Постанова № 32772699, 17.07.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 липня 2013 року 810/3220/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Терлецької О.О., при секретарі судового засідання: Акопян Е.Н.,

за участю представників сторін:

від позивача - Брежницька О.С.,

від відповідача - Кабанов В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська енергетична будівельна компанія"

до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.04.2013 № 0000922205, № 0000932205,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська енергетична будівельна компанія» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області (далі - відповідач), - про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалами суду від 19 червня 2013 було відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судове засіданні з'явились представники сторін.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.04.2013 №0000922205 та №0000932205 (далі - оскаржувані рішення), якими позивачу було збільшено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість (далі - ПДВ). Зазначені позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що оскаржувані висновки були винесені відповідачем у зв'язку з безпідставними висновками про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «РІП» у підзвітному періоді. На підтвердження дійсності зазначених господарських операцій представник позивача посилався на правомірність та законність фінансово-господарських документів, які були оформлені між позивачем та ТОВ «РІП». Завірені копії цих документів представник позивача подав до суду.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечення на позов представник відповідача обґрунтовував тим, що наявні у позивача фінансово-господарські не необхідної та достатньої інформації про зміст господарських операцій, у зв'язку з чим, та у зв'язку з відомостями, наявними у відповідача щодо ТОВ «РІП», відповідач вважає господарські операції між цим товариством та позивачем безтоварними.

Дослідивши обставини справи та заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

22.03.2013 відповідачем було складено акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська енергетична будівельна компанія» код ЄДРПОУ 32878418 з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «РІП» (код за ЄДРОПОУ 32163147) за період з 01.05.2011 по 31.05.2011» (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки відповідачем були зроблені висновки про порушення позивачем норм статей 198 та 200 при оподаткуванні ПДВ та норм статей 138 та 139 - при оподаткуванні податком за прибуток підприємств. У зв'язку з зазначеними висновками відповідач прийняв оскаржувані рішення, якими було донараховано ПДВ на суму 480 000 грн. та податок на прибуток приватних підприємств на суму 552 000 грн.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін слідує, що оскаржувані рішення були прийняті винятково у зв'язку з господарськими операціями між позивачем та ТОВ «РІП» у підзвітний період. Досліджуючи ці господарські операції, суд встановив наступне.

Між позивачем та ТОВ «РІП» 27.04.2011 було укладено договір підряду на виконання будівельних робіт № 15/К 06.2 - СП/11 (далі - Договір підряду), за яким субпідрядник (ТОВ «РІП») зобов'язувався виконати будівельні роботи власними силами на об'єктах підрядника (позивач), а підрядник - прийняти належним виконані роботи та оплати їх.

Умовами цього договору визначалась види робіт, які мали бути здійснені підрядником, однак - зазначалось, що склад та обсяги робіт за цим договором визначені проектно-кошторисною документацією, яка передається субпідряднику підрядником і є невід'ємною частиною договору.

З пояснень представника позивача в судовому засіданні слідує, що Договір підряду був укладений з метою виконання позивачем господарських зобов'язань перед третіми особами щодо будівельних робіт.

Представник відповідача зазначив в судовому засіданні, що позивач при перевірці не подавав господарські документи, які б свідчили про те, що Договір підряду був укладений з метою виконання позивачем інших договорів. Окрім того, представник відповідача вказав, що при перевірці не встановлено господарської доцільності укладення позивачем договорів субпідряду, оскільки позивач для виконання взятих ним на себе зобов'язань по будівельним роботам має у власному розпорядженні достатньо в кількісному і якісному сенсі ресурсів як робочої сили, так і спеціальної техніки. Дані обставини не були спростовані і представником позивача в судовому засіданні.

Окрім того, представник відповідача вказав, суду на те, що перевіркою було встановлено відсутність робочої сили, спеціальної техніки та необхідної дозвільної документації для виконання зобов'язань за Договором підряду у ТОВ «РІП», тобто - відсутня господарська можливість виконання власними силами ТОВ «РІП» зобов'язань за Договором підряду. Дана обставина також не була спростована представником позивача в судовому засіданні.

Відповідаючи на запитання суду представник позивача не надав пояснень та доказів щодо обставин виконання (місце виконання, порядок виконання, склад задіяних працівників тощо) будівельних робіт за Договором підряду.

Як на підтвердження дійсності виконання робіт за Договором підряду представник позивача посилався на наступні документи:

- Договір підряду;

- Податкова накладна №493 від 31.05.2011 на загальну суму 2 880 000 грн., з яких ПДВ складає 480 000 грн.;;

- Погоджена позивачем та ТОВ «РІП» письмова договірна ціна за Договором підряду у розмірі 2 880 000 грн.;

- Локальний кошторис №2-3-1 складений винятково позивачем та без зазначення будь-якого зв'язку цього документа з Договором підряду чи зобов'язаннями ТОВ «РІП» перед позивачем;

- Акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2011 року між позивачем та ТОВ «РІП»;

- Довідка про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ за травень 2011 року, складена між позивачем та ТОВ «РІП», на суму 2 880 000 грн.

Оплату за Договором підряду позивач здійснював частково на рахунки ТОВ «РІП», а частково (в сумі 1 667 800 грн.) - на користь ТОВ «Будівельне управління 26», який отримав право вимоги за Договором підряду на підставі договору №04/08/2011 про відступлення права вимоги, укладеного 04.08.2011 між ТОВ «РІП» та ТОВ «Будівельне управління 26».

Зважаючи на вищевикладене, суд з поданих позивачем доказів та пояснень, не знайшов спростування висновків відповідача, викладених в Акті перевірки та запереченнях на позов. За умов великого обсягу спеціалізованих робіт (роботи по прокладенню кабельної лінії 110 кВ ПС «Олімпійська» - ПС «Московська» (тимчасова схема живлення)) з залученням значної кількості робочої сили та спеціалізованої техніки та за умов відсутності у ТОВ «РІП» ресурсів та дозволів на будівельні роботи для обслуговування електричних мереж високої напруги, - відсутність у позивача будь-яких документів які супроводжували виконання цих робіт по місцю роботи приводить суд до висновку про невиконання цих робіт безпосередньо ТОВ «РІП» чи ресурсами, задіяних ТОВ «РІП». Тобто, господарська операція між позивачем та ТОВ «РІП» на суму 2 880 000 грн. за Договором підряду - є безтоварною.

Надаючи правову оцінку встановленим вище обставинам, суд виходить з наступного.

Щодо правового врегулювання відносин визначення платником податкового кредиту з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.14.1.181 ст. 181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема і з придбання товарів.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Щодо заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, входять витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з п.п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати і податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств і податком на додану вартість мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Зазначені положення податкового законодавства дозволяють дійти висновку, що право на формування витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг і потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних, транспортних і т.д.), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної видаткової і податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як слідує із матеріалів справи, представником позивача на підтвердження реальності здійснених операцій з контрагентами було подано лише документи, які супроводжували укладення Договору поставки та погодження умов цього договору, однак - не подано документи щодо реального виконання цього договору зобов'язаними особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, господарська операція між позивачем та ТОВ «РІП» є безтоварною, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, у зв'язку з чим адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки відповідачем не було заявлено вимогу про стягнення з позивача документально підтверджених судових витрат, то судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову,- відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 22 липня 2013 р.