до відповідача: приватного підприємства "Гал-Всесвіт", м. Львів

про стягнення 44210,32 грн.,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 28.05.2013 року задоволено частково позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Львівське АТП 14630" та стягнено з приватного підприємства "Гал-Всесвіт" 42 792,87 грн. заборгованості, 816,24 грн. пені, 163,24 грн. - 3% річних та 1703,46 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що доказів оплати заборгованості відповідач суду не надав, а тому позовні вимоги про її стягнення підлягають до задоволення.

В апеляційній скарзі скаржник (відповідач) просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, в зв'язку з неповним з'ясуванням місцевим судом обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального та процесуального права, апелюючи тим, що всупереч вимогам п.3.1. договору позивач в період з 01 березня 2012 року не забезпечило подачу автобусів на автовокзал згідно з розкладами руху, тим самим товариство зірвало рейси.

Скаржник також зазначає, що позивач всупереч п.3.8. договору не повідомляв ПП «Гал-Всесвіт» про зриви рейсів.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, оскільки скаржник не вказує жодної обставини, які б свідчили про порушення судом вимог законодавства.

В судове засідання представник відповідача повторно не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому суд вважає за можливе розгляд справи завершити без його участі за наявних в справі доказів про права і обов'язки сторін.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав свої позиції, пояснення дав аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що між сторонами у справі 01 січня 2008 р. укладено договір №02/СК-03 про станційно-касове обслуговування. Відповідно до умов договору (п.п. 2, 7) позивач зобов'язався надавати відповідачу технічно справні автобуси для перевезення пасажирів на міжнародних маршрутах Львів-Томашів, Львів-Люблін та Київ-Вроцлав, обладнані та екіпіровані згідно з діючими вимогами, правилами дорожнього руху, в належному санітарному стані.

Відповідач зобов'язувався оплачувати послуги позивача у встановленому в п. 7 договору відсотковому відношенні від суми, отриманої з реалізації квитків, багажних квитків, суми, отриманої від обов'язкового страхування пасажирів через каси автостанції. Пунктом 7.4. договору встановлено, що розрахунки відповідач проводить один раз в 7 банківських днів, а кінцевий розрахунок проводиться не пізніше 10 числа кожного місяця, який слідує за звітним.

Як вбачається із відомостей (а.с.24-93), які виписувались відповідачем та завірені його печаткою, вбачається, що в період з 17.12.2012 р. по 31.01.2013 р. позивач надавав відповідачу автобуси для перевезення пасажирів. Про це зазначалось самим відповідачем у вищезгаданих відомостях, ним самостійно вказувались у цих відомостях державні номерні знаки та марки автобусів, зазначались напрямки міжнародних маршрутів, кількість проданих квитків, прізвища осіб, яким реалізовано квитки, напрямок слідування цих осіб, вартість реалізованих квитків, багажних квитків, суми коштів, отриманих від обов»язкового страхування пасажирів у ПрАТ «СК «Уніка», а також самостійно виводився розмір комісійної винагороди позивача відповідно до умов договору та зазначалась загальна сума, яка належала до сплати позивачу внаслідок реалізації квитків на автобус того чи іншого рейсу.

З долучених до матеріалів справи відомостей, суд першої інстанції правомірно зазначив, що до задоволення підлягає сума 42792,87 грн., оскільки відомість № 79103397 від 19.12.2012 р. на суму 500 грн., з яких 425 грн. належить повернути позивачу, у матеріалах справи відсутня та позивачем суду не додана, окрім того позивачем необґрунтовано у ряді випадків заокруглено в сторону збільшення суми заборгованостей до цілих чисел у гривнях без зазначення копійок. Суд першої інстанції також обґрунтовано зазначив, що по відомостях № 78101902 від 18.12.2012 р. та № 94145118 від 03.01.2013 р. позивач просить стягнути менші суми заборгованостей (1007,57 грн. та 799 грн. відповідно), ніж ті, які вказано самим відповідачем у цих відомостях, а це відповідно є невід'ємним правом позивача.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

З урахуванням викладеного, наявна у відповідача перед позивачем сума 42 792,87 грн. заборгованості, відповідно до вимог ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України, є належним чином позивачем підтверджена матеріалами справи та фактичними обставинами та не спростована відповідачем, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заборгованість у розмірі 42 792,87 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.6. договору встановлено пеню за несвоєчасну сплату платежів, передбачених п. 7.4. договору.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 816,24 грн. пені та 163,24 грн. три процентів річних за період прострочення виконання грошових зобов'язань з 11.01.2013 р. по 12.03.2013 р., які правомірно задоволені судом першої інстанції.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі про те, що позивач не забезпечив подачу автобусів, чим спричинив зрив рейсів є необґрунтованими та матеріалами справи не підтверджені

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Зважаючи на те, що апеляційним судом відмовлено в задоволенні апеляційної скарги приватного підприємства "Гал-Всесвіт" №07/06-2 від 07.06.2013 року, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України покладаються на скаржника. Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 17.06.13 та 17.07.13 суд зобов'язав скаржника подати докази сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Однак, станом на момент прийняття постанови скаржником не виконано вимог по оплаті судового збору. Відтак, з приватного підприємства "Гал-Всесвіт" належить стягнути в дохід Державного бюджету України 860,25 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Львівської області від 28.05.2013 року в справі №914/1071/13-г - залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємства "Гал-Всесвіт" №07/06-2 від 07.06.2013 року - без задоволення.

Стягнути з приватного підприємства «Гал-Всесвіт» (79041, м.Львів, вул. Окружна,57-а, код 25235879) 860,25 грн.(вісімсот шістдесят гривень двадцять п'ять копійок) судового збору до державного бюджету України за перегляд судового рішення в апеляційному порядку за наступними реквізитами: банк: ГУДКСУ у Львівській області; МФО 825014; отримувач: УДКСУ у Личаківському районі м. Львова; код ЄДРПОУ 38007620; рахунок 31216206782006.

Місцевому господарському суду видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя: С. М. Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Р.І.Марко

Повний текст постанови

виготовлено 01.08.2013р.