Постанова № 32764155, 01.07.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

11:20 год.

01 липня 2013 року справа № 814/1092/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представників позивача: Гурової А.А., Караченцевої А.В.,

представника відповідача: Сугацького О.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТОВ "Нікморсервіс Ніколаєв", вул. Громадянський спуск, 1/1, м. Миколаїв, 54002

доДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Г. Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029

провизнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 27.02.13 р. № 0000142206, № 0000152206 керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкові повідомлення-рішення № 0000142206 і № 0000152206, прийняті 27 лютого 2013 р. ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, визнати протиправними і скасувати.

3. Відшкодувати ТОВ "Нікморсервіс Ніколаєв" судовий збір в сумі 2294,0 грн. з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

11:20 год.

01 липня 2013 року справа № 814/1092/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представників позивача: Гурової А.А., Караченцевої А.В.,

представника відповідача: Сугацького О.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТОВ "Нікморсервіс Ніколаєв", вул. Громадянський спуск, 1/1, м. Миколаїв, 54002

доДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Г. Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029

провизнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 27.02.13 р. № 0000142206, № 0000152206 В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв" (далі - позивач, Товариство) звернулось із адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївській області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ), в якому просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 лютого 2013 р. № № 0000142206, 0000152206.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що висновок відповідача про безтоварний характер його провочинів із ТОВ "Втор-Мет" зроблено безпідставно, без врахування всіх обставин, адже Товариство отримало від вказаного контрагента товар, належним чином відобразило господарські операції в бухгалтерському і податковому обліку, а тому нарахування йому податку на додану вартість (далі - ПДВ) і зменшення розміру від'ємного значення цього податку протиправне. Під час розгляду адміністративної справи позивач доповнив свої доводи посиланням на відсутність у відповідача підстав для призначення перевірки, оскільки ним були надані письмові відповіді на всі запити ДПІ.

Відповідач позов не визнав, подав заперечення, в яких вказав на наступне. Під час перевірки Товариства, інспектори ДПІ розцінили договори позивача із ТОВ "Втор-Мет", як безтоварні, що підтверджується актом про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Втор-Мет", складеним державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС), а також висновком податкової міліції про наявність ознак фіктивності у ТОВ "Втор-Мет". Крім того, було встановлено, що постачальником ТОВ "Втор-Мет" за ланцюгом є ТОВ "Нікоторг М", засновник якого заперечує свою причетність до фінансово-господарської діяльності цього підприємства. Наведені обставини, на думку відповідача, унеможливлюють виконання ТОВ "Втор-Мет" договірних зобов'язань перед позивачем, а тому останній не мав права на формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ "Втор-Мет" (т. 1 а. с. 167-169).

Оскільки відповідач, який у спірних правовідносинах виступає суб'єктом владних повноважень, заперечує проти адміністративного позову, відповідно до ст. 71 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), на нього покладається обов'язок доказування правомірності свого рішення.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

З 29 до 30 січня 2013 р. ДПІ провела документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при операціях із ТОВ "Втор-Мет" за лютий, травень, червень 2012 р. Результати перевірки оформлені актом від 4 лютого 2013 р. № 331/22-200/32655926 (далі - акт перевірки) (т. 1 а. с. 16-32).

Як зазначено у висновку акту перевірки, позивачем порушено:

- ст. 198 п. 198.3., 198.6., ст. 200 п. 200.1., 200.2. Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено ПДВ на суму 703630,0 грн.;

- ст. 198 п. 198.3., 198.6., ст. 200 п. 200.3. ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в розмірі 98369,0 грн.

На підставі акту перевірки, 27 лютого 2013 р. відповідач прийняв такі податкові повідомлення-рішення:

- № 0000142206, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на суму 703630,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 351815,0 грн.;

- № 0000152206, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення ПДВ за червень 2012 р. на суму 98369,0 грн. (т. 1 а. с. 38, 41).

З приводу доводів позивача про безпідставне призначення перевірки, суд зазначає наступне.

