Рішення № 32766340, 01.08.2013, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

01.08.2013 справа № 2/489/1830/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 року м.Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого суддіКоваленко І.В.при секретарі Коденко К.В.за участю:

представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Миколаївської міської ради, третіх осіб - державного нотаріуса Другої Миколаївської державної нотаріальної контори Рибачук О.В., ОСОБА_6 про визнання часток співвласників земельної ділянки

в с т а н о в и в:

У травні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, який уточнила в ході розгляду справи та остаточно просила визначити, що частки співвласників в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення якої - будівництво і обслуговування житлового будинку, з прилеглими до нього господарськими будівлями і спорудами, становлять позивача - 54/100 частки, а померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 - 46/100.

Позивач вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її рідна сестра ОСОБА_7, яка за життя на її користь склала заповіт на все майно, що належатиме їх на час смерті, в т.ч. частку в житловому будинку по АДРЕСА_1, яка складає 46/100.

Після смерті спадкодавця позивач звернулася до нотаріальної контори за оформленням спадкових прав на будинок та земельну ділянку, але в цьому їй було відмовлено через не визначення часток співвласників, що стало причиною звернення до суду.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила задовольнити.

Відповідач та треті особи подали до суду письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності, проти позову не заперечували.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи і оцінивши зібрані в ній докази, вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1.

Відповідно до довідки ЖКП ММР «Південь» від 11.04.2013 № 1636 на час смерті разом з спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 проживали позивач ОСОБА_4, 1960 р.н., та ОСОБА_6, 1981 р.н.

Житловий будинок по АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить позивачу, частка якої складає 54/100 (свідоцтво про право власності на житловий будинок від 26.04.1990, зареєстровано в МБТІ 26.04.1990 за реєстровим № 4269), та спадкодавцю ОСОБА_7, частка якої складає 46/100 (свідоцтво про право власності на житловий будинок від 26.04.1990, зареєстровано в МБТІ 26.04.1990 за реєстровим № 4269; свідоцтво про право на спадщину за законом від 02.02.1993, за реєстровим № 1-308).

За життя, 16.03.2004 ОСОБА_7 на користь позивача склала заповіт відповідно до якого на випадок своєї смерті заповіла все рухоме та нерухоме майно, яке буде належати їй на день смерті, в т.ч. частину житлового будинку з відповідними господарськими та побутовими будівлями і спорудами за номером АДРЕСА_1.

Заповіт посвідчено Другою Миколаївською державною нотаріальною конторою 16.03.2004 та зареєстровано в реєстрі за номером 1-386.

Після смерті сестри позивач звернулася до нотаріальної контори за оформленням спадкових прав у порядку спадкування за заповітом на 46/100 частки житлового будинку та земельної ділянки, що знаходиться під будівлею.

Однак, постановою Другої Миколаївської нотаріальної контори від 20.04.2013 у видачі свідоцтва про спадщину за заповітом відмовлено із-за не визначення часток між співвласниками земельної ділянки та не можливістю на теперішній час посвідчення відповідного договору через смерть одного із співвласників.

Із матеріалів справи вбачається, що у 2008 році після отримання документів, що підтверджують право спільної часткової власності на житловий будинок, співвласники житлового будинку ОСОБА_4 та ОСОБА_7 отримали Державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЕ № 926077, виданий Миколаївською міською радою 24.06.2008, відповідно до якого земельна ділянка площею 496 кв.м, що розташована в АДРЕСА_1, цільове призначення якої - будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, належить співвласникам на праві спільної сумісної власності.

Статтями 1216, 1218 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно частиною першою статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідні положення набуття права власності на земельну ділянку на підставі спадкування також передбачені частиною першою статті 131 ЗК України.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 10, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України N 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» згідно статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Правило статті 1225 ЦК України про те, що при переході до спадкоємців права власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди до них переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом, необхідно розуміти так, що така ділянка переходить у власність або користування спадкоємців, якщо її було надано в установленому порядку, в межах, визначених при наданні, за умови, що спадкодавець не складав заповіту щодо розпорядження земельною ділянкою, належною йому на праві власності.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз'яснено, що частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.

З урахуванням наведених положень закону та враховуючи, що частки позивача та спадкодавця в житловому будинку, господарських будівлях та спорудах складають, 54/100 та 46/100 часток кожного, відповідно, у такому співвідношенні підлягають визначенню їхні частки на земельну ділянку під будинком та іншою нерухомістю, невизначеність яких перешкоджає позивачу в оформленні спадкових прав після смерті сестри.

За такого, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 212 - 214 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_4 - задовольнити.

Визначити, що частки співвласників в праві спільної власності на земельну ділянку площею 496 кв.м, розташованої в АДРЕСА_1, цільове призначення якої - будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, складають ОСОБА_4 - 54/100 частки, а померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 - 46/100 частки.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

суддя

Повний текст рішення

підписано 02.08.2013