Постанова № 32765537, 31.07.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

31.07.2013 р. справа №820/5396/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі:

секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

представників:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача, Харківської обласної митниці - Зеленська І.М.,

відповідача, Харківської митниці Міндоходу - Зеленська І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості до Харківської обласної митниці, Харківська митниці Міндоходу простягнення заборгованості, -

встановив:

Суб'єкт владних повноважень, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому (з урахуванням уточнень) просив стягнути з відповідача, Харківської обласної митниці, 16.960,71грн. коштів.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що заявлені до стягнення кошти є сумою матеріального забезпечення на випадок безробіття, котрі були виплачені органом державної служби зайнятості населення колишньому працівнику митниці гр. ОСОБА_3 у зв'язку із звільненням даного громадянина з митних органів, зверненням за сприянням у працевлаштуванні та отриманням статусу безробітного. У судовому порядку рішення митних органів про звільнення гр. ОСОБА_3 зі служби було визнано незаконним, внаслідок чого гр. ОСОБА_3 був поновлений на роботі. За таких обставин, позивач наполягав на необхідності застосування до спірних правовідносин приписів ч.4 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» і вважав, що оскільки у добровільному порядку роботодавець не відшкодував суму виплаченого на користь безробітного соціального забезпечення, то така сума має бути стягнута в примусовому порядку за рішенням суду. Посилаючись на викладені вище доводи, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення заявлених вимог.

Відповідачі, Харківська обласна митниця та Харківська митниця Міндоходу, котрі у спірних правовідносинах є роботодавцями - страхувальниками, з поданим позовом не погодились.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідачі зазначили, що працівник митниці гр. ОСОБА_3 був звільнений з органів державної митної служби України в порядку ст. 30 Закону України «Про державну службу» за порушення присяги державного службовця, а не в порядку Кодексу законів про працю України. На думку відповідачів, вказана обставина в розумінні п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» не підпадає під визначені законодавцем випадки втрати роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин, а відтак, зумовлює відсутність правових підстав для призначення гр. ОСОБА_3 матеріального забезпечення по безробіттю в тих розмірах і в ті терміни, як це було зроблено органом державної служби зайнятості населення відносно гр. ОСОБА_3 Відповідачі вважали, що у спірних правовідносинах митниця, де працював гр. ОСОБА_3, не обтяжена обов'язком відшкодувати суму матеріального забезпечення по безробіттю, позаяк рішення органу державної служби зайнятості населення про призначення і виплату ОСОБА_3 коштів суперечать закону. Посилаючись на викладені вище доводи, відповідачі просили суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Спір по справі склався у зв'язку з відмовою страхувальника - роботодавця, а саме: Харківської обласної митниці відшкодувати органу державної служби зайнятості населення суму матеріального забезпечення по безробіттю, що було виплачено безробітному - колишньому працівникові страхувальника, котрий поновлений на роботі за рішенням суду.

Означені правовідносини унормовані приписами Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», відповідно до п.4 ст.35 якого із роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду; незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу; незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю.

З огляду на положення ст. 138 КАС України суд вважає, що до предмету доказування по даній справі входять обставини: 1) існування та припинення трудових відносин (відносин з проходження публічної служби) між роботодавцем-страхувальником та працівником, 2) набуття звільненим працівником правового статусу безробітного, призначення та фактичного одержання безробітним коштів як матеріального забезпечення по безробіттю або отримання та фактичне споживання безробітним соціальних послуг, 3) поновлення звільненого працівника - безробітного на роботі за рішенням суду, 4) проведення органом державної служби зайнятості населення розслідування та прийняття рішення про повернення страхувальником - роботодавцем суми матеріального забезпечення чи вартості соціальних послуг у добровільному порядку, 5) доведення до відома страхувальника - роботодавця факту прийняття такого рішення, 6) виконання страхувальником - роботодавцем обов'язку з повернення органу державної служби зайнятості населення суми матеріального забезпечення чи вартості соціальних послуг раніше наданих поновленому на роботі працівникові під час знаходження у статусі безробітного, 7) заявлення органом державної служби зайнятості населення до суду вимоги про стягнення коштів із страхувальника - роботодавця в межах строку згідно з ст. 99 КАС України.

Таким чином, доводи відповідачів про отримання гр. ОСОБА_3 після поновлення на роботі суми коштів в оплату вимушеного прогулу та невідповідності закону рішень органу державної служби зайнятості населення про призначення і виплату гр. ОСОБА_3 суми допомоги по безробіттю на увагу не заслуговують, адже згадані обставини не входять до предмету доказування по справі. Окрім того, суд бере до уваги, що, як з'ясовано в ході розгляду справи, рішення органу державної служби зайнятості про надання гр. ОСОБА_3 статусу безробітного, про призначення гр..ОСОБА_3 допомоги по безробіттю, про виплату гр. ОСОБА_3 означеної допомоги в розмірі 16.960,71грн., умови призначення та розмір виплати допомоги в судовому чи адміністративному порядку, а також в порядку Закону України «Про прокуратуру» ніким не оскаржувались, не скасовувались, не змінювались.

За матеріалами справи судом встановлено, що гр. ОСОБА_3 згідно з наказом Харківської обласної митниці №69-к від 30.05.2010р. в порядку переведення з Харківської митниці був прийнятий на роботу на посаді головного інспектора сектору митного оформлення №2 відділу митного оформлення №5 митного поста «Товарний», а відповідно до наказу названої митниці №31-к від 18.01.2012р. продовжив проходження публічної служби в органах державної митної служби України на посаді провідного інспектора митного поста «Харків-автомобільний».

