Постанова № 32765819, 13.06.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/777/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук І.М.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.

при секретарі: Сокольвак Ю.В.

за участю представників сторін:

позивач : Костенко Оксана Антонівна, Марцинковський Леонід Васильович

відповідач (апелянт) : Опанасюк Павло Павлович, Гавришук Василь Миколайович,

Бондар Ігор Алімович, Волощук Валерій Олександрович,

Роздобудько Павло Володимирович, Левчишина Лілія Миколайович

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом громадської організації "Спілка споживачів "Мегаспорт" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Громадська організація "Спілка споживачів "Мегаспорт" звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області ДПС про визнання протиправними дій, скасування наказу про проведення документальної перевірки, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року задоволено частково адміністративний позов громадської організації "Спілка споживачів "Мегаспорт". Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач послався на неповне з'ясування судом обставин справи, а також невірне застосування норм матеріального права.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представники позивача заперечували проти задоволення вищевказаної апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що Громадська організація «Спілка споживачів «Мегаспорт» зареєстрована виконавчим комітетом Вінницької міської ради від 28.09.2007р., код за ЄДРПОУ 35445854, взято на податковий облік 01.10.2007р. ДПІ у м. Вінниці за № 1250, станом 25.02.2013р. перебуває на податковому обліку Вінницької ОДПІ Вінницької області ДПС. Є платником комунального податку та податку з доходів фізичних осіб.

18.12.2012 року начальником Вінницької ОДПІ Вінницької області ДПС прийнято наказ № 2135/22 про проведення позапланової документальної виїзної перевірки громадської організації «Спілка споживачів «Мегаспорт» з 19 грудня 2012 року тривалістю 5 робочих днів.

На підставі направлень від 19.12.2012р., виданих Вінницькою ОДПІ Вінницької області ДПС № 3330/22 та № 3331/22 посадовими особами відповідача, згідно зі ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, проведена позапланова виїзна перевірка громадської організації «Спілки споживачів «Мегаспорт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.06.2012р., результати якої відображені в акті № 2/2202/35445854 від 02.01.2013р.

Позаплановою виїзною перевіркою встановлені порушення громадської організації «Спілки споживачів «Мегаспорт»:

1) п. 133.1.4 ст. 133, ст.ст. 151, 157 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді з 01.07.2010р. по 30.06.2012р. на загальну суму 20 759 865 грн.;

2) п. 187.1 ст. 187, п.п. 197.1.15 п. 197.1 ст. 197 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податку на додану вартість за період з 01.07.2010р. по 30.06.2012р., на загальну суму 16 789 778 грн.;

3) п. 181.1 ст. 181, п. 183.1, п. 183.2 ст. 183 Податкового кодексу України, в частині обов'язкової реєстрації як платника податку на додану вартість;

4) п.п. 14.1.121. п. 14.1 ст. 14, ст.. 157 Податкового кодексу України, в частині включення ГО «Спілки споживачів «Мегаспорт» до Реєстру неприбуткових організацій і установ.

На підставі висновків вказаного акту перевірки, Вінницькою ОДПІ Вінницької області ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000122350 від 12.02.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 25 949 831 грн., № 00000000132350 від 12.02.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ на загальну суму 20 987 223 грн., № 0000142350 від 12.02.2013р., яким застосовані фінансові санкції в розмірі 1020 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірності висновків актів перевірок та прийняття на їх підставі податкових повідомлень-рішень, натомість позивач надав необхідний і достатній обсяг доказів на підтвердження правомірності своїх дій та незаконності та необґрунтованості висновків актів перевірок і прийнятих на їх підставі податкових повідомлень-рішень. Колегія суддів не погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Так, відповідно до п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п. 75.1 ст. 75 названого Кодексу органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові: виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно абзацам 1 та 2 п. 73.3 ст. 73 ПК України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит п. 73.3 ст. 73 Кодексу).

