Вирок № 32772100, 02.08.2013, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/1361/13-к

1-кп/264/57/2013

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.08.2013 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Матвєєвої Ю.О. при секретарі Кадимовій (Лосєвій) А.І., за участю прокурора Попудько Г.А., захисника ОСОБА_1, представника потерпілого ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012050800000081 від 23 листопада 2012 року відносно

ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Маріуполі Донецької області, росіянина, без громадянства, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, не судимого в силу ст. 89 КК України, який проживає в АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він 21 листопада 2012 року приблизно о 21 годині, будучі в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в кухні будинку АДРЕСА_1, в ході сварки зі своєю співмешканкою ОСОБА_5, яка виникла на грунті особистих неприязних відносин, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, умисно завдав ОСОБА_5 численні удари рукою по голові та тулубу, чим заподіяв їй тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, яка виразилась в крововиливах на повіках правого ока, в скуловій області справа, в лобній області зліва з переходом на повіку лівого ока, ліву щоку, шию; крововиливу в м'які покрови голови з боку їх внутрішньої поверхні в лобній області зліва, в тім*яно-потиличній області, крововиливу під тверду мозкову оболонку в скронево-тім*яно- потиличну область зліва з переходом на основу, під м*які мозкові оболонки і речовину головного мозку у скроневій області зліва, перелому 7-го ребра по передній пахвовій лінії зліва, крововиливу в тканину нижньої долі лівої легені, крововиливу під капсулу з діафрагмальної поверхні лівої долі печінки з субкапсулярним дефектом, чисельні синці верхніх і нижніх кінцівок, тулубу, які в своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Смерть ОСОБА_5 настала від закритої черепно-мозкової травми з крововиливом під оболонки та в речовину головного мозку.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину не визнав та пояснив суду, що він протягом тривалого часу проживав у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5 21 листопада 2012 року приблизно о 21 годині ОСОБА_5 повернулась додому в нетверезому стані, з тілесними ушкодженнями в області обличчя та тулуба. Він намагався з'ясувати хто, як і де заподіяв їй тілесні ушкодження, але вона не могла сказати ані слова, тому він її умив та вклав спати. Вранці вона прокинулась та потяглася за водою, він допоміг їй взяти воду і після цього вона заснула. Весь день вона проспала, а ввечері приблизно о 22 годині в неї піднялась температура, ближче до півночі вона стала хрипіти, він викликав швидку допомогу і побіг її зустрічати, а коли з лікарями повернувся додому вона вже померла. Тілесні ушкодження він їй не наносив, хто міг це зробити, йому не відомо, шкодує, що своєчасно не викликав швидку допомогу, яка б могла їй допомогти.

Сторона обвинувачення в обґрунтування вини ОСОБА_4 в заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілої, посилається на показання потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, витяг з кримінального провадження, протокол огляду трупу, карту виїзду швидкої допомоги, слідчий експеримент, судово-медичну експертизу, деталізацію вхідних та вихідних телефонних дзвінків на мобільний телефон ОСОБА_5 та ОСОБА_4, протоколи тимчасового доступу до речей та документів та на речові докази.

Між тим, суд, вислухавши обвинуваченого, допитавши потерпілого, свідків, дослідивши докази, які були надані суду, вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України не доведена та ОСОБА_4 підлягає виправданню за ч. 2 ст. 121 КК України з наступних підстав.

Так, потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що померла ОСОБА_5 - його сестра по лінії батька. Вона тривалий час співмешкала з ОСОБА_4 В останній раз він бачив її 21 листопада 2012 року ввечері, коли вона приходила до його брата ОСОБА_13, який проживає в іншій половині будинку. Коли вона була в нього, вони сварились, але причини конфлікту він не знає. Щодо обставин злочину, нічого пояснити не міг, оскільки очевидцем подій не був.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснив, що він працює в службі охорони. 07 листопада 2012 року він в складі групи виїжджав на виклик в кіоск, розташований в АДРЕСА_2. В кіоску була ОСОБА_18, ОСОБА_20 та ОСОБА_5 разом із своїм співмешканцем. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 були в стані сильного алкогольного сп'яніння. Господарка кіоску ОСОБА_18 разом з ОСОБА_10 виявили недостачу товару на суму 1000 грн.. ОСОБА_5 написала розписку з зобов'язанням повернути вказану суму грошей. Він взяв у неї номер мобільного телефону і наступного дня телефонував для уточнення обставин недостачі товару, але вона відповіла, що з господаркою самі розберуться. 18 листопада 2012 року він зателефонував ОСОБА_5, яка попросила його про зустріч на площі Кірова приблизно о 20 годині. При зустрічі вона сказала, що хоче піти від ОСОБА_4 та просила допомогти в пошуку житла. 21 листопада 2012 року вона зателефонувала та запропонувала зустрітись. 22 листопада 2012 року він телефонував їй, але ніхто не відповідав і він вирішив її більше не турбувати.

Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні пояснив, що в листопаді 2012 року працював в охоронному підприємстві «Рись» водієм оперативної групи. У листопаді 2012 року, точніше дату пригадати не зміг, приблизно о 02-03 годині він виїжджав на виклик до кіоску, розташованому в АДРЕСА_2. По прибутті з'ясувалось, що в кіоску знаходиться жінка-продавець на ім'я ОСОБА_5 та її співмешканець, які були в нетверезому стані, та зникла сума грошей. Пояснити, куди ділись гроші вона не могла та пообіцяла, що вранці поверне їх. ОСОБА_5 написала розписку про повернення суми грошей і цю розписку він повернув на пульті охорони черговому, щоб підтвердити їх виїзд. Після цього виїзду він їх більше не бачив, не телефонував та чи повернули вони суму боргу, йому не відомо.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснила, що вона є власницею кіоску, в якому працювала ОСОБА_5 07 листопада 2012 року їй зателефонував її син та повідомив, що в кіоску знаходиться продавець в нетверезому стані разом з чоловіком. Вона зателефонувала іншому продавцю ОСОБА_10 та попросила прийняти зміну. Коли вона приїхала до кіоску побачила ОСОБА_5 разом з ОСОБА_4, які перебували в стані сильного алкогольного сп'яніння. При перевірці товару виявили недостачу на суму 1000 грн., яку ОСОБА_5 обіцяла повернути. 20, 21 та 22 листопада 2012 року вона телефонувала ОСОБА_5, але на дзвінки ніхто не відповідав.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що працювала в кіоску ОСОБА_18 з серпня по кінець листопада 2012 року. На початку листопада 2012 року їй зателефонувала ОСОБА_18 та попросила приїхати прийняти у ОСОБА_5 касу. Коли вона приїхала, побачила ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які знаходились в стані сильного алкогольного сп'яніння. При перевірці каси виявили недостачу 1000 грн., про повернення яких ОСОБА_5 написала розписку. 21 листопада 2012 року о 17 год. 36 хвл. вона телефонувала ОСОБА_5 та в розмові нагадала про борг, а о 18 годині того ж дня вже ніхто на дзвінки не відповідав.

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні пояснив, що власниця кіоску ОСОБА_18 його мати. Восени, точно дату не пам'ятає, приблизно о 2 годині ночі він вийшов за сигаретами до кіоску матері, довго стукав у двері, поки йому не відчинила ОСОБА_5, яка знаходилась в кіоску разом з ОСОБА_4. Вони обидва були в стані сильного алкогольного сп'яніння, спали на підлозі в кіоску. Він зателефонував матері, через деякий час вона приїхала разом з працівниками охорони та ще з одним продавцем, почали рахувати касу та виявили недостачу каси. Чи повернула вона потім касу, йому не відомо. Після цього випадку він більше ані з ОСОБА_4 , ані з ОСОБА_5 не бачився.

Таким чином, вказані свідки дали показання щодо подій, які відбувались 07 листопада 2012 року, і жодним чином не доводять факт скоєння 21 листопада 2012 року ОСОБА_4 злочину.

Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні пояснила, що в останній раз бачила ОСОБА_5 живою 21 листопада 2012 року на поминках. Вона прийшла приблизно о 18-19 годині вже в стані алкогольного сп'яніння, сиділа за столом, вживала алкоголь. На її обличчі були несвіжі сліди від синців, вона спитала у ОСОБА_5, що трапилось, остання ухилилась від відповіді. Потім вона пішла і її син ОСОБА_7 пішов її провести, але швидко повернувся. Два дні потому їй стало відомо про її смерть.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що з серпня 2003 року по 2010 рік проживав у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_5 В останній раз бачив ОСОБА_5 21 листопада 2012 року, приблизно в 17.00-17.30 вона прийшла до нього додому. На її обличчі він побачив сліди синців, які вже були не свіжі, і на його питання, що трапилось, відповіла, що вона впала. Його мати запросила її за стіл, в той час вони справляли поминки, ОСОБА_5 випила кілька чарок горілки, потім покликала його поговорити, після чого пішла. Через деякий час вона повернулась босоніж та сказала, що її брат ОСОБА_13 не пускає її в будинок. Він пішов з ОСОБА_5, вона взулась, після чого провів її, вона пішла і попросила їй зателефонувати. Приблизно о 20 годині він телефонував їй, але вона не відповідала. 23 листопада 2012 року до нього приїхали працівники міліції та повідомили про її смерть. Зазначив, що при спілкуванні з ОСОБА_5 вона ніколи нічого поганого не казала про ОСОБА_4, хоча могла йому розповісти, якщо б ОСОБА_4 її бив.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що проживав у ОСОБА_7 з жовтня 2012 року по січень 2013 року. Восени, точніше дату не пам'ятає, у ОСОБА_7 справляли поминки тітки, ввечері прийшла ОСОБА_5, яка була в нетверезому стані, поскаржилась ОСОБА_7 на те, що ОСОБА_13 її не пускає в будинок, і вони разом пішли, після чого ОСОБА_7 швидко повернувся. Приблизно через 20-30 хвилин ОСОБА_5 прийшла вдруге, потім пішла, куди, йому не відомо. ОСОБА_5 просила в нього мобільний телефон, він дав їй, вона телефонувала, куди йому не відомо. Де був її мобільний телефон він не цікавився. Пояснив, що знає ОСОБА_4 приблизно 20 років, він може охарактеризувати його як чоловіка, який ніколи не піднімав руку на жінку, вони мирно жили з ОСОБА_5, навіть хотіли народити дітей.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засідання пояснила, що проживає в фактичних шлюбних відносинах з потерпілим ОСОБА_3 В останній раз бачила ОСОБА_5 21 листопада 2012 року, вона була в стані сильного алкогольного сп'яніння, прийшла босоніж без верхнього одягу і просила ОСОБА_3 зателефонувати їй на мобільний телефон, оскільки вона його загубила. ОСОБА_3 телефонував, але телефон не відповідав. Після цього вона пішла, потім знову повернулась вже одягнута і знову просила зателефонувати їй на мобільний, але телефон не відповідав. Куди вона попрямувала після цього їй не відомо. Коли і як вона померла, вона теж нічого не знає. 23 листопада 2012 року приїхали працівники міліції, забрали ОСОБА_3, який потім їй повідомив, що ОСОБА_5 знайшли у ОСОБА_4 з тілесними ушкодженнями, від яких вона померла.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_5 доводилась йому рідною сестрою по батьку. 21 листопада 2012 року бачив її востаннє живою. Вона прийшла до нього приблизно о 17 годині в стані алкогольного сп'яніння. Він не пускав її в будинок, оскільки ніде було спати. Спочатку прийшов ОСОБА_3 попросив, щоб він її пустив, потім прийшов ОСОБА_7, після чого він пустив її в будинок ночувати. Приблизно через 40 хвилин вона пішла і більше він її не бачив. 23 листопада 2012 року йому стало відомо, що ОСОБА_5 померла. Чи була вона у ОСОБА_4, йому не відомо. В січні 2013 року на Іллічівському ринку він продав мобільний телефон ОСОБА_5, який знайшов у себе вдома під ліжком. В останній раз, коли вона була у нього, він тілесні ушкодження їй на завдавав.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що він працює на Іллічівському ринку, ремонтує мобільні телефони. 18 січня 2013 року він придбав у ОСОБА_13 два мобільних телефони «Сіменс» і «Нокіа», останній був з розбитим корпусом. Згодом вказаний телефон було вилучено за рішенням суду.

Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні пояснив, що 21 листопада 2012 року приблизно о 17 годині на зупинці громадського транспорту до нього підбігла заплакана дівчина, яка попросила допомогти забрати свій мобільний телефон у молодого чоловіка, який був в стані алкогольного сп'яніння та сидів на зупинці. Він підійшов до чоловіка, який почав махати мобільним телефоном перед його обличчям, вибив телефон з його рук, дівчина підбігла, підібрала телефон і побігла в бік школи № 45. Молодий чоловік при цьому за нею не побіг та жодних погроз їй не висловлював. Тілесних пошкоджень на обличчі дівчини він не бачив. В судовому засіданні вказав на ОСОБА_4, як на чоловіка, у якого він вибив телефон.

