Рішення № 32769351, 02.08.2013, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

02.08.2013

Справа № 497/1060/13-ц

Провадження № 2/497/399/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2013 року м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кодінцевої С.В.,

за участю секретаря - Бачур А.В.,

позивачки - ОСОБА_1, її представника - ОСОБА_2,

представника відповідача - Желяскова В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи «Болградська центральна районна лікарня» (надалі КУ «Болградська ЦРЛ») про зарахування стажу роботи на посаді медичної сестри до загального стажу роботи, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка 29.04.2013 року звернулася до суду з названим позовом та просить постановити рішення яким зобов'язати відповідача:

- зарахувати до загального трудового стажу період роботи на посаді медичної сестри в санаторії «Сенетатя» з 14.09.1989 року по 30 травня 2000 року, що дає право позивачці на встановлення надбавки за вислугу років лікарям і фахівцям з базовою та неповною вищою медичною освітою державних та комунальних закладів охорони здоров'я;

- провести позивачці перерахунок заробітної плати з урахуванням 30 % надбавки за вислугу років лікарям і фахівцям з базовою та неповною вищою медичною освітою державних та комунальних закладів охорони здоров'я за період з січня 2010 року по 31 січня 2013 року;

Крім того, стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000 гривен та судові витрати.

Свої вимоги, позивачка мотивує тим, що її загальний стаж роботи в галузі медицини складає 23 роки 8 місяців. В 1988 році вона закінчила Одеське медичне училище за спеціальністю медична сестра. Починаючи з 14.09.1989 року по 30.05.2000 року працювала медичною сестрою в санаторії «Сенетатя», що відносився до четвертого управління Молдавської РСР, фактично розташований був в смт. Сергіївка Білгород-Дністровського району Одеської області. Оплата праці проводилась відповідно до умов, встановлених в Україні.

З 30.05.2000 року по 31.08.2000 року працювала медсестрою в ТОВ «Вектор».

З 20.09.2000 року по 21.01.2001 року перебувала на обліку в Білгород-Дністровському міськрайонному центрі зайнятості Одеської області та отримувала допомогу по безробіттю.

Протягом періоду 06.02.2001 - 02.12.2010 роки працювала медичною сестрою по догляду за хворими гінекологічного відділення Болградської ЦРЛ, потім була переведена на роботу медичною сестрою в Червоноармійську сільську дільничну лікарню Болградського району. Після реорганізації сільської лікарні 01.01.2011 року прийнята на роботу в Болградську ЦРЛ, де працює по теперішній час.

Позивачка як усно, так і письмово неодноразово зверталася до головного лікаря Болградської ЦРЛ з приводу виплати 30 % надбавки за вислугу років з 01.01.2010 року, оскільки має загальний стаж роботи більше 20 років, проте відповідач відмовляв, посилаючись на те, що санаторій «Сенетатя» відносився до Молдавської РСР.

Починаючи з лютого 2013 року відповідач почав виплачувати та виплачує на даний час 30 % надбавку за вислугу років, але за попередній період з січня 2010 року по 31 січня 2013 року - надбавка не виплачена.

Тому позивачка вважає, що такими діями відповідач грубо порушив її законні права, позбавив права отримувати щомісячну доплату до заробітної плати в належному розмірі, що свідчить про нехтування її правом з боку Болградської центральної районної лікарні Одеської області.

Оскільки вона позивачка більше трьох років намагалася довести відповідачу правомірність своїх вимог. За цей період важко захворіла, перенесла онкооперацію в листопаді 2012 року, притерпіла душевні страждання від протиправних дій відповідача, а тому оцінює завдану їй моральну шкоду в розмірі 20 000 гривен.

Позивачка в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та надала пояснення з підстав зазначених в позовній заяві.

Представник позивачки підтримала доводи викладені в позовні заяві, наполягала на їх задоволенні.

Представник відповідача - заперечував щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі (а.с.35-36).

Оцінивши усі докази зібрані в справі у їх сукупності, виходячи з обставин, встановлених під час судового розгляду справи, враховуючи норми діючого законодавства, яким врегульовані встановлені судом правовідносини, пояснення сторін по справі, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди, тощо.

