Рішення № 32774825, 30.07.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2013 р. Справа № 915/1030/13

за позовом публічного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль», 54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний узвіз, 18,

до відповідача державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара», 54001, м.Миколаїв, вул. Адміральська, 38

про стягнення коштів у сумі 26547,71 грн.

Суддя Алексєєв А.П.

За участю представників:

від позивача - Вірченко І.П., дов. № 09/14 від 06.03.2013 р.

від відповідача - Киричук В.В., дов. № 36/43-Д від 26.07.2013 р.

Суть спору: публічне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара» (далі - відповідач) грошових коштів у сумі 26547,71 грн., з яких: 23617,21 грн. борг за договором постачання теплової енергії; 138,22 грн. - втрати від інфляції; 1643,83 грн. - 3% річних; 1148,45 грн. - пеня, а також просить стягнути судовий збір за подання позовної заяви - 1720,50 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору № 2439 від 01.08.2002 року про постачання теплової енергії в гарячій воді та мотивовані тим, що відповідач порушив умови п. 6.3 цього договору. Всупереч умовам укладеного договору відповідач порушив свої зобов'язання щодо оплати вартості спожитої протягом жовтня 2012 року по квітень 2013 року теплової енергії в гарячій воді, внаслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 23617,21 грн.

Відповідач відзивом № 36/770 від 22.07.2013 року не визнав позовні вимоги в частині стягнення втрат від інфляції та 3% річних в сумі 1614,71 грн. Звернув увагу суду на те, що нарахування втрат від інфляції та 3% річних позивач, зокрема, здійснив на заборгованість стягнуту за рішеннями господарського суду, що знаходяться на виконанні в органах державної виконавчої служби по справах №8/169/09, №2/52/10, №5016/2061/2011, №5016/1541/2012. Також відповідач просив суд зменшити розмір пені до 100 грн., клопотання мотивовано тим, що відповідач знаходиться у складному фінансовому стані, а також в зв'язку з відсутністю замовлень.

У судовому засіданні 30.07.2013 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

між державним підприємством "Миколаївська теплоелектроцентраль", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» (далі - позивач) та державним підприємством «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара» (далі - відповідач) 01.08.2002 року було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді за № 2439 (далі - договір, а.с. 16-18). За цим договором позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач - оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором. Додатки № 1, 2, 3 є невід'ємними частинами цього договору (п. 10.4 договору).

Відповідно до п. 9.4. договору, він є пролонгованим та діє, оскільки жодна із сторін за місяць до закінчення строку його дії не заявляла про його припинення.

Пунктом 6.4 договору встановлено, що споживач за 20 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми розрахунків на початок місяця.

Згідно до п. 5.3 договору споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку 1 до договору.

Згідно п. 5.4. договору, при відсутності приладів обліку або виході їх з ладу - кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається енергопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом.

З матеріалів справи вбачається, що протягом опалювального сезону 2012-2013 років позивачем здійснювалося теплопостачання об'єкту відповідача за адресою: м. Миколаїв, вул. Чкалова, 108.

Свої договірні зобов'язання позивач виконав, що підтверджується нарядом на підключення опалення від 25.10.2012 року (а.с.86).

Виконуючи умови договору, енергопостачальна організація за період з жовтня 2012 року по квітень 2013 року поставила споживачу теплову енергію на загальну суму 24020,67 грн., що підтверджується виставленими рахунками за теплову енергію (а.с.65-71), актами прийому-передачі теплової енергії (а.с.72-78), які направлялися на адресу відповідача (підтверджується реєстрами вручення рахунків) (а.с.79-85).

Відповідач вимоги договору виконав частково, перерахував позивачу частину суми основного боргу в розмірі 403,46 грн., яка є оплатою поточних нарахувань за спожиту теплову енергію в гарячій воді за період з жовтня 2012 року по квітень 2013 року, що підтверджується платіжним дорученням №1446 від 06.12.2012 року (а.с. 64).

Таким чином, заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію в гарячій воді за період з жовтня 2012 року по квітень 2013 року (включно) на дату подання позову складає 23617,21 грн.

Несплатою боргу відповідач порушує право позивача, умови договору та вимоги ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, згідно з якими зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору і кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 23617,21 грн. основного боргу є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. За розрахунком позивача сума інфляційних нарахувань за період з вересня 2012 року по січень 2013 року складає 138,22 грн., а 3% річних за період з 01.08.2012 року по 15.05.2013 року - 1643,83 грн.

Збитки від інфляції та 3% річних позивач нарахував, зокрема, виходячи із заборгованості, яка присуджена позивачу рішеннями господарського суду по справі №8/169/09 від 25.09.2009 року, по справі №2/52/10 від 18.05.2010 року, №5016/2061/2011(4/82) від 18.07.2011 року, №5016/3085/2011(17/135) від 26.10.2011р., №5016/1541/2012(1/72) від 21.08.2012р. та на зростаючу щомісячно заборгованість за період з вересня 2012 року по січень 2013 року (інфляційні збитки) та з серпня 2012 року по 15.05.2013р. (3% річних) відповідно.

Частиною 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Окрім збитків від інфляції та 3% річних, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язань, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про теплопостачання», у разі несвоєчасної сплати платежів за спожиту теплову енергію споживач сплачує пеню за встановленим законодавством або договором розмірами.

Так, за несвоєчасну оплату послуг у строки, визначені договором, п. 7.4.2. договору встановлена відповідальність у вигляді пені в розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

На підставі наведеного та керуючись ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р., позивачем нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення платежу.

Посилаючись на несвоєчасну оплату відповідачем послуг за договором, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 11.11.2012 року по 15.04.2013 року в розмірі 1148,45 грн., а саме:

- на заборгованість за листопад 2011 року пеня нарахована-за період з 11.11.2012р. по 31.12.2012р. та за період з 01.01.2013р. по 10.05.2013р.;

- на заборгованість грудня 2012р. - за період з 12.12.2012р. по 31.12.2012р. та за період з 01.01.2013р. по 15.05.2013р.;

- на заборгованість січня 2013 року - за період з 12.01.2013р. по 15.05.2013р.;

- на заборгованість лютого 2013 року - за період з 09.02.2013р. по 15.05.2013р.;

- на заборгованість березня 2013 року - за період з 12.03.2013р. по 15.05.2013р.;

- на заборгованість квітня 2013 року - за період з 11.04.2013р. по 15.05.2013р.

Суд погоджується з розрахунком позивача щодо стягнення з відповідача даної суми пені.

Отже, загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 26547,71 грн., з яких: 23617,21 грн. борг за договором постачання теплової енергії; 138,22 грн. - інфляційні збитки; 1643,83 грн. - 3% річних; 1148,45 грн. - пеня.

Положеннями ст. 599 Цивільного кодексу передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення основного богу, пені, інфляційних втрат та 3% річних ґрунтуються на договорі сторін, чинному законодавстві України, матеріалами справи підтверджені, отже, підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача повністю, адже спір виник внаслідок його неправомірних дій.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82, 82-1, 84, 85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» - задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара» (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38, ідентифікаційний код 14313240) на користь публічного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний узвіз, 18, ідентифікаційний код 30083966) основний борг в сумі 23617,21 грн. (двадцять три тисячі шістсот сімнадцять грн.. 21 коп.) на р/р 26034001411 в МОУ ВАТ «Державний ощадний Банк України», код банку 326461.

3. Стягнути з державного підприємства «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара» (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38, ідентифікаційний код 14313240) на користь публічного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний узвіз, 18, ідентифікаційний код 30083966) 138,22 грн. (сто тридцять вісім грн. 22 коп.) - втрати від інфляції, 1643,83 грн. (одна тисяча шістсот сорок три грн. 83 коп.) - 3% річних, 1148,45 грн. (одна тисяча сто сорок вісім грн. 45 коп.) - пеня та 1720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) - витрати пов'язані із сплатою судового збору на р/р 26003301021007 в ПАТ «Банк Перший», код банку 20717958.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку відповідно до ст. 91, 93 ГПК України.

Повний текст рішення складено 02 серпня 2013 року.

Суддя А.П. Алексєєв