Таким чином, перелічені свідки вказали на обставини, які передували подіям злочину. Крім того, свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_7 зазначили на відсутність скарг з боку ОСОБА_5 на ставлення ОСОБА_4 до неї, вказавши на нормальні стосунки між ними.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що обвинувачений - її син. ОСОБА_5 проживала разом з її сином та з нею з травня 2012 року по день смерті. 21 листопада 2012 року приблизно о 22 годині ОСОБА_5 повернулась додому в стані алкогольного сп'яніння, до неї вийшов ОСОБА_4, а вона пішла в кімнату, з якої їй було чути, як ОСОБА_4 про щось розмовляв з ОСОБА_5 спокійним тоном. Наступного ранку вона поїхала на ринок, коли повернулась син дивився телевізор, а ОСОБА_5 спала. Протягом дня 22 листопада 2012 року ОСОБА_5 не піднімалась, в неї була температура. Приблизно о 2 годині ночі 23 листопада 2012 року її позвав син, оскільки ОСОБА_5 почала хрипіти, вона доторкнулась до ОСОБА_5, у неї була висока температура. ОСОБА_4 викликав карету швидкої допомоги та вийшов їх зустрічати, а вона залишилась з ОСОБА_5. Судячи по тому, що ОСОБА_5 не рухалась, вона вже була мертва. Зазначила, що протягом сумісного життя ОСОБА_4 з ОСОБА_5, в них конфліктів не було і він її не бив.

Аналізуючи показання свідка ОСОБА_6 суд приходить до переконання, що вони повністю співпадають з показаннями обвинуваченого. Враховуючи, що останнього було затримано 23 листопада 2012 року і 25 листопада 2012 року йому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Маріупольському слідчому ізоляторі, суд виключає можливість спілкування обвинуваченого і свідка та узгодження їх позицій в показаннях.

Отже, жоден із допитаних свідків не надав суду ніяких відомостей щодо обставин, що мають пряме чи, принаймні, опосередковане значення для цього кримінального провадження.

Позиція прокурора з приводу того, що обвинувачений навмисно вводить суд в оману, даючи неправдиві показання з метою уникнення відповідальності, є надуманою, оскільки показання ОСОБА_4, які він давав в судовому засіданні, нічим не спростовуються.

Також сторона обвинувачення посилається на слідчий експеримент, як на доказ вини ОСОБА_4 (т.1 а.с. 65-68)

Між тим, вивчивши протокол проведення слідчого експерименту, суд не може покласти його в основу обвинувального вироку з наступних підстав.

Відповідно до ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Слідчий експеримент - це слідча дія, яка полягає в тому, що слідчий та/або прокурор у присутності понятих, а в необхідних випадках за участю спеціаліста, підозрюваного, потерпілого, свідка, захисника, представника, з метою перевірки та уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, проводить відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проводить інші необхідні досліди чи випробування.

Сама назва - експеримент - свідчить про те, що суть його полягає в проведенні дослідних заходів. Експеримент може проводитись для перевірки слідчої версії щодо механізму скоєння злочину, причин та умов якої-небудь події, щодо походження фактів, які перевіряються.

Між тим, протокол проведення слідчого експерименту не містить достовірної інформації про механізм скоєння ОСОБА_4 злочину, оскільки останній на питання про кількість ударів та механізм їх нанесення чіткої відповіді не давав, пояснюючи тим, що він не пам'ятає. Також, слід зазначити, що у даному випадку протокол слідчого експерименту за змістом фактично є протоколом допиту підозрюваного, який під час цієї слідчої дії повторив показання, які давав на допиті. Відповідно ж до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору. Виходячи з цього, показання підозрюваного під час слідчого експерименту також не можуть бути використані судом в якості джерела доказів. Доказове значення у суді має не особистісний аспект слідчого експерименту, а його об'єктивний результат, одержаний внаслідок проведення певних дослідницьких дій.

