Ухвала суду № 32766850, 25.07.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2013 р.Справа № 2а/1570/6767/2011

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Левчук О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2012 року у справі за позовом Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2011р. Причорноморське державне регіональне геологічне підприємство звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №003162301 від 10.06.2011р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновок податкового органу про порушення підприємством п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є безпідставним, оскільки при проведенні перевірки та складанні за її результатами акту ДПІ не взято до уваги первинні документи, надані позивачу ТОВ «Техойл» під час приймання нафтопродуктів відповідно до договору №27/05/10Н, які підтверджують факт здійснення господарських операцій. Також вважає протиправним посилання перевіряючих на відсутність даних, зазначених у Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затв. спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008р. №281/171/578/155, оскільки позивач не займається такими видами економічної діяльності як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти та нафтопродуктів на території України.

ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС проти позову заперечила, зазначивши, що в ході проведення перевірки було встановлено, що податковий облік валових витрат Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства щодо оприбуткування дизельного пального ґрунтувався на податкових та видаткових накладних без оформлення, передбачених спільним Наказом від 20.05.2008р. №281/171/578/155, відповідних первинних документів, які підтверджують та фіксують факт оприбуткування ПММ. Позивачем до складу валових витрат віднесено операції з перерахування державних коштів на користь ТОВ «Техойл» без доведення їх використання у власній господарській діяльності, що призвело до завищення податкового кредиту по податку на додану вартість на загальну суму 1857 грн. Вимоги позову відповідач вважає необґрунтованими та у їх задоволенні просив відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.05.2012р. позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою позов Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлень від 31.01.2011р. №111, від 16.05.2011р. №№645, 646, 647, 648, 649, виданих ДПІ у Малиновському районі м.Одеси, відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, згідно ст.77 розділу ІІ глави 8 Податкового кодексу України, у період з 31.01.2011р. по 14.06.2011р. посадовими особами ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС проведено планову виїзну перевірку Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства (код за ЄДРПОУ 01432144) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010р. по 30.09.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 30.09.2010р., за результатами якої складено акт перевірки №169/23-213/01432144 від 14.06.2011р.

У висновках акту перевірки, серед іншого, вказується на порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 1857 грн. (у т.ч. за серпень 2010 року в сумі 1857 грн.).

Зокрема, в акті зазначено, що в ході проведення перевірки на ім'я головного бухгалтера підприємства було надано запит від 16.05.2011р. про надання копій первинних документів щодо оприбуткування дизельного пального, придбаного позивачем у ТОВ «Техойл» на підставі договору купівлі-продажу нафтопродуктів №27/05/10Н від 13.05.2010р. В якості підтверджуючих документів фіксування факту отримання та оприбуткування нафтопродуктів головним бухгалтером Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства надано видаткову та податкову накладну, однак документів, оформлення яких передбачено сумісним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №281/171/578/155 від 20.05.2008р. «Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України», підприємством не надано. У зв'язку з цим, податковий орган прийшов до висновку про віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по перерахуванню державних коштів на користь ТОВ «Техойл» без доведення їх використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, що призвело до завищення податкового кредиту по податку на додану вартість на загальну суму 1857 грн. (у т.ч. за серпень 2010 року в сумі 1857 грн.).

На підставі вказаного акту перевірки 20.06.2011р. ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення №0003162301, яким Причорноморському державному регіональному геологічному підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 2321 грн. (у т.ч. за основним платежем - 1857 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 464 грн.).

Задовольняючи позов про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції виходив з того, що вимоги Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України не поширюються на позивача, оскільки останній не займається економічною діяльністю щодо закупівлі, транспортування, зберігання і реалізації нафти і нафтопродуктів на території України, а використовував придбане у ТОВ «Техойл» дизельне пальне виключно для своїх господарських потреб. Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 ст. 7 цього Закону. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом пунктом документами.

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що 13.05.2010р. між Причорноморським державним регіональним геологічним підприємством (Покупець) та ТОВ «Техойл» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №27/05/10Н, на виконання умов якого позивачем придбано нафтопродукти -дизельне паливо на загальну суму 11140 грн. (у т.ч. ПДВ 1857 грн.). Факт виконання умов вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: видатковою накладною від 19.05.2010р. №л-00001729, податковою накладною від 30.08.2010р. №2668, товарно-транспортними накладними.

Згідно наявних в матеріалах справи до свідоцтв про право власності на судно у власності Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства знаходяться судна «Топаз», «Диорит», «Искатель». Дизельне паливо, отримане позивачем від ТОВ «Техойл» на виконання умов договору купівлі-продажу нафтопродуктів № 27/05/10Н від 13 травня 2010р., було прийнято Причорноморським державним регіональним геологічним підприємством на судно «Диорит», яке використовується Причорноморським ДРГП в господарській діяльності, що підтверджується наявним в матеріалах справи машинним журналом №335/1, актом списання паливно-мастильних матеріалів, майновим звітом, актом перевірки наявності дизельного палива.

Вказане, на думку суду, підтверджує наявність всіх зазначених вище умов, які дають суб'єкту господарювання право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності доводів податкового органу про необхідність оформлення позивачем документів, передбачених Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України, затвердженою сумісним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №281/171/578/155 від 20.05.2008р., оскільки п.1.4 вказаної Інструкції передбачено, що вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Згідно довідки АА №492734 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Причорноморське державне регіональне геологічне підприємство займається наступними видами діяльності: діяльність у сфері геодезії, гідрографії та гідрометеорології; діяльність у сфері геології та геологорозвідування; діяльність автомобільного вантажного транспорту; діяльність у сфері інжинірингу; будівництво будівель.

Оскільки позивач не займається економічною діяльністю щодо закупівлі, транспортування, зберігання і реалізації нафти і нафтопродуктів на території України, а придбані у ТОВ «Техойл» за договором №27/05/10Н від 13.05.2010р. паливно-мастильні матеріали були використані позивачем для власних потреб у господарській діяльності підприємства, тому, на думку колегії суддів, позивач не зобов'язаний складати акти приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю та вести журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів відповідно наказу №281/171/578/155 від 20.05.2008р.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність в діяльності позивача порушень вимог п.п.7.4.1 та п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а відтак підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення №003162301 від 10.06.2011р. у податкового органу не було.

Колегія суддів вважає, що ДПІ при проведенні перевірки не надано належної оцінки наявним первинним документам позивача, невірно застосовано норми податкового законодавства, що призвело до прийняття незаконного повідомлення-рішення.

При розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.