Постанова № 32762570, 22.07.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2274/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Солдатової О.С.

За участю сторін:

Позивача: ОСОБА_1

Представника позивача: ОСОБА_2

Представник відповідача: Лутаєвої Л.В.

Представника відповідача: Биковської С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської об'єднаної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби, Державної податкової служби Одеської області про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про результати розгляду первинної скарги,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1.) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Білгород-Дністровської об'єднаної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (далі Білгород-Дністровська ОДПІ), Державної податкової служби Одеської області (далі ДПС в Одеській області), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Білгород-Дністровської ОДПІ № 0001581701, № 0001571701, №0001611701, № 0001621701, №0001591701, № 0001601701 від 31.10.2012 року; №0000081701 та № 0000101701 від 11.01.2013 року; рішення ДПС в Одеській області про результати розгляду первинної скарги №12/0/10-2008 від 08.01.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Білгород-Дністровської ОДПІ від 31.10.2012 року № 0001581701, №0001571701, №0001611701, №0001621701, №0001591701, № 0001601701 винесені на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 11.10.2012 року № 2520/17-01/НОМЕР_6 «Про результати планової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.07.2009 року по 01.07.2012 року», а тому є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Позивачем не було допущено порушень вимог Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», Законів України «Про податок на додану вартість», «Про податок з доходів фізичних осіб» та Податкового кодексу України, зазначених податковим органом в акті перевірки. Крім того позивач зазначає, що за результатами розгляду скарги на зазначені податкові повідомлення-рішення ДПС в Одеській області було прийнято необґрунтоване рішення про результати розгляду первинної скарги від 08.01.2012 року №12/0/10-2008, а тому воно разом з податковими повідомленнями-рішеннями від 11.01.2013 року № 0000081701 та № 0000101701, винесеними Білгород-Дністровською ОДПІ на підставі зазначеного рішення, є протиправними та підлягають скасуванню.

Позивач та його представник у судовому засіданні, посилаючись на обґрунтування, викладені у позовній заяві та наданих до суду письмових поясненнях до адміністративного позову (а.с. 3-7; а.с. 198-212), підтримали уточнені позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача - Білгород-Дністровської ОДПІ - позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов (а.с. 145-150), наполягала, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, винесеними у відповідності до вимог чинного законодавства. Зазначили, що в ході проведення планової документальної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 01.07.2012 року, встановлено порушення позивачем: ст.ст. 1, 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»; ст.ст.13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», пп.4.2.8 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п.9.12 ст. 9, п. 22.10 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.1, 163.1.2 п. 163.1 ст. 163, пп.167.1.1 п. 167.1 ст. 167, п. 177.1 п. 177.2, п. 177.5, п. 177.6 ст. 177, пп. 291.5.1.5) п. 291.5 ст.291 Податкового кодексу України у вигляді заниження податку з від здійснення підприємницької діяльності у сумі 1 634,56 грн.; пп. 2.3.1 п. 2.3 ст.2, пп. 3.1.1 п. 3. ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 9.3, п. 9.5 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 180.1.2 п.180.1 ст. 180, п. 181.1 ст. 181, п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 с. 188, п.189.4 ст. 189, п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у вигляді заниження податку на додану вартість в сумі 184 940,00 грн., п.1.1, п.1.2 ст. 1, п.п. 3.1, 3.2, 3.3, 3.4 ст. 3, ст. 4 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» та пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України у вигляді здійснення торгівельної діяльності у 2011-2012 роках без отримання торгового патенту; п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у вигляді не застосування при здійсненні підприємницької діяльності реєстратора розрахункових операцій; п. 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України у вигляді неподання відомостей щодо зміни місцезнаходження; п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України у вигляді не надання документів до перевірки.

Представник відповідача - ДПС в Одеській області позовні вимоги не визнала та просила відмовити у задоволенні позовних вимог про скасування рішення ДПС в Одеській області про результати розгляду первинної скарги від 08.01.2012 року № 12/0/10-2008, зазначивши, що оскаржуване рішення є законними та обґрунтованими, винесеними у відповідності до вимог чинного законодавства.

Судом під час офіційного з'ясування обставин у справі встановлено наступне:

ФОП ОСОБА_1 був зареєстрований 18.04.2001 року виконавчим комітетом Одеської міської ради, ідентифікаційний код НОМЕР_6 та знаходиться на обліку платників податків в Білгород-Дністровській ОДПІ (а.с. 8).

В період з 01.07.2009 року по 01.07.2012 року ФОП ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, основні види діяльності - оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах, роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, які не підлягають ліцензуванню.

В період з 17.09.2012 року по 28.09.2012 року згідно плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарської діяльності - фізичних осіб на 3 квартал 2012 року, на підставі направлення від 14.09.2012 року № 736/17-01 старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Білгород-Дністровської ОДПІ ОСОБА_3 проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 01.07.2012 року.

