Рішення № 32772542, 13.03.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1622/11374/2012 Номер провадження 22-ц/786/936/2013 Головуючий у 1-й інстанції Литвиненко І.Ю. Доповідач Дорош А. І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого: Дорош А.І.

Суддів: Бутенко С.Б., Панченка О.О.,

при секретарі: Зеленській О.І.

з участю

представника позивача

відповідачів

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк»

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 31 жовтня 2012 року

по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на заставне майно,-

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Дорош А.І.,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 31 жовтня 2012 року у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» - відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» просить вищевказане рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Свої доводи обгрунтовує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають істотне значення для справи, та невірно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно п. 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 13.06. 2008 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № ZPBLA80000102853, згідно з яким позичальнику надано кредит у сумі 9661,62 долара США зі строком користування до 12.06.2013 р. під 16,92% річних від суми залишку заборгованості (а.с.8-10).

Згідно з договором застави рухомого майна від 13.06.2008 р. позичальник надала у заставу своє майно, а саме: легковий автомобіль марки DAEWOO Lanos, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2004 року випуску, вартість якого сторони визначили у 55 302 грн. ( а.с.11-13).

24.07.2009 р. позивач уклав з ОСОБА_1 договір поруки № ZPBLA80000102853 - П, згідно з додатком до якого, останній поручився за виконання боржником умов кредитного договору № ZPBLA80000102853 на суму 200 грн. ( а.с.14).

Станом на 19.03.2012 р. за ОСОБА_2 утворилась заборгованість у сумі 24 443,56 долара США, яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 9040,75 долара США, заборгованість за відсотками за користування кредитом -3276,75 долара США, заборгованість з комісії - 2028,95 долара США, пені - 8903,31 долара США, штрафу - 31,31 долара США, штрафу - 1162,49 долара США (а.с.6).

Відповідно до акту прийому автомобіля від 10.06.2009 р. ОСОБА_2, як особа, що допустила прострочення кредиту, передала предмет застави - легковий автомобіль - марки DAEWOO Lanos, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2004 р. випуску, представникам банку ОСОБА_4 та ОСОБА_5 для продажу за ринковою ціною з направленням виручених коштів на погашення її заборгованості ( а.с.39).

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що банк у відповідності до вимог п. 23 договору застави рухомого майна, має право на задоволення своїх вимог за рахунок заставного майна шляхом передачі предмету застави у власність заставодержателю в рахунок виконання зобов»язань за кредитним договором і реалізував це право, отримавши від заставодавця предмет застави для продажу та погашення заборгованості за рахунок виручених коштів, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за рахунок заставного майна.

Проте, з таким висновком місцевого суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

При ухваленні судового рішення, місцевий суд допустив невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває права звернення на предмет затави.

Згідно ч.1 ст. 590 ЦК України звернення на предмет застави може здійснюватися за рішенням суду.

Згідно до п.2.3.7 кредитного договору, банк має право стягнути кредит до настання дати, передбаченої п. 7.1, 7.1.1. та 7.1.2. даного договору, у тому числі шляхом звернення стягнення на заставне майно (передачу предмету застави у володіння/заклад заставодержателя, вилучення, реалізації предмету застави), при настанні умов, передбачених п.2.3.3.

Згідно п.15.7.2 договору застави рухомого майна від 13.06.2008 р. у разі порушення заставодавцем зобов»язань за цим договором заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов»язань зі сплати кредиту, відсотків, винагроди, а в разі невиконання - звернути стягнення на предмет застави.

Згідно з п. 23 договору застави рухомого майна, звернення стягнення на предмет застави у випадках, передбачених п.п. 15.7.1, 15.7.2, 15.7.3, 15.8 цього договору, здійснюється відповідно до чинного законодавства України та цього договору.

Складення акту прийому автомобіля від 10.06.2009 р., на що послався місцевий суд, відмовляючи у позові, не є тим способом зверненням стягнення на предмет застави, передбаченим законом чи договором.

Право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (ч.1 ст. 20 ЦК, ст.ст. 3 і 4 ЦПК).

Таким чином, позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет застави підлягаю задоволенню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що місцевий суд допустив невідповідність висновків суду обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням вимог матеріального права, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.

Керуючись ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. 3, 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 31 жовтня 2012 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на заставне майно скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині по суті позовних вимог.

Позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на заставне майно задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ZPBLA80000102853 від 13.06.2008 р. в сумі 24 443,56 долара США звернути стягнення на предмет застави: автомобіль Daewoo, модель Lanos, рік випуску 2004, тип ТЗ, седан, № кузова/шасі НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_3), шляхом продажу вказаного автомобіля публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України, надати ПАТ КБ «ПриватБанк» всі повноваження, необхідні для здійснення цього договору купівлі-продажу.

В решті рішення місцевого суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

С У Д Д І :