Рішення № 32768257, 18.07.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" липня 2013 р. Справа № 906/880/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Нестеренко Н.Г. - довір. №118 від 03.07.2013;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Васильківхлібопродукт" (м.Васильків, Київська область)

до Приватного підприємства "Родос - 1" (с. Вереси Житомирського району)

про стягнення 105516,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 90130,00грн.основного боргу за договором №141 поставки продукції від 02.12.2011 та 15386,19грн. неустойки.

Представник позивача позовні вимоги підтримав частково на суму основного боргу у розмірі 90130,00грн. та суми пені у розмірі 6722,61грн. згідно поданого нового розрахунку; повідомив, що станом на дату судового засідання заборгованість відповідача за поставлений товар не змінилась, на підтвердження чого надав довідку про стан заборгованості відповідача №212 від 17.07.2013 (а.с.56).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.55).

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до укладеного між Закритим акціонерним товариством "Васильківхлібопродукт" (правонаступником якого є ПАТ "Васильківхлібопродукт") (позивач/постачальник) та Приватним підприємством "Родос - 1" (відповідач/покупець) договору поставки продукції №141 від 02.12.2011 (далі - договір, а.с.11-12), постачальник зобов'язується постачати товар (передавати у власність покупця) для використання у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується приймати товар та сплачувати за нього ціну на умовах договору (п.1.1).

Предметом поставки є борошно пшеничне вищого та першого сорту, крупа манна (п.2.1 договору).

Відповідно до п.п.3.1,3.2 договору поставка товару здійснюється погодженими сторонами партіями в обумовлений строк, відповідно до заявки покупця. Постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару на базисних умовах поставки у відповідності з Правилами ІНКОТЕРМС 2010. Базисною умовою постачання продукції за даним договором є склад покупця, який знаходиться за адресою: Житомирська область, с.Вереси.

Сторони погодили, що товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем відповідно до даних, вказаних в товаротранспортних накладних. Поставка вважається завершеною з моменту отримання товару покупцем (п.3.3 договору).

Згідно умов договору, а саме п.п.4.1,4.3, вартість кожної партії товару, що поставляється згідно з договором, визначається в специфікації або за домовленістю сторін і зазначається в рахунках-фактурах та видаткових накладних. Розрахунок за кожну поставлену партію товару здійснюється в безготівковому порядку, протягом 14 банківських днів з моменту отримання товару покупцем.

Як підтверджується матеріалами справи, з метою належного виконання умов договору в частині поставки товару, позивачем на підставі видаткових накладних №3279 від 02.12.2011 (а.с.16), №3384 від 13.12.2011 (а.с.15), №117 від 26.01.2012 (а.с.14), №2910 від 19.10.2012 (а.с.13) та №2911 від 19.10.2012 (а.с.13) було поставлено на адресу відповідача, а останнім, згідно виданих на ім'я представника відповідача довіреностей №32 від 02.12.2011 (а.с.17), №27 від 13.12.2011 (а.с.18), №3 від 26.01.2012 (а.с.14 зворотна сторона) та №25 від 17.10.2012 (а.с.13 зворотна сторона), прийнято товару на загальну суму 170380,00грн.

Відповідач свої зобов'язання щодо здійснення розрахунків за отриманий товар виконав частково, сплативши на рахунок позивача 06.01.2012 - 6640,00грн., 17.01.2012 - 8000,00грн., 31.01.2012 - 5000,00грн., 28.03.2012 - 5000,00грн., 02.04.2012 - 5000,00грн., 04.04.2012 - 7000,00грн., 18.10.2012 - 20000,00грн. та 19.10.2012 - 23610,00грн., а всього 80250,00грн., доказом чого є виписки з особового рахунку позивача (а.с.19-26).

З метою досудового врегулювання спору, позивачем 20.12.2012 та 09.04.2013 були направлені відповідачу листи-вимоги №330 та №99 з проханням сплатити заборгованість за поставлений згідно договору №141 від 02.12.2011 товар (а.с.28-29), однак останні були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день судового розгляду справи становить 90130,00грн. (170380,00грн. - 80250,00грн.), що підтверджується видатковими накладними (а.с.13-16), довіреностями на отримання товару (а.с.13,14 (зворотні сторінки), а.с.17-18), виписками з особового рахунку позивача (а.с.19-26), підписаними та скріпленими печатками сторін актами звіряння взаємних розрахунків (а.с.27, 42) та іншими матеріалами справи.

У відповідності до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за поставлений товар обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, та підлягають задоволенню на суму 90130,00грн.

Що стосується заявленої до стягнення позивачем неустойки, що згідно розрахунку останнього становить 15386,19грн., слід зазначити наступне.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 343 ГК України передбачено, що розмір пені за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Аналогічна позиція викладена і в ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 №543/96-ВР.

За ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.5 договору передбачено, що за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожен день прострочення, до моменту повного виконання покупцем свого зобов'язання по оплаті.

Згідно поданого розрахунку (а.с.57), позивач за період з 08.11.2012 по 08.05.2013 визначив суму пені за прострочення виконання зобов'язання по оплаті товару у розмірі 6722,61грн. Разом з тим, заяву про зменшення суми позовних вимог по нарахованій пені позивачем надано не було, що є його правом.

Дослідивши надані позивачем розрахунки, судом встановлено, що в первісному розрахунку пеня нарахована за один рік на всю суму заборгованості, яка мала місце станом на відповідну дату, починаючи з 2011 року.

При здійсненні повторного перерахунку пені, остання була нараховано позивачем за 181 день, що узгоджується з приписам ч.6 ст.232 ГК України, відповідає умовам договору і вимогам чинного законодавства України, а тому вимога про її стягнення у розмірі 6722,61грн. є обґрунтованою. Звідси, у стягненні 6959,78грн. слід відмовити.

Що стосується нарахованого позивачем штрафу у розмірі 1703,80грн., суд зазначає, що вимога про його стягнення ґрунтується на п.6.6 договору, яким визначено, що за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань, що випливають з договору винна сторона несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 0,1 відсотка від ціни товару.

Перевіривши розрахунок штрафу, суд вважає вимогу про його стягнення правомірною та такою, що підлягає задоволенню на суму 1703,80грн.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив, доказів сплати заборгованості не надав, заборгованість визнав, про що свідчить підписаний відповідачем акт звіряння взаємних розрахунків за період з 02.12.2011 по 02.07.2013 (а.с.42).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 98556,41грн., з яких: 90130,00грн. боргу по оплаті поставленого товару та 8426,41грн. неустойки.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33,34,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Родос - 1" (12401, Житомирська обл., Житомирський район, с.Вереси, вул.Леніна, буд.16-г, ідент. код 33320988)

на користь Публічного акціонерного товариства "Васильківхлібопродукт" (08600, Київська область, м.Васильків, вул.Володимирська, буд.22, ідент. код 00951741):

- 39652,56грн. боргу по оплаті поставленого товару;

- 6722,61грн. пені;

- 1703,80грн. 1% штрафу;

- 1971,13грн. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 22.07.13

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам - рек. з повід.