За результатами перевірки було складено акт № 2520/17-01/НОМЕР_6 від 11.10.2012 року (а.с. 13-38), у висновках якого зазначено про порушення позивачем вимог:

- ст.ст. 1, 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», у зв'язку з тим, що обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) у 2009 році перевищив 500 000,00 грн. та підприємець не перейшов на загальну систему оподаткування обліку та звітності з 01.01.2010 року, та перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності у період з 01.01.2010 року по 01.07.2012 року;

- ст.ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», пп. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п. 9.12 ст. 9, п. 22.10 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.1, 163.1.2 п. 163.1 ст.163, пп. 167.1.1 п. 167.1 ст. 167, п. 177.1, п. 177.2, п. 177.5, п. 177.6 ст. 177, пп. 291.5.1.5) п.291.5 ст. 291 Податкового кодексу України у вигляді заниження податку з доходів від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету за перевіряємий період у сумі 1 634,56 грн.;

- п. 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України у вигляді неподання відомостей щодо зміни місцезнаходження;

- пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.31 п. 7.3 ст. 7, п. 9.3, п. 9.5 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 180.1.2 п. 180.1 ст. 180, п. 181.1 ст. 181, п.185.1 ст.185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 с. 188, п.189.4 ст. 189, п. 123.1 с. 123 Податкового кодексу України у вигляді заниження податку на додану вартість в сумі 184 940,00 грн.;

- п. 1.1, п. 1.2 ст. 1, п.п. 3.1, 3.2, 3.3, 3.4 ст. 3, ст. 4 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» та пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України у вигляді здійснення у період 2011-2012 роки торгівельної діяльності, що підлягає ліцензуванню, без отримання торгового патенту;

- п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у вигляді не застосування при здійсненні підприємницької діяльності реєстратора розрахункових операцій;

- п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України у вигляді не надання документів до перевірки.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки Білгород-Дністровською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:

1) № 0001571701 від 31.10.2012 року, яким ФОП ОСОБА_1 за порушення ст.ст. 1, 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»; ст.ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», пп. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п.9.12 ст. 9, п. 22.10 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.1, 163.1.2 ст.163.1 ст. 163, пп. 167.1.1 п. 167.1 ст. 167, п. 177.1, п. 177.2, п. 177.5, п. 177.6 ст. 177, пп.291.5.1.5) п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі: 1 634,56 грн. - основний платіж та 578,64 грн. - штрафні санкції (а.с. 40);

2) № 0001581701 від 31.10.2012 року, яким ФОП ОСОБА_1 за порушення пп. 2.3.1 п. 2.3 ст.2, пп. 3.1.1 п. 3 ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 9.3, п. 9.5 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 180.1.2 п. 180.1 ст. 180, п. 181.1 ст. 181, п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст. 187, п. 188.1 с. 188, п.189.4 ст. 189, п. 123.1 с. 123 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі: 184 939,38 грн. - основний платіж та 46 234,85 грн. - штрафні санкції (а.с. 39);

3) № 0001611701 від 31.10.2012 року, яким до ФОП ОСОБА_1 за порушення пп.267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України, застосовано штрафні санкції у сумі 840,00 грн. (а.с. 41);

4) № 0001621701 від 31.10.2012 року, яким ФОП ОСОБА_1 за порушення п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України визначено штрафні санкції у розмірі 510,00 грн. (а.с. 42);

5) № 0001591701 від 31.10.2012 року, яким до ФОП ОСОБА_1 за порушення п. 117.1 ст.117 Податкового кодексу України, застосовано штрафні санкції у сумі 170,00 грн. (а.с. 43);

6) № 0001601701 від 31.10.2012 року, яким до ФОП ОСОБА_1 за порушення п. 1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», застосовано штрафні санкції у сумі 1,00 грн. (а.с. 44).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями ФОП ОСОБА_1 оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної податкової служби в Одеській області.

За результатами розгляду скарги позивача, Державною податковою службою в Одеській області прийнято рішення № 12/0/10-2008 від 08.01.2012 року про результати розгляду первинної скарги (а.с. 47-52), яким:

- податкові повідомлення-рішення Білгород-Дністровської ОДПІ від 31.10.2012 року №0001581701, № 0001571701, № 0001611701, № 0001621701, № 0001591701, № 0001601701 було залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення;

- збільшено суму податкового зобов'язання з податку доходів фізичних осіб на 143 840,98 грн. та суму застосованих штрафних (фінансових) санкцій з цього податку у розмірі 36 027,75 грн.;

- збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 104 394,04 грн. та суми застосованих фінансових санкцій з податку на додану вартість у розмірі 31 368,51 грн.

З урахуванням зазначеного рішення ДПС в Одеській області Білгород-Дністровською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:

1) № 0000081701 від 11.01.2013 року, яким ФОП ОСОБА_1 за порушення ст.ст. 1, 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»; ст.ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», пп. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п.9.12 ст. 9, п. 22.10 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п. 167.1 ст. 167, п. 177.1, п. 177.2, п. 177.5, п. 177.6, п.177.9 ст. 177 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму: 143 840,98 грн. основного платежу та 36027,75 грн. - штрафних санкцій (а.с. 45);

2) № 0000101701 від 11.01.2013 року, яким ФОП ОСОБА_1 за порушення пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2, пп. 3.1.1 п. 3 ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п. 9.3, п. 9.5 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 180.1.2 п. 180.1 ст. 180, п. 181.1 ст. 181, п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.189.4 ст. 189, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі: 104 394,04 грн. - основний платіж та 31 368,51 грн. - штрафні санкції (а.с. 46).

ФОП ОСОБА_1 було подано повторну скаргу до Державної податкової служби України, за результатами розгляду якої ДПС України прийнято рішення № 6825/7/10-2415 від 21.03.2013 року про результати розгляду повторної скарги (а.с. 174-179), яким:

- податкові повідомлення-рішення Білгород-Дністровської ОДПІ від 31.10.2012 року №0001581701, № 0001571701, № 0001611701, № 0001621701, № 0001601701; від 11.01.2013 року № 0000101701 було залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення;

- скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001591701 від 31.10.2012 року про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкції у сумі 170,00 грн. за порушення п. 117.1 п. 177 Податкового кодексу України;

- скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000081701 від 11.01.2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 26 281,52 грн. та штрафних (фінансових) санкцій з цього податку на суму 6 570,37 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Не погодившись із вказаними рішеннями податкових органів, позивач звернувся до суду.

Заслухавши позивача та його представника, представників відповідачів та дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ПП «Науково-виробнича компанія ПРОМТЕК-С» (комітент) та ФОП ОСОБА_1 (комісіонер) було укладено договір комісії № 1 від 01.09.2009 року, за яким комісіонер бере на себе зобов'язання з продажу вугілля комітента від свого імені, але за рахунок комітента, а комітент зобов'язується виплатити комісіонеру винагороду за надані послуги. По кожній партії товару комітент надає комісіонеру рахунок та накладну, ціна в яких є рекомендованою ціною продажу товару (а.с. 53-56).

Крім того, між ТОВ «Південна енергетична компанія» (комітент) та ФОП ОСОБА_1 (комісіонер) 27.05.2011 року було укладено договір комісії № Ю-О 11/2, за яким комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за комісійну плату укласти за рахунок комітента, але від свого імені, договір щодо продажу вугілля. Кількість, якість товару та розмір винагороди комісіонера та мінімальна ціна продажу товару наводяться у специфікаціях та актах приймання-передавання вугілля на реалізацію, які оформлюються на кожну партію товару (а.с. 71-74).

Під час судового розгляду справи було встановлено, що підставою для винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень № 0001581701 та №0001571701 від 31.10.2012 року, № 0000081701 та № 0000101701 від 11.01.2013 року слугував висновок податкового органу про порушення ФОП ОСОБА_1 ст.ст. 1 та 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».

Так, в акті перевірки № 2520/17-01/НОМЕР_6 від 11.10.2012 року зазначено, що згідно банківських виписок ФОП ОСОБА_1 фактично було отримано виручку від реалізації вугілля за договором комісії від 01.09.2009 року з приватним підприємством (далі ПП) «Науково виробнича компанія Промтек-С» за період з 01.07.2009 року по 31.12.2009 році в сумі 926 052,00 грн., у тому числі: у липні 2009 року - 13 300,00 грн., у серпні 2009 року - 218 090,00 грн., у вересні 2009 року - 259 200 грн., у жовтні 2009 року - 139 430,00 грн., у листопаді 2009 року - 235 720,00 грн., у грудні 2009 року - 60 312,00 грн. До складу зазначеної суми виручки також увійшов виплачений ПП «Науково виробнича компанія Промтек-С» ФОП ОСОБА_1 дохід у вигляді комісійної винагороди згідно договору комісії від 01.09.2009 року у загальній сумі 5 566,07 грн. Отриманий ФОП ОСОБА_1 обсяг виручки з 05 жовтня 2009 року перевищив гранично допустимий розмір виручки у розмірі 500 000,00 грн., передбачений п.1 Указу Президента України №727/98, у зв'язку з чим ФОП ОСОБА_1 з жовтня 2009 року був зобов'язаний перейти на загальну систему оподаткування. Одночасно з переходом на загальну систему оподаткування ФОП ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» повинен був подати до податкового органу заяву щодо реєстрації його платником податку на додану вартість. Разом з тим, позивач продовжував перебувати на спрощеній системі оподаткування у 2010 році, у якому сума отриманої виручки від реалізації вугілля за договором комісії від 01.09.2009 року з ПП «Науково-виробнича компанія Промтек-С» склала 212 282,00 грн., у тому числі комісійна винагорода згідно цього договору - 2 663,03 грн.; та у 2011 році, у якому сума отриманої виручки від реалізації вугілля за договором комісії від 27.05.2011 року з ТОВ «Південна енергетична компанія» склала 793 551,00 грн., у тому числі комісійна винагорода згідно цього договору - 5 284,90 грн. Крім того, позивач не зареєструвався платником ПДВ, внаслідок чого ним було занижено суму податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 1 634,56 грн., у тому числі у 2009 році - 835,03 грн., у 2010 році - 399,46 грн., у 2011 році - 400,07 грн.; та податку на додану вартість за перевіряємий період (з 01.07.2009 року по 30.06.2012 року) всього у сумі 184 940,00 грн.

В судовому засіданні представник Білгород-Дністровської ОДПІ ОСОБА_3, яка безпосередньо здійснювала перевірку ФОП ОСОБА_1 пояснила, що об'єкт оподаткування податку з доходу фізичних осіб за 2009, 2010, 2011 роки, нею був визначений, виходячи з розміру отриманої позивачем від ПП «Науково-виробнича компанія «Промтек-С» та ТОВ «Південна енергетична компанія» винагороди за посередницькі послуги з продажу вугілля за договорами комісії від 01.09.2009 та від 27.05.2011 року, яка безпосередньо є доходом ФОП ОСОБА_1 від здійснення підприємницької діяльності. Сума отриманих позивачем коштів від продажу вугілля, яка в подальшому перераховувалась ним на адресу комітентів ПП «Науково-виробнича компанія Промтек-С» та ТОВ «Південна енергетична компанія», нею при визначенні об'єкта оподаткування податку з доходу фізичних осіб не враховувалась, з огляду на те, що згідно вимог Цивільного кодекс України при передачі комітентом комісіонеру товарів для продажу у межах договору комісії, до комісіонера не переходить право власності на товар та відповідно на кошти, отримані від його продажу, а отже валовий дохід у комісіонера від продажу таких товарів не виникає. Відповідно до пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» доходом комісіонера є сума винагороди, отримана саме за надання послуг комітенту, податкові зобов'язання зі сплати податку з якого виникають з моменту оформлення документа, що підтверджує надання таких послуг.

Разом з тим, у рішенні ДПС в Одеській області про результати розгляду первинної скарги від 08.01.2012 року № 12/0/10-2008 зазначено, що перевіряючою при розрахунку суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1 634,56 грн. від здійснення підприємницької діяльності за 2009, 2010, 2011 роки, що підлягає сплаті ФОП ОСОБА_1 до бюджету, невірно було визначено об'єкт оподаткування цього податку, оскільки не враховано всю суму виручки, отриманої підприємцем під час виконання договорів комісії від 01.09.2009 року та від 27.05.2011 року. З цих підстав ДПС в Одеській області було збільшено ФОП ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання з податку доходів фізичних осіб на 143 840,98 грн. та відповідно суму застосованих штрафних (фінансових) санкцій з цього податку.

Крім того, ДПС в Одеській області зазначено, що при визначенні ФОП ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 189 940,00 грн., Білгород-Дністровською ОДПІ не враховано, що ФОП ОСОБА_1 отримував на розрахунковий рахунок виручку від продажу вугілля нібито без урахування суми податку на додану вартість, а тому базою оподаткування з ПДВ є вся сума отриманої виручки від реалізації цього вугілля.

В судовому засіданні позивач та його представник, в обґрунтування протиправності зазначених висновків податкових органів зазначили, що обсяг виручки за вищевказаний період відповідачем було необґрунтовано визначено не з обсягу фактично отриманих позивачем грошових коштів від здійснення підприємницької діяльності - надання посередницьких послуг з продажу товарів за договорами комісії від 01.09.2009 року та від 27.05.2012 року, доходом від якої є лише комісійна винагорода за надані послуги, а також із внесених на його розрахунковий рахунок коштів за проданий товар, права власності на які фактично виникало лише у комітентів та відповідно ці гроші були доходом лише комітентів, а тому в подальшому перераховувались позивачем на їх рахунки. Зазначені кошти, на думку позивача, не повинні включатися до суми отриманої ним виручки у розумінні ст. 1 Указу №727/98, а тому визначення Білгород-Дністровською ОДПІ обсягу виручки ФОП ОСОБА_1 з урахуванням суми цих коштів не ґрунтується на чинному законодавстві.

Згідно виписок Одеської філії АБ «Експрес-Банк» по рахунку ФОП ОСОБА_1 за період з 01.07.2009 року по 01.07.2012 року (а.с. 105-127):

- за договором комісії № 1 від 01.09.2009 року на адресу ФОП ОСОБА_1 було перераховано наступні кошти: у 2009 році - 926 052,00 грн., станом на 05.10.2009 року - виручка складає 502 190,00 грн.; у 2010 році - 212 282,00 грн.;

- за договором комісії № Ю-О 11/2 від 27.05.2011 року на адресу ФОП ОСОБА_1 було перераховано наступні кошти: у 2011 році - 793 551,00 грн.

При цьому за договорами комісії № 1 від 01.09.2009 року та №Ю-О 11/2 від 27.05.2011 року, саме комісійна винагорода ФОП ОСОБА_1 від ПП «Науково-виробнича компанія ПРОМТЕК-С» та ТОВ «Південна енергетична компанія» за надання послуг з продажу вугілля склала: у 2009 році - 5 566,07 грн., у 2010 році - 2 663,03 грн.; у 2011 році -5 284,90 грн.

