Ухвала суду № 32774436, 25.07.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

Головуючий у 1-й інстанції: Гломб Ю.О.

Суддя-доповідач:Кузьменко Л.В.

УХВАЛА

іменем України

"25" липня 2013 р. Справа № 817/1315/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Зарудяної Л.О.

Іваненко Т.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "27" травня 2013 р. у справі за позовом Управління праці та соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації Рівненської області до Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області про скасування рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Управління праці та соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації звернулося до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області про скасування рішень про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України № 02-13/32 від 04.02.2013 року, № 02-13/34 від 04.02.2013 року та № 02-13/35 від 01.04.2013 року (а.с.22-24).

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішення № 02-13/32 від 04.02.2013 про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності за 2006 та 2007 роки до відділу персоніфікованого обліку інформаційних систем та мереж; рішення № 02-13/33 від 04.02.2013 про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності за 2005, 206, 2007, 2008 та 2009 роки до відділу персоніфікованого обліку інформаційних систем та мереж; рішення № 02-13/34 від 04.02.2013 про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності за 2007 рік до відділу персоніфікованого обліку інформаційних систем та мереж. За результатами оскарження вказаних рішень до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відповідач скаргу задовольнив частково. Рішення № 02-13/33 від 04.02.2013 р. було скасовано в частині подання звіту за 2009 рік та зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Дубровицкому районі винести нове рішення, інші рішення були залишені без змін.

01.04.2013 р. відповідач прийняв нове Рішення № 02-13/35 акт № 44 про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності за 2005, 206, 2007 та 2008 роки до відділу персоніфікованого обліку інформаційних систем та мереж.

Всі вказані вище Рішення були прийняті Пенсійним фондом лише на основі однієї норми права п.5 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Позивач зазначає, що відповідачем не враховано, що п.5 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на підставі якого прийнято спірні рішення було скасовано (виключено) відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (№ 2464-УІ від 08.07.2010), який набрав чинності 01.01.2011 р,

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 27 травня 2013 року позов задовольнено повністю.

Скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі №02-13/32 від 04.02.2013 року, № 02-13/34 від 04.02.2013 року, № 02-13/35 від 01.04.2013 року.

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скуаргу, в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить вказану постанову скасувати та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання сторони не прибули, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином. В силу приписів ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що на підставі актів перевірки від 04.02.2013 року №32, 33, 34 відповідачем - Управлінням Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області прийнято:

- рішення № 02-13/32 від 04.02.2013 про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності за 2006 та 2007 роки до відділу персоніфікованого обліку інформаційних систем та мереж;

- рішення № 02-13/33 від 04.02.2013 про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності за 2005, 206, 2007, 2008 та 2009 роки до відділу персоніфікованого обліку інформаційних систем та мереж;

- рішення № 02-13/34 від 04.02.2013 про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності за 2007 рік до відділу персоніфікованого обліку інформаційних систем та мереж.

З даними Рішеннями відповідача позивач не погодився та оскаржив їх у встановленому порядку до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 13.03.2013 року №1453/10 скаргу задоволено частково, рішення № 02-13/33 від 04.02.2013 р. скасовано в частині подання звіту за 2009 рік та зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Дубровицкому районі винести нове рішення, інші рішення були залишені без змін.

01.04.2013 р. відповідач прийняв нове Рішення № 02-13/35 акт № 44 про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності за 2005, 206, 2007 та 2008 роки до відділу персоніфікованого обліку інформаційних систем та мереж.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що управління ПФУ протиправно прийняло рішення №02-13/32 від 04.02.2013 року, № 02-13/34 від 04.02.2013 року, № 02-13/35 від 01.04.2013 року про застосування фінансових санкцій на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-ІV, оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VІ) і не діяла на дату прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Як вбачається з оскаржуваних рішень, останні прийняті на підставі п. 5 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

За період до 1 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом №1058-IV. Зазначеним Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-ІV в редакції, яка діяла до 1 січня 2011 року, було передбачено застосування виконавчими органами ПФУ до страховиків за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів ПФУ фінансових санкцій, а саме накладення штрафу у встановленому розмірі.

Із набранням чинності з 1 січня 2011 року Законом № 2464-VІ наведена вище норма матеріального права із Закону № 1058-ІV була виключена.

У той же час згідно з абзацом п'ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом шостим цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 1 січня 2011 року, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання, зокрема, Закону № 1058-ІV та абзаців п'ятого, шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що нарахування після 1 січня 2011 року управлінням ПФУ на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-ІV позивачу штрафних санкцій за несвоєчасне подання звітності, граничний строк подання якої настав до цієї дати, є протиправним. Аналогічний висновок щодо застосування вищезазначених норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2012 року (№ 21-367а12) та від 04.06.2013 року (№21-170а13).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неправомірність спірних рішень та наявності підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "27" травня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кузьменко

судді: Л.О. Зарудяна Т.В. Іваненко

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Управління праці та соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації Рівненської області вул. Воробинська,14,м. Дубровиця,Дубровицький район, Рівненська область,34100

3- відповідачу Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі Рівненської області вул. Миру,8,м. Дубровиця,Дубровицький район, Рівненська область,34100