Рішення № 32768207, 01.07.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.07.2013р. Справа № 905/3064/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Соболєвої С.М.,

при секретарі Шавкун-Албаковій І.Д.., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м.Донецьк в особі Відокремленого підрозділу Виробнича одиниця ОКП «Донецьктеплокомуненерго» «Жданівкатепломережа», м. Жданівка Донецької області

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про стягнення 12605,13 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: Орлова Н.І.. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго», м.Донецьк в особі Відокремленого підрозділу Виробнича одиниця ОКП «Донецьктеплокомуненерго» «Жданівкатепломережа», м. Жданівка Донецької області звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 про стягнення основного боргу у розмірі 10138,89 грн., інфляційних нарахувань в сумі 405 грн., 3% річних у сумі 20,28 грн., пені у сумі 2040,96 грн.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на укладання договору на постачання теплової енергії №10 від 01.11.2011р. із відповідачем, систематичне невиконання за ним своїх зобов'язань з оплати отриманого теплопостачання, несплату у повному обсязі заборгованості за теплову енергію по рахункам за листопад 2011р. - лютий 2013р., внаслідок чого утворилась сума основного боргу та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій.

На підтвердження викладених у позові обставин Позивач надав копії Договору на постачання теплової енергії №10 від 01.11.2011р. з додатками до нього, акту на включення опалення від 01.11.2011р., акту на виключення від системи централізованого опалення від 15.04.2013р., Акти виконаних робіт б/н від 30.12.2011р., від 20.12.2011р., від 25.01.2012р., від 22.02.2012р., рахунків №231 від 30.12.2011р., №301 від 20.12.2011р., №73 від 25.01.2012р., №201 від 22.02.2012р., №319 від 26.03.2012р., №417 від 20.04.2012р.

Згідно письмових пояснень представника Позивача від 20.05.2013р., повних та часткових оплат за послуги теплопостачання відповідачем не здійснювались на протязі всього спірного періоду. Розрахунок вартості наданих послуг з теплопостачання Відповідачу проводився згідно додатку №1 до договору №10 від 01.11.2011р.

20.05.2013р. представником Позивача долучено до матеріалів справи Акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 15.05.2013р.

10.06.2013р. супровідним листом представник Позивача долучив до матеріалів справи копію Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АЖ №329140., Постанови Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України №20 від 30.09.2011р.

Представник Відповідача у судові засідання не з'являвся, причин неявки не повідомив, витребувані судом документи не представив. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, а саме шляхом направлення ухвал господарського суду Донецької області на юридичну адресу ФОП ОСОБА_2 згідно Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АЖ №329140.

Керуючись ст.75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає можливим вирішити спір за відсутності представника Відповідача виходячи з наявних матеріалів справи.

Крім цього господарський суд зазначає, що за текстом позовної заяви та наданих розрахунків вбачається, що Позивачем нараховано зокрема до стягнення 405 грн.3% річних та 20,28 грн. інфляційних, проте згідно резолютивної часини позову Позивач просить стягнути з Відповідача 405 грн. інфляційних та 20,28 грн. 3% річних.

В процесі розгляду справи від Позивача не надійшло уточнень до позовної заяви. Враховуючи означене, господарський суд розглядає позовні вимоги згідно резолютивної частини позовної зави, а саме стягнути з Відповідача основного боргу у розмірі 10138,89 грн., інфляційних нарахувань в сумі 405 грн., 3% річних у сумі 20,28 грн., пені у сумі 2040,96 грн.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

01.11.2011р. між сторонами був підписаний договір №10 на постачання теплової енергії, згідно з умовами якого позивач (Теплопостачальна організація) прийняв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Відповідач (Споживач) зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені договором.

Відповідно до преамбули означеного Договору, Споживачем визначено ФОП ОСОБА_2, у юридичних адресах сторін та платіжних реквізитах визначено «Ваша парикмахерская». Договір від імені Споживача підписаний ОСОБА_2 б.п. Згідно Додатку №1 до Договору, Споживачем вказано «ФОП ОСОБА_2 «Ваша парикмахерская».

Враховуючи те, що сторонами не заявлено протилежного, господарський суд приходить до висновку, що спірний договір укладено саме між Позивачем та Відповідачем по справі.

Згідно з п.5.1 договору №10 від 01.11.2011р., облік споживання теплової енергії проводиться:

- Споживачам, що мають прилади обліку - за приладами обліку;

- Споживачам, що не мають прилади обліку згідно з договірними навантаженнями;

Як встановлено судом, згідно з умовами вказаного договору позивачем за період з листопада 2011р. по квітень 2012р. було поставлено відповідачу теплову енергію.

Факт постачання позивачем теплової енергії підтверджується наданими до матеріалів справи актами на включення опалення від 01.11.2011р., акту на виключення від системи централізованого опалення від 15.04.2013р

За вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до п.6.1 договору №10 від 01.01.2011р., розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до тарифів, встановлених постановою НКРРКПУ №20 від 30.09.2011р. та складають:теплова енергія 1Гкал 905,7 грн. (без ПДВ).

У залежності від цін на енергоносії, встановлених Кабінетом Міністрів України, іншими органами влади, постачальниками енергоносіїв, тариф може змінюватися без узгодження зі Споживачем, але у відповідності з діючим законодавством.

До матеріалів справи представником Позивача долучено Постанову Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України №20 від 30.09.2011р., згідно якої встановлено Обласному комунальному підприємству «Донецьктеплокомунерего» тарифи на теплову енергію:

- для потреб бюджетних установ 905,7 грн. за 1 Гкал (без ПДВ);

- для потреб інших споживачів - 905,7 грн. за 1 Гкал (без ПДВ).

Згідно п.6.3 наведеного договору Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Позивачем проведено нарахування вартості відпущеної теплової енергії за період листопад 2011р. по квітень 2012р. згідно з договірними навантаженнями по Додатку № 1 до Договору №10 від 01.11.2011р. на загальну суму 10138,89 грн.

В матеріалах справи відсутні докази, які б вказували про часткову сплату означеної суми Відповідачем. Означене вбачається також з Акту звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 15.05.2013р.

Відповідно, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 10138,89 грн. всупереч ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

В порушення статей 525 та 526 ЦК України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошове зобов'язання споживача перед енергопостачальною організацією в сумі 10138,89 грн. не виконано і на момент прийняття рішення суду.

Наведене Відповідачем не спростовано. Відповідно, позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення інфляцію в сумі 405 грн. та три проценти річних в сумі 20,28 грн.

Господарський суд вказує про помилковість визначення Позивачем періоду нарахування штрафних санкцій на загальну суму боргу 10138,89 грн. з 01.11.2011р. - 28.02.2013р.

Враховуючи норми п.6.3. Договору №10 від 01.11.2011р., Відповідач мав сплатити послуги з теплопостачання наступним чином:

За листопад 2011р. - згідно рахунку №231 від 30.12.2011р. - на суму 1670,36 грн. - 29.10.2011р.;

За грудень 2011р. - згідно рахунку №301 від 20.12.2011р. - на суму 2240,84 грн. - 28.11.2011р.

За січень 2012р. - згідно рахунку №73 від 25.01.2012р. - на суму 1938,7 грн. - 29.12.2011р.

За лютий 2012р. - згідно рахунку №201 від 22.02.2012р. - на суму 2065,85 грн. - 29.01.2012р.

За березень 2012р. - згідно рахунку №319 від 26.03.2012р. - на суму 1855,98 грн. - 27.02.2012р.

За квітень 2012р. - згідно рахунку №417 від 20.04.2012р. - на суму 367,16 грн. - 29.03.2012р.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням даного, зважаючи на вірні періоди нарахування інфляційних втрат та 3% річних на наявні суми заборгованості Відповідача за кожний місяць протягом спірного періоду, враховуючи межі позовних вимог, здійснивши розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство» у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ», суд дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Як вбачається з Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», Постанови Вищого господарського суд України від 05.04.2011р. N23/466, якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

З урахуванням означеного, господарський суд прийшов до висновку, що означені вимоги задоволенню не підлягають, оскільки кінцева сума інфляційних згідно вірно визначених періодів нарахування враховуючи межі позовних вимог є мінусовою.

Стосовно 3% річних, господарський суд прийшов до висновку, що сума, яка підлягала б стягненню з Відповідача за означеними позовними вимогами враховуючи вірно визначені періоди нарахування складає 351,7 грн., враховуючи межі позовних вимог підлягає задоволенню частково - у сумі 20,28 грн.

Водночас Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача пеню у сумі 2040,96 грн.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Відповідно до п.7.2.3. Договору №10 від 01.11.2011р. несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Позивачем здійснено нарахування пені без врахування означених вимог законодавства.

Враховуючи вищевикладене, вірними періоди нарахування пені є:

За листопад 2011р. - згідно рахунку №231 від 30.12.2011р. - на суму 1670,36 грн. - з 30.10.2011р. (враховуючи межі позовних вимог - з 01.11.2011р.) - 30.04.2012р.;

За грудень 2011р. - згідно рахунку №301 від 20.12.2011р. - на суму 2240,84 грн. - з 29.11.2011р. - 29.05.2012р.

За січень 2012р. - згідно рахунку №73 від 25.01.2012р. - на суму 1938,7 грн. - 30.12.2011р.-30.06.2012р.

За лютий 2012р. - згідно рахунку №201 від 22.02.2012р. - на суму 2065,85 грн. - 30.01.2012р.-30.07.2012р.

За березень 2012р. - згідно рахунку №319 від 26.03.2012р. - на суму 1855,98 грн. - 28.02.2012р.-28.08.2012р.

За квітень 2012р. - згідно рахунку №417 від 20.04.2012р. - на суму 367,16 грн. - 30.09.2012р.

Здійснивши розрахунок даних позовних вимог з урахуванням вірних періодів нарахування, господарський суд приходить до висновку про їх задоволення частково, а саме в сумі 772,15 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються судом на Відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м.Донецьк в особі Відокремленого підрозділу Виробнича одиниця ОКП «Донецьктеплокомуненерго» «Жданівкатепломережа», м. Жданівка Донецької області до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 про стягнення основного боргу у розмірі 10138,89 грн., інфляційних нарахувань в сумі 405 грн., 3% річних у сумі 20,28 грн., пені у сумі 2040,96 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, банківські реквізити не визначено) на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (83036, м. Донецьк, вул.. Донецька, 38, ідентифікаційний код 03337119, МФО 335537, ОКПО 26221744, п/р 26001969969237 «ПУМБ» м. Донецьк) суму основного боргу 10138,89 грн., 3% річних у сумі 20,28 грн., пені 772,15 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у сумі 1491,67 грн.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні в іншій частині позову відмовити.

5. В судовому засіданні 01.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

7. Повний текст рішення складено 08.07.2013р.

Суддя С.М. Соболєва