Як вбачається з наказу від 29 січня 2013 р. № 134 про проведення перевірки Товариства і відповідного повідомлення (т. 1 а. с. 34-36) та підтверджується відповідачем в своїх запереченнях, підставою для призначення перевірки Товариства ДПІ визначено ст. 78 п. 78.1. пп. 78.1.1. ПК України, яка надає відповідачу право провести перевірку позивача, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Отже, у разі отримання відповідачем інформації про можливі порушення Товариством вимог податкового законодавства, ДПІ повинна надіслати на адресу останнього письмовий запит щодо надання пояснень та їх документального підтвердження і тільки в разі ненадання відповіді на цей запит протягом 10 днів, у відповідача виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі ст. 78 п. 78.1. пп. 78.1.1. ПК України. Надання позивачем відповіді на такий запит унеможливлює проведення перевірки на підставі зазначеної норми.

Як слідує з наявних у справі письмових доказів, на всі запити ДПІ позивач своєчасно, тобто протягом 10 днів, надавав письмову відповідь із додаванням документів (т. 1 а. с. 200-203, 234-241), а тому суд погоджується із доводами позивача про відсутність у ДПІ законодавчо встановлених підстав для призначення перевірки Товариства. В той же час, суд звертає увагу позивача на те, що вказуючи на протиправність призначення перевірки, він одночасно не заявляє вимогу про визнання протиправними дій ДПІ щодо призначення і проведення перевірки, тобто доводи позивача не кореспондують відповідній позовній вимозі.

Предметом спору між сторонами є фактичність (товарність) здійснення позивачем господарських операцій із придбання у ТОВ "Втор-Мет" металопрокату і грохоту барабанного (просіювальне обладнання для металобрухту). Позивач наполягає на тому, що товар від вказаного постачальника ним отримано, поставлено на баланс і використовується в господарській діяльності, тоді як відповідач заперечує цей факт, посилаючись при цьому на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Втор-Мет", висновок податкової міліції про наявність ознак фіктивності у ТОВ "Втор-Мет", а також пояснення засновника ТОВ "Нікоторг М".

Як встановлено судом, позивач уклав із ТОВ "Втор-Мет" наступні договори:

- 5 грудня 2011 р. договір купівлі-продажу, за умовами якого придбав металопрокат (лістовий метал і арматурну сталь);

- 20 лютого 2012 р. договір, за умовами якого придбав грохот барабанний (т. 1 а. с. 73-78).

Факт повної оплати позивачем вартості товару відображено податковим інспектором на аркуші 12 акту перевірки (т. 1 а. с. 27). Товариством від ТОВ "Втор-Мет" отримані податкові накладні, що також відображено в акті перевірки (т. 1 а. с. 86, 97, 105). За нормами ст. 198 п. 198.2. ПК України, отримання Товариством податкової накладної надає йому право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

Як слідує з поданої позивачем податкової звітності ТОВ "Втор-Мет", останнє відобразило в податковому обліку господарські операції із позивачем, товарність яких заперечується ДПІ (т. 1 а. с. 88-96, 99-104, 107-112).

Таким чином, позивачем дотримані норми податкового законодавства щодо формування податкового кредиту: на підставі укладених договорів позивач отримав товар, сплатив його вартість, в тому числі ПДВ, на підставі податкових накладних, отриманих від постачальника, сформував податковий кредит.

Оцінюючи заперечення відповідача, суд зазначає наступне.

В першу чергу заслуговує на увагу вид перевірки, який проведений ДПІ. Так, відповідачем проведена невиїзна перевірка, яка за правилами ст. 75 п. 75.1. пп. 75.1.2. абз. 5 і ст. 79 ПК України проводиться в приміщенні органу державної податкової служби. На переконання суду, обраний відповідачем вид перевірки об'єктивно унеможливлює встановлення обставин (фактів), про які зазначено в акті перевірки: якщо відповідач заперечує отримання позивачем товару, він повинен був провести виїзну перевірку, для того щоб мати можливість безпосередньо дослідити наявність чи відсутність товару, використання його в господарській діяльності Товариства, в той час як невиїзна перевірка позбавляє інспектора можливості наочного дослідження спірних обставин, а використання документів під час невиїзної перевірки дозволяє робити тільки опосередковані висновки.

Так, відповідач вважає, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Втор-Мет" від 14 листопада 2012 р. № 934/3-22-80, складений ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС, доводить безтоварність правочинів Товариства із цим постачальником (т. 1 а. с. 170-175).

Дослідивши цей акт, суд зауважує, що він містить висновок про неможливість здійснення ТОВ "Втор-Мет" господарських операцій через відсутність основних фондів, майна, персоналу та інших ресурсів, але єдиним обґрунтуванням такого висновку є посилання на висновок податкової міліції про наявність у ТОВ "Втор-Мет" ознак фіктивності, тобто безпосередньо сам акт не містить жодного обґрунтування висновку про неможливість здійснення цим підприємством господарської діяльності і тільки відсилає до іншого документа.

