Ухвала суду № 32761688, 22.01.2013, Хрустальний міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Краснолуцький міський суд Луганської області)

Справа № 1211/4195/2012

Провадження № 2/413/43/13

У Х В А Л А

18.01.2013 м. Красний Луч

Краснолуцький міський суд Луганської області у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

при секретарі: Несмашній Т. О. Костенко О. С. ,

за участю представника позивача: голови правління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житлово-експлуатаційне об'єднання" Солдатченко С. В. ,

за участю представника позивача за довіреністю: юрисконсульта об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житлово-експлуатаційне об'єднання" Бортнюк А. М. ,

за участю представника позивача за довіреністю: адвоката ОСОБА_3 ,

за участю відповідача: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Красний Луч Луганської області цивільну справу за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житлово-експлуатаційне об'єднання" до ОСОБА_4 про зобов'язання укласти договір та стягнення заборгованості на утримання будинку та прибудинкової території, -

В С Т А Н О В И В :

13.09.2011 року голова правління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житлово-експлуатаційне об'єднання" Солдатченко С. В. звернувся до Краснолуцького міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_4 про зобов'язання укласти договір та стягнення заборгованості на утримання будинку та прибудинкової території та просив: 1. Зобов'язати Відповідача -ОСОБА_4 укласти з Позивачем -Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Житлово-експлуатаційним об'єднанням" Договір по оплаті послуг по утриманню будинку та прибудинкової території. 2. Стягнути з Відповідача -ОСОБА_4 на користь Позивача -Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житлово-експлуатаційне об'єднання" (р/р № 26007301388 філіал "Краснолуцького відділення 3115 Ощадбанк" МФО 364133 код 02786281) - заборгованість по утриманню будинку та прибудинкової території -17611 грн. 80 коп. ; - пеню за прострочення своєчасної оплати -28438 грн. 40 коп. ; - суму інфляції на період з 1.07.2008 року по 1.07.2011 року -2815 грн. 21 коп. , що загалом складає 48865 грн. 41 коп. (сорок вісім тисяч вісімсот шістдесят п'ять гривень 41 коп. ) , а також витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу у розмірі 30 (тридцять) грн. 00 коп. . Додаток: 1. Копія позовної заяви. 2. Копія Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи. 3. Довідка з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. 4. Копія протоколу № 1 від 6 травня 2006року про обрання Солдатченко С. В. Головою правління ОСББ "ЖЕО" . 5. Копія рішення Краснолуцької міської ради "Про звільнення підприємств від сплати держмита при подачі позовних заяв в суд" № 42 від 28 грудня 2010 року. 6. Розрахунок заборгованості та пені. 7. Розрахунок суми інфляції боргу. 8. Копія протоколу № 2 загальних зборів власників квартир і нежилих приміщень будинку № 34 мікрорайон 1 від 28 липня 2008 року. 9. Відповідь БТІ № 259/2 від 04.02.2009 року. 10. Лист ОСББ "ЖЕО" № 108 від 13.05.2009 року. 11. Копія поштового реєстру та фіскального чеку по оплаті послуг пошти від 13.05.2009 року. 12. Лист ОСОБА_4 від 27.05.2009 року. 13. Лист ОСББ "ЖЕО" № 64 від 14.01.2011 року. 14. Копія поштового реєстру та фіскального чеку по оплаті послуг пошти від 14.01.2011 року. 15. Лист ОСББ "ЖЕО" № 240 від 15.04.2011 року. 16. Претензія № 241 від 15.04.2011 року. 17. Копія поштового реєстру та фіскального чеку по оплаті послуг пошти від 15.04.2011 року. 18. Копія листа ОСББ "ЖЕО" № 304 від 09.06.2011 року. 19. Копія листа ОСОБА_4 від 29.06.2011 року. 20. Копія Рішення виконкому № 346 від 24.07.2008 року. 21. Копія Рішення Краснолуцької міської Ради № 6 від 17 грудня 2008 року. 22. Платіжне доручення про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення. Голова Правління ОСББ "ЖЕО" , підпис, С. В. Солдатченко, відбиток печатки (вхідний № 26938/11-вх від 13.09.2011 року) (а. с. 2 -5) .

