Ухвала суду № 32764698, 23.07.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/1401/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Шаповалова Т.М.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2013 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бершадське хлібоприймальне підприємство" до Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Бершадське хлібоприймальне підприємство" з адміністративним позовом до Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року задоволено адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Бершадське хлібоприймальне підприємство". Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вищевказаного адміністративного позову.

Сторони у справі повноважних представників у судове засідання не направили, хоча повідомлялись про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної та першої інстанції встановлено, що ТОВ "Бершадське ХПП" зареєстроване рішенням Бершадської райдержадміністрації 09.07.2008 року за №11481020000000613. Досліджені матеріали адміністративної справи свідчать, що видами діяльності ТОВ "Бершадське ХПП" за КВЕД є, складське господарство; надання послуг у рослинництві; облаштування ландшафту; оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.

Згідно із п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу №43 від 06 лютого 2013 року виданого Бершадською МДПІ, в зв'язку із надходженням матеріалів перевірки ТОВ "Промекс 2000", проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Бершадське ХПП" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Промекс 2000» за період 01.09.2011 року по 30.09.2011 року.

За наслідками перевірки складено акт № 19/22/35996410 від 15 лютого 2013 року.

Висновком вказаного акту зафіксовано порушення п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ "Бершадське ХПП" завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду всього в сумі 39585 грн., в тому числі за вересень 2011 року в сумі 39585грн., що призвело за заниження суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 39585 грн., в тому числі за жовтень 2011 року.

На підставі акту перевірки №19/22/35996410 від 15 лютого 2013 року Бершадською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 01 березня 2013 року № 0000082200, яким позивачу згідно з п.п.54.3.2 ст.54, ст.36, абз.2 п.123.1 ст.123 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 39865,00 грн. і за штрафними санкціями (25%) в сумі 9896,25 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірності висновків акту перевірки та прийняття на його підставі податкового повідомлення-рішення, натомість позивач надав необхідний і достатній обсяг доказів на підтвердження правомірності своїх дій та незаконності та необґрунтованості висновків акту перевірки і прийнятого на їх підставі податкового повідомлення-рішення. Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач включив до складу податкового кредиту за вересень 2011 року суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної, яку отримав під час проведення господарських операцій з контрагентом - ТОВ "Промекс-2000".

Висновками акту перевірки встановлено завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Промекс-2000" за вересень 2011 року на суму ПДВ 39585 грн.

Обґрунтовуючи свої висновки, податковий орган посилається на неможливість підтвердження реальності здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання ТОВ "Сістем зерно маркет"- ПП"Декорт-Хайрінг"-ТОВ "Промекс 2000"-ТОВ"Бершадське ХПП".

При цьому, податковий орган послався на акт ДПІ у Орджонікідзівському районі м.Запоріжжя від 28.09.2012 року №237/22-1421/35889129 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промекс 2000» з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Декорт-Хайрінг», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2011 року по 30.09.2011 року.

Відповідно до даного акту основним постачальником ТОВ «Промекс 2000» у серпні-вересні 2011 року було ПП «Декорт-Хайрінг», яке на підставі договору поставляв компонент палива котельного.

Крім того, даним актом встановлено, що покупцем компоненту палива котельного, придбаного ТОВ "Промекс 2000" у ПП «Декорт-Хайрінг» у вересні 2011 року є ТОВ «Бершадське ХПП» згідно договору №290611 від 29.06.2011 року та додаткової угоди до нього від 30.09.2011 року.

29.06.2011 року між ТОВ "Бершадське ХПП" (Покупець) та ТОВ «Промекс 2000» (Постачальник) було укладено договір №290611 відповідно до умов якого ТОВ «Промекс 2000» зобов'язується поставити, ТОВ "Бершадське ХПП" прийняти компонент палива котельного ТУ.У 23.2-21006720-002-2002 в кількості, визначеній в заявці Замовника, по ціні 7080,00 грн. за 1 тону з урахуванням доставки, в тому числі ПДВ 1180,00 грн., на умовах визначених даним договором. Доставка товару здійснюється автомобільним транспортом постачальника за реквізитами зазначеними в письмовій заявці Покупця, переданій Постачальнику за 3 (три) дні до відгрузки Товару. Строк постачання Товару визначається в заявці Покупця.

Постачальник поставляє товар в пункт прийому-передачі товару, а покупець приймає товар у встановленому для даного виду товару порядку. Передача товару покупцю здійснюється в пункті прийому-передачі товару Покупця, вказаному в заявці. Постачальник вважає виконаними свої зобов'язання по поставці товару з моменту передачі товару Покупцю. Факт передачі товару підтверджено накладною. Право власності на товар переходе до Покупця з дати приймання Покупцем фактичного обсягу товару по кількості та якості. Датою поставки товару вважається дата, вказана в накладній. Сертифікат якості додається на кожну партію.

Оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, вказаний Постачальником, згідно виставлених рахунків. Покупець здійснює 100% передоплату вартості товару

Відповідно до умов додаткової угоди до договору від 30.09.2011 року - Постачальник продав, а Покупець придбав компонента палива котельного ТУ.У 23.2-21006720-002-2002 в кількості 500 тон по ціні 7540,00 грн. з ПДВ за 1 тону на умові 100% передоплати.

На підтвердження виконання договору представником позивача надано заявку №3 від 30.09.2011 року до договору №290611 від 29.06.2011 року, відповідно до якої позивач купує компонент палива котельного в кількості 31,500 тони на загальну суму 237510,00 грн., податкову накладну №35 від 30.09.2011року на суму 237510 грн., платіжне доручення №160 від 30.09.2011 року на загальну суму 237510,00 грн. за компонент топлива котельного; видаткову накладну №50 від 04.10.2011 року на загальну суму 232986,00 грн., в тому числі ПДВ 38831,00 грн. в якій зазначено, що фактичну передачу товару здійснено згідно довіреності №28/1 від 04.10.2011 року видану ОСОБА_2; товарно-транспортну накладну серії 300911, відповідно до якої перевезено компонент палива котельного в кількості 30,900 тонн, пунк завантаження - м. Полтава, пункт розвантаження с.Флоріно, Вінницька область, автомобіль DAF НОМЕР_1, водій ОСОБА_3; сертифікат якості №10 від 30.09.2011 року.

Крім того, на підтвердження використання компонента палива котельного ТУ.У 23.2-21006720-002-2002 позивачем надано акти списання товарів №47 від 30.09.2011 року кількістю 103,16 тонн; №105 від 31.10.2011 року кількістю 131,368 тонн; №107 від 30.11.2011 року кількістю 50,632 тонн.

Транспортування компоненту палива котельного здійснено за рахунок ТОВ «Промекс 2000» найманим транспортом перевізником ФОП ОСОБА_4 на підставі договору №230611 від 23.06.2011 року, що підтверджено ТТН серії 300911 на автомобіль DAF НОМЕР_1, причіп НОМЕР_2, водій ОСОБА_3, пункт розвантаження с.Флорино, Вінницька область, який фактично є місцезнаходженням зернового складу позивача.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України чітко визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів, зокрема у паперовому вигляді.

Пунктом 9 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року № 1002 передбачено особливості заповнення деяких граф розділу I Реєстру. Так, у графі 1 записується порядковий номер податкової накладної (порядковий номер податкової накладної відповідає порядковому номеру запису в Реєстрі), розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (додаток 2 до податкової накладної). У графі 2 вказується дата виписки податкової накладної. У графі 3 вказується порядковий номер податкової накладної, що відповідає номеру з графи 1, номер розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (додаток 2 до податкової накладної). У разі якщо платником здійснюються експортні операції, у графі 3 проставляється номер ВМД.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послу, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому згідно п. 201.8. ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна оформлюється саме платником податку який здійснює надання товарів/послуг, а не їх придбання. Крім того, як зазначає позивач ПП "Пос-Майстер" виступала особою, яка здійснювала придбання товарів/послуг, відтак не виписувала податкові накладні, а отримувала їх з власної ініціативи.

Тобто порушення порядку оформлення податкової накладної є порушенням, що допущене контрагентами позивача, а не порушенням платника податків (позивача у справі) податкової дисципліни. Відтак, недоліки у оформленні цих первинних документів не можуть слугувати перешкодою для реалізації платником права на податкову вигоду. Крім того, як вбачається, податкові накладні, виписані позивачу його контрагентом, містять підпис уповноваженої особи та належним чином скріплені печаткою товариства. В той же час акт перевірки не містить жодних зауважень, щодо відсутності статусу платника податку у контрагента позивача станом на дату їх виписки.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Пред'явлені та долучені до матеріалів справи документи (договори, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення) є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та повністю підтверджують факт здійснення господарської операції по придбанню товарів позивачем у свого контрагента.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентів правочинів.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом -є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Позивачем до суду було надано: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, які підтверджують факт поставки товарів та послуг, банківські виписки, які підтверджують факт повної оплати позивачем поставленого товару.

Таким чином, лише вирок суду у кримінальні справі, який набув законної сили, може бути в адміністративній справі доказом вчинення особою діяння, спрямованого на ухилення від сплати податків.

Разом з тим суд звертає увагу не те, що у постанові від 11.12.2007 року по справі №21-1376/06 Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В подальшому така позиція підтримана Верховним Судом України у постанові від 29.10.2010 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції, а також в листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Бершадської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 29 липня 2013 року.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Курко О. П.

Матохнюк Д.Б.