Постанова № 32766898, 24.07.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2013 року 810/3424/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя: Головенко О.Д.,

при секретарі судового засідання Вишневському Ю.А.,

за участю:

представника позивача: Бойка Ю.А.;

представника відповідача: Падуна Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛ - КО КОБЕР» до Київської обласної митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛ - КО КОБЕР» звернулось з позовом до Київської обласної митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 80 та 81 від 10.06.2013.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що відповідачем було проведено виїзну документальну перевірку стану дотримання позивачем вимог законодавства з питань митної справи за період діяльності з 01.04.2010 по 28.02.2013, за результатами якої було складено акт перевірки та винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення № 80 від 10.06.2013, яким було нараховано податкове зобов'язання в розмірі 25 995,26 грн. за основним платежем (мито на товари, що ввозяться на територію України) та 5 257,08 грн. за штрафними санкціями, а також податкове повідомлення - рішення № 81 від 10.06.2013, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання в розмірі 7 355,41 грн. за основним платежем (податок на додану вартість) та 1 604,91 грн. за штрафними санкціями.

Позивач з висновками та підставами перерахунку податкового зобов'язання не погоджується та вважає, що нарахування вищевказаних сум податкових зобов'язань за основними платежами та сум штрафних санкцій є неправомірним, незаконним, а тому підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні.

В обґрунтування своїх заперечень вказав, що посадовими особами відповідача було проведено виїзну документальну перевірку стану дотримання позивачем вимог законодавства з питань митної справи за період діяльності з 01.04.2010 по 28.02.2013 та встановлено, що ТОВ «АЛ - КО КОБЕР» переміщувався товар через митний кордон України за 542 вантажними митними деклараціями (надалі - ВМД), в т.ч. в режимі імпорту - 532 ВМД, експорту - 10 ВМД. Зазначив, що позивачем імпортовано товар «запасні частини до садової техніки, друкована продукція з рекламним змістом - журнал «АЛ - КО «Life», виставковий вантаж для участі у міжнародному форумі, навчальний вантаж для участі у заході «WORKSHOP 2012», який отримано від нерезидентів для некомерційних цілей, та оформлено 6 ВМД. Так відповідачем було зіставлено фактичні видатки на транспортування товарів згідно актів виконаних робіт з їх розміром, задекларованим при митному оформленні товарів, встановлено розбіжності між сумами таких витрат, що призвело до порушення вимог ст. 267, ст. 58 МК України в редакції від 13.03.2012 у частині повноти визначення митної вартості, що, у свою чергу, спричинило несплату до бюджету належних податків та зборів. Зокрема, вказує, що в результаті допущення порушень позивачем законодавства з питань митної справи занижено митну вартість імпортованих товарів.

На думку відповідача оскаржувані податкові повідомлення - рішення є правомірними та такими, що винесені відповідно до вимог чинного законодавства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідачем відповідно до п.п. 7 п. 1 ст. 336, п. 3 ст. 345, п. 2 ст. 346 МК України та на виконання плану проведення перевірок суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на І квартал 2013 року, затвердженого наказом Департаменту митного аудиту, аналізу та управління ризиками від 04.01.2013 № 8 - ДСК і наказу Київської обласної митниці від 12.03.2013 № 145 «Про проведення планової виїзної документальної перевірки ТОВ «АЛ - КО КОБЕР» проведено планову виїзну документальну перевірку стану дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи за період діяльності з 01.04.2010 по 28.02.2013.

Дана перевірка проводилась з метою встановлення стану дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи за період діяльності з 01.04.2010 по 28.02.2013.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні до 01.06.2012 було визначено Митним кодексом України від 11.07.2002 № 92-IV (надалі - МК України в редакції від 11.07.2002), а починаючи із 01.06.2012 набрав чинності МК України в редакції від 13.03.2012.

Частиною 1 ст. 345 МК України зазначено, що документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території, вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Крім того, у ч. 3 ст. 345 МК України визначено право митних органів здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної.

Зокрема, здійснення відповідачем перевірок передбачено Податковим кодексом України (надалі - ПК України).

Статтею 61 ПК України визначено поняття податкового контролю та повноваження органів державної влади щодо його здійснення.

Так, відповідно до п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль у частині здійснення заходів, що вживаються митними органами з метою перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, є складовою частиною митного контролю.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у ст. 41 цього Кодексу (п.п. 41.1.2 п. 4.1 ст., 41 - митні органи), в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом (п. 61.2 ст. 61 ПК України).

Згідно з п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України податковий контроль здійснюється серед іншого й шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

За результатами проведеної планової виїзної документальної перевірки стану дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи за період роботи з 01.04.2010 по 28.02.2013 складено акт від 27.05.2013 № 29/13/125000000/33061594.

