Рішення № 32768474, 30.07.2013, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2013 р. Справа № 926/602/13 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Новоселиця Новоселицького району Чернівецької області

до Магальської сільської ради, с. Магала Новоселицького району Чернівецької області

про визнання незаконним та скасування рішення №14 від 08.04.2013

Суддя Паскарь А. Д.

представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність від 08.02.2013;

від відповідача - Софяк В. В., довіреність від 17.06.2013, Факас Є. М., довіреність від 17.06.2013.

СУТЬ СПОРУ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Новоселиця Чернівецької області, звернувся з позовом до Магальської сільської ради, с. Магала Новоселицького району Чернівецької області, про визнання незаконним та скасування рішення №14 від 08.04.2013 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та проведення експертної грошової оцінки по передачі у власність (шляхом викупу) земельної ділянки площею 2,6990 га по АДРЕСА_1 ФО-П ОСОБА_1», прийняте Магальською сільською радою на XVIII сесії VI скликання (далі - рішення).

Позов мотивується тим, що відповідач вищезазначеним рішенням фактично відмовив позивачеві в придбанні земельної ділянки, якою той користується на підставі договору оренди від 06.08.2010, чим порушив частину другу статті 373 Цивільного кодексу України та статтю 128 Земельного кодексу України.

Відповідач позов не визнав, посилаючись у наданому відзиві на те, що правом розпоряджатися земельними ділянками, що перебувають у комунальній власності територіальної громади, наділені сільські ради. Передача її в користування є проявом волевиявлення власника, для якого продаж спірної земельної ділянки суперечить інтересам територіальної громади в цілому. А в даному випадку всі 22 депутатів, які були присутні на XVIII сесії VI скликання, прийняли рішення про відмову в наданні дозволу на викуп земельної ділянки. Крім того, відповідач стверджує що даний спір не підлягає розгляду в господарських судах України, а відтак провадження у справі слід припинити.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, а представник відповідача позов відхилив з викладених у відзиві підстав.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення проти них, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, виходячи з наступного.

06 серпня 2010 року між сторонами був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого позивач прийняв від відповідача в строкове платне користування земельну ділянку із земель Магальської сільської ради, розташовану по АДРЕСА_1 площею 2,6990 га для розташування складських приміщень комерційного використання, готелю та офісних приміщень, кадастровий номер 7223083600:03:003:0215.

Договір оренди землі був зареєстрований 13.08.2010 в органах ДЗК та є укладений. Пунктом 17.2 договору оренди орендар зобов'язався розпочати освоєння земельної ділянки на протязі двох років з моменту реєстрації договору оренди.

Позивач у вказаний в договорі оренди термін розпочав освоєння вказаної земельної ділянки, зокрема, здійснив будівництво комерційного об'єкту, на який отримав свідоцтво про право власності, а саме на нежитлову будівлю - склад з приміщеннями охорони, загальною площею 52,90 м2.

07 липня 2011 року рішенням VI сесії Магальської сільської ради VI скликання №15 ФОП ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на викуп земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1. Новоселицький районний суд постановою від 13.03.2012 у задоволенні позову про скасування вищезазначеного рішення відмовив.

Рішенням ХІІ сесії VI скликання №13 від 19.06.2012 Магальська сільська рада розглянула заяву позивача про продаж та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, площею 2,6990 га, та вказала, що дане питання вже обговорювалось і по ньому прийняте рішення №15, у зв'язку з чим сільська рада залишає його без змін.

В подальшому рішенням ХVI сесії VI скликання № 05 від 09.01.2013 відповідач скасував своє рішення №13 від 19.06.2013 у зв'язку із невірним формулюванням та вирішив відкласти розгляд заяви щодо земельної ділянки площею 2,6990 га на чергову сесію.

08 квітня 2013 року на XVIII сесії VI скликання рішенням № 14 Магальської сільської ради позивачеві відмовлено у наданні дозволу на викуп земельної ділянки площею 2,6990 га по АДРЕСА_1 у зв'язку із тим, що площа капітальної забудови, згідно генплану складає 10437 м2, а фактична забудова 52,9 м2, що становить менше 1% від запроектованої на забудову. В цьому ж рішенні зазначено, що правомірним є викуп земельної ділянки під будівлею та частини для її обслуговування, а 2,6937 га на конкурентних засадах та рекомендовано провести розподіл земельної ділянки.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» орендою землі визнається засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування-орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону (частина друга статті 16 Закону України «Про оренду землі»).

За положеннями пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання регулювання земельних відносин відповідно до закону вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно до частин першої, десятої статті 59 названого Закону, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам визначений статтею 128 ЗК України, якою передбачено, що громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації, яке розглядається відповідним органом у місячний строк, за результатами чого приймається рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Частиною п'ятою статті 128 ЗК України визначений чіткий перелік підстав з яких може бути відмовлено в наданні права придбати земельну ділянку комунальної власності, а саме: а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки; б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; в) якщо щодо суб'єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності; г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність; ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Однак, жодної із зазначених у вказаній статті підстав в оскаржуваному рішенні відповідача не передбачено, а відтак правові підстави для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та проведенні експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 2,6990 га відсутні.

Доводи відповідача відносно того, що даний спір не підлягає розгляду в господарських судах України, є необґрунтованими з огляду на наступне.

У пункті 1.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (зі змінами і доповненнями) висловлено правову позицію про те, що з положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

Крім того, з огляду на висновки пунктів 1.2.4, 1.2.5, 1.3 зазначеної постанови, індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.

Спір, що виник внаслідок порушення права суб'єкта господарської діяльності на земельну ділянку, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про право цивільне і підлягає розгляду за правилами ГПК. Зокрема, відповідно до статті 20 ГК України, статей 16, 393 ЦК України визнання судом незаконним і скасування акта органів державної влади, влади Автономної Республіки Крим або місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, належить до способів захисту права власності. Предметом спору є захист права власності особи, а не публічно-правових інтересів держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.

У порядку господарського судочинства вирішенню підлягають такі категорії спорів, засновані на положеннях статті 319 ЦК України, глав 27, 29, 33, 34 ЦК України та глави 15 ГК України, розділів III - V ЗК України, зокрема, про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих ділянок з користування і про зобов'язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства.

Вимога про зобов'язання відповідача повторно розглянути на сесії заяву позивача від 04.02.2013 є похідною від першої обґрунтованої позовної вимоги, самостійне задоволення якої не призводить до поновлення порушеного права позивача. Тому суд дійшов висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позову у повному обсязі, з покладенням судових витрат на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати незаконним та скасувати рішення XVIII сесії Магальської сільської ради VI скликання від 08.04.2013 № 14 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та проведення експертної грошової оцінки по передачі у власність (шляхом викупу) земельної ділянки площею 2,6990 га по АДРЕСА_1 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1».

3.Зобов'язати Магальську сільську раду повторно розглянути на сесії заяву ФОП ОСОБА_1 від 04.02.2013 про продаж та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 Новоселипького району Чернівецької області, площею 2,6990 га.

4.Стягнути з Магальської сільської ради (вул. Леніна, 61, с. Магала Новоселицього району Чернівецької області, ідентифікаційний код 04417636) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 1147,00 грн.

Суддя А. Паскарь