Отже, як вбачається із досліджених документів та не заперечувалось сторонами у судовому засіданні, ФОП ОСОБА_1 на його розрахунковий рахунок фактично з 05 жовтня 2009 року було перераховано суми виручки, що перевищує обсяг у розмірі 500 тис. гривень, який передбачений ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 року №727/98 (далі Указ № 727/98) спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва, зокрема, фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

При цьому, виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

В силу ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Висновки Верховного Суду України з питання застосування положень Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» викладені в постановах від 06.03.2012 року по справі № 21-34а12, від 06.03.2012 року по справі № 21-911во10, від 28.02.2012 року по справі № 21-828во10, від 19.01.2010 року по справі № 21-1966во09, від 13.04.2010 року по справі № 21-483во10, відповідно до яких «Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Тобто застосовується касовий метод обчислення виручки, при якому враховуються всі надходження коштів, отримані на розрахунковий рахунок або (та) в касу суб'єкта малого підприємництва. Таким чином, до обсягу виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) необхідно включати суми всіх коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок або (та) в касу платника єдиного податку фізичної особи у звітному податковому періоді. Підприємець, отримавши в ході реалізації товару на виконання договорів комісії на власний розрахунковий рахунок суму, яка перевищує дозволений Указом № 727/98 розмір виручки, а саме 500 000 грн., повинен перейти на загальну систему оподаткування».

Таким чином, суд доходить висновку, що при обчисленні суми виручки позивача до її складу (виручки) відповідач - Білгород-Дністровська ОДПІ - правомірно відніс усі грошові кошти, отримані ФОП ОСОБА_1 від реалізації вугілля за договорами комісії №1 від 01.09.2009 року та № Ю-О 11/2 від 27.05.2011 року на свій розрахунковий рахунок та обґрунтовано враховував ці суми при визначенні граничного обсягу виручки, при перевищенні якого суб'єкт малого підприємництва втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування, а тому є помилковим твердження позивача щодо того, що кошти, отримані ним на розрахунковий рахунок від продажу вугілля, яке є власністю комітента, не потрібно враховувати при обчисленні граничного обсягу його виручки, як платника єдиного податку.

Статтею 5 Указу № 727/98 передбачено, що у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Крім того, відповідно до п. 6.1 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000 року №79, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 року за № 208/4429, не зареєстрована платником ПДВ особа, яка, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування та сплачуючи єдиний податок, перевищила обмеження щодо обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік, встановленого статтею 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», зобов'язана подати до податкового органу заяву про реєстрацію її як платника ПДВ. Реєстраційна заява платника ПДВ має бути подана (надіслана) податковому органу фізичною особою-підприємцем не пізніше двадцятого календарного дня з моменту перевищення.

Відповідно до п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до п. 10 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 1 березня 2000 року №79 (в редакції, що діяла станом на початок 2010 року) особи, які підпадають під визначення пункту 2.3 статті 2 Закону, зобов'язані зареєструватися як платники податку в податковому органі в порядку, визначеному статтею 9 Закону та цим Положенням.

Згідно з ч. 2 п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Заява про реєстрацію направляється на адресу податкового органу з повідомленням про вручення або вручається особисто представником такої особи службовій особі податкового органу. Податковий орган зобов'язаний видати заявнику (відправити поштою) свідоцтво про податкову реєстрацію такої особи протягом десяти днів від дня отримання реєстраційної заяви (п. 9.5 ст. 9 Закону № 168/97-ВР).

Відповідно до пп. «а» п. 9.6 ст. 9 цього Закону з урахуванням положень пункту 9.5 цієї статті заява про реєстрацію має бути подана (надіслана) податковому органу: особами, що підлягають реєстрації згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення суми оподатковуваних операцій, визначеної зазначеним пунктом.

Враховуючи те, що сума отриманої ФОП ОСОБА_1 з 05 жовтня 20109 року виручки перевищила гранично допустимий розмір виручки - 500 000,00 грн., передбачений п. 1 Указу №727/98, суд вважає обґрунтованим висновок відповідача щодо порушення позивачем ст. 1, ст. 5 Указу № 727/98, пп. 2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість» та невиконання ним обов'язку щодо переходу на загальну систему оподаткування, починаючи з жовтня 2009 року, та реєстрації його платником податку на додану вартість у строк до 20.01.2010 року.

Разом з тим, при перевірці правильності визначення відповідачами податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість в межах розгляду позовних вимог щодо правомірності податкових повідомлень-рішень №0001581701 та №0001571701 від 31.10.2012 року, № 0000081701 та № 0000101701 від 11.01.2013 року, судом встановлено наступне.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-ІV (далі Закон України № 889-ІV) (п. 22.10 ст. 22) до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, діє розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 4.2 ст. 4 Закону України № 889-IV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, зокрема, оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних доходів попередніх податкових періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом.

Згідно п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.

Згідно п. 9.12 ст. 9 Закону України № 889-ІV оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. Якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, за змістом наведених норм, якщо підприємець отримує доходи від здійснення підприємницької діяльності інші, ніж доходи, які можуть обкладатися єдиним податком згідно з правилами встановленими спеціальним законодавством з питань застосування спрощеної системи оподаткування, такий підприємець повинен сплачувати з цих доходів податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» з урахуванням п. 9.12 ст. 12 Закону України № 889-ІV оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.97 року (далі Закон України № 283/97-ВР) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону.

Згідно п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України № 283/97-ВР датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу; або дата відвантаження товарів платником податку.

Згідно п. 1.31 ст. 1 Закону України № 283/97-ВР продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

З 2011 року питання справляння податку з доходів фізичних осіб врегульовано ст.ст. 167, 168, 177 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

При цьому, ст. 1013 Цивільного кодексу України передбачено, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Якщо договором комісії розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін за такі послуги.