Крім того, за висновком експерта № 2818 при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_5 були виявлені наступні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, що виражалася синцями на повіках правого ока, в виличної області справа, в лобовій області справа, в області нижньої щелепи справа, на спинці носа в центрі, в лобовій області ліворуч з переходом на повіки лівого ока, ліву щоку, шию; крововиливи у м'які покрови голови з боку їх внутрішньої поверхні в лобовій області зліва, в тім'яно-потиличній області, крововиливу під тверду мозкову оболонку в скронево-тім'яно-потиличній області зліва з переходом на основу, під м'які мозкові оболонки і речовину головного мозку в скроневій області ліворуч утворилися від дії тупих предметів, яким могло бути основа долонної поверхні кисті сторонньої людини, можливо в строк і за обставинами, зазначеними в постанові та в своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які привели до смерті. Крім того, при дослідженні трупу було виявлено перелом 7-го ребра по передній пахвовій лінії зліва, крововиливу в тканину нижньої долі лівої легені, крововиливу під капсулу з діафрагмальної поверхні лівої долі печінки з субкапсулярним дефектом, чисельні синці верхніх і нижніх кінцівок, тулубу і в своїй сукупності відносяться до легких тілесних ушкоджень. Причиною смерті потерпілої є закрита черепно-мозкова травма з крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку. Експерт, враховуючи дані протоколу проведення слідчого експерименту, а також наявність тілесних ушкоджень на трупі ОСОБА_5, вважає, що тілесні ушкодження могли утворитись за обставинами, які зазначені в протоколі проведення слідчого експерименту з ОСОБА_4 та не могли утворитись при власноручному заподіянні та падінні з висоти власного росту. (т.1 а.с. 60-62)

Між тим, в ході слідчого експерименту, який зафіксовано в протоколі слідчого експерименту та на відеозапису, ОСОБА_4 на питання скільки ударів він заподіяв ОСОБА_5, відповів, що він не знає і їх було багато. Крім того, пояснив, що удари приходились по обличчю, щокам, вуху, рукам, але точно не зміг відповісти на питання, оскільки не пам'ятає події. Крім того, з відеозапису слідчого експерименту вбачається, що під час зазначеної слідчої дії ОСОБА_4 перебував у наручниках, які обмежували рух його рук, у зв'язку з чим з відеозапису неможливо встановити яким шляхом і куди конкретно наносились удари потерпілій.

Такий протокол і відеозапис слідчого експерименту, на думку суду, виключає можливість надання висновків, які викладені у висновках експерта, тому він (висновок експерта) не може бути доказом вини ОСОБА_4, оскільки, як вже зазначалось вище, ОСОБА_4 прямо не вказував на механізм та послідовність заподіяння тілесних ушкоджень.

Таким чином, суд ставить під сумнів результати проведення слідчого експерименту, а також висновки судово-медичного експерта № 2818 та № 2818/3, а відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви тлумачаться на користь обвинуваченого.

Крім того, в п. 1 резолютивної частини висновку експерта № 2818 є посилання на те, що виявлені у ОСОБА_5 тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, що виражалася синцями на повіках правого ока, в виличної області справа, в лобовій області справа, в області нижньої щелепи справа, на спинці носа в центрі, в лобовій області ліворуч з переходом на повіки лівого ока, ліву щоку, шию; крововиливи у м'які покрови голови з боку їх внутрішньої поверхні в лобовій області зліва, в тім'яно-потиличній області, крововиливу під тверду мозкову оболонку в скронево-тім'яно-потиличній області зліва з переходом на основу, під м'які мозкові оболонки і речовину головного мозку в скроневій області ліворуч утворилися від дії тупих предметів, яким могло бути основа долонної поверхні кисті сторонньої людини. Також відповідно до п. 2 висновку експерта № 2818/3, враховуючи локалізацію перелому 7-го ребра по передній пахвовій лінії зліва, який мався у ОСОБА_5, він міг утворитись від дії тупого предмету, яким могло бути основа долонної поверхні правої кисті. Між тим, обвинувачений ОСОБА_4 не був оглянутий експертом на предмет наявності чи відсутності в нього тілесних ушкоджень, характерних для заподіяння подібного роду тілесних ушкоджень потерпілій.

Крім того, сторона обвинувачення стверджує, що ОСОБА_4 і раніше завдавав тілесні ушкодження потерпілій, оскільки 21 листопада 2012 року ОСОБА_7, ОСОБА_23 та ОСОБА_9 бачили її з несвіжими слідами ушкоджень на обличчі. Проте така позиція, що саме ОСОБА_4 заподіяв ОСОБА_5 тілесні ушкодження, сліди яких бачили свідки, не підтверджується жодним доказом з боку обвинувачення.

Також суд зазначає, що за змістом ст. ст. 95, 198 КПК України показання підозрюваного, які він давав в ході розгляду клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу, а також під час досудового розслідування, на які посилається сторона обвинувачення, не можуть бути використані судом, оскільки суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.