25.01.2012 року голова правління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житлово-експлуатаційне об'єднання" Солдатченко С. В. надав до канцелярії Краснолуцького міського суду Луганської області уточнену позовну заяву про зобов'язання укласти договір та стягнення заборгованості на утримання будинку та прибудинкової території та просив: 1. Зобов'язати Відповідача -ОСОБА_4 укласти з Позивачем -Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Житлово-експлуатаційним об'єднанням" Договір по оплаті послуг по утриманню будинку та прибудинкової території. 2. Стягнути з Відповідача -ОСОБА_4 на користь Позивача -Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житлово-експлуатаційне об'єднання" (р/р № 26007301388 філіал "Краснолуцького відділення 3115 Ощадбанк" МФО 364133 код 02786281) : - заборгованість по утриманню будинку та прибудинкової території -19911,12 грн. коп. ; - пеню за прострочення своєчасної оплати -36635,13 грн. ; - суму інфляції на період з 1.07.2008 року по 1.07.2011 року -2815 грн. 21 коп. , що загалом складає 59361 грн. 46 коп. (п'ятдесят дев'ять тисяч триста шістдесят одна гривня 46 коп. ) , а також витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу у розмірі 30 (тридцять) грн. 00 коп. . 3. 3. Стягнути з Відповідача -ОСОБА_4 на користь Позивача -Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житлово-експлуатаційне об'єднання" (р/р № 26007301388 філіал "Краснолуцького відділення 3115 Ощадбанк" МФО 364133 код 02786281) витрати на правову допомогу в сумі: 4886,54 грн. . Додаток: 1. Копія уточненої позовної заяви. 2. Копія рішення виконкому Краснолуцької міської Ради № 435 від 27.10.2011 року. 3. Документальне підтвердження витрат на правову допомогу. Голова Правління ОСББ "ЖЕО" , підпис, С. В. Солдатченко (вхідний № 1225/12-вх від 25.01.2012 року) (а. с. 109 -112) .

У судовому засіданні представник позивача за довіреністю -юрисконсульт об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житлово-експлуатаційне об'єднання" Бортнюк Антон Миколайович позовні вимоги об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житлово-експлуатаційне об'єднання" підтримав з урахуванням уточнень, дав пояснення аналогічні, викладеним в первісній позовній заяві та в уточненій позовній заяві та просив задовольнити позов у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача за довіреністю -адвокат ОСОБА_3 позовні вимоги об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житлово-експлуатаційне об'єднання" підтримав з урахуванням уточнень, дав пояснення аналогічні, викладеним в первісній позовній заяві та в уточненій позовній заяві та просив задовольнити позов у повному обсязі.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 заперечував проти задоволення позову об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житлово-експлуатаційне об'єднання" до нього про зобов'язання укласти договір та стягнення заборгованості на утримання будинку та прибудинкової території, просив відмовити у його задоволенні, а справу закрити.

Вислухавши пояснення представника позивача за довіреністю -юрисконсульта об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житлово-експлуатаційне об'єднання" Бортнюк Антона Миколайовича, пояснення представника позивача за довіреністю -адвоката ОСОБА_3, пояснення відповідача ОСОБА_4, дослідивши та перевіривши письмові докази справи, встановивши такі юридичні факти та відповідні їм правовідносини, суд дійшов до наступного висновку.

Із аналізу чинного конституційного, цивільного, цивільно-процесуального, житлового законодавства, з урахуванням рекомендацій, роз'яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, з урахуванням рекомендацій, роз'яснень і правових позицій Верховного Суду України вбачається наступне.

Із змісту ч. 2 ст. 19 Конституції України вбачається, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Згідно ч. 1 ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Із змісту п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України вбачається, що основними засадами судочинства є обов'язковість рішень суду.

Згідно абз. 12 ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно ч. 8 ст. 8 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону) , а за відсутності такого -суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права) . Дана норма допускає застосування при вирішенні справи аналогії закону і аналогії права. Аналогія закону і аналогія права є способами подолання прогалин у праві. Прогалина у праві має місце, коли певні суспільні відносини, які належать до сфери правового регулювання, або не врегульовані взагалі, або врегульовані неповно. Прогалини можуть мати місце внаслідок неможливості передбачити та врегулювати всі процесуальні відносини. Прикладами прогалин в цивільному процесуальному праві є порядок тимчасового вилучення доказів для дослідження судом (ст. 93 ЦПК України) , порядок проведення одночасного допиту свідків для з'ясування причин розходжень у їхніх показаннях (ч. 12 ст. 180 ЦПК України) . Аналогія закону -це поширення судом на відносини, не врегульовані правом, конкретних правових норм, що регулюють подібні відносини. При цьому суд може допустити застосування аналогії закону, якщо: 1) процесуальні відносини не врегульовані законом; 2) є законодавство, що регулює подібні відносини; 3) подібне законодавство не суперечить сутності відносин, до яких застосовується аналогія. У разі неможливості застосування аналогії закону, суд може застосувати аналогію права, тобто поширити на ці відносини загальні засади законодавства, тобто його принципи. Так, відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність. У рішенні суд повинен обґрунтувати застосування аналогії.