Відповідно п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та /8 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту" 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 79.2 названої статті Кодексу встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

За змістом наведених положень Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом.

Як було зазначено відповідачем був направлений запит до Громадської організації та враховуючи невиконання його останньою. 10.09.12 року Вінницької ОДПІ видано наказ за № 2135/22 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки громадської організації «Спілка споживачів «Мегаспорт». оскільки термін перевірки збіг, а наказ не був фактично реалізований, наказом начальника Вінницької ОДПІ від 18.12.12 №3334/22 було змінено термін перевірки та вирішено провести її з 19 грудня 2012 року тривалістю 5 робочих днів.

Проте, незважаючи на ненадання документів для перевірки, позивач допустив посадових осіб відповідача до її проведення, про що свідчить журнал реєстрації перевірок Громадської організації.

Відповідно до п. 1.3 цього Порядку за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт. а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Тобто, фактично в акті перевірки викладаються оціночні судження контролюючого органу щодо наявності з боку платника порушень податкового та іншого законодавства, відповідно, складаючи акт перевірки, орган державної податкової служби діяв в межах повноважень, наданих йому законом.

Проведення перевірки з оформленням акту про її результати не призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, оскільки здійснення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за додержанням податкового та іншого законодавства суб'єктами перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи. 19.12.2012р. представнику позивача були надані під розпис направлення на проведення перевірки № 3331/22 від 19.12.2012р. та № 3330/22 від 19.12.2012р.. та копія наказу Вінницької ОДПІ № 3334/22 від 18.12.2012р. про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ГО «Спілка споживачів «Мегаспорт».

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії. а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків. їх зміни чи припинення.

Відповідно до п.78.5 ст.78 ПК України, допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Встановлюючи умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок, ст.81 ПК України одночасно встановлює наслідки недотримання контролюючим органом цих умов. Згідно з абзацом 5 п.81.1 ст.8і цій статті непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Отже, законний інтерес платника податків в проведенні органом державної податкової служби перевірки його діяльності з дотриманням умов, встановлених законом, захищений наділенням його права не допустити посадових осіб органу державної податкової служби до перевірки. У цьому випадку у платника податків можуть виникнути несприятливі наслідки у вигляді адміністративного арешту активів (у разі недопущення до проведення документальної перевірки, згідно з підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 ст.94 ПК України або адміністративної відповідальності за відповідними нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення. У разі настання таких наслідків, юридичне значення для визначення їх підстав матиме законність наказу про проведення перевірки. Тому належним способом захисту у випадку недопущення до проведення перевірки є саме визнання недійсним або скасування наказу про проведення перевірки.

В разі ж, коли платник податків не скористався правом недопущення до перевірки і вона була проведена, платник податків має право оскаржити рішення органу державної податкової служби, прийняте за результатами перевірки, з підстав невідповідності саме цього рішення закону чи компетенції органу державної податкової служби. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 30.09.2009 року у справі № К-2433/07. Також Вищий адміністративний суд України в постанові від 12.05.2011 р. у справі К-15391/08 та ухвалі від 12.07.2011 р. у справі К-23406/08 висловив аналогічну позицію та зазначив також про те, що власне навіть якщо і є факт недотримання податковим органом вимог законодавства під час здійснення перевірки, то це не звільняє суб'єкта господарювання від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним порушення вимог податкового та іншого законодавства, які були виявлені у ході проведення такої перевірки.

Позивач правом недопущення до перевірки не скористався, перевірка відбулась, а тому його посилання на відсутність повноважень Вінницької ОДПІ щодо проведення перевірки судом до уваги не може прийматися. Задоволення вимог позивача про скасування наказу про проведення перевірки не може вважатися способом відновлення порушеного (на думку позивача) право платника податків, оскільки у разі допущення податкового органу до її проведення, складання акту перевірки та прийняття податкового повідомлення - рішення . яке і стає предметом розгляду при вирішення питання про наявність або відсутності факту порушення права платника. Саме податкове - повідомлення рішення має для позивача юридичні наслідки у вигляді обов'язку сплатити визначені у ньому санкції, і тому належним способом захисту у цьому випадку є визнання недійсним або скасування саме такого рішення.