Слід відмітити, що зустрічні звірки не є перевірками в розумінні ПК України, вичерпний перелік видів яких визначено ст. 75 цього кодексу.

Процедура проведення зустрічних звірок регламентована Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. № 1232 і Методичними рекомендаціями щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 р. № 236 (далі - Методичні рекомендації).

Додатком 3 до Методичних рекомендацій є зразок форми акта про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, який не передбачає можливості викладення в такому акті жодних висновків - він повинен містити загальну інформацію щодо суб'єкта господарювання і власне фіксувати факт неможливості проведення звірки, тоді як акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Втор-Мет", як вже зазначав суд, містить висновок про неможливість здійснення ТОВ "Втор-Мет" господарської діяльності.

Також судом враховано, що на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Втор-Мет" ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС прийняла рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ, законність якого була предметом судового розгляду. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 лютого 2013 р. у справі № 2а-16231/12/2670, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 р. позов ТОВ "Втор-Мет" до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС задоволено, визнано протиправним і скасовано рішення про анулювання реєстрації ТОВ "Втор-Мет" платником ПДВ з моменту його прийняття (т. 1 а. с. 67-71, т. 2 а. с. 6-9). Мотивуючи своє рішення, суд надав оцінку акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Втор-Мет", як неналежному доказу, який складений безпідставно.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що, як свідчать виписка і витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням ТОВ "Втор-Мет" є м. Київ, вул. Каунаська, буд. 27, тоді як в акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Втор-Мет" зазначена інша адреса: м. Київ, вул. Горького, буд. 103-а (т. 1 а. с. 65, т. 2 а. с. 13-15).

З огляду на вищенаведене, суд відкидає посилання відповідача на акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Втор-Мет", як на доказ безтоварності операцій позивача із цим контрагентом.

Заслуговують на увагу і посилання позивача на те, що обставини його господарських взаємовідносин із ТОВ "Втор-Мет" за лютий, травень і червень 2012 р., вже були предметом перевірки з боку ДПІ, яка за наслідками перевірок склала довідки, які свідчать про відсутність порушень податкового законодавства (т. 1 а. с. 119-137). При цьому, в цих довідках маються посилання на довідки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС, які остання в свою чергу складала за наслідками перевірок ТОВ "Втор-Мет" щодо підтвердження господарських взаємовідносин із позивачем, а також висновки податкової міліції про відсутність ознак фіктивності у останнього (т. 1 а. с. 123, 132). Відповідач у своїх запереченнях вказує на те, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС своїм листом від 15 листопада 2012 р. відкликала свої довідки, але слід зазначити, що нормативними актами не передбачена можливість відкликання довідок, і навіть якщо і припустити, що довідки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС втратили юридичну силу, чинними є 2 довідки відповідача, складені за результатами перевірки Товариства.

Що стосується висновку про наявність ознак фіктивності у ТОВ "Втор-Мет", який складено відділом податкової міліції ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС, то суд також розцінює такий доказ як неналежний, адже якщо органом досудового слідства встановлені ознаки фіктивності суб'єкта господарювання, належним реагуванням з його боку на виявлення такого факту, є внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, як це передбачено ст. 214 ч. 1 Кримінального процесуального кодексу України, оскільки ст. 205 Кримінального кодексу України визначає фіктивне підприємництво як кримінально каране діяння, в той час як податковий орган сам не розцінює свій висновок в якості достатнього для початку досудового розслідування, адже в ньому міститься інформація, що кримінальна справа не порушувалась (т. 1 а. с. 177-179).

Підсумовуючи аналіз таких доказів, як акт про неможливість проведення зустрічної звірки і висновок щодо наявності ознак фіктивності у ТОВ "Втор-Мет", суд зазначає, що такі документи мали стати підставою для проведення виїзної перевірки Товариства, під час якої відповідач мав безпосередньо встановлювати факт отримання позивачем товару, але вони не могли бути єдиною і самостійною підставою для висновку відповідача про безтоварний характер правочинів позивача, без подальшого отримання інших доказів на їх підставі.