Згідно ч. 9 ст. 8 ЦПК України забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Згідно ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, -і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження. Із змісту даної норми вбачається, що усі справи, що підпадають під цивільну юрисдикцію суду, розглядаються ним за певними правилами. Судовий захист прав, свобод та інтересів осіб відбувається у формі судочинства, оскільки учасники цивільної справи повинні діяти в установленому законом порядку. Цивільне судочинство -це врегульований нормами цивільного процесуального права порядок розгляду і вирішення цивільних справ. Суди розглядають різноманітні цивільні справи, що мають суттєві правові відмінності. Певний порядок, який застосовується для розгляду і вирішення одних цивільних справ, не може повною мірою використовуватися для провадження щодо інших. Оскільки правова природа цивільних справ значно впливає на порядок їх розгляду по першій інстанції, законом передбачено три види цивільного судочинства: позовне провадження, наказне провадження та окреме провадження. Вони відрізняються між собою за категоріями справ, що розглядаються у їх порядку, підставами відкриття провадження, суб'єктами, процедурою тощо. Таким чином, вид цивільного судочинства -це порядок порушення, розгляду і вирішення певної категорії цивільних справ. Основним і найбільш поширеним видом цивільного судочинства є позовне провадження. Його правила найбільш детально визначені у цивільному процесуальному законодавстві та є загальними, тобто вони застосовуються для розгляду і вирішення всіх цивільних справ, проте із урахуванням встановлених законом винятків та особливостей окремого і наказного проваджень. Позовне провадження характеризується наявністю матеріально-правового спору між двома сторонами з протилежними інтересами -позивачем і відповідачем. Вимоги щодо розв'язання такого спору закріплюються у позовній заяві, яка є підставою для відкриття провадження у цивільній справі цього виду судочинства. У позовному провадженні найбільш повно дістає вираження один із основних принципів цивільного процесу -принцип змагальності. При розгляді цивільної справи у такому порядку можуть брати участь сторони і треті особи. Під цивільну юрисдикцію суду підпадають також справи, які не пов'язані з вирішенням матеріально-правового спору. Наказне та окреме провадження ще називають непозовними видами цивільного судочинства. Відсутність спору про право -це характерна риса наказного та окремого проваджень.

Згідно ч. 2 ст. 26 ЦПК України у справах наказного та окремого провадження особами, які беруть участь у справі, є заявники, інші заінтересовані особи, їхні представники.

Із змісту п. 3 ч. 1 ст. 96 ЦПК України вбачається, що судовий наказ може бути видано, у разі якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Із змісту п. 2 ч. 3 ст. 100 ЦПК України вбачається, що суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, у разі якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право.

Згідно ч. 5 ст. 100 ЦПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, то суд відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу. Законодавець у ч. 5 ст. 100 ЦПК України закріпив правило, запропоноване в Узагальненні Верховного Суду України, з приводу того, що у випадку, коли частина вимог заявника, викладених у заяві про видачу судового наказу, може бути предметом розгляду в наказному провадженні, а частина -ні, застосування відповідно до ч. 8 ст. 8 ЦПК аналогії закону щодо часткового задоволення позову (п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України) є найбільш виправданим. Тому в такій ситуації суд має постановити два процесуальних документи: ухвалу про відмову в відкритті наказного провадження в частині тих вимог, що не передбачені статтями 95, 96 ЦПК України; видати наказ стосовно тих вимог, які передбачені названими статтями. Якщо вимоги, викладені в заяві про видачу судового наказу, неможливо розмежувати, суд має відмовити у відкритті наказного провадження на підставі ст. 100 ЦПК України.

Згідно ч. 3 ст. 118 ЦПК України позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.

Згідно ч. 6 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви, що подається у випадках, визначених частиною третьою статті 118 цього Кодексу, мають бути додані копії ухвали про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу або ухвали про скасування судового наказу.

Із змісту п. 6 ч. 3 ст. 121 ЦПК України вбачається, що заява повертається у випадках, коли заява подана без дотримання порядку, визначеного частиною третьою статті 118 цього Кодексу.