Стаття 1 КЗпП України передбачено, що на трудові відносини поширюються норми цього закону.

Судом встановлено такі факти та відповідні правовідносини:

05.07.1988 року позивачка закінчила Одеське медичне училище № 1 Міністерства Охорони Здоров'я УРСР, отримала спеціальність медична сестра, що підтверджується дипломом серії НОМЕР_1 (а.с.6).

Відповідно до довідки № 1455 від 22.09.1989 року Тарутинської центральної лікарні Одеської області, позивачка розпочала свою трудову діяльність на посаді медичної сестри 08.08.1988 року в Олександрівській лікарні Тарутинського району Одеської області, де працювала до 15.08.1989 року. Трудова книжка заведена не була в зв'язку з відсутністю бланку (а.с.11).

Згідно трудової книжки заведеної 19 жовтня 1989 року на ім'я ОСОБА_1, вона позивачка з 14 вересня 1989 року по 30 травня 2000 року працювала на посаді платної медичної сестри санаторію «Сенетатя» Республіки Молдова (а.с.7-10), що також підтверджується довідками архівного відділу Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 12.12.2012 року за № 569, від 14.02.2013 року за № 6, 7 (а.с.20, 21, 22).

З 30.05.2000 року по 31.08.2000 року позивачка працювала медсестрою в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Вектор».

З 20.09.2000 року по 21.01.2001 року перебувала на обліку в Білгород-Дністровському міськрайонному центрі зайнятості Одеської області та отримувала допомогу по безробіттю.

Протягом періоду 06.02.2001 року - 02.12.2010 роки працювала медичною сестрою по догляду за хворими гінекологічного відділення Болградської ЦРЛ.

02.12.2010 року позивачка переведена на роботу медичною сестрою в Червоноармійську сільську дільничну лікарню Болградського району Одеської області. 31.12.2010 року Червоноармійська СДЛ реорганізована шляхом приєднання до Болградської ЦРЛ, в зв'язку з чим позивачка звільнена шляхом переводу до Болградської ЦРЛ.

Після реорганізації сільської лікарні з 01.01.2011 року по теперішній час позивачка перебуває в трудових відносинах з відповідачем та обіймає посаду медичної сестри, що підтверджується копією його трудової книжки (а.с.13) та витягом з наказу № 13-с від 04.01.2011 року та довідкою (а.с.41, 66).

Позивачка неодноразово зверталася з заявами (зверненням) на ім'я головного лікаря Болградської центральної районної лікарні Одеської області від 22.10.2010 року та 20.03.2012 року щодо виплати надбавки до заробітної плати за вислугу років, яка складає понад 20 років за спеціальністю (а.с.12, 16).

Загальний стаж роботи позивачки в Болградській ЦРЛ - 12 років 2 місяці 26 днів (а.с.66).

Згідно записів в трудовій книжці та розрахунку стажу роботи, здійсненого УПФУ в Болградському районі Одеської області, загальний стаж роботи позивачки медичною сестрою станом на 31.01.2013 року складає 23 роки 8 місяців 18 днів (а.с.7-10, 87).

Таким чином право на виплату надбавки за вислугу років за загальний стаж роботи понад 20 років у позивачки виникло з дня набрання Постановою № 1418 від 29.12.2009 року чинності, тобто з 01.01.2010 року, так як на цей час загальний стаж роботи позивачки на посаді медичної сестри складав більше 20 років (в серпня 2009 року - 20 років).

Вказані обставини підтверджені копією трудової книжки, копією диплому про отримання медичної освіти, іншими документами та не заперечуються сторонами.

Наказом № 6-с від 07.02.2013 року по Болградській центральній районній лікарні Одеської області на підставі Постанови № 1418 від 29.12.2009 року, позивачці встановлено та виплачується надбавка за вислугу років з 07.02.2013 року в розмірі 30% за стаж роботи більше 20 років (а.с.41).

Також не заперечується представником відповідача той факт, що в даний час, а саме з 07.02.2013 року позивачці нараховується надбавка за вислугу років в розмірі 30 % на підставі Постанови КМУ № 1418, оскільки ОСОБА_1 має право на отримання такої надбавки, тобто враховано стаж роботи в санаторії «Сенетатя».

Відповідно до ч.1 статті 21 Закону України "Про оплату праці" , працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного договору.

Згідно з п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат.

Умови і порядок виплати надбавки за вислугу років затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2009 року № 1418 «Про затвердження Порядку виплати надбавок за вислугу років лікарям і фахівцям з базовою та неповною вищою медичною освітою державних та комунальних закладів охорони здоров'я» (надалі Порядок).

Відповідно до п.1 Порядку його дія поширюється на лікарів і фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою, умови оплати праці яких визначаються відповідно до умов оплати праці медичних працівників державних та комунальних закладів охорони здоров'я, крім посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби України.

Згідно з п. 4 Порядку до стажу роботи, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років, включається:

- час роботи у державних та комунальних закладах охорони здоров'я України, СРСР і союзних республік СРСР на посадах лікарів і фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою, визначених у пункті 3 цього Порядку;

- час роботи у будь-яких державних та комунальних установах, закладах та організаціях незалежно від підпорядкування на посадах, визначених у пункті 3 цього Порядку, за умови, що оплата праці таких працівників здійснюється відповідно до умов оплати праці медичних працівників державних та комунальних закладів охорони здоров'я …

Документом для визначення стажу роботи, який дає право на одержання надбавки за вислугу років, є трудова книжка або інші документи, що відповідно до законодавства підтверджують наявність стажу роботи.

Надбавка за вислугу років у державному або комунальному закладі охорони здоров'я обчислюється виходячи з посадового окладу (з підвищеннями) працівника без урахування інших надбавок і доплат.

Враховуючи, що санаторій «Сенетатя» належав четвертому управлінню Молдавської РСР, тобто був державною установою, що розташований на території України.

Первинні документи, на підставі яких можливо було б встановити чи відповідали умови оплати праці позивачки умовам, встановленим в Україні для працівників державних і комунальних закладів охорони здоров'я - в архів не передавалися і тому не збереглися.

Проте ці обставини не можуть бути підставою для не зарахування до загального медичного стажу роботи період роботи позивачки в санаторії «Сенетатя», лише з тих підстав, що в зв'язку з відсутність первинних документів не можливо визначити чи відповідали умови оплати праці позивачки умовам оплати праці встановленим в Україні для працівників державних і комунальних закладів охорони здоров'я, оскільки основним документом, що підтверджує факт роботи є трудова книжка.

З довідок виданих на ім'я позивачки Архівним відділом Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 12.12.2012 року за № 569, 14.01.2013 року за № 6, 7 (а.с.20-22) вбачається, що позивачка у спірний період стажу працювала на посаді медичної сестри за що отримувала заробітну плату у національні валюті України.

Крім того, відповідач призначаючи надбавку за вислугу років в розмірі 30% відсотків з 07.02.2013 року все ж таки взяв до уваги роботу позивачки в санаторії «Сенетатя» і зарахував цей стаж роботи до загального медичного стажу роботи (а.с.41), тобто погодився з тим, що позивачка підпадає під дію положення встановленого Порядком.

Встановлення надбавки за вислугу років або зміна її розміру проводиться з початку місяця, що настає за місяцем роботи, в якому виникло таке право (п.9 Порядку).

Всупереч п.6 Порядку позивачці відповідачем в період з 01.01.2010 р. по 31.01.2013 року. надбавка за вислугу років у розмірі 30 % - не нараховувалась.

З зазначеного періоду слід виключити час роботи з 02.12.2010 року по 31.12.2010 року на посаді медичної сестри Червоноармійської сільської дільничної лікарні Болградського району Одеської області, оскільки в цей період сільська лікарня знаходилась на балансі району та заробітна плата позивачці виплачувалась органом місцевого самоуправління - сільської радою (а.с.55).

З 07.02.2013 року надбавка за вислугу років у розмірі 30 % нараховується вірно. Представником відповідача не заперечувався той факт, що дана надбавка позивачці нараховується за вислугу років в розмірі 30 % саме на підставі Постанови КМУ № 1418, тобто ОСОБА_1 має право на отримання такої надбавки.