Щодо права Вінницької ОДПІ на прийняття податкових повідомлень-рішень № 0000122350 від 12.02.13, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 25 949 831 грн.. № 00000000132350 від 12.02.13. яким збільшено суму грошового зобов'язання по ПДВ на загальну суму 20 987 223 грн.. № 0000142350 від 12.02.2013, яким застосовані фінансові санкції в розмірі 1020 грн.. колегія суддів зазначає наступне.

Вінницькою ОДПІ у акті позапланової виїзної перевірки № 2/2202/35445854 від 02.01.13 встановлено порушення:

1)п .133.1.4 ст.133. ст.ст.151.157 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді з 01.07.10 по 30.06.12 на загальну суму 20 759 865 грн.;

2)п.187.1 ст.187. п.п.197.1.15 п.197.1 ст.197 ПК України в результаті чого занижено

податокок на додану вартість за період з 01.07.10 по 30.06.12 на загальну суму 16 789 778 грн.;

3)п. 181.1 ст. 181. п.1 83.1. п.183.2 ст.183 ПК України, в частині обов'язкової реєстрації як платника податку на додану вартість;

4)п.п.14.1.121 п.14.1 ст.14, ст.157 ПК України, в частині включення Громадської організації до Реєстру неприбуткових організацій і установ.

У перевіряємий період громадською організацією "Спілка споживачів "Мегаспорт" було укладено договори доручення з товариством з обмеженою відповідальністю "МС 34", відповідно до якого довіритель доручає повіреному налагодити забезпечення всіма необхідними товарами для спорту та відпочинку членам громадської організації "Спілка споживачів "Мегаспорт", організувати бізнес-процеси щодо купівлі товарів для спорту і відпочинку.

Як вбачається зі змісту укладеного позивачем договору, їх безпосереднім предметом були товарно-матеріальні цінності - товари для спорту та відпочинку. Як зазначає позивач, грошові кошти, отримані від довірителя, до складу валових доходів у відповідних періодах не включені, оскільки вони не є його доходом в розумінні Податкового кодексу України.

Відтак, під час розгляду справи підлягає встановленню порядок виконання зобов'язань за вказаним вище договором та, відповідно, правильність формування позивачем валового доходу у періоді, що перевірявся.

момент виникнення спірних правовідносин порядок нарахування, обліку та сплати податку з прибутку підприємств було визначено Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 134.1.1. ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 136.1.19. ст. 136 Податкового кодексу України кошти або вартість майна, що надходять комісіонеру (повіреному, агенту тощо) в межах договорів комісії, доручення, консигнації та інших аналогічних цивільно-правових договорів;

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що кошти, які отримані від операцій продажу товарів включаються до суми валового доходу, а кошти, отримані на підставі договорів, які не передбачають передачу права власності на товар - не включаються. З посиланням на вказані норми позивач стверджує, що кошти, які отримувалися від операцій, що здійснювалися на виконання договору доручення від 01.01.2012 № 176 не підлягають включенню до його валового доходу.

З метою встановлення обґрунтованості позовних вимог суд вважає за необхідне провести аналіз правової природи відносин, які виникли між позивачем та його контрагентом на підставі вищезазначеного договору.

Відповідно до частини першої статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 655 Цивільного кодексу України, встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Правовий аналіз наведених положень Цивільного кодексу України у взаємозв'язку з нормами Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що операції із передачі повіреному товарів для наступної реалізації та придбання повіреним товарів від імені довірителя не передбачають переходу права власності на ці товари повіреному. Лише у випадку реалізації товару, який належить довірителю, у повіреного не виникають податкові зобов'язання.

При цьому, у разі вчинення повіреним правочинів на підставі договору доручення такий правочин має укладатися (вчинятись) від імені довірителя.

