Рішення № 32759122, 22.07.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2013 р. Справа № 911/2011/13

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Постолівська"

про стягнення 430 541,41 грн.

за участю представників:

від позивача - не з'явився;

від відповідача-1 -не з'явився;

від відповідача-2 - не з'явився;

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Постолівська" (відповідач-2) про стягнення 32688,62 пені, 6961,71 грн. інфляційних збитків, 390890,65 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, а також понесені судові витрати: судовий збір в сумі 8610,81 грн. та послуги адвоката в сумі 10 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за угодою №15-11/12-4 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року та Додаткової угоди № 1 від 22.04.2013р. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» перейшло право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Постолівська" щодо сплати заборгованості в сумі 430541,41 грн., що виникла в результаті неналежного виконання останнім умов договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК090310/8 від 09.03.2010р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація «Агросинтез» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Постолівська".

При цьому, позивач зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою №15-11/12-4 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» було укладено договір поруки №21-12-2012-5 від 21 грудня 2012 року, відповідно до умов якого відповідач-1 поручається перед позивачем за виконання зобов'язань відповідачем-2 щодо пені на загальну суму 1 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.05.2013 р. було прийнято до свого провадження справу №911/2011/13 та призначено до розгляду на 08.07.2013р.

06.06.2013р. на адресу суду від відповідача-2 надійшов письмовий відзив на позов, в якому він проти заявлених позовних вимог заперечує та зазначає, що станом на 01.01.2011р. заборгованість відповідача-2 перед ТОВ «Корпорація «Агросинтез» становила 94 077,12 грн., однак даний борг разом з пенею було погашено 20.07.2011р. в якості доказу надав суду платіжні доручення про здійснені ним проплати. Поданий відзив залучений до матеріалів справи.

07.06.2013р. від ТОВ «ПК Трейдсервіс» надійшов письмовий відзив, в якому він проти позову не заперечує та просить розглянути справу за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача-1.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.07.2013 р., у зв'язку із неявкою представників сторін розгляд справи було відкладено на 22.07.2013 року.

19.07.2013р. від позивача на адресу суду надійшли пояснення з приводу позову, а також клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідачі також в судове засідання не з'явились, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, письмового відзиву на позов та інших витребуваних судом документів не надали.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, 22.07.2013р. у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -

встановив:

09 березня 2010 року між ТОВ «Корпорація Агросинтез» та ТОВ «Агрофірма Постолівська» був укладений договір поставки на умовах товарного кредиту №ТК090310/8, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця насіннєвий матеріал та хімічні засоби рослин, а покупець зобов'язується прийняти товар, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору.

У зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ТОВ «Агрофірма Постолівська» взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК090310/8 від 09 березня 2010року, 11 січня 2011 року ТОВ «Корпорація Агросинтез» звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовною заявою про стягнення із «Агрофірма Постолівська» суми заборгованості та штрафних санкцій за період із 10.07.2010 року по 31.01.2011 року згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК090310/8 від 09березня 2010 року.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 11 березня 2011 року у справі№16/3/5022-43/2011, позов ТОВ «Корпорація Агросинтез» задоволено.

Станом на 22 квітня 2013 року зобов'язання ТОВ «Агрофірма Постолівська» перед ТОВ «Корпорація Агросинтез» згідно договору поставки на умовах товарного кредиту ТК090310/8 від 09 березня 2010 року у повному обсязі та належним чином не було виконано.

Відповідно до змісту ст.115 Господарсько-процесуального кодексу України, рішення,ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Згідно із ч. 2 ст. 35 Господарсько-процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 694 ЦК України встановлює особливості продажу товару в кредит. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу.

Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з рішення Господарського суду Тернопільської області, предметом її розгляду було стягнення суми заборгованості та штрафних санкцій за період із 10.07.2010 року по 31.01.2011 року згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК090310/8 від 09березня 2010 року.

