Рішення № 32768634, 01.08.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" серпня 2013 р.Справа № 916/1402/13

За позовом Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго";

до відповідача Державне підприємство "Підприємство Південної виправної колонії Управління Державної пенітенціарної

про стягнення 617819,43грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: Нежинська О.А. - за дорученням;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Державного підприємства Південної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51), в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 617 819,43 грн., з яких грн. - 524 929,58 грн. заборгованість за спожиту електричну енергію, 3 819,30 грн. - інфляційні, 14 874,00 грн. -3% річних, 74 196,55 грн. - пеня, та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №59 від 25.05.2004р. про постачання електричної енергії та додатків до нього, згідно умов якого позивачем було виконано вчасно та в повному обсязі свої зобов'язання, між тим, відповідач порушив умови даного договору, а саме, прострочив виконання грошового зобов'язання по оплаті вартості спожитої електроенергії з вересня 2012 року по квітень 2013 року включно, що й стало підставою для звернення з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.06.2013р. суддею Гуляк Г.І. за даним позовом було порушено провадження у справі №916/1402/13 та призначено розгляд справи в засіданні суду.

18.07.2013 року до канцелярії суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої ПАТ "Одесаобленерго" просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 593 335,33 грн., з яких: 524 929, 58 грн. - заборгованість за спожиту електричну енергію, 2 821,36 грн. - інфляційні, 11 280,23 грн. - 3% річних, 54 304,16 грн. - пеня. При цьому зазначено, що зменшення розміру позовних вимог відбулось з огляду на те, що позивачем було виключено з нарахувань пені, 3 % річних та індексу інфляції нарахування за період з 17.12.2012 р. по 12.04.2013 р. на суму заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 839 066,66 грн., стягнуту рішенням господарського суду Одеської області по справі №5017/2653/2012 від 17.12.2012 р., оскільки зазначеним рішенням суду відповідачу було відстрочено виконання рішення суду на 6 місяців до 17 червня 2013 року, а постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.02.2013 р. рішення було змінено в частині терміну відстрочки виконання рішення, та відстрочено виконання рішення суду на два місяці до 12 квітня 2013 р.

Представник позивача у судовому засіданні 18.07.2013 року позовні вимоги, викладені у заяві про зменшення позовних вимог, підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач, надавши відзив на позов у судовому засіданні 18.07.2013р., частково не погодився з із висновками, викладеними в позовній заяві, та просив зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, а також просив відстрочити виконання рішення суду строком не менше ніж три роки, посилаючись на незадовільні результати господарської діяльності підприємства (відповідача).

Позивач заперечував, надавши письмові пояснення, посилаючись на те, що відпуск електричної енергії є постійним і безперебійним збалансуванням виробництва і споживання електроенергії, що можливо лише при умові повної та своєчасної оплати за спожиту електричну енергію. Таким чином, функціонування енергетичної системи Одеської області повністю залежить від платоспроможності ПАТ „Одесаобленерго". Також, позивач зазначає, що у статутному капіталі ПАТ „Одесаобленерго" частка держави в особі Фонду державного майна України становить 25,0064% статутного капіталу. З огляду на це, невиконання відповідачем своїх зобов'язань зі своєчасної та повної оплати спожитої електричної енергії призводить й до порушення інтересів держави в особі Фонду державного майна України. Також позивач зазначає, що відповідачем не було доведено суду наявність виключних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, у зв'язку з чим, представник позивача просив суд відмовити у задоволенні .

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у їх сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

25 травня 2004 року між ВАТ „Одесаобленерго" в особі його структурної одиниці - Південний район електричних мереж (надалі - постачальник) та Підприємством Південної виправної колонії №51 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Одеській області (надалі - споживач, Державне підприємство „Підприємство південної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51), ДП „ППВК №51») укладено договір про постачання електричної енергії №59 (надалі - договір), згідно якого постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

При цьому, сторонами до договору №59 від 25.05.2004р. було підписано, зокрема, додатки: №2 „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", №5 „Порядок розрахунків", №10 „Перелік об'єктів підприємства Південної виправної колонії №51, що живляться електроенергією від високовольтних мереж".

Пунктом 9.4 договору визначено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2004 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Оскільки, як вбачається з наявних матеріалів справи, жодною стороною не було заявлено про припинення дії вказаного договору або його перегляд, договір є діючим.

Положеннями розділу 2 договору встановлено, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі -ПКЕЕ), затвердженими в установленому порядку.

Умовами п. 2.1 договору передбачено обов'язок постачальника виконувати умови цього договору (п.п. 2.1.1 договору); постачати електроенергію, як різновид товару споживачу, зокрема, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та, з урахуванням умов розділу 7 до цього договору (додаток „Відомість про обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу"), зокрема, в межах дозволеної потужності 1890 кВА, розподіл якої по об'єктам надано в таблиці „Перелік об'єктів і точок комерційного обліку споживача" п.5 додатку „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" (п.п. 2.1.2 договору).

Пунктом 2.2 договору встановлено обов'язок споживача, серед іншого, виконувати умови цього договору (п.п. 2.2.1 договору); дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору (п.п. 2.2.2 договору); оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатків до цього договору „Порядок розрахунків" та „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" (п.п. 2.2.3 договору); здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника електричної енергії та електроустановками споживача згідно з додатком „Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії" (п.п. 2.2.4 договору).

Умовами п. 4.2 договору передбачено відповідальність споживача: за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком „Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на той період, за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком (п.п. 4.2.1 договору).

