Рішення № 32774643, 30.07.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2013 Справа № 901/1886/13

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк»

до Фізичної-особи підприємця Гамоліна Сергія Олексійовича

про стягнення 39316,87 грн.

Суддя І.А.Іщенко

За участю представників:

від позивача - Подпльота О.В., довіреність № 755-О від 14.03.2013, представник

від відповідача - не з'явився

Суть спору: Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк» звернувся до господарського суду автономної Республіки Крим з позовною заявою до Фізичної-особи підприємця Гамоліна Сергія Олексійовича та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 17 - МО від 29.10.2010 в розмірі 39316,87 грн.

Відповідач явку свого представника до судового засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи був повідомленей належним чином, про що свідчить відповідний запис Фізичної-особи підприємця Гамоліна Сергія Олексійович у бланку про оголошення перерви (а.с. 49). Причина неявки відповідача суду не відома.

Вимоги ухвали Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.06.2013, щодо надання відзиву або заперечень на позов відповідачем виконано не було.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 39316,87 грн.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи здійснювався в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

29.10.2010 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (Банк) та Фізичною-особою підприємцем Гамоліним Сергієм Олексійовичем (Позичальник) укладено кредитний договір №17-МО про надання Овердрафт-мікро кредиту (а.с. 29-33).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що Банк за наявності вільних грошових ресурсів зобов'язується здійснювати овердрафтове обслуговування Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта № 26007054908452, відкритому в Банку (далі - «поточному рахунку»), за рахунок кредитних коштів в межах Ліміту, встановленого відповідно з пунктом 1.3 цього договору, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому на поточному рахунку Клієнта утворюється дебетове сальдо.

«Овердрафт-мікро» кредит (далі - «кредит») надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта.

Якість послуг має відповідати законодавству України, нормативним актам НБУ, регулюючим кредитні правовідносини.

Відповідно до пункту 1.2 договору кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта по поверненню кредиту, сплаті процентів та винагороди в обумовлені цим договором строки.

Відповідно до пункту 1.3 договору ліміт, стосовно до даного договору, являє собою суму грошових коштів, в межах якої банк зобов'язується здійснювати оплату розрахункових документів клієнта понад залишку грошових коштів на його поточному рахунку. Ліміт розраховується згідно із затвердженою внутрішньобанківської методикою на підставі даних про рух грошових коштів по поточному рахунку, балансу підприємства та звіту про фінансові результати на останню звітну дату, показника ліквідності діяльності, співвідношення власних і позикових коштів, платоспроможності, кредитної історії та інших показників згідно з внутрішньобанківськими нормативами і нормативними актами Національного банку України.

На момент підписання договору ліміт складає суму, вказану у пункті А.2.

Пунктом 1.4 договору сторони визначили, що проведення платежів клієнта в порядку, встановленому даним договором здійснюється банком у строк, вказаним у пункті А.3.

Також, відповідно до пункту 1.5 договору "овердрафт-мікро" кредитування клієнта здійснюється банком в межах ліміту та строку, встановлених згідно з пунктами 1.3, 1.4 цього договору, з періодом безперервного користуванні кредитом не більше 30 днів.

Періодом безперервного користування кредитом є період часу протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку.

Пунктом А.2 договору передбачено ліміт даного кредитного договору складає суму у розмірі 18000,00 грн. на поповнення оборотних коштів, у розмірі 0,00 гривень на оплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених пунктами 2.1.6, 2.2.14 цього договору, у розмірі 1 000,00 гривень + 5% від суми встановленого ліміту на сплату судових витрат, передбачених пунктами 2.2.17, 2.3.15, 5.7 цього договору.

Пунктом А.3 договору передбачений строк повернення кредиту - 28.10.2011.

Згідно пункту А.6 договору зобов'язання Клієнта забезпечуються договорами поруки фізичних осіб, громадян Україна: Гамолін Є.С., Архіпцева М.Г.

Пунктом А.7 договору встановлено, за користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі 26% річних.