Отже, товариство з обмеженою відповідальністю «МС 34», як повірений, виконуючи договір доручення від 01.01.2012 № 176, повинно було діяти від імені та за рахунок своїх довірителів - громадської організації «Спілка споживачів Мегаспорт».

На підтвердження факту виконання доручення з постачання товарів та організації бізнес-процесів позивачем було надано суду акти передачі товарів членам спілки споживачів згідно договору доручення № 176.

На підставі оцінки укладених позивачем правочинів та проведених господарських операцій суд прийшов до висновку, що фактично товариство з обмеженою відповідальністю «МС 324» виступало посередником між громадською організацією «Спілка споживачів Мегаспорт» та контрагентами громадської організації у операціях з купівлі-продажу товарів.

За встановлених обставин суд не вбачає розумних економічних або інших причин (цілей ділового характеру) в укладенні договору доручення від 01.01.2012 № 176, крім тих, що пов'язані зі зменшенням податкових зобов'язань ГО «Спілка споживачів Мегаспорт» та його контрагентів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, провівши аналіз договору та документів бухгалтерського обліку, які знаходяться у матеріалах справи, дійшов висновку про те, що укладаючи договір доручення ГО «Спілка споживачів Мегаспорт», застосовуючи механізм правовідносин доручення фактично виводило з-під сфери дії Податкового кодексу Укарїни товари та кошти, отримані за договором купівлі-продажу, зменшуючи при цьому розмір податкових зобов'язань.

З урахуванням вищевикладених обставин суд апеляційної інстанції встановив невідповідність фактичного змісту правовідносин тим, які повинні були виникнути на підставі укладеного договору доручення від 01.01.2012 № 176.

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 N 9 за удаваним правочином (стаття 235 Цивільного кодексу України) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 Цивільного кодексу України, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Враховуючи викладені обставини та норми законодавства колегія суддів приходить до висновку, що договір доручення від 01.012012 року № 176 є удаваними правочином, який був вчинений сторонами свідомо, на приховання правочинів з купівлі-продажу товарів, з метою заниження об'єкта оподаткування з податку на прибуток.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що даний удаваний договір не є недійсним, однак до правовідносин, які виникли на підставі таких правочинів, застосовуються норми, які регулюють порядок оподаткування правочинів, які сторони насправді вчинили.

Відтак, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Податкового кодексу України, які регулюють порядок оподаткування операцій купівлі-продажу.

Згідно з п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 133.1.4. ст. 133 Податкового кодексу України неприбуткові установи та організації у разі отримання прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього розділу;

Пунктом 138.1. ст. 138 Податкового Кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат.

Відповідно до п.п. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 Податкового Кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати.

Згідно з п. 138. 6. ст.138 Податкового Кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

На підставі п. 138.8. ст. 138 Податкового Кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; загально виробничих витрат, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з п.п. 138.8.1. п. 138.8. ст. 138 Податкового Кодексу України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Відповідно до п. г) п.п. 138.8.5. п. 138.8. ст.138 Податкового Кодексу України до складу загально виробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загально виробничого призначення.

Пунктом е) п.п. 138.10.3. п. 138.10 ст.138 Податкового Кодексу України передбачено, що до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки.

Приписами п. 138.2. ст.138 Податкового Кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

На підставі п. 138.4. та п. 138.5. ст.138 Податкового Кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням того, що датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Враховуючи наведене, доходи, отримані позивачем від здійснення операцій купівлі-продажу товарів з ГО «Спілка споживачів «Мегаспорт» та ТОВ «МС 34», є об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств та включаються до валового доходу отримувача.

Відповідно до пп. 2.1. п.2 статуту Позивача мета діяльності Спілки полягає в об'єднанні зусиль роздрібних продавців спортивного одягу та супутніх товарів для захисту своїх законних прав та інтересів і сприяння розвитку цієї діяльності в Україні.