Згідно п. 6.1 договору, облік електричної енергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ.

Відповідно до умов „Порядку розрахунків", що є додатком № 5 до договору № 59 від 25.05.2004 року, розрахунковим вважається період з 24-25 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Споживач до 24-25 числа, що передує розрахунковому періоду, здійснює платіж на наступний розрахунковий період у сумі вартості 100% заявленого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії. Обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається за „Актом про обсяги спожитої електроенергії" за показниками розрахункових засобів обліку, знятих відповідно до графіка зняття показань. При відсутності представника постачальника на обумовлену „Графіком зняття показів засобів обліку" дату, споживач самостійно проводить зняття показів розрахункових приладів обліку, оформлює „Акт про обсяги спожитої (переданої) електричної енергії" та надає його постачальнику не пізніше наступного робочого дня. Остаточний розрахунок за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата нарахувань по протоколах порушень при користуванні електричною енергією, рахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, пеня, індекс інфляції та інші платежі, згідно з умовами цього договору, здійснюються споживачем самостійно на протязі 5 днів після дати виписки рахунку.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно до ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Водночас абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом міністрів України (ч. 1 ст. 277 ГК України).

Положеннями п. 6.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України N 28 від 31 липня 1996р. (надалі -ПКЕЕ) передбачено, що оплата вартості електричної енергії постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами в уповноваженому банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Відповідно до п. 6.6 Правил, оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем, як правило, у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період.

За приписами п.6.11 Правил, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

Згідно розрахунку позивача щодо обсягів спожитої електричної енергії та складених уповноваженим представником споживача актів про обсяги спожитої електроенергії за відповідний період, які скріплені печаткою даної установи, ДП „ППВК №51» у період з вересня 2012 р. по травень 2013 р. включно було спожито електричної енергії обсягом3 045 460 кВт/г на суму 1 014 763,82 грн.

На виконання умов договору, позивачем виставлялися відповідачу рахунки-фактури за кожен місяць щодо оплати вартості спожитої електроенергії на загальну суму 1 014 763,82 грн. (у т.ч. ПДВ) із зазначенням в них терміну до оплати, що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками за відповідний період та наявною відміткою особи відповідача щодо їх отримання.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач за фактично спожитий обсяг електричної енергії у період з вересня 2012 р. по травень 2013 р. включно, розраховувався не в повному обсязі, сплативши у вказаний період грошові кошти у розмірі 489 834,24 грн., що підтверджується банківськими виписками за відповідний період та наданими відповідачем платіжними дорученнями.

Отже, станом на момент розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість за фактично спожиту протягом періоду з вересня 2012 р. по травень 2013 р. електричну енергію за договором №59 від 25.05.2004р. перед ПАТ „Одесаобленерго" у розмірі 524 929,58 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості ДП „ППВК №51» за спожиту електричну енергію в розмірі 524 929,58 грн. за договором №59 від 25.05.2004р. суд вважає позовні вимоги ПАТ "Одесаобленерго" про стягнення 524 929,58 грн. заборгованості за спожиту електроенергію протягом періоду з вересня 2012 р. по травень 2013 р. обґрунтованими.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені у розмірі 54 304,16 грн. (окремо щодо кожного зобов'язання відповідача по сплаті вартості фактично спожитої електроенергії, згідно виставлених рахунків за спірний період), інфляційних у розмірі 2 821,36 грн., а також 3% річних у розмірі 11 280,23 грн., нарахованих за період з 01.09.2012 р. по 31.04.2013р. на заборгованість за фактично спожиту електроенергію з 01.09.2011 р. по 01.09.2012 р. у розмірі 839 066,66 грн., стягнуту рішенням господарського суду Одеської області по справі №5017/2653/2012 від 17.12.2012 р. з урахуванням наданої відстрочки виконання рішення суду до 12 квітня 2013 р.

При цьому, щодо заявленого відповідачем клопотання, в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, стосовно надання відстрочки виконання рішення суду терміном не менше трьох років, суд зазначає, що приписи ст. 121 ГПК України застосовуються, зокрема, під час питань або ускладнень, які виникають у процесі виконання рішення суду, між тим, відповідну заяву відповідачем подано до моменту прийняття рішення суду, отже, норми вказаної статті не застосовуються у даному випадку.

Крім того, суд зазначає, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення суду на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у встановлений законом строк. При вирішенні питання про відстрочку судового рішення суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконання рішення у встановлений строк, а також інтереси позивача.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини сторін у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог про стягнення з ДП „ППВК №51» 524 929,58 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію у період з вересня 2012 року по квітень 2013 року включно, 2 821,36 грн. інфляційних, 11 280,23 грн. 3% річних, 54 304,16 грн. пені.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, на підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору у сумі 12 356,38 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Державного підприємства „Підприємство південної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області (№51) (65017, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 9, код ЄДРПОУ 08680589) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" (м. Одеса, вул. М.Боровського,28б, код ЄДРПОУ 00131713) 524 929 /п'ятсот двадцять чотири тисячі дев'ятсот двадцять дев'ять/ грн. 58 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію, 2 821 /дві тисячі вісімсот двадцять одну /грн. 36 коп. інфляційних, 11 280 / одинадцять тисяч двісті вісімдесят /грн. 23 коп. 3% річних та 54 304/п'ятдесят чотири тисячі триста чотири/грн. 16 коп. пені, 12 365/дванадцять тисяч триста п'ятдесят шість /грн. 38 коп. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 2 серпня 2013 року

Суддя Гуляк Г.І.