Рішення № 32762602, 26.07.2013, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"26" липня 2013 р.

Справа №642/4416/13-ц

Провадження №2/642/1057/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2013 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді Скляренко С.О.

при секретарі Островерховій О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2011 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", посилаючись на те, що згідно з договором купівлі-продажу від 29.10.1934 року її дідусь ОСОБА_3 придбав 2/3 домоволодіння в АДРЕСА_1 (далі - АДРЕСА_2, яке складалося з: будинку дерев'яного, обкладеного цеглою, вкритого залізом, на 3 кімнати і 2 кухні; будинку дерев'яного, мазаного, вкритого залізом, на 3 кімнати; флігеля дерев'яного, мазаного, вкритого залізом, на 3 кімнати; сараю дерев'яного, вкритого залізом; льоху вхідного; убиральні; паркану з двох сторін дерев'яного, з двох сторін - дротяного; воріт та хвіртки, розташованих на садибі загальною площею 3936,8 кв.м. 11.05.1938 року ОСОБА_3 продав 1/3 свого домоволодіння (будинок дерев'яний, обкладений цеглою, вкритий залізом, на 3 кімнати та 2 кухні; льох вхідний), після чого у нього у власності залишилось домоволодіння, що складалося з: будинку дерев'яного, мазаного, вкритого залізом, на 3 кімнати; флігеля дерев'яного, мазаного, вкритого залізом, на 3 кімнати; сараю дерев'яного, вкритого залізом; убиральні; паркану з двох сторін дерев'яного, з двох сторін - дротяного; воріт та хвіртки. Згідно з рішенням виконкому Ленінської районної Ради депутатів трудящих в м. Харкові від 14.05.1963 року було виділено 1/3 частина домоволодіння, належного ОСОБА_3, в самостійне володіння з земельною площею 1148 кв.м. та йому привласнена адреса АДРЕСА_2. За життя ОСОБА_3 побудував літню кухню із цегли, вкритою залізом, льох похідний, провів водопровід до двору. На момент смерті дідуся ОСОБА_3 фактично спадщину після нього прийняли три спадкоємця першої черги за законом: його дружина - ОСОБА_4, його син - ОСОБА_5 (батько позивачки), його дочка - ОСОБА_6 (невістка відповідачки). Згідно з технічним паспортом КП «Харківське міське БТІ» станом на 21.10.2010 року домоволодіння ОСОБА_3 складається з одноповерхового житлового будинку літ. А-1 загальною площею 48,2 кв.м. з двома житловими кімнатами та двома кухнями, іншими допоміжними приміщеннями; сараю літ. Б, літньої кухні під літ. В, льоху під літ. Г, сараю літ. З, паркану, водопроводу. Всього на земельній ділянці 1148 кв.м. знаходиться під житловими будівлями 61 кв.м., під господарськими будівлями 51 кв.м., під двором 506 кв.м., під садом з фруктовими деревами 452 кв.м. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 Після смерті батька - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, відкрилась спадщина на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2, який належав йому на праві приватної власності, та сусідній житловий будинок по АДРЕСА_2, який він фактично прийняв у спадщину після смерті батьків, але не оформив документи про видачу свідоцтва про право на спадщину. Позивачка звернулася до Другої державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та отримала свідоцтво про право на спадщину на будинок за адресою: АДРЕСА_2. По іншому будинку за адресою м. Харків, АДРЕСА_2, позивачка не змогла оформити право власності, оскільки в неї немає правовстановлюючих документів на право власності по цьому будинку. 24.02.2011 року апеляційним судом Харківської області було визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 на ? частину житлового будинку літ. А-1, тамбуру літ. а-1, ганку літ. а-2 з відповідною частиною надвірних будівель: сараю літ. Б, літньої кухні літ. В, льоху літ. Г, сараю літ. З, паркану №1 та водопроводу №2. Позивачка вважає, що є власницею ? частини будинку та надвірних будівель за адресою м. Харків, АДРЕСА_2 з причин, що її батько ОСОБА_5 після смерті своїх батьків був спадкоємцем першої черги за законом, який прийняв будівлю у спадщину в рівних частинах з своєю сестрою ОСОБА_6, а крім того, вона є єдиною спадкоємицею після смерті свого батька по заповіту, а відповідачка по справі визнана рішенням суду власницею в порядку спадкування на ? частину будинку та надвірних будівель. Також вказаним рішенням встановлений факт того, що ? частина будинку на надвірних будівель належить позивачці. У зв'язку з цим позивачка в своїй позовній заяві просила суд визнати за нею право власності на ? частину житлового будинку по АДРЕСА_2 в м. Харкові, а саме: літ. А-1, тамбуру літ. а-1, ганку літ. а-2 з відповідною частиною надвірних будівель: сараю літ. Б, літньої кухні літ. В, льоху літ. Г, сараю літ. З, паркану №1 та водопроводу №2.

У судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Відповідачка по справі ОСОБА_2 проти позову заперечували та просила у позові відмовити.

Представник третьої особи по справі - КП "Харківське міське БТІ" до суду не з'явився, про дату та час слухання справи повідомлений був належним чином, надав клопотання, в якому просив розглядати справу без його часті, оскільки з 01 січня 2013 року КП "Харківське міське БТІ" не є суб`єктом владних повноважень і не має доступу до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши наявні у ній докази, суд встановив наступні юридичні факти та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 13.06.1947 року батьками позивачки - ОСОБА_1 є ОСОБА_5 та ОСОБА_8

17.12.1967 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_9, після реєстрації шлюбу їй присвоєно прізвище «ОСОБА_1», що підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_2.

Згідно з договором купівлі-продажу від 29.10.1934 року ОСОБА_3 (дідусь позивачки) придбав 2/3 домоволодіння в АДРЕСА_1 (далі - АДРЕСА_2), яке складалося з: будинку дерев'яного, обкладеного цеглою, вкритого залізом, на 3 кімнати і 2 кухні; будинку дерев'яного, мазаного, вкритого залізом, на 3 кімнати; флігеля дерев'яного, мазаного, критого залізом, на 3 кімнати; флігеля дерев'яного, мазаного, критого залізом; сараю дерев'яного, вкритого залізом; другого сараю дерев'яного, вкритого залізом, льоху вхідного; убиральні; паркану з двох сторін дерев'яного, з двох сторін - дротяного; воріт та хвіртки, розташованих на садибі загальною площею 3936,8 кв.м.

11.05.1938 року ОСОБА_3 продав 1/3 свого домоволодіння (будинок дерев'яний, обкладений цеглою, вкритий залізом, на 3 кімнати та 2 кухні; льох вхідний), після чого у нього у власності залишилось домоволодіння, що складалося з: будинку дерев'яного, мазаного, вкритого залізом, на 3 кімнати; флігеля дерев'яного, мазаного, вкритого залізом, на 3 кімнати; сараю дерев'яного, вкритого залізом; убиральні; паркану з двох сторін дерев'яного, з двох сторін - дротяного; воріт та хвіртки.

Згідно з рішенням виконкому Ленінської районної Ради депутатів трудящих в м. Харкові від 14.05.1963 року було виділено 1/3 частина домоволодіння, належного ОСОБА_3, в самостійне володіння з земельною площею 1148 кв.м. та йому привласнена адреса АДРЕСА_2.

За життя ОСОБА_3 побудував літню кухню із цегли, вкритою залізом, льох похідний, провів водопровід до двору.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3.

На момент смерті ОСОБА_3 фактично спадщину після нього прийняли три спадкоємця першої черги за законом: його дружина - ОСОБА_4, його син - ОСОБА_5 (батько позивачки), його дочка - ОСОБА_6 (невістка відповідачки).

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_4 від 19.08.1986 року.

01.09.1979 року ОСОБА_5 склав заповіт, згідно якого все його майно заповідає своїй дочці ОСОБА_1

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_5 від 16.07.1998 року.

Після смерті батька позивачки - ОСОБА_5 відкрилась спадщина на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2, який належав йому на праві приватної власності, та сусідній житловий будинок по АДРЕСА_2.

У зв'язку з цим позивачка звернулася до Другої державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та отримала свідоцтво про право на спадщину №50657 на будинок за адресою: АДРЕСА_2, яке зареєстроване 05 листопада 1980 року під №50657.

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_6 від 01.02.2010 року.

Згідно з технічним паспортом КП «Харківське міське БТІ» станом на 21.10.2010 року домоволодіння ОСОБА_3 складається з одноповерхового житлового будинку літ. А-1 загальною площею 48,2 кв.м. з двома житловими кімнатами та двома кухнями, іншими допоміжними приміщеннями; сараю літ. Б, літньої кухні під літ. В, льоху під літ. Г, сараю літ. З, паркану, водопроводу. Всього на земельній ділянці 1148 кв.м. знаходиться під житловими будівлями 61 кв.м., під господарськими будівлями 51 кв.м., під двором 506 кв.м., під садом з фруктовими деревами 452 кв.м.