Виходячи із цього, як зазначає позивач, у ТОВ „Корпорація Агросинтез" виникло право вимоги щодо нарахування пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних витрат згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК090310/8 від 09 березня 2010 року за період із 12 січня 2011 року (наступного дня після звернення до господарського суду Тернопільської області) по 22 квітня 2013 року (дата наявності заборгованості за договором поставки), тобто за період який не було охоплено судовим рішенням господарського суду Тернопільської області.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За прострочення (порушення) строків виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05 % від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 30 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу (п. 8.2.3 договору).

Згідно із п. 8.6 договору, сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором здійснюється до моменту їх виконання, а строк позовної давності по цих вимогах складає три роки.

За розрахунком позивача, сума пені складає 32688,62 грн. (12.01.2011р. по 22.04.2013р.).

Згідно ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства

Пунктом 8.5 договору передбачено, що згідно ч. 3 ст. 692, 694, 536 ЦК України, сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується наступним чином: СП=(СПП*0,5*Д)/100, де СП - сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику, СПП - сума простроченого платежу, Д - кількість календарних днів прострочення платежу.

Згідно наданого позивачем розрахунку, сума відсотків за користування чужими грошовими коштами складає 390890,65 грн. (12.01.2011р. по 22.04.2013.).

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Згідно ч.1 ст.202 ГК України, ст.599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Сума нарахованих інфляційних втрат, за розрахунком позивача, становить 6961,71 грн. (за період: січень 2011р. -червень2011р., вересень 2011р., листопад 2011р.-березень 2012р., вересень 2012р., грудень 2012р., січень 2013р.)

У відповідності до ч. 1 статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити.

Згідно ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням, (стаття 515 Цивільного кодексу України).

15 листопада 2012 року між ТОВ „Корпорація Агросинтез" та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» було укладено Угоду №15-11/12-4 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України). Розділом 1 даної Угоди, встановлено, що первісний кредитор (ТОВ „Корпорація Агросинтез ") відступає новому кредитору (ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс») право вимоги виконання ТОВ «Агрофірма Постолівська», зобов'язання щодо сплати розміру пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами та інфляційних витрат, набутих ТОВ „Корпорація Агросинтез " на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК090310/8 від 09.03.2010 року, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ТОВ «Агрофірма Постолівська» грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту ТК090310/8 від 07 квітня 2010 року.

На виконання умов даної Угоди (п. 4.1.), ТОВ «Корпорація Агросинтез» було передано позивачу перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання відповідачем-2 обумовленого зобов'язання.

У відповідності до пункту 4.3. Угоди, ТОВ „Корпорація Агросинтез" повідомленням від про зміну кредитора у зобов'язані, належним чином повідомило ТОВ «Агрофірма Постолівська» про зазначені вище обставини, про що свідчить повідомлення, направлене на адресу відповідача-2 08.04.2013р.

За Угодою №15-11/12-4 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року, позивач одержує право замість ТОВ „Корпорація Агросинтез" вимагати від відповідача-2 сплати грошової суми в розмірі, визначеному в п. 2.1 цієї Угоди.

Таким чином, позивачу передано вищезазначені вимоги у відповідності до норм чинного законодавства України та із дотриманням положень статті 514 ЦК України.

Як вбачається з поданого відповідачем-2 відзиву на позов, заборгованість, яка була стягнута згідно рішення господарського суду Тернопільської області ним була оплачена в повному обсязі та станом на 20.07.2011р. боргу по договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК090310/8 від 09 березня 2010 року не існувало, про що свідчать платіжне доручення № 47 від 20.07.2011р., квитанція № 43 від 18.03.2010р., видатковий касовий ордер № 129 від 18.03.2010р., квитанція від 19.08.2010р., видатковий касовий ордер № 450 від 19.08.2010р., видатковий касовий ордер № 589 від 26.10.2010р., квитанція від 26.10.2010р., квитанція від 21.12.2010р., видатковий касовий ордер № 689 від 21.12.2010р., видатковий касовий ордер № 724 від 29.12.2010р., квитанція від 29.12.2010р.

Як вже зазначалось вище, заборгованість, яку просить стягнути з відповідача-2 позивач та яка є предметом спору у даній справі, є штрафними санкціями за порушення грошового зобов'язання та яка передбачена договором за період з моменту подачі позову до господарського суду Тернопільської області - 12.01.2011р. та до 22.04.2013р.- дату існування заборгованості.

Проте, проаналізувавши подані до суду відповідачем-2 докази, суд зазначає, що станом на 20.07.2011р. заборгованість за рішенням господарського суду Тернопільської області була погашена в повному обсязі, в тому числі і основний борг в сумі 94 077,17 грн., на який позивачем здійснено нарахування штрафних санкцій в межах даної справи. Таким чином, судом встановлено, що вірним до розрахунку заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат, пені та відсотків за користування чужими грошовими коштами буде період з 12.01.2011р. по 19.07.2011р.

В подальшому, з метою забезпечення виконання зобов'язань за Угодою №15-11/12-4 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року, 21 грудня 2012 року між ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (кредитор) та ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» (поручитель) було укладено Договір поруки №21-12-2012-5, за умовами якого поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов'язку Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Постолівська» щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру пені у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки та Угоди, передбаченою ст. 2 цього Договору (надалі іменується «основний договір»). - пункт 1.1. Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору поруки, під основним договором в цьому Договорі розуміють Угоду №15-11/12-4 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року, укладену згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК090310/8 від 09 березня 2010 року.

У розділах 3 та 4 Договору поруки, поручителем та кредитором погоджено обсяг відповідальності Поручителя та розмір поруки, яка обмежується сплатою розміру пені у сумі 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

Пунктом 4.1 договору поруки, у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Позивач додатково звернувся до відповідача-1 із вимогою вих. №27-5/12 від 27 грудня 2012, котра була одержана відповідачем-1 29 грудня 2012 року, проте станом на день розгляду справи, не виконана.

Відповідно до змісту ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Враховуючи те, що ані відповідач-2 в повному обсязі, ані відповідач-1 в сумі 1000,00 грн., не сплатили заборгованість, що виникла за Угодою №15-11/12-4 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року, укладену згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК090310/8 від 09 березня 2010 року, позивач за захистом свого права звернувся до господарського суду з даним позовом.

При цьому, суд зазначає, що з урахуванням поданого позивачем невірного визначення позивачем періоду нарахування штрафних санкцій, судом було здійснено перевірку правильності нарахування заявлених до стягнення штрафних санкцій та встановлено, що розмір пені підлягає задоволенню частково в сумі 7 550,66 грн. (12.01.2011р.-19.07.2011р.), розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами за згаданий період становить 94 077,14 грн. (СП=(СПП*0,5*Д)/100).

Що стосується нарахованих інфляційних втрат в розмірі 6961,71 грн. за період січень 2011р. -червень2011р., вересень 2011р., листопад 2011р.-березень 2012р., вересень 2012р., грудень 2012р., січень 2013р., суд зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, періодом прострочення платежу зі сплати суми основного боргу в розмірі 94077,14 грн. є: січень 2011р. по липень 2011р.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України.

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується (п.2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.12 №01-06/928/2012).

Порядок проведення підрахунку інфляційних втрат передбачено листом Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ". Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення сплати заборгованості. Сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Однак, як слідує з розрахунку позивача, ним при розрахунку збитків від інфляції не було враховано, що в липні 2011 року інфляційні нарахування мали від'ємне значення (процес дефляції), що є помилковим, оскільки не відповідає вимогам законодавства.

Поняття дефляції наведене в «Методологічних положеннях щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін», затверджених наказом Державного комітету статистики України від 14.11.2006 №519, та у «Методиці розрахунку базового індексу споживчих цін», затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, згідно яких розраховується індекс споживчих цін, тобто індекс інфляції.

Дефляція - це зниження загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу (на відміну від інфляція -зростання).

Вказані методики базуються на загальних вимогах Конвенції 160 Міжнародної організації праці 1985 року (статті 12), "Резолюції щодо індексів споживчих цін", прийнятій на 17-ій Міжнародній конференції статистиків праці (2003) та спільному документі МОП, МВФ, ОЕСР, Євростату, ООН та Світового банку "Керівництво щодо індексу споживчих цін. Теорія та практика" (2004).

У відповідності до зазначених нормативно-правових актів розрахунок індексу споживчих цін за квартал, за період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів.

Саме такий спосіб розрахунку інфляційних запропонований судам у Листі ВС України від 03.04.97р. № 62-97р «Рекомендации относительно порядка применения индексов инфляции при рассмотрении судебных дел».

При цьому, виключення з цього ланцюга одного чи декількох індексів з тих підстав, що вони свідчать про дефляцію (тобто зменшення вартості грошей, що мале місце протягом одного чи декількох періодів) протягом певного періоду (періодів), не передбачається, оскільки штучне втручання в процес формування рівня інфляції призведе до того, що на певний момент часу цей рівень не буде відповідати дійсному.

Отже, процес зміни вартості грошей, який характеризується рівнем інфляції, є безперервним процесом, і інфляційні процеси не залежать від волевиявлення будь-якої особи, - будь-то позивач, відповідач чи суд, тому інфляційні мають розраховуватись з урахуванням як індексів інфляції, так і індексів дефляції.

З огляду на вищевикладене, оскільки в липні 2011року інфляційні нарахування мали від'ємне значення, що при здійсненні розрахунку позивачем враховано не було, а лише виключено із ланцюга періоду, який мав від'ємне значення, суд здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за період з січня 2011р. по липень 2011р., встановив, що до стягнення підлягає 4327,55 грн. інфляційних втрат.

З урахуванням вищезазначених обставин, суд зазначає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Крім того, позивач просить покласти солідарно на відповідачів витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Виходячи з викладеного, відшкодування витрат пов'язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги можливе при сукупності наступних підстав: послуги повинні надаватись адвокатом (адвокатським бюро, колегією, фірмою, конторою чи іншими адвокатськими об'єднаннями); реальної оплати таких послуг до прийняття рішення у справі та підтвердження цієї оплати відповідними фінансовими документами.

Так, відповідно до договору №25-11/03 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 25 березня 2013 року, адвокат Грищенко Олександр Миколайович здійснював підготовку по написанню та поданні позовної заяви про стягнення пені та відсотків за користування чужими грошовими коштами, які виникли на підставі Договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК090310/8 від 09 березня 2010 року, Угоди №15-11/12-4 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року та на підставі договору поруки №21-12-2012-5 від 21 грудня 2012 року.

Грищенко Олександр Миколайович є адвокатом, про що свідчать свідоцтво та посвідчення адвоката.

Таким чином, витрати, які поніс позивач сплативши за адвокатські послуги в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок, згідно договору №25-11/03 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 25 березня 2013 року адвокату Грищенко О.М. є адвокатськими витратами відповідно до ст.44 ГПК України. Сплата даних адвокатських витрат підтверджується платіжним дорученням від 29.03.2013р. №221, оригінал якого знаходиться в додатках до даного позову.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-8/155 від 13.02.2002р.).

Враховуючи вищенаведене, а також предмет даного спору, суд вважає, що вимога позивача про стягнення солідарно з відповідачів 10 000 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Постолівська» (48236, Тернопільська обл., Гусятинський р-н, с. Постолівка, код ЄДРПОУ 30787770) та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський р-н, с. Марлахівка, вул. Комсомольська, 22, код ЄДРПОУ 38267861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, код ЄДРПОУ 38039872) - 1 000 (одну тисяча) грн. 00 копійок пені, 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката та 2 119 (дві тисячі сто дев'ятнадцять) грн. 10 коп. судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Постолівська» (48236, Тернопільська обл., Гусятинський р-н, с. Постолівка, код ЄДРПОУ 30787770) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38 офіс 23; код ЄДРПОУ 38039872) - 6 550 (шість тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 66 коп. пені, 94 077 (дев'яносто чотири тисячі сімдесят сім) грн. 14 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 4 327 (чотири тисячі триста двадцять сім) грн. 55 коп. інфляційних втрат.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання та складання повного тексту рішення: 30.07.2013р.

Суддя О.В. Щоткін