Відповідно до висновків даного акту встановлено порушення вимог законодавства України, що призвело до заниження митної вартості імпортованих товарів на загальну суму 11 131,29 грн., а саме: ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 264, п. 5 ч. 2 та п. «б» ч. 3 ст. 267 МК України в редакції від 11.07.2002 у частині повноти визнання митної вартості, Закону України від 05.04.2001 № 2341 - ІІІ «Про Митний тариф України» у редакції Закону України від 21.12.2010 № 2829 - VІ (надалі - Закон № 2341 - ІІІ), ст. 58 МК України у редакції від 13.03.2012, Закону України «Про Митний тариф України» № 2371 - ІІІ (1, 3, 6 Основні правила інтерпретації УКТЗЕД) (надалі - Закон № 2371 - ІІІ), що у свою чергу призвело до заниження податкових зобов'язань по сплаті ввізного мита на суму 28 362, 46 грн.; Закону України від 03.04.1997 № 168/97 - ВР «Про податок на додану вартість», ст. 16.1.3 ПК України, що призвело до неправомірного застосування ст. 190 ПК України та заниження податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на суму 7 989,72 грн.

Як вбачається з матеріалів справи за період з 01.04.2010 по 28.02.2013 позивач переміщувався товар через митний кордон України за 542 ВМД, в тому числі в режимі імпорту - 532 ВМД, експорту - 10 ВМД.

Було імпортовано товар, а саме: «запасні частини до садової техніки, друкована продукція з рекламним змістом - журнал «АЛ - КО «Life», виставковий вантаж для участі у міжнародному форумі, навчальний вантаж для участі у заході «WORKSHOP 2012», який отримано від нерезидентів для некомерційних цілей, та оформлено 6 ВМД.

В період, що перевірявся перевезення придбаних у нерезидентів товарів позивачем здійснювалось на умовах поставки згідно з міжнародними правилами Інкотермс (у редакції 2010 року): СРТ - 1 ВМД; СІР - 2 ВМД; СFК - 3 ВМД; FСА - 393 ВМД; FОВ - 106 ВМД; ЕХW - 21 ВМД.

Перевезення вказаного товару здійснювалося згідно договорів на транспортно - експедиційне обслуговування та транспортні перевезення.

Фактичні транспортні витрати визначались шляхом порівняння товарно - транспортних документів, номерів транспортних засобів, якими здійснювалося транспортування імпортованих товарів, в актах виконаних перевізниками (експедиторами) робіт з урахуванням дати митного оформлення, заявки, державного номера транспортного засобу, яким здійснювалося перевезення, та виставлених перевізниками рахунків.

Під час перевірки актів прийняття - здачі виконаних робіт, рахунків - фактур, виписок із банківських рахунків ТОВ «АЛ - КО КОБЕР» підтверджено, що експедиторам/перевізникам, які надавали позивачу транспортно - експедиційні послуги по перевезенню товарів оплата наданих транспортних послуг здійснена в розмірах, зазначених в актах прийняття - здачі виконаних робіт.

Після порівняння фактичних видатків на транспортування товарів згідно актів виконаних робіт з їх розміром, задекларованим при митному оформленні товарів, встановлено розбіжності між сумами таких витрат, що призвело до порушення позивачем вимог ст. 267 МК України в редакції від 11.07.2002, ст. 58 МК України в редакції від 13.03.2012 в частині повноти визначення митної вартості, що у свою чергу спричинило несплату до бюджету належних податків та зборів.

Так, згідно даних довідки про транспортні витрати, наданої до митного оформлення товару за ВМД від 15.11.2010 № 125110000/2010/462203, витрати на транспортування товарів з Республіка Польша автомобілем з державним номером ВС1500КО/ВС6509ХХ на умовах поставки FСА - DЕ Кьотц становили 19 980,39 грн.

Крім того, відповідно до акту виконаних робіт 705/001 від 15.11.2010 на загальну суму 31 435,50 грн., наданим ФОП ОСОБА_4 для позивача, вартість послуг по перевезенню товару з Німеччини до митної території України автомобілем з державним номером ВС1500КО/ВС65Р9ХХ на умовах поставки FСА - DE Кьотц за двома ВМД (від 15.11.2010 № 125110000/2010/462203 та від 15.11.2010 № 125110000/2010/462299) не виділена з ціни.

На момент митного оформлення імпортованих товарів у вищезазначеному випадку їх митна вартість визначалася згідно з положеннями ст. 267 МК України в редакції від 11.07.2002.

Статтею 267 МК України в редакції від 11.07.2002 витрати на транспортування після його ввезення на митну територію України не включаються до митної вартості за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари, які документально підтверджені та піддаються обчисленню.

Тобто, транспортні витрати на транспортування імпортованого товару за ВМД від 15.11.2010 № 125110000/2010/462203 було занижено на 2 107,98 грн., що призвело до порушення вимог ч. 1 ст. 81, ст. 264, п.п. 5 ч. 2 та п.п. «б» ч. 3 ст. 267 МК України в редакції від 11.07.2002 в частині повноти визначення митної вартості та спричинило до заниження податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в сумі 423,80 грн. та по сплаті мита в сумі 11,14 грн.

Суд не бере до уваги твердження позивача, що витрати на транспортування товару після його ввезення документально підтверджено довідками перевізників про вартість перевезення, які були надані як при митному оформленні товарів так і при проведенні перевірки, та що вказані довідки є належним чином оформленими документами і безпідставно не враховані при складанні акту перевірки, оскільки довідка є вторинним документом, який складається перевізником на основі первинних документів, а саме: актів виконаних робіт, накладних про отримання паливно - горючих матеріалів, наказів про відрядження та інше.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України зазначено що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та\або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених первинними документами.

При проведені перевірки позивачем були надані первинні документи - акти виконаних робіт з перевезення імпортованих товарів, в яких відсутня вартість транспортних витрат по території України і як наслідок, в порушення вищевказаної статті ТОВ «АЛ - КО КОБЕР» формувало показники митних декларації на підставі даних не підтверджених первинними документами.

Також, під час документальної перевірки було здійснено перевірку правильності класифікації згідно з УКТЗЕД товарів, що були оформлені в митному режимі «Імпорт - 40». Як встановлено судом, проведення перевірки правильності класифікації всіх товарів була обмеженою з причини неповноти заповнення описової частини гр. 31 митної декларації та неповної подачі додаткової інформації для однозначної ідентифікації товарів від фірми - отримувача (технічні умови або технологічні схеми виготовлення товару; інформація про конкретний матеріал виготовлення, про призначення, принцип дії та застосування товару).

Протягом перевіряємого періоду Київською обласною митницею були прийняті рішення про визначення коду товару зі зміною коду згідно УКТЗЕД на ряд товарів, що ввозились позивачем, а саме: КТ-125-1799-11 від 09.06.2011 (частини акумуляторних ножиць для трави та кущів: блокувальна кнопка); КТ-125-0011-2012 від 09.02.2012 (пластикова чаша для садового ставку, морозостійка з поліетилену); КТ-125-0306-2012 від 29.03.2012 (пристрій для автоматичного керування тиском рідини (маностат): гідроконтролер з електронним керуванням для електронасосу).

Відповідно до ст. 313 МК України митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

Перевіркою виявлено методологічні помилки, а саме: порушено вимоги Закону № 2371-ІІІ (1,3,6 Основні правила інтерпретації УКТЗЕД).

Розрахунки сум податків та зборів (обов'язкових платежів), не сплачених до бюджету в результаті допущення позивачем порушень правильності класифікації згідно з УКТЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення, за період з 01.04.2010 по 28.02.2013.

Відповідно до п. 1 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 № 574 (надалі - Положення, що було чинне на момент оформлення), ВМД використовується для декларування товарів і транспортних засобів.

Статтею 81 МК України в редакції від 11.07.2002 визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до розділу 2 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 № 307 «Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації» (що була чинна на момент заповнення ВМД) при декларуванні товарів, що ввозяться на митну територію України, у графі 33 ВМД декларантом зазначається код товару за УКТЗЕД, а у графі 47 ВМД проводиться розрахунок податків та зборів, що підлягають сплаті.

Згідно з п. 5 Положення після проставлення відбитка штампа «під митним контролем» на всіх аркушах ВМД та присвоєння ВМД реєстраційного номера, тобто після прийняття ВМД до оформлення, декларант несе юридичну відповідальність за відомості, зазначені у ВМД, а також ця декларація не може бути відкликана декларантом.

Крім того, п. 102.1. ст. 102 ПК України визначено, що контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Тобто, митний орган має право здійснювати митний контроль та проводити відповідні дії, а саме перевіряти документи, необхідні для здійснення митного контролю, після оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів. Натомість декларант має виконати свої обов'язки щодо проходження митних процедур та сплатити належні податки і збори.

Відповідно до п.п. 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Отже, враховуючи порушення, виявлені в ході перевірки позивача, митним органом на підставі норм ПК України були винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 10.06.2013 № 80 та 81.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач, як суб'єкт владних повноважень довів суду правомірність винесених оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та надав належні докази, що встановлюють наявність порушень позивачем вимог чинного митного та податкового законодавства.

Виходячи з системного аналізу вищезазначених приписів законодавства, суд вбачає відсутність порушення в рішеннях відповідача № 80 та 81 від 10.06.2013.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Головенко О.Д.

Повний текст постанови виготовлено - 30 липня 2013 р.