Із змісту п. 8 ч. 1 ст. 207 ЦПК України вбачається, що суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу. Із змісту даної норми вбачається, що ЦПК України надає суду право залишати заяви без розгляду (відмовляти в прийнятті заяви) в справах наказного провадження у разі встановлення наявності спору про право, який розглядається в порядку позовного провадження (ч. 3 ст. 118 ЦПК України) і не передбачає такої можливості, якщо для розгляду в позовному провадженні подано заяву, що підлягає розгляду в порядку наказного провадження (п. 3 ч. 1 ст. 96 ЦПК України) . В останньому випадку суд залишає її без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Із змісту абз. абз. 4 -6 ч. 4 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" вбачається, що єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується: обов'язковістю для всіх судів правил судочинства, визначених законом; забезпеченням Верховним Судом України однакового застосування судами (судом) касаційної інстанції норм матеріального права; обов'язковістю виконання на території України судових рішень.

Крім того, суд вважає за доцільне, можливе та необхідне взяти до уваги лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Щодо роз'яснення окремих аспектів видачі судових наказів про стягнення заборгованості по оплаті комунальних послуг" № 6-27/0/9-12 від 03.05.2012 року, із змісту якого вбачається, що питання застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулює наказне провадження, значною мірою висвітлено у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження" № 14 від 23.12.2011 року (далі -Постанова) , якою роз'яснено питання застосування розділу II Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України) . Відповідно до пункту 13 Постанови, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення (пункт 3 частини першої статті 96 ЦПК України) , судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання цих послуг. Згідно з пунктом 9 Постанови відсутність документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника, документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права, або документів, що підтверджують виникнення права вимоги, вказує на наявність спору про право. Відтак, нормами ЦПК України, які регулюють наказне провадження, немає прямої заборони щодо видачі судового наказу про солідарне стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, якщо буде надано документи про наявність суб'єктивного права у заявника; документи, які підтверджують порушення суб'єктивного права; документи, які підтверджують виникнення права вимоги; договори про надання таких послуг; інші письмові докази, які підтверджують фактичне надання та отримання цих послуг відповідачами. При цьому важливо, щоб із поданої заяви, чи з наданих розрахунків тощо не вбачалося наявності спору про право. Виконавчий документ у разі видачі судового наказу про солідарне стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги видається з урахуванням вимог Закону України "Про виконавче провадження" .

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження" № 14 від 23.12.2011 року вимоги, за якими може бути виданий судовий наказ, передбачені статтею 96 ЦПК України, підлягають судовому захисту виключно у порядку наказного провадження, оскільки частиною третьою статті 118 ЦПК України передбачено, що позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом. Крім того, не допускається одночасне звернення до суду із заявою про видачу судового наказу та пред'явлення позову про той самий предмет і з тих самих підстав. Відмова у прийнятті заяви про видачу судового наказу чи його скасування унеможливлюють повторне звернення з такою самою заявою в порядку наказного провадження, але не перешкоджають пред'явленню позову. Відмова у відкритті провадження у справі, ухвалення рішення по суті позову чи закриття провадження у справі перешкоджають розгляду цієї самої вимоги з тих самих підстав у порядку наказного провадження.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження" № 14 від 23.12.2011 року наявність спору про право (пункт 2 частини третьої статті 100 ЦПК України) , яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором) ; із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні (частина третя статті 267 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) ) . Разом із тим лише той факт, що договірні зобов'язання (наприклад, у частині оплати заборгованості телекомунікаційних послуг чи послуг телебачення і радіомовлення) не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право.

Згідно п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження" № 14 від 23.12.2011 року, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення (пункт 3 частини першої статті 96 ЦПК України) , судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги. У цьому випадку може бути видано судовий наказ про стягнення не лише суми заборгованості, але й про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості. Для їх стягнення суду має бути додано документи, що чітко підтверджують їх розрахунок (у тому числі й розрахунок щомісячних нарахувань) , при цьому визначений розмір не потребує додаткової оцінки та дослідження у сукупності з іншими доказами.

Згідно п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження" № 14 від 23.12.2011 року повноваження суду за наслідками розгляду заяви про скасування судового наказу вичерпно визначені частиною восьмою статті 105-1 ЦПК України. При цьому, як у разі залишення такої заяви без задоволення, так і в разі скасування судового наказу, суд постановляє ухвалу, у випадку скасування судового наказу роз'яснює, що стягувач має право на розгляд заявлених вимог у позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову. У разі зміни судового наказу суд видає новий судовий наказ, який за змістом має відповідати вимогам статті 103 ЦПК України. Ураховуючи, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, як змінений судовий наказ, так і судовий наказ, щодо якого суд прийняв ухвалу про залишення заяви про його скасування без задоволення, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку за правилами оскарження рішення суду. У касаційному порядку зазначені судові рішення не оскаржуються.

