Ухвала суду № 32771573, 25.07.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2013 р. Справа № 29108/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С.М.,

суддів Затолочного В.С., Ліщинського А.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ТзОВ "Торговий дім "Оволайн ЛТД" на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.06.2010 року по справі № 2а-1334/10/0970 за позовом ТзОВ "Торговий дім "Оволайн ЛТД" до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Державної податкової служби про скасування рішення,-

в с т а н о в и в :

В квітні 2010 року ТзОВ "Торговий дім "Оволайн ЛТД" звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську, в якому просить скасувати рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.07.2009 року №0003382303.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.06.2010 року в задоволенні позову ТзОВ "Торговий дім "Оволайн ЛТД" відмовлено повністю.

Не погоджуючись із даною постановою суду позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати вищевказану постанову суду, як таку, що постановлена при неповному дослідженні доказів та обставин справи та з порушенням норм матеріального права. Зокрема, вказують на те, що ознакою для застосування санкцій, які нараховані позивачу, є наявність розрахункової операції. Місцем проведення розрахунків ТзОВ «Торговий дім «Оволайн ЛТД» є каса, а відповідно до касового чеку від 12.06.2009 року станом на 15 год. 32 хв. сума готівкових коштів в касі дорівнювала нулю, що підтверджується і актом перевірки, згідно якого факт реалізації товару у позивача не встановлювався. В той же час, кошти в розмірі 2501,64 грн. знаходилися в іншому місці (сейфі), що помилково розцінено перевіряючим та судом як місце проведення розрахунків. Вказує на те, що оскільки фактів продажу товарів, здійснення розрахунків із покупцями за продані товари, зберігання готівкових коштів на місці проведення розрахунків зафіксовано не було, то у податкового органу не було підстав для застосування штрафних санкцій відповідно до ст.. 22 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Просить скасувати оскаржувану постанову суду та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.

Сторони у судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, а тому, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як було встановлено судом першої інстанції, 12.06.2009 року працівниками ДПІ в м. Євпаторія на підставі направлення №298 від 01.06.2009р. було проведено планову перевірку господарської одиниці, що належить ТОВ «Торговий дім «Оволайн ЛТД» щодо дотримання порядку проведення розрахунків за товари, вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

За результатами проведеної перевірки, працівниками ДПІ в Євпаторії складено акт перевірки від 12.06.2009 року №7458/09/15/23/34623849, згідно із яким встановлено порушення позивачем п. 1, п.2, п. 11, п.13 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: позивачем не забезпечено проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій та не видано розрахункового документа встановленого зразка на загальну суму 198,00 грн., а також встановлено невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято рішення від 03.07.2009 року №0003382303 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 13583,20 грн.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що зазначена позиція позивача суперечить законодавчим нормам України з огляду на наступне.

Судом першої інстанції досліджено, що спірне рішення прийняте на підставі матеріалів перевірки, здійсненої працівниками податкової служби згідно з планом проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності, в межах повноважень, визначених законами України, що відображають дійсні обставини справи та у чіткій відповідності до норм чинного законодавства України, а тому законних підстав для його скасування не має.

Щодо порушення апелянтом п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи, а саме з копії опису готівкових коштів, що знаходяться на місці проведення розрахунків вбачається, що на місці проведення розрахунків знаходилась сума готівкових коштів в розмірі 2501, 64 грн.,. Згідно копії денного звіту РРО від 12.06.2009 року через РРО не проведено жодної розрахункової операції.

Згідно із п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Проаналізувавши положення ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», пункт 1.2, 1.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, за змістом якого каса - це приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів, суду першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно ст.22 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність, є правомірним.

Твердження апелянта про те, що кошти в розмірі 2501,64 грн. знаходилися в іншому місці (сейфі), що помилково розцінено місцем проведення розрахунків є безпідставними, оскільки Законом встановлено обов'язкову відповідність грошових коштів на місці проведення розрахункових операцій сумі коштів, зазначеній в денному звіті реєстратора розрахункових операцій або загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, незалежно від джерела походження таких коштів та їх належності будь-якій особі, тобто посилання апелянта не спростовують наявність факту порушення позивачем п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Щодо порушення апелянтом п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме не забезпечення проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій та не видання розрахункового документа встановленого зразка на загальну суму 198,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчуванні та послуг», суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем здійснюються розрахункові операції у готівковій формі з використанням РРО. З акту перевірки вбачається, що при проведенні розрахункової операції за придбаний товар позивач не провела її через реєстратор розрахункових операцій та не видала фіскальний чек встановлено зразка на суму 198,00 грн, а відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем правомірно застосовано штрафну санкцію, у відповідності до ч.1 ст. 17 вищевказаного Закону в розмірі 990,00 грн.

Щодо порушення апелянтом п.11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме не забезпечення належного програмування найменування товару, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

З акту перевірки вбачається, що в реалізації знаходились яйця столові І та II - категорії (сорту). При проведенні розрахункових операцій, згідно контрольних стрічок від 08.06.2009 року, від 06.06.2009 року та від 01.06.2009 року не використовувався режим попереднього програмування найменування товару, а саме в реєстраторі розрахункових операцій містилось найменування товару як «Яйце».

З огляду на викладене, відповідачем правомірно застосовано штрафну санкцію в розмірі 85,00 грн., у відповідності до ч. 6 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

За таких обставин, на думку колегії суддів, апелянт не навів достатніх підстав та не надав належних доказів на підтвердження своїх вимог, які б були підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ТзОВ "Торговий дім "Оволайн ЛТД" - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.06.2010 року по справі № 2а-1334/10/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя : Кузьмич С.М.

Судді: Затолочний В.С.

Ліщинський А.М.