Рішення № 32774669, 18.07.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" липня 2013 р. Справа № 911/1886/13

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта», м.Вишгород

про стягнення 10314,08 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Бабчинерець К.Є.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (далі - відповідач) про стягнення 10314,08 грн.

Провадження у справі №911/1886/13 порушено відповідно до ухвали суду від 20.05.2013 року та призначено справу до розгляду на 04.06.2013 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.06.2013 року подав відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Розгляд справи відкладався до 04.07.2013 року.

В судовому засіданні 04.07.2013 року у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 18.07.2013 року.

В судовому засіданні 18.07.2013 року позивач позовні вимоги підтримав та надав витребувані судом пояснення. Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 18.07.2013 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин, суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.

22.06.2009 року між Капустей Іваном Юрійовичем та ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» було укладено Договір добровільного страхування автотранспорту, оформлений Полісом №190-0200674 (далі - Договір). У відповідності з Договором було застраховано автомобіль «Деу», реєстраційний номерний знак АА0375СТ (далі - Застрахований автомобіль).

20.04.2011 року черговими Загальними зборами акціонерів ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» було прийнято рішення про зміну найменування, а саме: Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» змінило назву на Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» (скорочене найменування ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО»).

20.04.2010 року на вул. Голосіївській в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю: автомобіля «Деу», реєстраційний номерний знак АА0375СТ, під керуванням водія Капустея І.Ю. та автомобіля «Форд», реєстраційний номерний знак АА02881А, під керуванням Трофимчука В.П.

Внаслідок вищезазначеної ДТП був пошкоджений Застрахований автомобіль «Деу», реєстраційний номерний знак АА0375СТ, який належить Капустею І.Ю.

Для визначення вартості матеріального збитку, нанесеного власнику Застрахованого автомобіля, позивачем було замовлено у ТОВ «Естімейт» проведення автотоварознавчого дослідження. Згідно з Висновком спеціаліста з визначення матеріального збитку №5704 від 17.05.2010 року вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «Деу», в результаті його пошкодження при ДТП, становить 10314,08 грн.

ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО», виконуючи свої договірні зобов'язання перед страхувальником, виплатила страхове відшкодування за письмовою заявою страхувальника в сумі 11217,21 грн. (п/д №3776 від 15.06.2010 року).

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає перехід до страховика прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки, а саме, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

У відповідності до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як свідчать матеріали, складені співробітниками з обслуговування Голосіївського району м. Києва при УДАІ ГУ МВС України, згідно з постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 10.05.2010 року (справа №3-4708/10) ДТП сталося з вини водія автомобіля «Форд», реєстраційний номерний знак АА02881А, Трофимчука В.П.

Таким чином, позивач набув право вимагати від Трофимчука В.П. суму в розмірі виплаченого страхового відшкодування.

Однак, як стало відомо позивачу, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Форд», реєстраційний номерний знак АА0288ІА, на момент ДТП була застрахована в ТзДВ «СК«Провіта», поліс ВС/8891062.

Згідно Полісу, ліміт відповідальності відповідача за шкоду, заподіяну майну, складає 25 000 грн., франшиза - 510 грн.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено обов'язковий ліміт відповідальності страховика, в межах якого страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно із ст. 29 цього ж Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, також додаються витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Таким чином, відповідно до ст.ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються оцінена шкода, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, зокрема, витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, тобто в сумі 10314,08 грн. згідно з Висновком спеціаліста з визначення матеріального збитку №5704 від 17.05.2010 року.

Нормативно, законодавством України визначено порядок розрахунку розміру заподіяної шкоди. Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України, належним доказом розміру заподіяної шкоди, вартості та об'єму необхідних для проведення відновлення пошкодженого транспортного засобу робіт є звіт суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 5, 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з огляду на норму ст.ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідач зобов'язаний відшкодувати витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Крім того, з огляду на норму ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування, яке підлягає сплаті відповідачем, зменшується на суму франшизи в сумі 510,00 грн., яка відшкодовується виключно Страхувальником, а не відповідачем.

Як встановлено судом, відшкодування заподіяної шкоди відбувається відповідачем у порядку та в межах, визначених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тобто в підтвердженому розмірі за вирахуванням франшизи, що складає 10314,08 грн. - 510 грн. = 9804,08 грн.

Відповідач в своїх запереченнях посилається на недотримання позивачем порядку, встановленого .36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зазначає, що позивач не звертався до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування, що виключає настання строку відповідної страхової виплати.

У зв'язку з чим, суд враховує, що Постановою судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 28.08.2012 року (у справі № 23/279) встановлено, що ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Зазначена норма передбачає наявність у страховика права на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.

Крім того, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Згідно зі ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі оціненої шкоди за вирахуванням франшизи, що складає 9804,08 грн.

Відшкодування витрат на оплату судового збору покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, 7, код 31704186) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (01042, м. Київ, пров. Ново-Печерський, 19/3, корп.1, оф. 10, код 25965081) 9804,08 грн. відшкодування в порядку регресу та 1635,43 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Суддя Кошик А.Ю.