При таких обставинах, вимоги позивачки в цій частині є обгрунтованими.

Суд вважає, що за таких обставин порушується право позивача на працю та одержання винагороди за працю, та на соціальний захист гарантоване ст. 43, 46 Конституції України.

Згідно ст. 15 ч. 1 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Суд вважає, що відповідач в період 01 січня 2010 року по 31 січня 2013 року діяв неправомірно щодо не зарахування до загального медичного стажу ОСОБА_1 роботи за посаді медичної сестри в санаторії «Сенетатя» з 14.09.1989 року по 30.05.2000 року, в стаж який дає право на доплату за вислугу років та щодо не проведення перерахунку надбавки за вислугу років.

Виходячи з вимог ст. 43, 46 Конституції України, ст. 4 ЦПК України суд вважає, що порушене право позивачки підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача зарахувати позивачу період роботи з 14.09.1989 року по 30.05.2000 року на посаді медичної сестри санаторію «Сенетатя», який фактично ним був у подальшому зарахований з 07.02.2013 року - в стаж який дає право на доплату за вислугу років та провести перерахунок надбавки за вислугу років за період 01.01.2010 року по 02.12.20010 року та з 01.01.2011 року по 31 січня 2013 року.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд прийшов до наступного висновку.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст.237-1 КЗпП України.

В силу ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі відповідними змінами) роз'яснено, що відповідно до ст. 23-1 КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Разом з тим, відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про наявність моральної шкоди, заподіяної відповідачем. У матеріалах справи немає відомостей щодо причинного зв'язку дій відповідача пов'язаних з відмовою провести перерахунок заробітної плати позивача та будь-яких несприятливих для позивача наслідків. В чому саме полягають фізичні або моральні страждання, яким чином звернення позивачки до різних органів та інстанцій негативно вплинуло на її стан здоров'я та життєві зв'язки, чим саме обґрунтована заявлена сума відшкодування 20 000 гривен позивачем та її представником не вказано та відповідні матеріали суду не надані.

При таких обставинах, суд відмовляє у задоволенні вимог в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 20 000 гривен.

Відповідно до змісту положень ст.ст.79, 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.07.2011 року позивачка звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду з даним позовом, але нею сплачено судовий збір у розмірі 229.40 гривен.

Таким чином, судові витрати по справі, які складають відповідно до Закону України «Про судовий збір» 229.40 гривен, слід стягнути з відповідача на користь позивачки.

Керуючись ст.ст.43, 46, 58 Конституції України, ст.ст.15,16 ЦК України, ст.ст.1, 237-1 КЗпП України, ст.21 Закону України «Про оплату праці», Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2009 року № 1418 «Про затвердження Порядку виплати надбавок за вислугу років лікарям і фахівцям з базовою та неповною вищою медичною освітою державних та комунальних закладів охорони здоров'я», ст.ст. 4, 10, 11, 60, 79, 88, 131, 209, 212-215, 223, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Комунальної установи «Болградська центральна районна лікарня» про зарахування стажу роботи на посаді медичної сестри до загального стажу роботи, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Зобов'язати Болградську центральну районну лікарню Одеської області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу період роботи на посаді медичної сестри санаторію «Сенетатя» Республіки Молдова з 14 вересня 1989 року по 30 травня 2000 року, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років лікарям і фахівцям з базовою та неповною вищою медичною освітою державних та комунальних закладів охорони здоров'я.

Зобов'язати Болградську центральну районну лікарню Одеської області провести перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 з урахуванням 30 відсоткової надбавки за вислугу років лікарям і фахівцям з базовою та неповною вищою медичною освітою державних та комунальних закладів охорони здоров'я за період з 01.01.2010 року по 02.12.2010 року та з 01.01.2011 року по 31.01.2013 року.

Стягнути з Болградської центральної районної лікарні Одеської області на користь позивачки ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 229.40 гривен (двісті двадцять дев'ять гривен сорок копійок).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Болградський районний суд Одеської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: С.В.Кодінцева