Відповідно пункту А.8 договору за порушення Позичальником якогось з зобов'язань з погашення кредиту Позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 52% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. В разі порушення Позичальником якогось з грошових зобов'язань, Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 0,144 від суми залишку непогашеної заборгованості за кожень день прострочення.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що Позичальник зобов'язується сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом згідно з пунктами 4.1, 4.2, 4.3, 4.5 даного договору.

Пунктом 2.2.3 договору сторони визначили, що клієнт зобов'язаний здійснювати погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитом, установленого пунктом 1.5 цього договору.

Згідно з пунктом 2.2.4 клієнт зобов'язаний здійснювати погашення різниці між заборгованістю за кредитом і знову встановленим угодою сторін лімітом відповідно до пункту 2.3.2 даного договору, у випадку перевищення заборгованості за кредитом понад суми знов встановленого ліміту, протягом операційного дня, станом на який виникла різниця. Погашення цієї різниці трактується як погашення кредиту.

Відповідно до пункту 2.2.5 договору клієнт зобов'язаний здійснювати повне погашення кредиту не пізніше строку, встановленого пунктами 1.4, 2.3.4, 2.2.17 цього договору.

Так, відповідно пункту 2.2.10 Позичальник зобов'язаний надавати Банку не пізніше 28 числа місяця, наступного за звітним кварталом, фінансову інформацію, а також іншу інформацію за вимогою Банку, у тому числі про приналежність Позичальнику на праві власності або повного господарського відання майна.

Згідно пункту 5.1 договору встановлено, що при порушенні Позичальником якогось з зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом, передбачених пунктами 1.2, 1.5, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5, 2.3.4 даного договору, винагороди, передбачені пунктами 2.2.7, 4.4, 4.10 даного договору, Позичальник сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню (в % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 5.2. передбачено, що при порушенні Позичальником якогось з зобов'язань, передбачених п.п.2.2.9, 2.2.10, 2.2.13, 4.10, 8.1 Позичальник сплачує Банку за кожен випадок порушення штраф у розмірі 2% від суми отриманого кредиту.

Згідно пункту 5.4 договору нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбачених пунктами 4.1, 4.2, 4.3, 5.1, 5.2, 5.3, здійснюється на протязі 3 років з дня, коли відповідні зобов'язання повинні бути виконані Позичальником.

Пунктом 5.7 договору передбачено, що при порушенні Позичальником термінів платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило за собою звернення Банку до судових органів, Позичальник сплачує Банку штраф, який розраховується за такою формулою: 1000,00 гривень + 5% від суми боргу.

Відповідно пункту 5.8 договору строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту надання Позичальником розрахункових документів на використання кредиту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 18000,00 грн., що підтверджується витягом з рахунку № 26007054908452 (а.с. 10-12).

В порушення умов договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим за ним станом на 14.03.2013 склалася заборгованість в розмірі 39316,87 грн., у тому числі заборгованість за кредитом -18000,00 грн., заборгованість по % за користування кредитом - 13290,81 грн., пеня - 5201,45 грн., штраф (фіксована частина) - 1000,00 грн., штраф (процентна складова) - 1824,61 грн.

Позивач претензією від 28.12.2012 вих. № 01029SIK9S011 вимагав від відповідача негайної сплати заборгованості в розмірі 34057,19 грн., однак вона була залишена останнім поза увагою (а.с. 38).

Таким чином, несплата Фізичної-особї підприємця Гамоліня Сергія Олексійовича у добровільному порядку заборгованості за договором №17-МО про надання Овердрафт-мікро кредиту від 29.10.2010, стала підставою для звернення Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» з даним позовом до суду за захистом своїх порушених прав.

Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» - банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну грошову суму, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованості суми, а також зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів, що укладаються між кредитором і позичальником тільки в письмовій формі, які визначають взаємні зобов'язання та відповідальність сторін і не можуть змінюватись в односторонньому порядку без згоди обох сторін, що передбачено Положенням Національного банку України «Про кредитування».

