Ухвала суду № 32764488, 23.07.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/650/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Григораш В.О.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2013 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Чернівецька пересувна механізована колона 76" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби до відкритого акціонерного товариства "Чернівецька пересувна механізована колона 76" про примусове стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відкритого акціонерного товариства "Чернівецька пересувна механізована колона 76" про примусове стягнення податкового боргу.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби задоволено. Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду, прийняти нове рішення по справі.

У судове засідання 23 липня 2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Відповідачем подана податкова декларація з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності № 9002480448 від 31.01.2012 року, № 9006292097 від 14.02.2013 року та уточнююча декларація № 9007519681 від 22.02.2012 року, в якій платником самостійно визначено податкове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки.

Позивач просить стягнути грошові кошти у розмірі податкового боргу в сумі 177167,71 грн. з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, з яких 171748,89 грн. основного боргу та 5418,82 грн. пені, нарахованої на суму податкового боргу.

Суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з того, що у податкового органу виникло право на стягнення коштів з рахунків у банку платника податків у погашення податкового боргу, оскільки податковим органом дотримані усі передбачені податковим кодексом дії, що передують такому стягненню у судовому порядку.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується судова колегія з огляду на наступне.

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо орендної плати за землю, визначене у податковій декларації на поточній рік, сплачується рівними частками землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, якій дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п.14.1.39. ст..14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання.

Згідно п.14.1.147.ст.14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п.14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податку набуває статусу податкового боргу з моменту його узгодження та несплати у порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Пунктом 54.1. ст.54 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Отже, податкове зобов'язання відповідача зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності є узгодженим податковим зобов'язанням.

Відповідно до п.п. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право в тому числі стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Відповідно до п. 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Податкова вимога надсилається платнику податків органом державної податкової служби в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, що встановлено ч. 1 п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення - рішення згідно з п. 59.4. ст. 59 Податкового кодексу України.

Згідно ст.59 Податкового кодексу України позивачем було вжито заходів щодо стягнення податкового боргу з відповідача, направлена податкова вимога № 1/1306 та № 2/1462 від 06.12.2010 року, які були направлені відповідачу рекомендованим листом за зареєстрованою адресою місцезнаходження, які отримані позивачем 05.11.2010 року та 13.12.2010 року відповідно.

Відповідно до п.59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Судова колегія зазначає, що з урахуванням зазначених положень Податкового кодексу України, податкові органи мають право звертатися із позовом про стягнення сум податкового боргу виключно після дотримання всіх умов, визначених ст.ст. 59, 95 Податкового кодексу України, тобто після настання двох подій:

- після надіслання податкової вимоги на податковий борг із зазначенням конкретного розміру податкового боргу;

- спливу терміну 60 днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Позивачем дотримано вказані умови, платнику податків надсилалась податкова вимога на відповідний податковий борг, сума якого збільшилась. Отже у податкового органу виникло право на стягнення податкового боргу, що виник після надіслання податкової вимоги відповідачу.

Відповідачем не сплачені самостійно задекларовані податкові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки, сума основного боргу складає 171748,89 грн. основного боргу та 5418,82 грн. пені.

Відповідно до п.38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Проте, доказів про сплату самостійно узгодженого податкового зобов'язання відповідачем не надано.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Чернівецька пересувна механізована колона 76", - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року, - без змін.

Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Курко О. П.

Матохнюк Д.Б.