ДПІ заперечує постачання товару, який був предметом договору між позивачем і ТОВ "Втор-Мет" останньому з боку ТОВ "Нікоторг М", посилаючись при цьому на пояснення ОСОБА_1, який згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є засновником ТОВ "Нікоторг М", відповідно до яких ця особа заперечує свою причетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Нікоторг М" (т. 1 а. с. 176, т. 2 а. с. 10-12). Суд розцінює такі заперечення аналогічно висновку про наявність ознак фіктивності - відповідач повинен був або порушити з цього приводу кримінальну справу, або звернутись до суду із позовом про припинення юридичної особи у зв'язку із наявністю ознак фіктивності та визнання установчих і реєстраційних документів недійсними. Відповідач не надав суду доказів, які б засвідчували вжиття таких заходів. Крім того, для цілей оподаткування юридичне значення мають тільки взаємовідносини позивача із безпосереднім контрагентом, яким є ТОВ "Втор-Мет", а не з наступними постачальниками в ланцюгу, з якими позивач правових відносин не мав.

Навіть за умови порушення ТОВ "Втор-Мет" і ТОВ "Нікоторг М" вимог податкового законодавства, визначення у зв'язку із цим податкових зобов'язань позивачу суперечить конституційному принципу індивідуальної відповідальності, встановленому ст. 61 ч. 2 Конституції України, який в даному спорі слід застосовувати таким чином, що у випадку встановлення ДПІ фактів порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача або постачальника останнього, негативні наслідки повинні наставити саме для порушників, а не для позивача, який свої податкові зобов'язання виконав належним чином, тобто ДПІ не може пов'язувати порушення податкового законодавства, допущені іншими платниками податків, із позивачем.

Як визначено ст. 8 ч. 2 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

22 січня 2009 р. Європейським Судом з прав людини була розглянута справа "Булвес"АД проти Болгарії".

У п. п. 69-71 рішення в цій справі зазначено: "Суд окремо зазначає, що компанія заявник не мала абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ. Отже, Суд вважає, що незважаючи на повне виконання своїх зобов'язань, компанія-заявник була поставлена у несприятливі умови, так як було незрозуміло чи може вона віднести до податкового кредиту суму ПДВ сплачену постачальнику у складі придбаних товарів, оскільки визнання чи невизнання права на податковий кредит також залежало від висновків податкових органів...

І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави-члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної чи юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватись між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Аналогічні висновки Європейський Суд з прав людини виклав у справі "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії".

Також, у справі "Інтерсплав проти України", Суд, у п. 38 рішення зазначив: "На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.".

З наведених прикладів рішень Європейського Суду з прав людини вбачається, що при розгляді даної категорії справ Європейський Суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходи для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати ПДВ та його бюджетного відшкодування, але нарахування податкових зобов'язань і штрафу добросовісному платнику податків, який виконав всі вимоги податкового законодавства, тільки на підставі того, що податковим органом встановлені протиправні дії його контрагентів та за умови необізнаності платника податків про такі протиправні дії своїх контрагентів, на думку Європейського Суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Відповідач не надав суду доказів, які б доводили обізнаність позивача про протиправні дії контрагента, заперечення ДПІ ґрунтуються виключно на припущеннях щодо порушень, які допущені не позивачем, а його постачальником, а тому суд приходить до висновку про те, що відповідач не довів перед судом порушення позивачем податкового законодавства.

Як зазначалось судом раніше, одним із доводів позивача є безпідставне призначення ДПІ перевірки, із обґрунтованістю якого суд погодився, але позивач не заявляє вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача щодо призначення і проведення перевірки чи скасування відповідного наказу і враховуючи, що за наслідками перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення, які є предметом спору, а позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту своїх прав, суд не вбачає підстав для виходу за межі позовних вимог для визнання дій ДПІ по призначенню перевірки незаконними.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення, як в частині визначення податкових зобов'язань, так і в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій підлягають скасуванню.

Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивач, надавши платіжне доручення № 577 від 13 березня 2013 р. (т. 1 а. с. 2) документально підтвердив судові витрати у виді судового збору в загальному розмірі 2294,0 грн., який підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкові повідомлення-рішення № 0000142206 і № 0000152206, прийняті 27 лютого 2013 р. ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, визнати протиправними і скасувати.

3. Відшкодувати ТОВ "Нікморсервіс Ніколаєв" судовий збір в сумі 2294,0 грн. з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова у повному обсязі складена

4 липня 2013 р.

Суддя А. О. Мороз