Крім того, суд вважає за доцільне, можливе та необхідне взяти до уваги лист апеляційного суду міста Києва "Узагальнення судової практики розгляду судами цивільних справ за апеляційними скаргами на ухвали судів першої інстанції про відкриття провадження; відмову у відкритті провадження; повернення заяви позивачеві та передачі справ з одного суду до іншого (ст. ст. 115, 116, 121, 122 ЦПК України) " від 01.08.2011 року, із змісту якого вбачається, що новелою є п. 6 ч. 3 ст. 121 ЦПК України, згідно з яким заява повертається, коли вона подана без дотримання порядку, визначеного ч. 3 ст. 118 цього Кодексу. Ст. 96 ЦПК України визначено вимоги, за якими може бути видано судовий наказ. Якщо до внесення змін до ЦПК України Законом № 2453-VI від 07.07.2010 року сам заявник визначав, у якому провадженні він бажає розгляду спору: у наказному чи в позовному, то після внесення таких змін особа, яка має такі вимоги, не може звернутися за вирішенням спору в позовному провадженні без попереднього вирішення судом питання щодо можливості видачі судового наказу. Відповідно до ч. 3 ст. 118 ЦПК України позовна заява щодо вимог, визначених у ч. 1 ст. 96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом. А тому при отриманні судом позовної заяви з вимогами, які вказані у ст. 96 ЦПК України, до цієї заяви обов'язково має бути долучена належним чином завірена копія ухвали суду, якою відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу за цими ж вимогами або про скасування судового наказу.

Із змісту листа Верховний Суд України "Практика розгляду судами цивільних справ у наказному провадженні" від 01.07.2007 року вбачається, що водночас ч. 9 ст. 8 ЦПК забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини. Таким чином, у подібних випадках суди зобов'язані вчиняти дії з метою здійснення правосуддя та захисту порушених прав осіб.

Отже, що стосується вимоги представника позивача представника позивача -голови правління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житлово-експлуатаційне об'єднання" Солдатченко С. В. , представника позивача за довіреністю -юрисконсульта об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житлово-експлуатаційне об'єднання" Бортнюк А. М. , представника позивача за довіреністю -адвоката ОСОБА_3 про стягнення заборгованості на утримання будинку та прибудинкової території, то суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 3 ст. 118 ЦПК України позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.

Ч. 1 ст. 96 ЦПК України до вимог, за якими може бути видано судовий наказ віднесено також вимоги про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості. Таким чином, вимоги про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг (послуг на утримання будинку та прибудинкової території) не можуть розглядатися в порядку позовного провадження без попереднього звернення до суду з цими вимогами в порядку наказного провадження та надання доказів про те, що судом було відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу або виданий судовий наказ було скасовано.

Як вбачається з матеріалів справи позивач не звертався попередньо до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті витрат на утримання будинку та прибудинкової території, пені за прострочення своєчасної оплати та суми інфляції.

Не надано суду також доказів про те, що судом було відмовлено позивачу в прийнятті заяви про видачу судового наказу або про те, що суд скасував виданий судовий наказ з цього приводу.

Краснолуцький міський суд Луганської області помилково відкрив провадження в порядку позовного провадження в частині стягнення стягнення заборгованості на утримання будинку та прибудинкової території, а відтак в цій частині позовну заяву слід залишити без розгляду, оскільки в такому вигляді дані вимоги не підлягають розгляду в порядку позовного провадження, бо позовна заява щодо вимог, визначених у ч. 2 ст. 96 ЦПК України, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.

Позивачу слід роз'яснити позивачу його право на звернення до суду для захисту своїх прав в цій частині вимог в порядку наказного провадження.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 129 Конституції України; ст. ст. 6, 75, 83, 88, 89, 169, 207, 208, 210, 292, 293 ЦПК України; Ухвалою Конституційного Суду України "Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положення пункту 15 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України" № 70-у/2010 від 18.11.2010 року по справі № 2-62/2010; п. п. 19, 32, 33 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" № 2 від 12.06.2009 року, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Житлово-експлуатаційне об'єднання" до ОСОБА_4 в частині стягнення заборгованості на утримання будинку та прибудинкової території залишити без розгляду.

Роз'яснити позивачу його право на звернення до суду для захисту своїх прав в цій частині вимог в порядку наказного провадження.

Ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду може бути оскаржено.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Луганської області через суд першої інстанції -Краснолуцький міський суд Луганської області, який ухвалив оскаржуване судове рішення (ухвалу) .

Головуючий: