Ухвала суду № 32762752, 24.07.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 801/2399/13-а

24.07.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кононова Ю. С. ) від 02.04.13 у справі № 801/2399/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікролайн" (вул. Кірова, 14,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95011)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.04.13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікролайн" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволені.

Визнані протиправними і скасовані податкові повідомлення - рішення, винесені 27.02.2013 року Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби :

- № 0003452204, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4304 гривні ;

- № 0003462204, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3287 гривні;

- №0003472204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 8730 гривень .

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікролайн" судовий збір у розмірі 163 (сто шістдесят три) гривні 21 копійку з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.04.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Мікролайн" щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ "ПСВ Тернар Логік", їх реальності та повноти відображення в обліку за період грудень 2011 року.

За результатами перевірки був складений акт № 754/22-3/33326005 від 13.02.2013 року (а.с. 85-97), яким встановлені порушення позивачем:

- п. 198.1, п. 198.2, п.198.6, ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188, п 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ за грудень 2011 року у сумі 7591 грн., в результаті чого зменшено від'ємне значення на 4304 гривні, та зменшено від'ємне значення на 3287 гривень.

- п.п. 14.1.191, п. 17.1 ст. 14, п.п. 138.1.1, п 138.1, п. 138.8 ст 138, п.. 139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, в результаті чого донараховано податку на прибуток за 2-4 квартал 2011 року у сумі - 8730 гривень.

В ході проведення цієї перевірки було встановлено, що в грудні 2011 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Мікролайн" мало взаємовідносини з ТОВ "ПСВ Тернар Логік".

Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби було отримано матеріали перевірки від ДПІ у Печерському районі м. Києва, а саме акт №3684/22-9/37403219 від12.09.2012 року, з якого вбачається, що проведення зустрічної перевірки контрагента позивача ТОВ "ПСВ Тернар Логік" є неможливим, а також зазначено, що платник не знаходиться за податковою адресою, діяльність зазначеного постачальника має ознаки фіктивності та спрямована на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту (а.с. 168-172).

Таким чином, перевіркою встановлено, що усі операції з продажу товарів (послуг) за участю ТОВ "ПСВ Тернар Логік" спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

За результатами перевірки, Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС 27 лютого 2013 року були винесені податкові повідомлення - рішення:

- № 0003452204, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 4304 гривні (а.с.42);

- № 0003462204 яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3287 гривні (а.с.43);

- №0003472204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 8730 гривень (а.с.44).

Судом встановлено, що 04.01.2011 року між ТОВ "ПСВ Тернар Логік" та директором ТОВ "Мікролайн" Прудіус С.В. був укладений договір купівлі-продажу №1/17.

На підтвердження виконання вищезазначеного договору позивачем до матеріалів справи долучені наступні документи:

- видаткова накладна №TLN-111201/03 від 01.12.2011 року на суму 45547,14 гривень, у т.ч. ПДВ 7591,19 грн. (а.с.40).

- товарно - транспортна накладна № 56998002445080 від 01 грудня 2011 року (а.с. 161).

- податкова накладна № 3 на загальну суму 45547,14 гривень, у т.ч. ПДВ 7591,19 гривень та виставлено позивачу рахунок фактуру № TL-111201/03 на оплату (а.с.38-39, 41).

- банківська виписка (а.с.37).

У бухгалтерському обліку товар був оприходован на рахунок 281 (прибуття Дт 281, вибуття Кт 281). Постачальник товару у бухгалтерському обліку відображений по журналу - ордеру рахунка 631 за грудень 2011 року та розрахунки до нього (а.с. 108-115).

17.01.2012 року ТОВ "Мікролайн" було подано до ДПІ у м. Сімферополі податкову декларацію з ПДВ за грудень 2011 року з Додатком № 5, згідно з яким позивачем було задекларовано податковий кредит за рахунок його взаємовідносин з ТОВ "ПСВ Тернар Логік" в сумі 7591,19 гривень, а також Реєстр виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2012 року (а.с. 67-84).

08.02.2012 року позивачем було подано до ДПІ у м. Сімферополі податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2-4 квартали 2011 року із додатками (а.с. 47-63).

Судом також встановлено, що ТОВ "ПСВ Тернар Логік", на момент здійснення господарських відносин з позивачем, було зареєстровано у якості юридичної особи та у якості платника ПДВ, має відкриті розрахункові рахунки в національній валюті (а.с.155-157).

Як вбачається з копії податкової декларації з ПДВ ТОВ "ПСВ Тернар Логік" за грудень 2011 року, на якій мається відмітка про її отримання ДПІ у Печерському районі м. Києва 27.01.2012 року, контрагент позивача також задекларував свої податкові зобов'язання, сформовані за рахунок його взаємовідносин з ТОВ "Мікролайн" (а.с. 158-160).

Як вбачається з даних офіційного сайту Державної податкової служби України, свідоцтво платника ПДВ ТОВ "ПСВ Тернар Логік" було анульоване за ініціативою податкової інспекції лише 31.10.2012 року (а.с. 174).

Перевіряючи обґрунтованість зазначених висновків акту перевірки, та перевіряючи правомірність прийняття податкових повідомлень - рішень судовою колегією встановлено наступне.

Розділом ІІІ цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового Кодексу України.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит взагалі не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Нормами ст. 201 ПК України визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Ретельно дослідивши документи первинного та бухгалтерського обліку, судова колегія приходить до висновку, що податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, підтверджується отримання та сплата товару (послуг) у перевіреному періоді, а також його використання платником податків у своїй господарській діяльності.

Отже, з залучених до матеріалів справи належним чином завірених копій податкових накладних встановлено, що вони виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.

Також, в апеляційній скарзі відповідач посилається на нікчемність укладеного позивачем з контрагентом правочину на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судова колегія вважає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки 13.02.2013 року №754/22-3/33326005 про порушення платником податків вимог Податкового кодексу України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 27.02.2013 № 0003452204, № 0003462204, №0003472204.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.04.13 у справі № 801/2399/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва