Рішення № 32761780, 08.04.2013, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

права № 0538/3186/2012

Провадження № 2/265/40/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2013 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді - Вайновського А. М., за участю секретаря Григор А.Г., представника позивача Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" в особі Шишелової Наталії Валеріївни, представника відповідача в особі ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі Донецької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про визнання кредитного договору частково нікчемним та визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2012 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (надалі ПАТ КБ "Приватбанк") звернувся до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області із позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 24276,83 гривень. Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що 26 червня 2006 року з відповідачкою було укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_4 отримала кредитні кошти у розмірі 5000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідачка за вказаним договором взяті на себе зобов'язання не виконувала у зв'язку з чим станом на 31 січня 2012 року утворилась заборгованість у загальній сумі 24276,83 гривні, яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 7981,05 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 14663,55 гривень, штрафу (фіксована частина) у сумі 500 гривень та штрафу (процентна ставка) у розмірі 1132,23 гривні. У зв'язку з наведеними обставинами на підставі ст.526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України просили суд задовольнити позовні вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" стягнувши на їх користь з відповідача 24276,83 гривень, а також судові витрати понесені позивачем.

Не визнаючи позовні вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" відповідач ОСОБА_4 звернулась до позивача із зустрічним позовом про визнання кредитного договору частково недійсним. Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги зазначила, що дійсно 26 червня 2006 року вона уклала договір з позивачем, отримала суму кредитного ліміту у розмірі 5000 гривень, базова відсоткова ставка дорівнювала 3% на місяцю із розрахунку 360 днів на рік, строк дії кредитного ліміту дорівнював строку дії картки, також було визначено порядок погашення заборгованості - щомісячні платежі у розмірі 7% від суми заборгованості шляхом внесення коштів на картку. При цьому з Умовами надання банківських послуг та Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку вона ознайомлена не була, в заяві наданій на адресу позивача щодо отримання кредиту міститься відмітка про її ознайомлення з вказаними правилами, тарифами та умовами але на цю відмітку вона не звернула уваги бо вона надрукована меншим шрифтом ніж вся заява. Відповідно до положень ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" просила визнати такі положення несправедливими оскільки вона не мала реальної можливості ознайомитися до укладання договору з усіма умовами кредитування. Крім того, вважає умови кредитного договору про застосування процентної ставки в розмірі 72% до простроченої заборгованості також несправедливим, оскільки в протиріччя принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. З огляду на викладене вважала, що при укладенні кредитного договору був порушений принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач, а тому просила задовольнити її позов. У зв'язку з наведеними обставинами просила суд визнати умови кредитного договору від 26 червня 2006 року, які викладені в Умовах надання банківських послуг (надалі Умови), Правилах користування платіжною карткою та Тарифами банку частково недійсними (несправедливими), а саме: надання банком овердрафту (п.2 Умов); право банка змінювати розмір кредитного ліміту, на власний розсуд без повідомлення клієнта (п.5.3 Умов); положення щодо накладання штрафу у розмірі 500 гривень + 5% від суми позову (п.8.6.Умов); умови щодо автоматичного продовження дії кредитного договору (п.9.12 Умов); умови застосування відсоткової ставки у розмірі 72%; та встановлені договором строки позовної давнини за обов'язками та вимогами що випливають з умов кредитного договору.

В подальшому зустрічні позовні вимоги з боку ОСОБА_4 було змінено, вимоги про визнання недійсними п.2, п.9.12 Умов, та встановлених договором строків позовної давнини за обов'язками та вимогами, що випливають з умов кредитного договору залишені позивачем без розгляду. В остаточній редакції просила суд визнати нікчемними положення Умов та правил надання банківських послуг в частині надання права банку будь-коли змінювати кредитний ліміт, без повідомлення клієнта (п.3.2, п.5.3 Умов); пункт 8.6 Умов в частині нарахування штрафу у розмірі 500 гривень + 5% від суми позову; Визнати нікчемними положення, що містяться в Тарифах об умовах кредитування з використанням платіжної картки: встановлену у 200% плату за несвоєчасне погашення кредитного ліміту; пеню за несвоєчасне погашення заборгованості; штраф за порушення строків платежів за будь-яким грошовим зобов'язанням у розмірі 500 гривень + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту; визнати нікчемними зміни суми кредитного ліміту за договором з 5000 гривень до 7981,05 гривень; визнати нікчемними зміни строку дії кредитного договору до 31 січня 2012 року; визнати протиправними нарахування відсотків за користування кредитом виходячи з 72% річних; визнати протиправним нарахування відсотків за період з 01 липня 2006 року по 31 січня 2012 року виходячи з 36% відсотків річних; визнати протиправними дії щодо нарахування відсотків га суму більшу ніж 5000 гривень, виходячи з 36% річних.

Представник позивача ПАТ КБ "Приватбанк" в особі Шишелової Н.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити, у задоволенні зустрічного позову просила відмовити повністю. В обґрунтування позовних вимог надала пояснення аналогічні тим що викладені письмово у позовній заяві, крім того зазначила, що позивачка підписуючи заяву (договір) на отримання кредиту була ознайомлена з Умовами надання банківських послуг та Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку про що міститься відповідна власноруч зроблена відмітка, таким чином посилання відповідача про не ознайомлення з цими положеннями є неспроможними бо ґрунтуються виключно на власних поясненнях, а тому підстав для визнання положень договору недійсними у зв'язку з несправедливістю на її думку у суду немає. Усі положення договору не несуть протиріч з положеннями діючого законодавства у тому числі Закону України "Про захист прав споживачів".

Відповідач ОСОБА_4 до судового засідання не з'явилась, на адресу суду надала клопотання про розгляд справи за її відсутності у присутності представника ОСОБА_3, останній у судовому засіданні надав суду пояснення аналогічні тим, що викладені письмово у зустрічному позові.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд, у відповідності з вимогами ст.212 ЦПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно положень ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до положень ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору так, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно положень ч.1 ст.628 та ч.1 ст.629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із заяви відповідача ОСОБА_4 Від 26 червня 2006 року (з додатками ) вбачається, що остання отримала кредитний ліміт у сумі 5000 гривень на строк 24 місяці, за умовами сплати відсотків за його користування у розмірі 3% у місяць із розрахунку 360 днів у році (а.с. 6-8, 66-67, 71).

У судовому засіданні відповідач не заперечував проти того, що 26 червня 2006 року між ним та позивачем по справі було укладено кредитний договір з лімітом 5000 гривень.

За таких обставин суд вважає що сторони по справі 26 червня 2006 року у відповідності з вимогами ст.207, ст.626-629, 638 ЦК України уклали кредитний договір, в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору щодо умов про предмет договору.

Відповідно ст.1054, ст.1048 ЦК України за кредитним договором банк (кредитор) зобов'язується передати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і умовах передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки. Кредитор має право на отримання з позичальника відсотків на суму позики, якщо інше не встановлене договором або законом. Розмір і порядок отримання відсотків встановлюється договором.

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України. Зобов'язання підлягає виконанню у встановлений договором строк.

Текст договору, Умов надання банківських послуг та Тарифів банку викладений чітко, шрифтом, який не є відмінним від інших складових, утруднення в ознайомленні із їх змістом відсутні.

Відповідно до п.1 Умов і правил надання банківських послуг (надалі Умови і правила) договір складається із заяви, пам'ятки клієнта, умов і правил надання банківських послуг, тарифів.

Відповідно до п.3.1 Умов і правил для надання послуг банк відкриває Клієнтку картрахунок, видає клієнту картки, їх вид та строк дії визначений у заяві і у пам'ятці клієнта, підписанням якого Клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг.

Факт отримання картки, пін-коду до неї, нарахування кредитного ліміту у сумі 5000 гривень, визнаний відповідачем.

Відповідно до п.3.4 Умов і правил Клієнт чи його довірена особа використовують платіжні картки у розмірі Платіжного ліміту відповідного картрахунку, як засіб для безготівкових розрахунків за товари (послуги), для перерахування коштів на с Картрахунків на рахунки інших осіб, а також як засіб для отримання готівкових коштів у касах банків, фінансових закладів, через банкомати, і здійснення інших операцій, передбачених угодами сторін чи законодавством України.

Пунктом 9.12 Умов і правил передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання, а якщо жодна із сторін не повідомить іншу про припинення договору, він автоматично продовжується на той же строк.

Згідно із ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Статтею 212 ЦК України встановлено, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Статтею 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", встановлено, що комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях.

Тарифами про умови кредитування із використанням платіжної картки (надалі - Тарифи), які є складовою укладеного договору про надання банківських послуг, встановлено тип платіжної картки «Visa» із відновлювальною кредитною лінією. Пільговий період складає 30 днів за кожною тратою, нарахування відсотків у цей період відбувається за ставкою 0,01% річних. Базова процентна ставка, яка нараховується на залишок непростроченої заборгованості із розрахунку 360 днів у році, становить 3%. Плата за несвоєчасне погашення кредитного ліміту становить 200 % діючої ставки за кредитним лімітом. Розмір обов'язкового щомісячного платежу, включаючи плату за використання кредитних коштів у звітному періоді, становить 7% від заборгованості, але не менше 50,00 гривень і не більше залишку заборгованості, який має вноситись до 25 числа місяця, наступного за звітнім (а.с.66).

Крім того, Тарифами передбачено обов'язок позичальника сплачувати на користь банку штраф у сумі 500,00 гривень + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених відсотків і комісій, у випадку порушення строків платежів більш ніж на 30 днів.

Згідно наданого представником позивача розрахунку кредитна заборгованість з боку ОСОБА_4 не погашена і становить станом на 31 січня 2012 року - 24276,83 гривень, складається: з заборгованості за кредитом у розмірі 7981,05 гривень, заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 14663,55 гривень, штрафу (фіксована частина) у сумі 500 гривень та штрафу (процентна ставка) у розмірі 1132,23 гривні (а.с.9-11). Крім того, представником відповідача на адресу суду надано та досліджено у судовому засіданні роздруківку руху грошових коштів за кредитним рахунком відповідача (а.с.105-126) з яких також вбачається наявність користування кредитними коштами та послідовність всіх операцій з картковим рахунком ОСОБА_4 у зв'язку з чим, у суду відсутні підстави вважати надані документи такими, що не відповідають дійсності та містять в собі неповні та/або викривлені відомості щодо погашення заборгованості.

Таким чином, суд встановивши факт неналежного виконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором - заяви ОСОБА_4 від 26 червня 2006 року, враховуючи умови договору та положення ст.554 ЦК України вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" у повному обсязі та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.

Згідно із ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 ст. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до положень ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити нормам Цивільного кодексу, актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вимагаючи визнати нікчемними окремих його положення, на ОСОБА_4, як на позивача за зустрічним позовом, відповідно до ст.60 ЦПК України покладено обов'язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Судом встановлено, що договір на вимогу Закону було укладено у письмовій формі, на момент укладення договору сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, що підтверджено власноручними підписами сторін, договором передбачено та погоджено усі необхідні для даного виду договорів та істотні умови, правочин був спрямований на настання реальних правових наслідків, а отже підстави для визнання його нікчемним в розумінні ст.215 ЦК України відсутні і ОСОБА_4 в ході судового розгляду справи наявності таких підстав не доведено.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог щодо визнання протиправним: нарахування відсотків за користування кредитом виходячи з 72% річних; нарахування відсотків за період з 01 липня 2006 року по 31 січня 2012 року виходячи з 36% відсотків річних; нарахування відсотків на суму більшу ніж 5000 гривень, виходячи з 36% річних суд виходить з того, що зазначені вимоги ОСОБА_4 невід'ємно пов'язані з визнанням цих самих положень договору нікчемними, а тому суд відмовивши у задоволенні позовних вимог щодо визнання окремих положень договору нікчемними не знаходить підстав для задоволення вимог щодо визнання дій протиправними. Крім того, зазначені вимоги на думку суду не відповідають положенням цивільного процесуального законодавства України, оскільки фактично позбавляють сторону надавати суду свої міркування щодо обчислення, нарахування сум, що підлягають стягненню.

У відповідності з положеннями ст.ст.79, 88 ЦПК України суд стягує з відповідача ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" понесені ним при зверненні до суду та документально підтверджені витрати з оплати судового збору у сумі 242, 77 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІІНПП НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (юридична адреса: місто Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, будинок №50, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором від 26 червня 2006 року, що утворилась станом на 31 січня 2012 року у розмірі 24276 (двадцять чотири тисячі двісті сімдесят шість) гривні 83 копійок, з яких заборгованість за кредитом - 7981 гривень 05 копійок, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 14663 гривні 55 копійок та штраф у розмірі 11632 гривні 23 копійки

Стягнути з ОСОБА_4 (ІІНПП НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (юридична адреса: місто Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, будинок №50, код ЄДРПОУ 14360570) в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 242 (двісті сорок дві) гривні 77 копійок.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про визнання договору нікчемним - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя.

Суддя____