Отже, в розумінні ст.ст.21, 24 Кодексу законів про працю України роботодавцем гр. ОСОБА_3 є саме Харківська обласна митниця.

Наказом Державної митної служби України №2671-к від 19.11.2012р. з посиланням на ст..30 Закону України «Про державну службу» було припинено перебування гр. ОСОБА_3 на державній службі через порушення присяги державного службовця.

На реалізацію згаданого наказом відповідачем, Харківської обласною митницею було видано наказ №986-к від 20.11.2012р., за яким з гр. ОСОБА_3 проведено грошовий розрахунок в порядку ст..116 Кодексу законів про працю України, зобов'язано здати особисте митне забезпечення.

28.11.2012р. ОСОБА_3 письмово звернувся до органу державної служби зайнятості населення з приводу отримання статусу безробітного та одержання допомоги по безробіттю, за рішеннями якого ОСОБА_3 було надано статус безробітного (наказ №НТ121128 від 28.11.2012р.), призначено виплату допомоги по безробіттю (наказ №НТ121128 від 28.11.2012р.) та розпочато таку виплату. З наявних у справі документів випливає, що за час знаходження на обліку як безробітний гр. ОСОБА_3 одержав 16.960,17грн. допомоги по безробіттю.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2013р. по справі №2а-14009/12/2070 (залишеною в силі ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013р.) накази ДМС України №2671-к від 19.11.2012р. і Харківської обласної митниці №986-к від 20.11.2012р. були скасовані, а ОСОБА_3 поновлено на роботі на посаді провідного інспектора митного поста «Харків-Автомобільний» Харківської обласної митниці.

Наказом ДМС України №767-к від 20.05.2013р. ОСОБА_3 був поновлений на роботі на посаді провідного інспектора митного поста «Харків-Автомобільний» Харківської обласної митниці з 21.11.2012р.

Після отримання органом державної служби зайнятості населення документованої інформації про поновлення безробітного ОСОБА_3 на роботі на посаді провідного інспектора митного поста «Харків-Автомобільний» Харківської обласної митниці позивач, Харківський міський центр зайнятості прийняв рішення про припинення реєстрації ОСОБА_3 як безробітного та про припинення виплати допомоги по безробіттю (наказ №НТ130522 від 22.05.2013р.), а також провів розслідування, висновки якого оформив актом №52 від 22.05.2013р. та реалізував шляхом видання наказу №408 від 27.05.2013р. Згаданим наказом Харківський міський центр зайнятості повідомив Харківську обласну митницю про необхідність відшкодування виплаченої на користь безробітного ОСОБА_3 за період 08.11.2012р.-14.05.2013р. допомоги по безробіттю в розмірі 16.960,71грн.

Судом встановлено, що відповідач, Харківська обласна митниця, отримав наказ Харківського міського центру зайнятості №408 від 27.05.2013р. та акт №52 від 22.05.2013р., які були долучені до листа - претензії №ХМЦЗ-02-9665-22/13 від 28.05.2013р., але коштів. одержаних безробітним ОСОБА_3 як допомога по безробіттю, на користь органу державної служби зайнятості населення не перерахував.

Розв'язуючи спір суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами ст.11 КАС України, а також наведених норм процесуального закону, суд доходить висновку, що добутими доказами підтверджені обставини роботи ОСОБА_3 саме у Харківській обласній митниці, прийняття 19.11.2012р. незаконного рішення про звільнення ОСОБА_3 з роботи, реалізації Харківською обласною митницею такого рішення 20.11.2012р., набуття ОСОБА_3 статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю за період 28.11.2012р. - 14.05.2013р. в розмірі 16.960,71грн., скасування в судовому порядку рішення про звільнення ОСОБА_3 з роботи, прийняття 20.05.2013р. рішення про поновлення ОСОБА_3 на роботі з 21.11.2012р., невідшкодування Харківською обласною митницею суми одержаного ОСОБА_3 матеріального забезпечення по безробіттю в розмірі 16.960,71грн.

Належних та допустимих в розумінні ст. 70 КАС України доказів відсутності обов'язку відшкодувати одержану безробітним ОСОБА_3 допомогу по безробіттю відповідач, Харківська обласна митниця не надав.

Доводи відповідача про те, що обрана ДМС України підстава звільнення ОСОБА_3 з роботи, а саме: порушення присяги державного службовця відповідно до ст..30 Закону України «Про державну службу», має юридичне значення для умов, розміру та порядку призначення допомоги по безробіттю суд відхиляє, позаяк рішеннями судів по справі Харківського окружного адміністративного суду №2а-14009/12/2070 встановлено незаконність звільнення ОСОБА_3 з роботи, у той час як виключно факт прийняття митними органами рішення про звільнення ОСОБА_3 з роботи зумовив отримання останнім статусу безробітного та одержання допомоги по безробіттю.

Отже, спір фактично виник з вини митних органів, котрі прийняли незаконні рішення і вчинили незаконні дії з приводу звільнення ОСОБА_3 з роботи.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення заявленою суб'єктом владних повноважень вимогою прав та охоронюваних законом інтересів платника податків у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити, адже обґрунтованість заявленої вимоги підтверджена добутими судом і долученими до матеріалів справи доказами.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості до Харківської обласної митниці, Харківської митниці Міндоходу про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Харківської обласної митниці (ідентифікаційний код - 36987590; місцезнаходження - Україна, місто Харків, вул. Короленка, буд.16-Б) на користь Харківського міського центру зайнятості (ідентифікаційний код - 36224721; місцезнаходження - Україна, 61013, місто Харків, вул. Шевченка, буд.137А) кошти в розмірі 16.960 (шістнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят) грн. 71коп.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 02.08.2013 р.

Суддя А.В. Сліденко