Постанова № 32762237, 18.07.2013, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/4025/13-a

категорія 11.5

18 липня 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чернової Г.В. ,

при секретарі - Лукач В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції, третя особа: ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, скасування постанов, зобов'язання повернути кошти,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати протиправними дії Відділу Державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції щодо винесення по виконавчому провадженню ВП № 26234967 постанови від 30.10.2012 року про стягнення з позивача витрат на проведення виконавчих дій в сумі 1670 грн., постанови від 21.01.2013 року про стягнення з боржника грошових коштів в сумі 1670 грн. та постанови від 07.02.2013 року про стягнення з боржника грошових коштів в сумі 560,00 грн. Також ОСОБА_1 просить зобов'язати виконавчу службу Житомирського РУЮ повернути йому із депозитного рахунку кошти, які були стягнуті з його пенсії. На думку позивача, дії державного виконавця по винесенню оскаржуваних постанов є протиправними, оскільки вони суперечать діючому законодавству, зокрема ст.ст. 11, 41 Закону України "Про виконавче провадження."

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, зазначив, що оскаржувані постанови були винесені відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" та державний виконавець діяв правомірно.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову. Пояснив, що рішенням апеляційного суду Житомирської області від 18 листопада 2010 року задоволено його позовні вимоги до ОСОБА_1 в частині усунення порушень в користуванні земельною ділянкою та зобов'язано звільнити водовідвідний канал, привести його в попередній стан, відповідно до існуючого плану. Зазначив, що у зв'язку з тим, що позивач протягом тривалого часу не виконував вказане рішення суду, він поніс матеріальні збитки, які були зараховані державним виконавцем на проведення виконавчих дій. Вказав, що ним було укладено договір на надання послуг екскаватора та були понесені затрати у розмірах 560,00 грн., 1120,00 грн. та 500,00 грн., про що свідчать прибуткові касові ордери №№ 15/10, 28/05/1, 21/11/1 на відповідні суми.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, трутьої особи, свідка, дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у відділі ДВС Житомирського РУЮ знаходився виконавчий лист № 2-1625, виданий 24.12.2010 року Житомирським районним судом, про зобов'язання ОСОБА_1 звільнити водовідвідний канал, привести його в попередній стан, відповідно до існуючого плану.

18 квітня 2011 року постановою відділу ДВС Житомирського РУЮ по вказаному виконавчому документу відкрите виконавче провадження ВП № 26234967 та надано боржнику термін добровільно виконати рішення суду до 24.04.2011 року ( а.с.9).

30.10.2012 року державним виконавцем винесено оскаржувану постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 1670,00 грн. ( а.с. 11).

31.10.2012 року відповідачем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, з посиланням на п.8 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" ( а.с. 10).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 21.01.2013 року винесено оскаржувану постанову про стягнення з боржника грошових коштів, а саме постановлено: "Утримання проводити щомісячно по 20% з пенсійного нарахування, починаючи з січня 2013 року і перерахувати на депозитний рахунок відділу ДВС Житомирського РУЮ в сумі 1670,00 грн."

Також 07.02.2013 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника грошових коштів, а саме постановлено: "Утримання проводити щомісячно по 20% з пенсійного нарахування, починаючи з лютого 2013 року і перерахувати на депозитний рахунок відділу ДВС Житомирського РУЮ в сумі 560,00 грн."

Визначення умов і порядку виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку встановлено Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999, № 606-XIV (далі - Закон №606).

Відповідно до ч. 2 ст.11 Закону №606 державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Зі змісту оскаржуваної постанови від 30.10.2012 року про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, видно, що державний виконавець при їх винесенні керувався ст. 41 Закону №606.

Так ст. 41 Закону №606, передбачено, що витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Кошти виконавчого провадження складаються з:

авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;

стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій;

інших надходжень, що не суперечать законодавству.

До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату:

перевезення, зберігання і реалізації майна боржника;

послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій;

поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум;

проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;

розміщення оголошення в засобах масової інформації;

виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень;

інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Також пп. 4.15.1 п. 4.15 р. 4 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року №74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 р. за N 865/4158, передбачено, що витратами, пов'язаними з проведенням виконавчих дій, є витрати на організацію й проведення виконавчих дій.