Крім того, ст. 1020 Цивільного кодексу передбачено, що комісіонер має право відраховувати належні йому за договором суми з усіх грошових коштів, що надійшли до нього для комітента, якщо інші кредитори комітента не мають переважного перед ним права на задоволення своїх вимог із грошових коштів, що належать комітентові.

Виходячи з викладеного, суд доходить висновку, що валовим доходом комісіонера при здійсненні ним діяльності з продажу товарів, отриманих ним від комітента у межах договорів комісії, є виплачені комісіонерові комітентом кошти за надання послуг з продажу товарів у вигляді комісійної винагороди. Кошти, отримані комісіонером на його розрахунковий рахунок, які є вартістю проданих товарів комітента та в подальшому підлягають перерахуванню на користь комітента в якості компенсації вартості зазначених товарів, є валовим доходом саме комітента.

З огляду на зазначене суд вважає, що Білгород-Дністровською ОДПІ в акті перевірки №2520/17-01/НОМЕР_6 від 11.10.2012 року було вірно визначено об'єкт оподаткування податку з доходу фізичних осіб ФОП ОСОБА_1 за 2009, 2010, 2011 роки у сумі отриманої ним від ПП «Науково-виробнича компанія «Промтек-С» та ТОВ «Південна енергетична компанія» комісійної винагороди за послуги з продажу вугілля у межах договорів комісії від 01.09.2009 року та від 27.05.2011 року, яка, як було встановлено у судовому засіданні, склала: у 2009 році - 5 566,07 грн., у 2010 році - 2 663,03 грн.; у 2011 році - 5 284,90 грн. та обґрунтовано збільшено суму податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1, що підлягає сплаті до бюджету згідно визначеної п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ставки цього податку, у сумі 1 634,56 грн., у тому числі у 2009 році - 835,03 грн., у 2010 році - 399,46 грн., у 2011 році - 400,07 грн.

З цих підстав суд вважає податкове повідомлення-рішення Білгород-Дністровської ОДПІ № 0001571701 від 31.10.2012 року, що прийняте на підставі зазначеного висновку податкового органу, таким, що прийнято обґрунтовано та у відповідності до вимог податкового законодавства, у зв'язку з чим адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 в частині позовних вимог про його скасування задоволенню не підлягає.

При цьому суд вважає позицію позивача та його представника щодо необґрунтованості та неправомірності зазначеного податкового повідомлення-рішення хибною та такою, що ґрунтується на невірному ототожненні понять виручки, що надходить на розрахунковий рахунок платника єдиного податку, та об'єкта оподаткування з податку на доходи фізичних осіб, який визначається як різниця між отриманим доходом від здійснення підприємницької діяльності та понесеними витратами.

Крім того суд зазначає, що визначення у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» про те, що надання товарів у межах договорів комісії та інших подібних цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари, не вважаються операцією з їх продажу, стосується правовідносин комісіонера з комітентом, якому ці товари належать на праві власності, а тому передача їх комісіонеру не є операцією з їх продажу. Разом з тим, комісіонер, на виконання умов договору комісії, від імені комітента здійснює продаж товарів третім особам, та ці операції з продажу передбачають перехід права власності до цих осіб.

Разом з тим, суд вважає хибною позицію ДПС в Одеській області, викладену у рішенні про результати розгляду первинної скарги від 08.01.2012 року № 12/0/10-2008 щодо того, що при визначенні об'єкту оподаткування податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2009, 2010, 2011 роки, що підлягає сплаті ФОП ОСОБА_1 до бюджету повинно бути враховано всю суму виручки, отриманої підприємцем під час виконання договорів комісії від 01.09.2009 року та від 27.05.2012 року, оскільки вона не ґрунтується на нормах чинного податкового законодавства. З цих підстав суд визнає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, рішення ДПС в Одеській області про результати розгляду первинної скарги в частині збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку доходів фізичних осіб на 143 840,98 грн. та суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій з цього податку у розмірі 36 027,75 грн. та відповідно винесене Білгород-Дністровською ОДПІ його підставі податкове повідомлення-рішення № 0000081701 від 11.03.2013 року, та вважає, що позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Суд також вважає такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 в частині скасування рішення ДПС в Одеській області про результати розгляду первинної скарги в частині збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 104 394,04 грн. та суми застосованих фінансових санкцій з податку на додану вартість у розмірі 31 368,51 грн. та відповідно винесене Білгород-Дністровською ОДПІ його підставі податкове повідомлення-рішення № 0000101701 від 11.03.2013 року, з огляду на наступне.

Згідно п. 9.5, п. 9.6. ст. 9 та п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку з ненаданням заяви у строки, визначені законодавством, суб'єкт підприємницької діяльності несе відповідальність за не нарахування та несплату податку на додану вартість на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону.

Згідно п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Стаття 6 Закону України № 168/97-ВР визначає ставку податку на додану вартість. Відповідно до ч. 6.1 цієї статі об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

З 2011 року питання справляння податку з доходів фізичних осіб та податку на додану вартість (визначення платників податку, порядку та підстав їх реєстрації, визначення об'єкта оподаткування, дати виникнення та порядку визначення податкових зобов'язань) врегульовано ст.ст. 180, 181, 185, 187, 188, 189 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Як було встановлено під час дослідження наданих позивачем до суду первинних документів по здійсненню господарських операцій з продажу вугілля у межах договорів комісії від 01.09.2009 року та від 27.05.2012 року: специфікацій до договорів комісії, списків товару на комісію, видаткових накладних, актів приймання-передавання вугілля на реалізацію, звітів комісіонера про виконання договорів, виписок Одеської філії АБ «Експрес-Банк» по рахунку ФОП ОСОБА_1 за період з 01.07.2009 року по 01.07.2012 року (а.с. 57-127), до вартості переданого ФОП ОСОБА_1 комітентами (ПП «Науково-виробнича компанія «Промтек-С» та ТОВ «Південна енергетична компанія») вугілля, за якою він продавав цей товар, вже були включені суми податку на додану вартість, які відповідно до вимог Закону України № 168/97-ВР повинні були сплачуватися позивачем до бюджету в якості податкових зобов'язань з ПДВ як платником податку на додану вартість.

Тому суд вважає, що податкове повідомлення-рішення Білгород-Дністровської ОДПІ №0001581701 від 31.10.2012 року було прийнято у відповідності до вимог податкового законодавства та на підставі встановлених під час перевірки обставин, а тому є обґрунтованим і правомірним, у зв'язку з чим адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 в частині позовних вимог про його скасування задоволенню не підлягає.

Додаткове донарахування сум ПДВ на суми вартості вугілля (вже із сумою ПДВ, нарахованою на вартість товару), було здійснено ДПС в Одеській області при прийнятті рішення про результати розгляду первинної скарги від 08.01.2012 року № 12/0/10-2008 безпідставно, а тому це рішення не відповідає вимогам податкового законодавства. Будь-яких обґрунтувань винесення зазначеного рішення у цій частині представником ДПС в судовому засіданні надано не було.

З цих підстав суд доходить висновку, що рішення Державної податкової службою в Одеській області про необхідність збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 104 394,04 грн. та суми застосованих фінансових санкцій з податку на додану вартість на 31 368,51 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0000101701 від 11.01.2013 року Білгород-Дністровської ОДПІ, винесене на підставі цього рішення ДПС в Одеській області, підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача в цій частині - задоволенню.

При вирішенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001621701 від 31.10.2012 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників у вигляді штрафних санкцій у розмірі 510,00 грн. судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно п. 121.1 ст. 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Представник відповідача - Білгород-Дністровської ОДПІ ОСОБА_3, яка безпосередньо проводила перевірку ФОП ОСОБА_1, у судовому засіданні зазначила, що під час проведення планової документальної виїзної перевірки позивачем не було надано до перевірки трудової угоди з найманим працівником - ОСОБА_5, яка працювала у позивача на посаді менеджера з продажу, та первинних документів, пов'язаних з нарахуванням та виплатою заробітної плати найманому працівнику за перевіряємий період, чим порушено п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України. У зв'язку з цим, нею відповідно до п.121.1 ст. 121 ПК України, яким передбачено відповідальність платника податків за вказане порушення, було здійснено нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій, розмір яких склав 510,00 грн.

Позивач в судовому засіданні не заперечував факту ненадання ним до перевірки зазначених первинних документів, а тому, на думку суду, висновок податкового органу про порушення позивачем зазначених вимог Податкового кодексу України та необхідність застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 510,00 грн. є обґрунтованим.

З цих підстав суд вважає податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001621701 від 31.10.2012 року, що прийняте на підставі вищезазначеного висновку податкового органу, таким, що відповідає вимогам законодавства, у зв'язку з чим адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 в частині позовних вимог про його скасування задоволенню не підлягає.

Також суд вважає обґрунтованим та правомірним податкове повідомлення-рішення Білгород-Дністровської ОДПІ від 31.10.2012 року № 0001611701, яким до ФОП ОСОБА_1 за порушення пп.267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України, застосовано штрафні санкції у сумі 840,00 грн., виходячи з наступного.

Білгород-Дністровською ОДПІ під час перевірки ФОП ОСОБА_1 було встановлено, що він у період з 01.01.2010 року по 30.03.2010 року та з 01.01.2012 року по 30.03.2012 року, у червні 2012 року здійснював підприємницьку діяльність з оптової та роздрібної торгівлі вугіллям у пункті продажу за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Вигода, вул.Елеваторна, яка відповідно до вимог ст.ст. 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» та пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України повинна здійснюватися за наявності торгового патенту. В порушення зазначених вимог податкового законодавства торговий патент ФОП ОСОБА_1 не придбавався, у зв'язку з чим, виходячи із вартості торгового патенту на здійснення підприємницької діяльності у вказаному пункті продажу, встановленого рішенням Вигодської сільської ради від 11.12.2008 року № 1509-V «Про встановлення ставок єдиного податку для фізичних осіб-підприємців, що діють на території с. Вигода Біляївського району Одеської області та вартості торгового патенту», а саме: 60 грн., до ФОП ОСОБА_1 відповідно до абз. 3 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» та пп. п. 125.1 ст. 125 ПК України, якими передбачено накладення штрафу за здійснення торгової діяльності без отримання торгового патенту у подвійному розмірі збору за весь період здійснення такої діяльності, але не менше подвійного його розміру за один місяць, було застосовано штраф у розмірі 840,00 грн. за здійснення торгівлі без торгового патенту у період з 01.01.2010 року по 30.03.2010 року, з 01.01.2012 року по 30.03.2012 року та у червні 2012 року.