По будинку за адресою м. Харків, АДРЕСА_2, позивачка не оформила право власності, оскільки в неї немає правовстановлюючих документів на право власності по цьому будинку.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 24 лютого 2011 року за ОСОБА_2 визнано право власності на ? частину спірного будинку в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6

Згідно із ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Резолютивною частиною рішення апеляційного суду Харківської області від 24 лютого 2011 року право ОСОБА_1 на спадкування не визнано, так як вона позов у тій справі не заявляла. При цьому суд виходить з того, що відповідно до ч.3 ст.208 ЦПК України судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду, у змісті якого за вимогами ст.215 ЦПК, зокрема, міститься резолютивна частина із зазначенням висновку суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновку суду по суті позовних вимог. Отже, резолютивна частина рішення має ключове значення у його змісті, оскільки надалі вона трансформується у виконавчий документ.

Згідно із ч.2 ст. 368 ЦПК за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист. За п.4 ч.1 ст.18 Закона України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі перш за все зазначається резолютивна частина рішення. Саме резолютивна частина рішення, що набрало законної сили, є обов`язковою для виконання усіма органами державної влади і органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, посадовими чи службовими особами та громадянами на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами, як то визначено ч.1 ст.14 ЦПК України, котра базується на правилі пункту 9 ч.3 ст.129 Конституції України про обов`язковість рішень суду.

Відтак, право ОСОБА_1 на спадкування після смерті свого батька ОСОБА_5 частини спірного будинку АДРЕСА_2, на що вона посилається в обгрунтуванні заявлених позовних вимог, по цій справі не доведено.

Як визначено у висновках комісійної судової будівельно-технічної експертизи від 28 квітня 2012 року, в більшій частині житлового будинку літ. "А-1" домоволодіння АДРЕСА_2 зроблені невід`ємні поліпшення шляхом проведення реконструкції та капітального ремонту, внаслідок чого створено новий об`єкт нерухомого майна, який частково відтворює об`єкт, що існував на 1971 рік, в поліпшеному стані за рахунок часткового зберігання існуючих на той час окремих конструкцій будівель та споруд.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 18 червня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суд Харківської області від 09 жовтня 2012 року, в задоволенні позову ОСОБА_1, при первинному його розгляді, відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 квітня 2013 року рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 18 червня 2012 року та ухвала апеляційного суду Харківської області від 09 жовтня 2012 року скасовані.

Відповідно до ст. 349 ЦПК України рішення і ухвала суду касаційної інстанції набира-ють законної сили з моменту їх оголошення. З моменту оголошення рішення або ухвали судом касаційної інстанції скасовані рішення та ухвали суду першої або апеляційної інстанції втрачають законну силу.

Отже, рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 18 червня 2012 року та ухвала апеляційного суду Харківської області від 09 жовтня 2012 року втратили свою законну силу 24 квітня 2013 року.

Під час, коли рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 18 червня 2012 року та ухвала апеляційного суду Харківської області від 09 жовтня 2012 року мали законну силу, ОСОБА_2 звернулася до районного суду з позовом про визнання права власності на спірну будівлю за набувальною давністю, який був задоволений рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 10.12.2012 р.

Згідно із ст.182 ЦК України дане рішення було зареєстроване у КП "Харківське міське БТІ" (витяг № 37079558 від 30.12.2012р.), а ОСОБА_2 набула право приватної власності на спірну будівлю в цілому.

Таким чином ОСОБА_2 станом на 30 грудня 2012 року стала єдиним власником будівлі АДРЕСА_2, про що свідчить державна реєстрація у відповідному державному органі спірного будинку як нового об`єкта нерухомості та одночасно - про відсутність спадкового майна, на яке просить визнати право власності позивачка.

20 квітня 2013 року у цьому жилому будинку сталася пожежа, що підтверджується актом про пожежу від 20.04.2013 р., копією висновку про результати розгляду матеріалу від 24.04.2013 р. Ленінським РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області, фототаблицею стану спірної будівлі АДРЕСА_2 після пожежі в ній.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 10 ч. 3 та ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ст.1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Враховуючи те, що позивачкою по справі не доведені факти порушення її майнових прав на спірний будинок АДРЕСА_2, суд вважає її позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 57-61, 209, 212, 214-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" про визнання права власності - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя С.О. Скляренко