Рішення № 32774771, 01.08.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 серпня 2013 року Справа № 913/1571/13

Провадження №28/913/1571/13

за позовом Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот», м. Сєвєродонецьк Луганської області

до Приватного акціонерного товариства «Армопласт», м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 128 226 грн. 99 коп.

Суддя Семендяєва І.В.,

секретар судового засідання Дрожанова О.В.

у засіданні брали участь:

від позивача: Керімов Р.Р., представник за довіреністю № 23/30 від 18.12.2012;

від відповідача: представник не прибув

Суть пору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за сервітутним договором № 7 від 01.06.2007 у сумі 121 000 грн., пені у сумі 7 226 грн. 99 коп.

Підставою свого позову позивач зазначає неналежне виконання відповідачем умов сервітутного договору № 7 на обмежене використання земельної ділянки від 01.06.2007 щодо своєчасної оплати за користування сервітутом.

Відповідач у відзиві на позов визнав позовні вимоги частково у сумі 111 810 грн. 41 коп., з них 111000 грн. - основний борг, 7100 грн. 41 коп. - пеня, посилаючись на те, що рахунок № 80049 від 20.01.2012 на суму 11 000 грн. в претензії не зазначений. Як зазначає відповідач, за заявленою претензією відповідачем було сплачено 11 000 грн. та 10 000 грн. Таким чином, заборгованість за договором сервітуту складає 111 000 грн. та пеня за рахунками, направленими 23.10.2012, складає 7100 грн. 41 коп., усього 111810 грн. 41 коп.

Відповідач до судового засідання не прибув, у заяві від 24.07.2013 спросить справу розглядати без участі свого представника.

Судом встановлено, що належним найменуванням відповідача є «Приватне акціонерне товариство «Армопласт», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухавши представника позивача, господарський суд Луганської області

в с т а н о в и в :

Сторонами у справі укладено сервітутний договір № 7 на обмежене використання земельною ділянкою від 01.06.2007, за умовами якого землекористувач (позивач) зобов'язується за плату надати землекористувачу сусідньої земельної ділянки (відповідач) право обмеженого постійного користування земельною ділянкою (земельний сервітут) за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Півоварова, 5, а землекористувач сусідньої земельної ділянки зобов'язаний провести землекористувачу оплату за сервітут у розмірі та у порядку, передбаченому даним договором.

Строк дії договору встановлений до 14.02.2032.

Відповідно до п. 4.1 договору за надання права обмеженого користування земельною ділянкою (земельним сервітутом) землекористувач сусідньої земельної ділянки щомісячно сплачує землекористувачу 8333,33 грн. без ПДВ. Грошові кошти перераховуються на розрахунковий рахунок землекористувача на підставі рахунку, виставленого не пізніше 30 числа поточного місяця, протягом 10 днів від дати виписування рахунку.

У додатковій угоді № 1 від 02.06.2008 сторони внесли зміни до п. 4.1 договору, виклавши його в наступній редакції: «За надання права обмеженого користування земельною ділянкою (земельним сервітутом) землекористувач сусідньої земельної ділянки щомісячно сплачує землекористувачу 9166,67 грн. без ПДВ. Нарахування ПДВ проводиться в порядку, визначеному чинним законодавством України. Грошові кошти перераховуються на розрахунковий рахунок землекористувача на підставі рахунку, виставленого не пізніше 30 числа поточного місяця, протягом 10 днів від дати виписування рахунку».

Додатковою угодою № 2 від 01.02.2009 сторони внесли зміни до п. 4.1 договору, виклавши його в наступній редакції: «За надання права обмеженого користування земельною ділянкою (земельним сервітутом) землекористувач сусідньої земельної ділянки щомісячно сплачує землекористувачу 2000 грн. без ПДВ. Нарахування ПДВ проводиться в порядку, визначеному чинним законодавством України. Грошові кошти перераховуються на розрахунковий рахунок землекористувача на підставі рахунку, виставленого не пізніше 30 числа поточного місяця, протягом 10 днів від дати виписування рахунку».

Додатковими угодами № 3 від 30.04.2009, № 4 від 30.09.2009, № 5 від 31.12.2009, № 7 від 31.12.2010 сторони внесли зміни до п. 4.1 договору, виклавши його в наступній редакції: «За надання права обмеженого користування земельною ділянкою (земельним сервітутом) землекористувач сусідньої земельної ділянки щомісячно сплачує землекористувачу 2000 грн. без ПДВ. Нарахування ПДВ проводиться в порядку, визначеному чинним законодавством України. Грошові кошти перераховуються на розрахунковий рахунок землекористувача на підставі рахунку, виставленого не пізніше 30 числа поточного місяця, протягом 10 днів від дати виписування рахунку».

Додатковою угодою № 10 від 21.10.2012 сторони розірвали договір сервітуту № 7 від 01.06.2007.

У відповідності до умов договору позивачем для оплати за користування сервітутом були виставлені відповідачу рахунки: № 82571 від 16.12.2011, № 85043 від 29.02.2012, № 85096 від 31.03.2012, № 85246 від 30.04.2012, № 85304 від 31.05.2012, № 85386 від 30.06.2012, № 85498 від 31.07.2012, № 85628 від 31.08.2012, № 85691 від 30.09.2012 на загальну суму 99 000 грн., які відповідач повинен був сплатити до 05.11.2012, оскільки ці рахунки були направлені відповідачу 23.10.2012 згідно опису вкладення (а.с. 51), а також рахунки № 80049 від 30.01.2012, № 85865 від 31.10.2012 на загальну суму 22 000 грн., які відповідач повинен був сплатити до 15.04.2013, так як ці рахунки були направлені відповідачу 03.04.2013 згідно опису вкладення до листа з оголошеною цінністю (а.с. 54). Усього рахунки виставлені на суму 121 000 грн.

Відповідач рахунки не оплатив, тому з метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією № 05-фо/518 від 07.12.2012.

Відповідач відповіді на претензію не надав, рахунки не сплатив, що стало підставою для звернення з даним позовом.

Правовідносини сторін виникли внаслідок укладення ними сервітутного договору № 7 на обмежене використання земельною ділянкою від 01.06.2007.

Згідно ст. 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Матеріалами справи доведено обґрунтованість заявлених позивачем вимог по стягненню боргу за користування земельним сервітутом у сумі 121 000 грн. Суд враховує оплату за користування сервітутом у сумі 10 000 грн., яка була здійснена відповідачем 19.06.2013 платіжним дорученням № 540 після подання позову, звернення з яким відбулося 28.05.2012 (згідно поштового штемпелю на поштовому конверті).

Актом звірення розрахунків станом на 27.06.2013 сторонами підтверджена заборгованість відповідача перед позивачем за сервітутним договором у сумі 111 000 грн.; акт підписаний обома сторонами та скріплений печатками обох підприємств.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення заборгованості підлягають задоволенню частково у сумі 111 000 грн. (дана сума відповідачем визнана); щодо вимог про стягнення суми боргу 10 000 грн., в цій частині провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Позивачем також заявлені вимоги по стягненню пені у сумі 7226 грн. 99 коп., нарахованої у відповідності до п. 6.1 договору, яким передбачено, що у разі несвоєчасного або в неповному обсязі внесення встановлених даним договором платежів на розрахунковий рахунок землекористувача, землекористувач сусідньої земельної ділянки сплачує пеню у розмірі 0,1% від суми, що належить оплаті, за кожен день прострочення (включаючи день оплати), але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент оплати.

Так, позивачем за рахунками № 82571 від 16.12.2011, № 85043 від 29.02.2012, № 85096 від 31.03.2012, № 85246 від 30.04.2012, № 85304 від 31.05.2012, № 85386 від 30.06.2012, № 85498 від 31.07.2012, № 85628 від 31.08.2012, № 85691 від 30.09.2012 на загальну суму 99 000 грн., які відповідач повинен був сплатити до 05.11.2012, нарахована пеня за період з 06.11.2012 по 29.04.2013 у сумі 7100 грн. 41 коп.

За рахунками № 80049 від 30.01.2012, № 85865 від 31.10.2012 на загальну суму 22 000 грн., які відповідач повинен був сплатити до 15.04.2013, позивачем пеня нарахована за період з 16.04.2013 по 29.04.2013 у сумі 126 грн. 58 коп.

Усього пеня нарахована у сумі 7 226 грн. 99 коп.

Дані розрахунки є обґрунтованими, тому вимоги позивача про стягнення пені у сумі 7 226 грн. 99 коп. підлягають задоволенню.

Суд не погоджується з невизнанням відповідачем заявленої у позові суми пені за рахунком № 80049 від 20.01.2012 у зв'язку з не зазначенням цього рахунку у претензії, оскільки досудове врегулювання спору (направлення претензії) є лише правом сторони, а не обов'язком, тому не зазначення якогось рахунку у претензії в даному випадку не має для суду значення. Матеріалами справи доведений факт направлення 03.04.2013 відповідачу рахунку № 80049 від 20.01.2012, який відповідно до п. 4.1 договору повинен бути оплачений протягом 10 днів з дня виписки рахунку. Оскільки фактичну дату виписки рахунку встановити не можливо, суд погоджується з визначенням позивачем строку оплати саме з моменту направлення рахунку. Отже рахунок № 80049 повинен бути оплачений протягом 10 днів - до 15.04.2013. Таким чином, вказане дає підставу позивачу з 15.04.2013 вважати суму виставленого рахунку заборгованістю, на яку нараховується пеня.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а за правилами ст. 34 цього кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає, що позивачем, з урахуванням вимог закону щодо належності і допустимості доказів, доведено наявність боргу відповідача та обґрунтованість і правомірність нарахування пені; натомість відповідачем це не спростовано та не підтверджено належними доказами іншого, тому позов підлягає задоволенню в частині стягнення боргу у сумі 111 000 грн., пені у сумі 7 226 грн. 99 коп.; провадження у частині вимог про стягнення боргу у сумі 10 000 грн. слід припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Судовий збір покладається на відповідача, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, п. 1-1 статті 80, статтями 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» до Приватного акціонерного товариства «Армопласт» про стягнення 128 226 грн. 99 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Армопласт», м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський, б. 30/1, ідентифікаційний код 04681296, на користь Приватного акціонерного товариства «Сєвєрододнецьке об'єднання Азот», м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 5, ідентифікаційний код 33270581, заборгованість у сумі 111 000 грн. 00 коп., пеню у сумі 7 226 грн. 99 коп., судовий збір у сумі 2564 грн. 54 коп., видати наказ позивачу.

3. Провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецьке об'єднання Азот» до Приватного акціонерного товариства «Армопласт» про стягнення боргу у сумі 10 000 грн. припинити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 05.08.2013.

Суддя І.В. Семендяєва