До витрат на проведення виконавчих дій належать кошти, витрачені на: перевезення, зберігання й реалізацію майна боржника; оплату праці експертів, перекладачів та інших осіб, залучених у встановленому порядку до провадження виконавчих дій; поштовий переказ стягувачеві стягнутих аліментних сум; розшук боржника, його майна або розшук дитини; оголошення в засобах масової інформації; інші необхідні витрати для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

До інших витрат на організацію виконавчих дій належать витрати на виплату винагороди державним виконавцям відповідно до статті 47 Закону; придбання службових житлових приміщень; придбання службових приміщень; страхування державних виконавців; забезпечення державних виконавців форменим одягом; матеріально-технічне забезпечення діяльності служби, у тому числі: придбання канцелярських та господарських товарів; підписка або передплата періодичних, довідкових та інформаційних видань; придбання предметів, матеріалів, обладнання та інвентарю; витрати транспортних послуг, утримання транспортних засобів та оренда транспортних засобів, у тому числі грошова компенсація за використання державними виконавцями власного автотранспорту; оренда приміщень; ремонт та обслуговування оргтехніки; поштові витрати та витрати на послуги зв'язку, модему, Інтернету; витрати на установку телефонів, модемного зв'язку та охоронної сигналізації; витрати на охорону та охоронну сигналізацію; поліграфічні витрати; витрати на проведення семінарів; витрати на відрядження та проїзд державних виконавців, у тому числі на придбання проїзних документів; витрати на оплату комунальних послуг та енергоносіїв; придбання основних засобів та програм; витрати на Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень; поточний та капітальний ремонт приміщень; витрати на привід боржників до органів державної виконавчої служби, у тому числі інші витрати в разі застосування державним виконавцем приводу боржників через органи Міністерства внутрішніх справ України; інші витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій.

Разом з тим пп.4.15.2 п. 4.15 р. 4 Інструкції №74/5, про суми витрат на проведення виконавчих дій державний виконавець складає акт про витрати на проведення виконавчих дій (додаток 35), в якому зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій, а також документи, якими вони підтверджуються, з доданням копій таких документів.

Про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій державний виконавець зобов'язаний винести постанову, яка разом з актом про витрати на проведення виконавчих дій затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби (додаток 3).

Статтею 42 Закону №606 передбачено порядок авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій. З метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом. Після завершення виконавчого провадження авансовий внесок повністю повертається стягувачу, якщо інше не передбачено цим Законом.

Аналогічну норму містить пп.4.18.1 п. 4.18 р.4 Інструкції №74/5.

Встановлено, що стягувачем по вказаному виконавчому провадженню являється ОСОБА_2. Останнім було укладено договір з ПП ОСОБА_3 на надання послуг екскаватора, та відповідно до квитанцій до прибуткових касових ордерів №№ 15/10, 28/05/1, 21/11/1 стягувачем були понесені затрати відповідно у розмірах 560,00 грн., 1120,00 грн. та 500,00 грн.

Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, державний виконавець в оскаржуваній постанові від 30.10.2012 року про стягнення 1670 грн. відніс до коштів виконавчого провадження авансові внески стягувача на організацію та проведення виконавчих дій по експлуатації стягувачем екскаватора у розмірі 1620 грн. та 50 грн. інших виконавчих витрат.

Проте, аналізуючи встановлені судом обставини справи та норми чинного законодавства, суд вбачає, що кошти, витрачені за надані послуги екскаватора, не можуть бути віднесені до витрат виконавчого провадження, оскільки не дотримано процедуру внесення стягувачем авансових платежів у відповідності до ст. 42 Закону №606.

Крім того, зазначена постанова не була надіслана у строк, передбачений ч.5 ст. 41 Закону №606; та не дотримані вимоги чинного законодавства в частині складання державним виконавцем акту про суми витрат на проведення виконавчих дій, в якому повинні зазначатися перелік та суми витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій, а також документи, якими вони підтверджуються, з доданням копій таких документів.

В судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_3, який надавав стягувачу по виконавчому провадженні ОСОБА_2 в оренду техніку для виконання земляних робіт. Свідок пояснив, що дійсно ним був заключений договір з ОСОБА_2 на надання зазначених послуг. Виконати в договорі роботи не було можливості, проте замовником була здійснена оплата відповідно до договору.

Що стосується інших оскаржуваних постанов від 21.02.2013 року про стягнення грошових коштів у сумі 560,00 грн. та 07.02.2013 року про стягнення грошових коштів в сумі 560 грн., то судом зазначається наступне.

