Постанова № 32760346, 01.07.2013, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/9343/13-п

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2013 місто ОСОБА_1

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Зарева Н.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно керівника ТОВ «ОСОБА_1С.Ю.» ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, за ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 1/22-02/32953730 від 18.05.2013 року, при проведенні документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1С.Ю.» виявлено, що керівником даного підприємства ОСОБА_2 було допущено порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку, а саме: заниження податку на прибуток в загальному в розмірі 27 830,00 грн., в тому числі за IV квартал 2011 року; податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 475 823,00 грн., у тому числі по періодах: за квітень 2011 року 208 468,00 грн., за лютий 2012 року 250 045,00 грн., за квітень 2012 року 16 890,00 грн., за липень 2012 року 420,00 грн.; податку на доходи фізичних осіб в сумі 1596,00 грн., в тому числі за IV квартал 2011 року, вчинивши тим самим адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_2, керівник ТОВ «ОСОБА_1С.Ю.», свою вину у вчиненому не визнав, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях, пояснивши, що завищення посадовими особами податкового органу податку на прибуток в загальному розмірі 27 830,00 грн. є незаконним, оскільки всі господарські операції були проведені в повному обсязі та з дотриманням норм чинного податкового законодавства, що підтверджують документи, надані у судовому засіданні.

З приводу висновків акту про правопорушення, що полягає у веденні податкового обліку з порушенням встановленого порядку, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 475823,00 грн., пояснив, що такі висновки виникли в результаті визнання посадовими особами податкового органу фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «ОСОБА_1С.Ю.» з контрагентами такими, що не направлені на здійснення реальних господарських операцій, первинних документів ТОВ «ОСОБА_1С.Ю.» такими, що не підтверджують факт здійснення поставки, а правочинів - фіктивними, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

ОСОБА_2 додав до письмових пояснень документи, які спростовують вищезазначені висновки податкової інспекції в м. Ужгород, а також пояснив, що посадовими особами податкового органу не враховано ряду норм чинного законодавства, у звязку з чим зроблено невірний висновок, що правочини мають ознаки фіктивності.

Так, зазначає, що посадовими особами податкового органу не враховано вимог ч. 2 ст. 234 ЦК України, якою регламентовано, що фіктивний правочин визнається судом недійсним, у звязку з чим, виходячи з презумпції правомірності правочину, встановленої ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та не визнана судом недійсною.

Зокрема, зі змісту ст.ст. 203, 204, 205, 215, 228 ЦК України слідує, що правочини, вчинені субєктами господарювання, можуть бути визнані нікчемними лише за умови наявності належних та допустимих доказів, які свідчать про їх спрямованість на порушення конституційних прав і

свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної чи юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Аналогічну позицію підтримує й Вищий адміністративний суд України. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України № К-1470/09 від 15.04.2009 року викладено правову позицію з вказаного вище питання, а саме те, що сам по собі факт допущення на думку податкового органу субєктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави й суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Акт № 1780/22-11/32953730 від 18.05.2013 року про результати проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ОСОБА_1С.Ю.» не містить чіткого визначення, яких саме прав, свобод та інтересів людини і громадянина порушують правочини, вчинені ТОВ «ОСОБА_1С.Ю.», яке саме майно фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад було знищено, пошкоджено, або перейшло у власність ТОВ «ОСОБА_1С.Ю.» в результаті вчинення вищезазначеного правочину.

Крім того, судом встановлено, що жодним законом не передбачено право державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків у податковій звітності.

Стосовно твердження, викладеного в акті, про вчинене правопорушення, що полягає у веденні податкового обліку з порушенням встановленого порядку, в результаті чого встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб в сумі 1596,00 грн., за наслідками використання коштів, які не віднесено на витрати, на закупку сільськогосподарської продукції, ОСОБА_2 пояснив, що закупка усієї вищезазначеної сільськогосподарської продукції здійснювалася у громадянки ОСОБА_3 власниці земельної ділянки, на котрій дана продукція й була вирощена, що підтверджується довідкою про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку № 1089 віл 11.10.2010 року, доданою до письмових заперечень.

У відповідності до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», не оподатковуються доходи від реалізації власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної обробки), вирощеної (виробленої) ним на наданих в установленому законодавством порядку земельних ділянках (гектарів) для: ведення особистого селянського господарства, будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, ведення овочівництва, індивідуального дачного садівництва.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення ОСОБА_2 приходжу до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю з наступних підстав.

Згідно з ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушення визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

На підставі доказів, досліджених у ході розгляду справи про адміністративне правопорушення, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, у звязку з чим провадження у справі слід закрити.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 9, 163-1, 247, 283-284, 287, 291, 294 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2, за ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у звязку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Н.І. Зарева