При цьому суд не приймає до уваги посилання ФОП ОСОБА_1 та його представника в обґрунтування позовних вимог щодо скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення на те, що продаж вугілля у вищезазначеному пункті продажу позивач він повинен здійснювати за пільговим патентом, оскільки, як було встановлено під час судового розгляду справи, торговий патент позивачем взагалі не придбавався, а отже податковим органом обґрунтовано було притягнуто ФОП ОСОБА_1 до відповідальності за здійснення торгівельної діяльності без торгового патенту у вигляді штрафу у розмірі 840,00 грн.

Що стосується встановленого перевіркою порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у вигляді не застосування при здійсненні підприємницької діяльності реєстратора розрахункових операцій, за яке Білгород-Дністровською ОДПІ було застосовано до ФОП ОСОБА_1 штрафну санкцію у розмірі 1,00 грн., про що винесено податкове повідомлення-рішення № 0001601701 від 31.10.2012 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (в редакції Закону України від 01.06.2010 року № 1776-ІІІ) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Пунктом 1 ст. 17 цього Закону, зі змінами внесеними Податковим кодексом України, передбачено, що у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту, зокрема, непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції за таке порушення, вчинене вперше у розмірі 1 грн.

В судовому засіданні позивач зазначив, що він оскаржує зазначене податкове повідомлення-рішення з тих підстав, що він як особа, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, у своїй діяльності при здійсненні розрахункових операцій не повинен використовувати реєстратори розрахункових операцій. Разом з тим, з огляду на встановлення судом під час судового розгляду справи обов'язку ФОП ОСОБА_1 з жовтня 2009 року перейти на загальну систему оподаткування, суд вважає хибним таке твердження позивача та обґрунтованим висновок податкового органу про наявність у нього обов'язку здійснювати розрахункові операції при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій.

З цих підстав суд вважає податкове повідомлення-рішення відповідача № 0001601701 від 31.10.2012 року, що прийняте на підставі вищезазначеного висновку податкового органу, таким, що відповідає вимогам законодавства, у зв'язку з чим адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 в частині позовних вимог про його скасування задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що відповідачем - ДПС в Одеській області не було доведено правомірності на обґрунтованості рішення про результати розгляду первинної скарги від 08.012012 року № 12/0/10-2008 в частині збільшення ФОП ОСОБА_1: суми податкового зобов'язання з податку доходів фізичних осіб на 143 840,98 грн. та суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій з цього податку у розмірі 36 027,75 грн.; суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 104 394,04 грн. та суми застосованих фінансових санкцій з податку на додану вартість у розмірі 31 368,51 грн., а Білгород-Дністровською ОДПІ відповідно винесених на його підставі податкових повідомлень-рішень № 0000081701 від 11.01.2013 року та №0000101701 від 11.01.2013 року, а тому позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню.

Разом з тим, Білгород-Дністровською ОДПІ у судовому засіданні було доведено обґрунтованість висновків акту перевірки від 11.10.2012 року № 2520/17-01/НОМЕР_6 про допущення ФОП ОСОБА_1 порушень податкового законодавства, та правомірність винесених на підставі цих висновків оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 31.10.2012 року № 0001581701, № 0001571701, №0001611701, №0001621701, № 0001601701, а ДПС В Одеській області правомірність рішення про результати розгляду первинної скарги від 08.012012 року № 12/0/10-2008 в частині залишення в силі цих податкових повідомлень-рішень; позивачем належних та достатніх доказів їх незаконності надано не було, у зв'язку з чим адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в частині позовних вимог про їх скасування задоволенню не підлягає.

Також суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення Білгород-Дністровської ОДПІ №0001591701 від 31.10.2012 року про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкції у сумі 170,00 грн. за порушення п. 117.1 п. 177 Податкового кодексу України у вигляді не повідомлення податкового органу про зміну місцезнаходження, оскільки зазначене податкове повідомлення-рішення на час розгляду справи вже скасовано рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду повторної скарги № 6825/7/10-2415 від 21.03.2013 року.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 69-71, 86, 122, 158-163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської об'єднаної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби, Державної податкової служби Одеської області про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про результати розгляду первинної скарги - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби Одеської області про результати розгляду первинної скарги від 08.012012 року № 12/0/10-2008 в частині збільшення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1: суми податкового зобов'язання з податку доходів фізичних осіб на 143 840,98 грн. та суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій з цього податку у розмірі 36 027,75 грн.; суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 104 394,04 грн. та суми застосованих фінансових санкцій з податку на додану вартість у розмірі 31 368,51 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Білгород-Дністровської об'єднаної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби № 0000081701 від 11.01.2013 року та № 0000101701 від 11.01.2013 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на постанову, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 22 липня 2013 року.

Суддядпис/ Білостоцький О.В.