Як було встановлено, вказані постанови були винесені відповідачем після завершення виконавчого провадження, а саме: винесення постанови від 31.10.2012 року про закінчення виконавчого провадження 26234967.

Відповідно до п.п.3.13.2 п. 3.13 Розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджена Наказом Міністерства юстиції 02.04.2012 року, № 512/5 у разі якщо виконавче провадження було завершено, а витрати на організацію та проведення виконавчих дій не були стягнуті, постанова про стягнення витрат на організацію та проведення виконавчих дій виділяється в окреме провадження в порядку, передбаченому підпунктом 3.7.4 пункту 3.7 цього розділу.

Разом з тим, підпунктом 3.7.4 пункту 3.7 Розділу 3 зазначеної Інструкції передбачено, що у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 5, 8, 9, 11 - 13 частини першої статті 49 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа) зазначає про виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме провадження та не пізніше наступного робочого дня після завершення такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, про що виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Строк для самостійного виконання боржнику в такому випадку не надається.

З таких підстав вбачається, що відповідачем, неправомірно винесено постанову від 21.02.2013 року про стягнення з боржника грошових коштів у розмірі 1670 грн.

Крім того, в оскаржуваній постанові від 07.02.2013 року міститься посилання, що 07.02.2013 року винесено постанову про стягнення витрат на проведення виконавчих дій, проте, така постанова відсутня в матеріалах справи. Щодо відсутності такої постанови у матеріалах виконавчого провадження відповідачем не заперечувалось.

Також п.п.3.13.3 п. 3.13, п. 3.14 зазначеного розділу Інструкції передбачено, що використання витрат на проведення виконавчих дій, стягнутих з боржника, здійснюється відповідно до письмового розпорядження державного виконавця, яким витрати на проведення виконавчих дій перераховуються з депозитного рахунку на спеціальний реєстраційний рахунок для обліку коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами, відкритими на ім'я Державної виконавчої служби України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі в органах Державної казначейської служби України. Використання витрат на проведення виконавчих дій здійснюється відповідно до кошторисів, затверджених в установленому порядку.

Авансові внески для здійснення необхідних витрат на забезпечення провадження виконавчих дій або для покриття їх частини можуть бути зроблені стягувачем шляхом перерахування цих коштів безпосередньо на відповідний рахунок органу ДВС. Суму коштів, яку необхідно внести на відповідний рахунок органу ДВС, стягувач визначає за погодженням з державним виконавцем з урахуванням необхідних витрат для проведення робіт.

У разі завершення виконавчого провадження державний виконавець готує звіт про використання авансового внеску, в якому наводить перелік витрат, які було здійснено за рахунок авансового внеску, із зазначенням сум коштів, які було сплачено на фінансування кожної з витрат. До звіту додаються копії платіжних документів, що підтверджують сплату відповідних коштів.

Таким чином, державним виконавцем не дотримані вимоги чинного законодавства при винесенні оскаржуваних постанов. Водночас, відповідач не зміг пояснити на підставі якої норми Закону чи іншого нормативного акту він керувався, виносячи зазначені постанови та, всупереч ст. 71 КАС України, не надав обґрунтованих пояснень, щодо стягнення з боржника грошових коштів, та з чого складаються такі кошти, не надав акту, в якому повинні зазначатися перелік та суми витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій, а також документи, якими вони підтверджуються, з доданням копій таких документів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст. 71 КАС України), за згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В судовому засіданні представником відповідача не доведено, а судом не встановлено, що оскаржувані постанови винесені відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" в частині додержання строків та порядку їх винесення, тому на думку суду позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню в частині визнання дій державного виконавця протиправними та скасування постанов.

Що стосується вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача повернути ОСОБА_1 із депозитного рахунку кошти, які були стягнуті з його пенсії, то її суд вважає безпідставною, оскільки чинним законодавством не передбачено процедури повернення вказаних коштів в судовому порядку.

Керуючись Законом України "Про виконавче провадження", ст.ст. 158-163, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов задовільнити частково.

Визнати протиправними дії відділу державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції від 30.10.2012року ВП № 26234967.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції від 21012013року №ЄДРВП 26234967.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції від 07.02.2013 року № ЄДРВП 26234967.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Г.В. Чернова

Повний текст постанови виготовлено: 23 липня 2013 р.