Згідно пп. 1.5. п.1 Статуту діяльність спілки поширюється на територію м. Вінниці.

Водночас, позивачем було надано до матеріалів справи Договір доручення № 176 від 01.01.2012 року за умовами якого позивач доручає здійснити ряд юридично значимих дій ТОВ «МС 34» на території м. Донецьк, що суперечить пп. 1.5. п.1 Статуту позивача.

Разом з тим, ч.1 статті 238 ЦК України встановлено, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Втім розділом 2 статуту не передбачено повноважень здійснення Позивачем тих юридично значимих дій, на які він уповноважив свого повіреного Договором доручення № 176 від 01.01.2012 року.

З правового аналізу змісту зазначеного договору слідує, що правовідносини, які виникають за ним носять оплатний характер, оскільки повірений має право на отримання фінансування поточної діяльності на виконання Договору, про що зазначено в п.3.3 Договором доручення № 176 від 01.01.2012 року.

Крім того, розділом 4 Договору встановлено порядок визначення вартості виконаних повіреним робіт та наданих послуг, що дає підстави для висновку, що наданий до матеріалів справи Договір № 176 від 01.01.2012 року містить елементи договору підряду, та договору про надання послуг, які в свою чергу призначені для отримання замовником позитивного результату діяльності виконавця за договором. Тобто отримання прибутку.

Відповідно п. е) пп. 14.1. 191. ст..14 Податкового кодексу України, постачанням товарів також вважаються передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія або винагорода.

За таких обставин, на думку суду апеляційної інстанції, чітко вбачається, що діяльність Позивача містить ознаки господарської діяльності - тобто діяльності, яка спрямована на отримання прибутку, що виключає перебування позивачем у статусі неприбуткової організації.

Крім того, в самому Договорі зазначено, а саме п. 4.3., що саме Довіритель (ГО „Спілка споживачів „Мегаспорт") передає кошти Повіреному (ТОВ „МС34") отримані від споживачів. Тобто, Позивач самостійно отримує кошти від споживачів. Суть господарських дій Повіреного, полягає в організовувані процесу передачі товару та фактичного отримування коштів.

Слід звернути увагу і на той факт, що повірений у договорі, а саме ТОВ „МС 34" відповідно до акту перевірки сам передавав товар ГО „Спілка споживачів „Мегаспорт" для подальшої реалізації, і тут же виступає повіреним щодо його ж розміщення.

Також, позивачем надано акт прийому передачі товарів членам спілки споживачів згідно договору № 176 від 01.01.2012 року. Зі вказаного акту вбачається, що мова йде про факт передачі товарів саме споживачам, а не ТОВ „МС - 34", який підписав вказаний акт. Тобто, фактично продаж товару за так звану „залогову вартість", вказане поняття представник позивача пояснити не зміг, здійснювалось саме ГО „Спілка споживачів „Мегаспорт".

Додатковим доказом правомірності висновків податкового органу також слугує і ухвала Апеляційного суду Вінницької області від 28.02.2013 року по справі № 127/1186/13-ц (провадження 22-ц/772/568/2013), яка набрала законної сили. В вказаній ухвалі суд встановив факт того, що позивач досяг загального обсягу оподаткованих операцій з постачання товарів/послуг понад 300 тис. грн.. і був зобов'язаний зареєструватись платником податків. Тобто, здійснював господарську діяльність.

Враховуючи те, що відповідач повністю підтвердив обґрунтованість та правомірність акту перевірки від № 2/2202/35445854 від 02.01.13 суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог громадської організації "Спілка споживачів "Мегаспорт".

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено, а позивачем в судовому засіданні не доведено правомірності своїх дій, колегія суддів погоджується з доводами податкового органу.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду, якою в задоволені позову відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби задовольнити повністю .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом громадської організації "Спілка споживачів "Мегаспорт" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову громадської організації "Спілка споживачів "Мегаспорт" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "17" червня 2013 р.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Курко О. П.

Матохнюк Д.Б.