Стосовно посилання сторони обвинувачення на деталізацію телефонних розмов з мобільного телефону ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 114-123) та ОСОБА_4 суд не може прийняти їх як доказ вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину, оскільки ніякої інформації, яка б підтверджувала його вину, вони не містять. Щодо позиції обвинувачення про неправдиву версію ОСОБА_4 про те, що його мобільний телефон до 21 листопада 2012 року перебував у нього, тоді як відповідно до деталізації вхідних та вихідних дзвінків з жовтня 2012 року його телефоном користувався інший абонент, що підтверджується і поясненнями свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17, які пояснили в судовому засіданні, що в жовтні 2012 року вони знайшли мобільний телефон та користувались ним, то цей факт жодним чином не підтверджує версію обвинувачення щодо скоєння останнім злочину відносно ОСОБА_5 Будь-яких переконливих доводів, які б пов'язували дану обставину з подією злочину, встановлювали наявність чи відсутність фактів, що мають значення для цього кримінального провадження стороною обвинувачення не наведені.

Крім того, посилання сторони обвинувачення на те, що згідно схеми пересування ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 135) вона пересувалась в районі свого місця мешкання, а також місць мешкання ОСОБА_13, ОСОБА_3 та ОСОБА_7, що свідчить про те, що вона 21 листопада 2012 року знаходилась на території Іллічівського району м. Маріуполя, не може бути прийнято судом, оскільки вказаний факт ніким не оспорюється та не доводить вину ОСОБА_4 у вчиненні злочину.

Також, суд має зауважити, що згідно протоколу тимчасового доступу до речей і їх вилучення від 20 лютого 2013 року (т. 1 а.с. 206) у ОСОБА_16 вилучено мобільний телефон з ІМЕІ кодом НОМЕР_1, тоді як ІМЕІ мобільного телефону ОСОБА_4 НОМЕР_2. Вказані розбіжності сторона обвинувачення не спростувала та не усунула.

Стосовно витягу з кримінального провадження, протоколу огляду місця події, карти виїзду швидкої допомоги, на які посилається прокурор, як на докази вини ОСОБА_4, суд вважає, що викладені в них факти ніким не оспорюються, між тим жодних доказових значень, які б доводили причетність ОСОБА_4 до скоєного злочину, вони не містять.

В судовому засіданні в якості речових доказів були досліджені речі потерпілої ОСОБА_5, в яких вона була в день заподіяння їй тілесних ушкоджень. Між тим, вказані речові докази жодним чином не доводять вину ОСОБА_4 в скоєнні інкримінованого злочину, оскільки належність цих речей потерпілій стороною захисту та обвинуваченим не оспорюється. Крім того, на речах виявлені плями коричневого кольору, походження яких стороною обвинувачення не встановлено. Також слід зазначити, що в якості речових доказів до провадження залучено дві пари джинсових штанів, які належать потерпілій, але які саме на ній були одягнуті в день заподіяння їй тілесних ушкоджень, суду не наведено.

Згідно ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторона обвинувачення не надала суду жодного прямого або непрямого доказу вини ОСОБА_4, а ті докази, які були досліджені судом, не є достатніми для доведення винуватості ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованого злочину.

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази - речі потерпілої ОСОБА_5 - куртку, пайту, дві пари джинсових штанів слід знищити, мобільний телефон «Самсунг» GT-E1200M - повернути ОСОБА_4, мобільний телефон «Нокіа 2330» - повернути потерпілому ОСОБА_3, журнал з прийому мобільних телефонів та електронний носій з відеофіксацією слідчого експерименту та деталізаціями вхідних та вихідних дзвінків - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 121 КК України та виправдати за відсутністю в його діях складу злочину.

Запобіжний захід - тримання під вартою в Маріупольському слідчому ізоляторі - скасувати, звільнивши ОСОБА_4 з-під варти в залі суду.

Речові докази - речі потерпілої ОСОБА_5 - куртку, пайту, дві пари джинсових штанів - знищити, мобільний телефон «Самсунг» GT-E1200M - повернути ОСОБА_4, мобільний телефон «Нокіа 2330» - повернути потерпілому ОСОБА_3, журнал з прийому мобільних телефонів та електронний носій з відеозаписом слідчого експерименту та деталізаціями вхідних та вихідних дзвінків - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Суддя : Матвєєва Ю. О.