Предметом спору є вимоги про стягнення заборгованості за договором №17-МО про надання Овердрафт-мікро кредиту від 29.10.2010 у розмірі 39316,87 грн., у тому числі заборгованість за кредитом -18000,00 грн., заборгованість по % за користування кредитом - 13290,81 грн., пеня - 5201,45 грн., штраф (фіксована частина) - 1000,00 грн., штраф (процентна складова) - 1824,61 грн.

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу УкраїниГосподарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами Договору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статтей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 18000,00 грн. заборгованості за договором №17-МО про надання Овердрафт-мікро кредиту від 29.10.2010.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 13290,81 грн. процентів за користування кредитом.

Згідно статті 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з пунктом 2.2.2 договору клієнт зобов'язується сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитом згідно з пунктами 4.1, 4.2, 4.3, 4.5 договору.

Відповідно до пункту 4.1 договору за користування кредитом період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує проценти виходячи з процентної ставки в розмірі 26 % річних.

Згідно з пунктом 4.2 договору у відповідності до статті 212 Цивільного кодексу України при порушенні клієнтом будь - якого із зобов'язань з погашення кредиту, передбачених пунктами 1.4, 1.5, 2.2.3,.2.2.4, 2.2.5, 2.3.4, 2.2.17 даного договору клієнт сплачує банку проценти за користування кредитом в розмірі 26 %.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на суму заборгованості було нараховано проценти за користування відповідачем кредитними коштами, розмір яких, згідно наданого позивачем розрахунку станом на 14.03.2013 складає 13290,81 грн.

Судом був перевірений розрахунок процентів, наданий позивачем, та встановлено, що розмір процентів розраховано вірно та складає 13290,81 грн.

Також, позивач просив стягнути з відповідача 5201,45 грн. пені та 2824,61 грн. штрафу за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання, при порушенні зобов'язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно частини першої статті 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то воно підлягає стягненню у повному розмірі.

Згідно статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України унормовано, що Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з пунктом 5.1 договору при порушенні Позичальником якогось з зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом, передбачених пунктами 1.2, 1.5, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5, 2.3.4 даного договору, винагороди, передбачені пунктами 2.2.7, 4.4, 4.10 даного договору, Позичальник сплачує Банку за кожен випадок порушення пеню (в % річних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права, передбаченого пунктом А.3, Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному у пункті А.8 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Пунктом 5.7 договору передбачено, що при порушенні Позичальником термінів платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило за собою звернення Банку до судових органів, Позичальник сплачує Банку штраф, який розраховується за такою формулою: 1000,00 гривень + 5% від суми боргу.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Заявлена позивачем сума пені у розмірі 5201,45 грн. за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором підтверджується матеріалами справи та визнана судом обґрунтованою.

Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума штрафу у розмірі 2824,61 грн. підтверджується матеріалами справи лише в розмірі 2564,54 грн., та розраховується наступним чином:

1000,00 грн. (фіксована ставка) + 1564, 54 грн. (5% від суми боргу) = 2564,54 грн.

Отже сума штрафу, що має бути стягнута з відповідача складає 2564,54 грн.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За таких обставин, суд вважає доцільним зменшити розмір пені до 1000,00 грн.

Згідно пункту 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2012 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Частиною 5 пункту 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 (із змінами та доповненнями) «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 Господарського процесуального кодексу України може бути покладений на відповідача.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено 02.08.2013.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 75, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної-особи підприємця Гамоліна Сергія Олексійовича (пров. Советський , буд. 13, кв. 2, п. Комсомольське, м. Сімферополь, АРКрим, 95494, ідентифікаційний номер 2284516590) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпропетровськ, 49094, ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за договором №17-МО від 29.10.2010 у розмірі 37492,26 грн., у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 18000,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 13290,81 грн., пеня у розмірі 5201,45грн., штраф у розмірі 1000,00 грн. та 1640,66 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Суддя І.А. Іщенко